Постанова

від 06.12.2023 по справі 480/3940/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 р.Справа № 480/3940/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

представник позивача Линдюк С.С.

представник відповідача Міщенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 та на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.09.2023, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 30.06.2023 по справі № 480/3940/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ГІДРАВЛІКА"

до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гідравліка", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС) у Сумській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.03.2023 № 8459456/43436650 щодо податкової накладної № 5 від 28.02.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) розрахунок коригування ТОВ "Українська гідравліка" податкову накладну № 5 від 28.02.2023 датою її фактичного подання - 28.02.2023.

Свої вимоги мотивує тим, відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була складена та подана на реєстрацію в ЄРПН податкова накладна № 5 від 28.02.2023 на загальну суму 1349703,60 грн, в тому числі сума податку на додану вартість (далі - ПДВ) 224950,60 гривень.

28.02.2023 позивачу надійшла квитанція про зупинення реєстрації цієї податкової накладної № 5 від 28.02.2023 з посиланням на те, що обсяг товару/послуги 8413 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критерії ризиковості здійснення операції. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою реєстрації податкових накладних господарством було направлено ГУ ДПС у Сумській області пояснення щодо здійснення господарської операції. Однак, рішенням від № 8459456/43436650 від 21.03.2023 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної.

Позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, вважає його незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гідравліка" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 8459456/43436650 від 21 березня 2023 року комісії Головного управління Державної податкової служби в Сумській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Гідравліка" № 5 від 28 лютого 2023 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Гідравліка" № 5 від 28 лютого 2023 року датою її фактичного подання - 28 лютого 2023 року.

Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Гідравліка" про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Гідравліка" (40000, м. Суми, вул. Черкаська, 4, код ЄДРПОУ 43436650) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43995469) витрати на сплату судового збору в сумі 2684 грн та витрати на правову допомогу в сумі 4000 гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначив, що за результатами автоматизованої перевірки поданої податкової накладної № 5 від 28.02.2023 контролюючим органом надіслано позивачу квитанцію, у якій зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація вищенаведеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 8413, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 «Критеріїв ризиковості здійснення операції. Також було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування - ЄРПН.

Зауважив, що чинним законодавством не передбачено обов`язок контролюючого органу зазначати в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної перелік документів, які потрібно подати платнику разом з поясненням, оскільки даний перелік документів визначений пунктом 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 р. № 520 (далі - Порядок № 520).

З метою розблокування зупиненої податкової накладної № 5 від 28.02.2023 позивачем на розгляд Комісії ГУ ДПС у Сумській області подано Повідомлення № 4 від 14.03.2023 р., а саме пояснення з документами у 37 файлах. За результатами розгляду Комісією Головного управління ДПС у Сумській області пояснень та наданих документів було прийнято спірне рішення від 21.03.2023 №8459456/43436650 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 28.02.2023, у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства, а саме договір, укладений між контрагентом-покупцем (ТОВ «Радехівський цукор») та ТОВ «Українська гідравліка» не підписаний жодною стороною, що підтверджується скріншотами з ІКС «Податковий блок», які були подані разом з відзивом на позовну заяву). Таким чином, первинні бухгалтерські документи, а також ті, які складені на підставі даного договору, складені з порушенням Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (рахунок № 8 від 21.02.2023 р., рахунок № 10 від 24.02.2023 р., банківська виписка від 08.03.2023 р.).

Звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що до позовної заяви позивачем долучено як доказ відомості про електронний документ (договір), що начебто підтверджує підписання договору купівлі-продажу товару від 20.04.2021 р. № 11КО/21 суб`єктами господарської діяльності, шляхом накладення на нього електронного підпису, натомість на розгляд Комісії регіонального рівня даний документ не був наданий, що стало однією з підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, що підтверджується скріншотами, які були долучені до матеріалів справи разом з поданням відзиву на позовну заяву.

Також, зазначив, що позивачем було надано відповідь на відзив, у якому позивач зазначив, що за 4 дні до дня прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 28.02.2023 року, а саме 17.03.2023 року податковому органу направлено повідомлення, що при подачі пояснень з технічних причин не було приєднано усі частини договору, а від так ТОВ «Українська гідравліка» направляє такий договір повторно. Позивачем до відповіді на відзив було додано лише копію листа від 17.03.2023 року.

Проте, позивачем не надано доказів того, що ним дійсно 17.03.2023 року було надіслано до контролюючого органу вищезазначене повідомлення, а також доказів того, що такий договір дійсно був надісланий у повному обсязі, як це зазначено у листі ТОВ «Українська гідравліка» від 17.03.2023 року, а також позивачем не надано доказів на підтвердження своєї позиції щодо технічних причин, через які, як зазначає позивач, не було приєднано всі частини договору.

