Постанова

від 11.12.2023 по справі 200/2261/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року справа №200/2261/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Передерій Є.О., за участю представника відповідача Біловол В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року (головуючий суддя І інстанції Аляб`єв І.Г.), складене у повному обсязі 17 січня 2023 року, у справі № 200/2261/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАТРЕЙД-СХІД» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАТРЕЙД-СХІД», звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 30.12.2021 №3598554/38587569, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №5 від 14.12.2021;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних датою фактичного отримання подану ТОВ «МЕГАТРЕЙД-СХІД» податкову накладну №5 від 14.12.2021;

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.12.2021 №3598554/38587569.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14 грудня 2021 року №5 Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАТРЕЙД-СХІД» датою її подання на реєстрацію 16.12.2021.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішенням відмовлено у реєстрації податкової накладної у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Вказав, що зобов`язання зареєструвати податкову накладну є втручанням в дискреційні повноваження відповідача

При цьому, наголосив, що стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. не є співмірним із складністю справи.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАТРЕЙД-СХІД» (код ЄДРПОУ 38587569) зареєстроване як юридична особа, перебуває на податкову обліку як платник податків та на момент виникнення спірних правовідносин був платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності за КВЕД є надання в оренду вантажний автомобільний транспорт.

Згідно долучених до матеріалів справи повідомлень (форма №20-ОПП) ТОВ «МЕГАТРЕЙД-СХІД» має у власності/користуванні вантажний транспорт. Вказані документи прийнятті контролюючим органом та знаходяться у його розпорядженні.

06.12.2021 між продавцем ТОВ «МЕГАТРЕЙД-СХІД» та покупцем ТзОВ «ЕДБУДТРАНС» укладено контракт №2 на продаж вантажного самоскида Iveco TREKKER (AD260S35)VIN code WJMJ3TSS60C270433. Ціна товару 25 000 євро.

14.12.2021 складена видаткова накладна накладної від 14.12.2021 №ЛНА-000004 до контракту від 06.12.2021 №2.

14.12.2021 ТОВ «МЕГАТРЕЙД-СХІД» складена податкова накладна №5 на товар, що наданий ТОВ «ЕДБУДТРАНС» на загальну вартість 924000,00 грн., в т.ч. ПДВ 154000,00 грн., а саме вантажний самоскид Iveco TREKKER (AD260S35)VIN code WJMJ3TSS60C270433.

Зарахування коштів у розмірі 924000 грн. підтверджено «Випискою з рахунку» сформованою станом на 14.12.2021.

16.12.2021 реєстрація податкової накладної від 14.12.2021 №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України зупинена. Платник податку, яким подано податкову накладну, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.

ТОВ «МЕГАТРЕЙД-СХІД» надані пояснення (вих№9 від 23.12.2021, вих.№14 від 29.12.2021), в яких повідомлено про здійснення господарської діяльності, шляхом надання в оренду вантажних автомобілів. Згідно долучених договорів ТОВ «МЕГАТРЕЙД-СХІД» має у власності/користуванні транспортні засоби, а саме вантажні самоскиди, в т.ч. вантажний самоскид Iveco TREKKER (AD260S35)VIN code WJMJ3TSS60C270433. Продаж вантажного самоскиду здійснено на підставі контракту від 06.12.2021 №2, укладеного між позивачем та замовником ТОВ «ЕДБУДТРАНС». Вказані документи прийнятті контролюючим органом та знаходяться у його розпорядженні. Зарахування коштів у розмірі 924000 грн. здійснено відповідно до рахунку-фактури від 13.12.2021 №СФ-000013. Поповнення електронного рахунку по ПДВ для реєстрації податкових накладних за отримані грошові кошти від ТОВ «ЕДБУДТРАНС» відбулося по платіжним дорученням, а саме від 14.12.2021 №185, 186, від 15.12.2021 №191, від 16.12.2021 №193. На підставі видаткової накладної від 14.12.2021 №ЛНА-000004 до контракту від 06.12.2021 №2 та вхідному платіжному дорученню від 14.12.2021 №3 складено податкову накладну від 14.12.2021 №5, яку подану на реєстрацію. Прийняття пояснень підтверджується квитанцією від 24.12.2021.

Рішенням від 30.12.2021 №3598554/38587569 позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної від 14.12.2021 №5 у зв`язку з не наданням платником податку копій розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

04.01.2022 року подана скарга щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.12.2021 №3598554/38587569.

12.01.2022 року прийнято рішення за результатом розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.12.2021 №3598554/38587569, яким скаргу залишено без задоволення з посиланням на «не надання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури, акти приймання передачі товарів»

Позивач, не погоджуючись із відмовою у реєстрації податкової накладеної, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції при прийнятті рішеннядійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив у реєстрації податкової накладеної, достеменно не вказавши, які саме документи необхідно надати позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Таким чином, зміст цієї норми передбачає обов`язок реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк визначений Податковим кодексом України.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

За приписами пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29 грудня 2010 року (далі - Порядок № 1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

За правилами пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція) (пункт 13 Порядку №1246).

Аналіз вказаних норм свідчить, що діючим законодавством встановлено перелік інформації, обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної.

Без зазначення детальної інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 № 1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктами 6 та 7 вказаного Порядку визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; або

2) відображеної в податковій накладній/розрахунку коригування операції хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції.

Критерії ризиковості платника податку на додану вартість є додатком 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165. Реєстрація поданої позивачем податкової накладної зупинена з посиланням на п. 8 Критерію ризиковості платника податку на додану вартість, згідно з яким у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстраціїподатковій накладній/розрахунку коригування.

