Рішення

від 13.12.2023 по справі 420/6486/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6486/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГАВАНЬ-АГРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГАВАНЬ-АГРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №355515 від 13.03.2023 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «ГАВАНЬ-АГРО» посилалось на протиправність оскарженої постанови, оскільки вважає, що за відсутності відповідної методики зважування відповідач не міг достеменно встановити, що перевезення вантажу здійснювалося з перевищенням вагових обмежень. При цьому, позивач вказує, на відсутність належно оформленої довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, яка є підтверджуючим документом щодо здійснення габаритно-вагового контролю, на підставі показників якої складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, та відсутність належно оформленого акту. Вручені водієві копії довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0079141 та акту про перевищення транспортним засобом №0060411 датовані 2021 роком, тобто за два роки до здійснення габаритно-вагового контролю. Також, не були надані документи щодо засобу вимірювальної техніки та її перевірки. Представник позивача вважає, що в даному випадку неможливо встановити, яке саме зважувальне обладнання було використано, та чи відповідає воно вимогам законодавства щодо обладнання, яке повинно застосовуватися для обладнання пункту габаритно - вагового контролю, та чи може застосовуватись для зважування транспортних засобів. З ТТН вбачається, що TOB ТОВ «ГАВАНЬ-АГРО» здійснювало автоперевезення шроту соняшникового, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що своєю чергою не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. Таке зважування не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на вісь, зсув центру ваги при нахилі навісного обладнання при заїзді на платформу ваг, коли починається рівномірний рух рідкого вантажу. Представник позивача вважає, що зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів, а саме перевантаження на одиночну вісь понад 11,5 тони. Крім того, представник позивача зазначає, що транспортний засіб позивача не був затриманий та продовжив рух, разом з чим, у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами до перевізника може бути застосована відповідальність лише у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Отже, з викладених вище підстав представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач зазначив, що з доводами викладеними в адміністративному позові не погоджується. В обґрунтування своєї позиції останній вказує, що 06.02.2023 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Під час перевірки було зупинено транспортний засіб марки DAF/KRONE, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . та здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В ході перевірки було встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 13,3 тонн, при нормативно допустимих 11,5 тонн (відсоток перевищення склав 15,6 %), чим порушено абзац 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 %, але не більше 20 % при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу. Зазначене порушення знайшло своє відображення в акті від 06.02.2023 № 346252. На підставі вказаного Акту начальником відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 355515 від 13.03.2023, якою до ТОВ «ГАВАНЬ-АГРО» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. Так, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися. Проте, за результатами габаритно-вагового контролю транспортних засобів позивача було встановлено: - перевищення дозволеного навантаження на одиночну вісь на 15,6 %, навантаження перевищило допустиму похибку у 2 %, передбачену для можливого збільшення осьового навантаження, зумовленого нерівномірним розподілом подільного (сипучого) вантажу. Що стосується того факту, що вантаж, який перевозився, є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, що не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, відповідач вважає їх безпідставними, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 3-8 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Також представник відповідача, стосовно того, що при перевезенні подільного вантажу законодавством не передбачено отримання дозволу, зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку № 879 дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов. Оскільки згідно з абзацом третім пункту 22.5 Правил дорожнього руху встановлено заборону допуску великовагових транспортних засобів, що перевозять подільний вантаж для участі в дорожньому русі (якщо такі транспортні засоби мають перевищення зазначених у цьому ж пункті параметрів), то відповідно за таких умов й дозвіл на рух не може видаватися. Разом з тим, при забороні руху з навантаженням на одиночну вісь понад 11,5 тонн при перевезенні подільного вантажу, позивач здійснював таке перевезення і після габаритно-вагового контролю не привів такі параметри у відповідність, а тому на думку відповідача, має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Щодо методики проведення габаритно-вагового контролю, представник відповідача зазначає, що відсутність методики не звільняє перевізника від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та не свідчить про те, що процедура зважування відбулася з порушенням норм чинного законодавства. Разом з чим, 06.02.2023 під час перевірки було встановлено факт перевищення встановлених законодавством вагових обмежень на одиночну вісь. Таким чином, на думку представника відповідача твердження позивача щодо дотримання транспортним засобом встановлених законодавством вагових обмежень в частині загальної маси транспортного засобу є необґрунтованими, оскільки підставою винесення оскаржуваної постанови є саме встановлення факту перевищення вагових обмежень на одиночну вісь, а позивача не було притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених вагових обмежень на загальну масу транспортного засобу. Представник відповідача зазначає, що, чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання в акті перевірки, а тому доводи позивача щодо недостовірності показів вимірювальної техніки відповідач вважає безпідставними. Крім того, технічними характеристиками зазначених вагів не передбачено можливості внесення даних про реквізити вагів до чеку зважування, форма та зміст чеку про зважування не затверджені законодавчо та містять ту інформацію, яку можливо внести виходячи із технічних характеристик. Представник відповідача наголошує, що помилкова дата в акті про перевищення та довідці про результати здійснення ГВК жодним чином не спростовує факт вчиненого правопорушення позивачем. Також, відповідач вважає не обґрунтованими доводи позивача стосовно стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу, оскільки вказане призведе до економічно необґрунтованих збитків державного бюджету.

Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №355515 від 13.03.2023 року є законною, винесеною згідно із вимогами чинного законодавства та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 03.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГАВАНЬ-АГРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови. Витребувано з Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області належним чином завірені копії матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАВАНЬ-АГРО» є власником транспортного засобу DAF95XF/RRONE державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (далі ТЗ) (а.с.23-24).

02.02.2023 року Начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області К.Р. Мартинюком видано направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №000412 на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) від 02.02.2023 року №6213/30/27-23 та зазначено, що таке видане відповідним головним спеціалістам та державним інспекторам для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів у періоді з 06.02.2023 р. по 12.02.2023 р.

06.02.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки на автодорозі Р-03 під`їзд до М-03, км 4 + 100 відповідно до направлення від 02.02.2023 №000412 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

Під час її проведення здійснено перевірку транспортного засобу марки транспортного засобу DAF95XF/RRONE державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 та встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 але не більше 20 відсотків при перевезені неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, про що зазначено у відповідному акті №346252 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2023 року.

Як вбачається з довідки №0079141 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.02.2021 року за результатом проведеного габаритно-вагового контролю встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 13,3 тонн, при нормативно допустимих 11,5 тонн (відсоток перевищення склав 15,6 %). Водночас загальна маса ТЗ становить 42,68 тон.

Як зазначає представник відповідача у відзиві інспектором під час складання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів було допущено помилку, саме у даті заповнення, помилково було зазначено 2021 рік.

В подальшому, з підстав вищезазначеного інспекторами відповідача виготовлено Акт №0060411 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, з зазначенням помилкової дати, як зазначає відповідач 2021 рік.

Надалі позивачу відповідачем надіслано запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та / або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 27.02.2023 року (а.с.-54).

13.03.2023 року відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №355515, якою стягнуто з ТОВ «ГАВАНЬ-АГРО» адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеною постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 року №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами. визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2 Порядку № 1567).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 1567, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1567, графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Пунктом 14 Порядку № 1567, передбачено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 16 Порядку № 1567, визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Під час здійснення рейдової перевірки, серед іншого, можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 21 Порядку № 1567, визначається, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 25-27 Порядку № 1567, визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України`Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, наслідком перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів є притягнення автомобільного перевізника до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

З аналізу вищевикладеного слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин, що використовуються на автомобільних дорогах, визначається Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі Порядок № 879).