Крім того, зауважив, що такий договір був направлений на розгляд комісії регіонального рівня у форматі PDF, що також підтверджується скріншотами, які були долучені ГУ ДПС у Сумській області до матеріалів справи, проте даний договір № 11КО/21 від 20.04.2021 року був поданий платником першим після повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, проте інші документи, які були приєднані після даного договору, зокрема, сторінки таких документів втрачені не були, тому виникає питання, чому саме остання сторінка договору з підписами сторін, була втрачена під час подачі документів до контролюючого органу. Будь-яких обґрунтувань з цього приводу позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції надано не було.

Позивачем до матеріалів справи були долучені відомості про електронний документ (договір), що начебто підтверджує підписання договору за допомогою електронного підпису.

Проте, долучені позивачем до матеріалів справи відомості про електронний документ (договір) не містять усіх даних підписанта, а також підтвердженням перевірки підпису є протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, а не відомості, які були надані позивачем.

Отже, долучені позивачем до матеріалів справи відомості про електронний документ, які, як стверджує позивач, є доказом підписання договору № 11КО/21 електронними підписами у відповідності до статті 75 КАС України є недостовірними та не могли братися судом до уваги.

Не погоджуючись з додатковим рішенням, відповідач також оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що додаткове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та додаткове судове рішення, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20.04.2021 між ТОВ "Українська гідравліка" та ТОВ "Радехівський цукор" укладено Договір 11КО/21, до якого 17.01.2023 сторони Договору погодили Специфікацію № 13 від 21.02.2023, за яким позивач повинен був поставити "Горизонтальний відцентровий насос для важких умов експлуатації TKF-AH 150-315 45 кВт 1500 об/хв" у кількості 2 штук. Сума специфікації склала 1928148 грн, з яких 321358 грн сума ПДВ.

Згідно п.5 Специфікації № 13 термін поставки складає 130 календарних днів, тобто обладнання буде готове 30 червня 2023 року. Відтак, на дату подачі на реєстрацію податкової накладної та оскарження відмови в реєстрації податкової накладної, за умовами договору строк передачі предмету специфікації ще не настав.

21.02.2023 позивачем виставлено ТОВ "Радехівський цукор" рахунок на оплату № 8.

ТОВ "Радехівський цукор", згідно п.4.1. Специфікації № 13 було оплачено авансовий платіж 70 % за товар (рахунок № 8 від 21.02.202 ).

На виконання вимог ст. 187 та 201 ПК України позивачем складено податкову накладну № 5 на суму 1349703 грн 60 коп., з яких 224950 грн 60 коп. складає ПДВ.

За результатами автоматизованої перевірки поданої податкової накладної, контролюючим органом надіслано позивачу квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної № 5 від 28.02.2023 з посиланням на те, що обсяг товару/послуги 8413 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критерії ризиковості здійснення операції. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв`язку із зупиненням реєстрації направленої податкової накладної, позивачем було надано повідомлення від 14.03.2023 № 4 та копії документів щодо податкової накладної № 5 від 28.02.2023 реєстрацію якої було зупинено, до якого було додано копії наступних документів:

- договір № 11КО/21 від 20.04.2021;

- специфікація № 13 від 21.02.2023 з доказами, що підтверджують підписання такої специфікації;

- банківська виписка від 08.03.2023;

- рахунок на оплату № 8 від 21 лютого 2023 р.;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за лютий 2023 р.;

- договір поставки товару № 1D.2021 від 02 листопада 2021 р.;

- платіжна інструкція № 68 від 28.02.2023;

- платіжна інструкція № 69 від 28.02.2023;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за лютий 2023 р.;

- додаток (специфікація) № 16/23 до договору поставки 1D.2021 від 02.11.2021;

- рахунок на оплату № 10 від 24 лютого 2023 р.;

- договір оренди нежитлового приміщення № 02/2020 від 03 січня 2020 року;

- агентський договір № 230109 про надання послуг з пошуку клієнтів від 09.01.2023;

- агентський договір № 200225 про надання послуг з пошуку покупців від 25.02.2020;

- агентський договір № 240122 про надання послуг з пошуку клієнтів від 24.01.2022;

- договір № 295415679773 про надання телекомунікаційних послуг;

- договір на надання транспортно-експедиторських послуг 14/08/2021/1 14.08.2021;

- заява про приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень;

- заява про приєднання № 1 до договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10 серпня 2021 року;

- договір № 25/08/21-1 надання послуг з перевезення тари від 25 серпня 2021;

- повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність з додатком до нього;

- договір № 2/22-09/21 на виконання платних робіт з сертифікації (оцінки відповідності) продукції від 22 вересня 2021 р.;

- сертифікат відповідності UA.276.273.05-21 від 30.09.2021 до 29.09.2022;