Разом з тим дії відповідача щодо зупинення реєстрації податкових накладних не є предметом спору в даній справі.

Щодо подій, які відбулися після зупинення реєстрації податкових накладних позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 10 та 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

З 14.12.2019 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, яким затверджений Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 1 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, цей Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі Головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Як вбачається з матеріалів справи, комісією ГУ ДПС прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку із ненаданням платником податку копій розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Відповідно до п. 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з п.п. 6 та 9 вказаного Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Згідно з п.п. 3 та 10 вказаного Порядку комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Відповідно до п. 11 Порядку комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Відповідно до п. 12 вказаного Порядку № 520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Між тим, за результатом розгляду письмових пояснень та копій документів, що подані платником податків, комісією регіонального рівня контролюючого органу щодо поданих позивачем податкових накладних прийняте рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою для прийняття такого рішення стало ненадання платником податку копій документів.

Форма рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

В порушення наведених вимог законодавства оскаржуване рішення містить лише загальний перелік документів, що передбачений формою такого рішення (додаток до вказаного Порядку), і підкреслення документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надані, однак мали би бути надані щодо господарських операцій позивача, не містять.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялися пояснення та копії документів, на підтвердження здійснення господарської операції.

Матеріали справи містять копії первинних документів, оформлених позивачем в рамках господарських відносин із контрагентом, копії яких надавалися до податкового органу разом із поясненнями для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної, складені у відповідності до вимог законодавства та засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов`язань.

Жодних доводів та доказів щодо невідповідності наданих позивачем документів вимогам чинного законодавства, чи їх недостатності для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, і, відповідно, можливості реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, - відповідачами суду не представлено.

Відтак, позивачем подано контролюючому органу ряд копій первинних документів, підтверджуючих наявність законних підстав для реєстрації податкової накладної.

Вказані первинні документи досліджені судом в повному обсязі та містяться в матеріалах справи.

Податковий орган не навів в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної конкретного, переліку документів, які має надати позивач для підтвердження господарської операції і надав можливість позивачу самостійно визначити обсяг необхідних документів, виходячи з конкретного критерію ризиковості.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем фактично на власний розсуд були надані первинні документи підтвердження операцій.

Отже, наведені обставини свідчать, що управління формально підійшло до встановлення правомірності формування позивачем податкових накладних, а висновки, викладені в рішеннях Комісії про відмову в реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, адже відповідач не був позбавлений можливості після отримання наданих позивачем документів дослідити правочини, які укладалися між позивачем та його контрагентами, і винести законне та обґрунтоване рішення. Проте, зазначене, контролюючим органом, здійснено не було.

Зі спірного рішення вбачається, що підставою для його прийняття стало ненадання платником податків копій документів: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Проте, за результатом розгляду скарги щодо спірного рішення відповідачем прийнято рішення про залишення скарги без задоволення та спірного рішення без змін, хоча воно не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, а лише містить загальне посилання про те, що причиною його прийняття є ненадання платником податків копій документів, які не були зазначені у спірному рішенні.

При юридичній оцінці рішення про відмову в реєстрації податкових накладних суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не було зазначено перелік документів, необхідних для їх реєстрації. З врахуванням цієї обставини невідповідність вимоги контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної щодо надання документів критерію правової визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимоги. Можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів.

Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. У разі не зазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним.

З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не відповідає критерію обґрунтованості.

Правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16 квітня 2019 року касаційне провадження №К/9901/4895/19 (справа №826/10649/17), від 28 жовтня 2019 року касаційне провадження №К/9901/23858/19 (справа №640/983/19).

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно безпідставності та невмотивованості оскаржуваного рішення податкового органу, таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції щодо визнання його протиправним та скасування.

При прийнятті цього рішення судом враховуються позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 22 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 та від 04 грудня 2018 року у справі № 821/1173/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 640/1131/19,- в яких суд, зокрема, вказав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави їх прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.

Тобто, рішення фіскального органу не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності визнання протиправними та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання зареєструвати податкові накладні.

Зобов`язання зареєструвати податкову накладну не є втручанням в дискреційні повноваження, саме задоволення позову таким шляхом призведе до повного відновлення порушених прав позивача

Доводи апеляційної скарги по суті вимог не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про неспівмірність стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини другої цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частини 3 цієї статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копію ордера, договір про надання правової допомоги від 02.03.2020 №СМ03/20, додаткові угоди від 05.01.2022, від 14.01.2022 до договору від 02.03.2020 №СМ03/20.

Відповідач оспорює розмір наданої позивачу правової допомоги, обґрунтовуючи тим, що позовні вимоги, які є предметом розгляду даної справи є типовими, судові витрати є завищеними та не обґрунтованими, тому не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

З урахуванням встановлених обставин та досліджених судом матеріалів позовної заяви, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані витрати підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно до складності вимог, а саме в розмірі 2 000 грн.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що обумовлює її часткове задоволення та зміну рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі № 200/2261/22 змінити.

Абзац 5 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі № 200/2261/22 викласти у наступній редакції:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код ВП 44070187, 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 59) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю МЕГАТРЕЙД-СХІД (ідентифікаційний код 385587569, 85305, Донецька область, Покровський район, село Звірове, Автошлях Олександрівка-Володарське 72й км) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 гривень.»

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі № 200/2261/22 залишити без змін

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 11 грудня 2023 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 грудня 2023 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г.Казначеєв

І.Д.Компанієць