Пунктом 3 Порядку № 879, передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пункти 12, 13 Порядку № 879, передбачають, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Пункт 16 Порядку № 879, визначає, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Згідно із пунктом 18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до пунктів 20, 20-1, 20-3 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час здійснення габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських. Під час здійснення габаритно-вагового контролю у зонах габаритно-вагового контролю, на яких розміщені стаціонарні та пересувні пункти, здійснюється: 1) вимірювання габаритів транспортного засобу (довжина, ширина і висота); 2) вимірювання відстаней між осями; 3) визначення одиночної вісі, здвоєних, строєних осей; 4) визначення типу підвіски (пневматична або еквівалентна їй); 5) визначення статності коліс на кожній осі транспортного засобу; 6) вимірювання навантаження на одиночну вісь, здвоєні осі, строєні осі; 7) вимірювання загальної маси.

Під час вимірювання габаритних параметрів, загальної маси, навантаження на одиночну вісь, здвоєні осі, строєні осі враховуються вимоги опису до свідоцтва про затвердження типу засобу вимірювання, інструкції з експлуатації відповідного вагового обладнання та обов`язкові метрологічні вимоги, визначені законодавством параметрами, правилами, нормами та нормативами.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, встановлюють Правилам проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі Правила №30).

Згідно із пунктом 3 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Правил № 30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, серед іншого, навантаження на вісь: одинарну вісь 11,5 т (підпункт «в»).

Відповідно до статті 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги» /далі Закон № 2862-IV/, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону України від 30.06.1993 № 3353-ХІІ «Про дорожній рух», передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Як вже зазначалося судом вище, відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірної постанови про застосування до ТОВ «ГАВАНЬ-АГРО» штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF/KRONE, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , проведеного 06.02.2023 року посадовими особами відповідача.

Відповідно до Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за №0060411 від 06.02.2021 року та Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.02.2021 року за №0073141, в ході проходження габаритно-вагового контролю співробітниками Укртрансбезпеки було встановлено, що повна маса транспортного засобу ТОВ «ГАВАНЬ-АГРО» складає 42,68 т., осьове навантаження 1) 6,6; 2) 13,3; 3) 7,32; 4) 7,72; 5) 7,74.

Отже, за результатами проведення габаритно - вагового контролю транспортного засобу позивача було зафіксовано факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь склало 13,3 тонн, при нормативно допустимих 11,5 тонн (відсоток перевищення склав 15,6 %).

Представник позивача в адміністративному позові наголошує, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 маса без навантаження тягача DAF, модель 95 XF, 2005 року випуску, тип ТЗ - спеціалізований сідловий тягач-Е вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 7125 кг, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 маса без навантаження напівпричепу-контейнеровозу Е «KRONE», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 5200 кг. Відповідно до товаротранспортної накладної від 05.02.2023 року, наданої до суду разом з адміністративним позовом, зазначено, що позивач на зазначеному автомобілі перевозив вантаж з масою 26020 кг. Тобто, загальна маса ТЗ з вантажем, відповідно до зазначених даних, становить 38345 кг, при максимально допустимій масі в 44,00 тони.

Представник позивача в адміністративному позові вказує, що в ТТН зазначена маса брутто 42082 кг, тобто це маса вантажу разом з масою контейнеру, напівпричепу та автомобілю. Розбіжності між показниками 38345 кг і 42082 кг представник позивача роз`яснює тим, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначена маса нового транспортного засобу у повної комплектації з заводу виробника, при цьому в процесі експлуатації транспортного засобу протягом 18 років фактична маса ТЗ відрізняється від маси зазначеної у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Крім цього, на думку представника позивача, порушення, яке стосується перевантаження на одиночну вісь 13,3 при нормативно допустимої 11,5 тонн не доведено належними доказами з боку відповідача.

Суд вважає необґрунтованими зазначені доводи, оскільки пунктом 18 Порядку №879 передбачено, що за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. Таким чином, саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо здійснення габаритно-вагового контролю, на підставі показників якої складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів.

Суд враховує те, що норма пункту 22.5 Правил дорожнього руху імперативно забороняє рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів з перевищенням нормативних вагових параметрів у разі перевезення подільних (сипучих, наливних) вантажів.

В контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Факт зважування транспортного засобу підтверджується чеком зважування та складеним актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0060411 та складеною довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0079141. Справність вимірювального засобу підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 203 від 05.03.2021, яким встановлено, що ваги автомобільні тензометричні типу «Лахта - УСВ-80000А/18» зав. № 0616, виробник фірма ООО Метровес, відповідають вимогам ДСТУ Е № 45501. Вказане свідоцтво про повірку містить всі необхідні метрологічні характеристики для такого типу обладнання (діапазон вимірювання ваг, межі допустимих похибок при визначенні навантажень як на одиничну вісь, так і групу осей, а також діапазон швидкості руху автомобіля під час здійснення зважування).

Слід зазначити, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за №30).

При цьому, чинним законодавством України установлено, що перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху в межах 2% не потребує оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У відповідності до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Вказані положення Закону є спеціальними для автомобільного перевізника та визначають обов`язок перевізника одержати відповідний дозвіл у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності у позивача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до пунктів 3, 4 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують одного із компонентів, що названі у даному пункті, зокрема, передбаченого підпунктом «в», в якому зазначено: «в) навантаження на вісь: одинарну вісь 11,5 т».

Суд звертає увагу на те, що за змістом указаної норми, необхідним, є перевищення одного із названих параметрів, а не всіх названих параметрів або сукупності названих параметрів.

Перевіркою зафіксовано перевищення вагових обмежень транспортного засобу позивача, а саме навантаження на одиночну вісь транспортного засобу - 13,3 т, що на 15,6% перевищує нормативно визначені 11,5 т.

При цьому посилання представника позивача на відсутність належним чином оформленої довідки про здійснення габаритно-вагового контролю та акту про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, оскільки вони датовані 2021 роком, суд не приймає до уваги, оскільки, як зазначає представник відповідача, інспектором помилково зазначений 2021 рік у вказаних документах.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рейдова перевірки проводилася відповідачем 06.02.2023 року на підставі направлення від 02.02.2023 року, за результатами перевірки інспекторами був складений а №346252 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2023 року, в зазначених документах чітко вказано інформацію про транспортний засіб позивача, його назву, тип, реєстраційний номер, також вказано відомості про водія транспортного засобу. Також в зазначених документах вірно вказано місце проведення перевірки, яке збігається з інформацією в акті проведення перевірки та відповідає інформації в направленні на проведення перевірки від 02.02.2023 № 000412.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача та вбачає з поданих до суду документів, що під час заповнення довідки №0079141 та акту №0060411 інспектором було допущено помилку у даті заповнення, а саме помилково було зазначено 2021 рік замість вірної 2023 рік, разом з чим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що допущення інспектором вказаної помилки жодним чином не спростовує факт вчиненого правопорушення позивачем.

Крім того, суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі)

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Разом з тим, довідка, складена працівником Укртранбезпеки 0079141, повністю відповідає формі, вимоги до якої затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року № 1007/1207.

При цьому, чек про результати зважування транспортного засобу позивача містить всю необхідну інформацію, зокрема, дату та час, коли відбувалось зважування, в якому режимі було здійснено зважування (динамічний), державний реєстраційний номер транспортного засобу, що перевірявся, швидкість при якій було здійснено зважування, навантаження на кожну вісь, а також місце де було здійснено зважування (с.Проліски на вул. Броварській).

У даному випадку, оскільки вагові параметри транспортного засобу позивача із урахуванням результатів його зважування відповідачем перевищують нормативні показники більше, ніж на 2 відсотки, то такий транспортний засіб позивача вважається великоваговим та мав здійснювати рух автомобільними дорогами на підставі дозволів.

Таке перевищення, не становить виняток, передбачений пунктом 4 Правил № 30 та підпадає під заборону пункту 22.5 Правил дорожнього руху.

Так, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 відсотків, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (шроту соняшникового). Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 42,0 т, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Отже, суд вважає необґрунтованими покликання позивача на специфіку вантажу, що перевозився, а саме сипучого вантажу (шроту соняшникового), маса якого під час руху є несталою в різних точках автомобіля, оскільки наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.2014 № 363, саме на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Пунктами 8.14-8.15 глави 8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

У свою чергу пунктом 12.5 глави 12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу є необґрунтованими.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, суд наголошує, що в такому разі суб`єкт владних повноважень має своїм обов`язком слідувати вимогам закону, як це говориться в статті 19 Конституції України. Так, за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги», визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до виключної компетенції Уряду.

Аналізуючи підзаконні акти (Порядок № 1007/1207, Порядок № 879, Порядку № 1567), вбачається визначення правового механізму здійснення габаритно-вагового контролю.

При цьому, відповідач діяв з відповідністю із названими підзаконними актами Уряду. Дії, відповідача знаходили свою відповідність, як за підставами вчинення, так і порядком та алгоритмом прийняття рішень. Зміст прийнятих рішень і вчинених дій відповідав, визначеній законом формі їх вираження. Натомість, названі підзаконні акти не вимагають від відповідача використання методики при зважуванні тих, чи інших видів вантажів (у тому числі сипучих, рідин).

Крім того, щодо сумніву позивача у вагах вимірювання, суд вказує на те, що водій під час проведення зважування транспортного засобу не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.

У свою чергу, Акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.02.2023 року за №346252, підписаний водієм. У поясненнях про причини порушення водієм зазначено: «копію акта отримав» (а.с.-54, зворотна сторона).

Отже, в даному випадку посилання позивача на відомості ТТН від 05.02.2023, відповідно до яких загальна маса транспортного засобу не перевищувала нормативно допустиму, та твердження про дотримання вимог законодавства в частині загальної маси транспортного засобу не свідчать про дійсність ваги транспортного засобу у момент фіксації, а лише надають окрему інформацію про облік активів.

Щодо відсутності в документах перевірки характеристик про зважувальне обладнання, яким здійснювався габаритно-зважувальний контроль, суд зазначає таке.

Так, матеріали перевірки про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складені за формою, встановленою додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422 "Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів".

Внесення до них характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, не передбачено.

Тобто, чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання в акті перевірки, довідці про здійснення габаритно-вагового контролю та чеку про результати зважування транспортного засобу, а тому доводи представника позивача щодо недостовірності показів вимірювальної техніки суд вважає безпідставними, а сумніви позивача щодо точності вимірювання є лише його припущеннями, які не можуть слугувати доказом у справі.

Разом з цим, позивачем не було надано жодного доказу на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває у його власності.

Аналогічних висновків у подібний правовідносинах дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 09.12.2022 року по справі №420/25840/1.

Крім того, з аналізу матеріалів справи судом встановлено, що належний позивачу транспортний засіб не був затриманий та продовжив рух.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.22 Порядку №879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із ст.265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

За приписами КУпАП повноваженнями щодо затримання транспортного засобу в порядку ст.265-2 наділені виключно органи Національної поліції України.

Посадові особи Укртрансбезпеки згідно зі ст.19 Конституції України повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

Отже, посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відповідно до приписів статті 19 Конституції України, діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що належний позивачу транспортний засіб рухався автомобільними дорогами з перевищенням встановлених вагових обмежень, а саме з перевищення навантаження на одиночну вісь, при цьому у водія даного транспортного засобу був відсутній дозвіл, який дає право на рух вказаним автомобілем, вагові параметри якого перевищують нормативні.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що за наслідками рейдової перевірки виявлено перевищення позивачем встановлених вагових параметрів навантаження на одиночну вісь на 15,6%, суд приходить до висновку, що оскаржувана в межах цієї справи постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та скасуванню не підлягає.

Отже, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ГАВАНЬ АГРО» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ГАВАНЬ-АГРО» (код ЄДРПОУ: 40432014, місцезнаходження: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, буд. 3).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр.. Перемоги, 14).

Суддя П.П.Марин