- додаток до сертифікату відповідності UА.276.273.05-21 від 30.09.21 до 29.09.2022;

- декларація про відповідність вимогам Технічного регламенту безпеки машин, Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання;

- договір № 2023/5 від 02 лютого 2023 р;

- договір № 51.17-2020.cn/05 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 10 березня 2020 р.;

- договір про надання послуг № 5 від 14 червня 2022 р.;

- договір № 1D.2021 поставки товару від 02 листопада 2021 р.;

- договір № UA2021-0008 поставки товару від 25 жовтня 2021 р.;

- договір про закупівлю товару № П15-12-22 від 15 грудня 2022 р.;

- дилерська угода № 200302 від 02 березня 2020 р.;

- акт приймання-передачі майна що належить TOB "АВАТ/ХР ПЛАСТ" від 03 січня 2020 р.;

- штатний розгляд за станом на 1 липня 2022 р.;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 104 за лютий 2023 р.;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 1121 за лютий 2023 р.;

- повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 14.03.2023 пояснення № 14032023 від 14.03.2023 р.

Розглянувши пояснення позивача, комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Сумській області прийняла 21.03.2023 рішення № 8459456/43436650 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 28.02.2023.

Підставами для відмови в реєстрації податкової накладної № 5 від 28.02.2023 зазначено надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства. Договір купівлі-продажу товару укладений між контрагентом - покупцем (ТОВ "Радехівський цукор") та ТОВ "Українська гідравліка" не підписаний жодною стороною суб`єктів господарської діяльності. Первинні бухгалтерські документи на підставі даного договору складені з порушенням Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Не погодившись із рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, на момент розгляду даної справи позивачем надано необхідний обсяг документів на підтвердження проведених господарських операцій та даних, зазначених у податковій накладній № 5 від 21.09.2020 28.02.2023. Договір № 11КО/21 від 20.04.2021 між сторонами підписаний згідно вимог до електронного документу, що підтверджується відомостями про електронний документ (договір) від 20.04.2021 (а.с. 15), з цього слідує, що у контролюючого органу не має жодних правових і фактичних підстав вважати, що договір, наданий для реєстрації податкової накладної, не підписаний сторонами, а тому всі документи, що складені на його підставі не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У зв`язку з викладеним, оскаржуване рішення є необґрунтованим і підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

За змістом підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Також абзацом першим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Отже, платник податку - постачальник з настанням першої із подій виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацом другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є зареєстрована у ЄРПН податкова накладна.

Водночас згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, яка набрала чинності 01.02.2020 ( надалі Порядок № 1165).

За змістом пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктами 10, 11 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до абзацу другого пункту 25 Порядку №1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Додатком 3 до Порядку №1165 визначено Критерії ризиковості здійснення операцій, відповідно до пункту 1 яких до цих Критеріїв віднесено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216, затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі Порядок №520), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі комісія регіонального рівня).

Пунктом 4 Порядку №520 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: - договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; - розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; - документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з абзацом другим пункту 6 Порядку №520 платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП).

Пунктами 9, 10 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Згідно з пунктом 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі: - ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; - та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; - та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.

Аналізуючи наведені норми законодавства колегія суддів вважає, що контролюючий орган після надходження податкової накладної/розрахунку коригування до ДПС для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в автоматизованому режимі здійснює відповідну перевірку, зокрема щодо наявності підстав для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування через відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або через відповідність відображених у ній операції критеріям ризиковості здійснення операцій.

Автоматизований моніторинг відповідності платника податку, яким складено податкову накладну, критеріям оцінки ступеня ризиків здійснюється відповідно до ознак, наведених у пунктах 1-8 критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1 до Порядку №1165). Автоматизований моніторинг відповідності господарської операції, відображеної у податковій накладній, критеріям оцінки ступеня ризиків здійснюється відповідно до ознак, наведених у пунктах 1-6 критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку №1165).

У разі, якщо за результатами моніторингу визначено, що цей платник податку відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація податкової накладної зупиняється, про що платнику протягом операційного дня надсилалася відповідна квитанція. У разі, коли за результатами моніторингу господарська операція, відображена у податковій накладній, відповідає критеріям ризиковості здійснення операції (крім податкової накладної, складеної платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку) реєстрація такої податкової накладної також зупиняється.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган зобов`язаний, зокрема, вказати конкретний критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій, на підставі якого зупинено реєстрацію податкової накладної, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, а також запропонувати платнику надати пояснення та копії документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту залученої до матеріалів справи квитанції вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної, складеної позивачем, критеріям ризиковості, визначених пунктом 1 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій".

Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН податковий орган визначив те, що обсяг постачання товару/послуги 8413 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критерії ризиковості здійснення операції. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку підставам для зупинення реєстрації податкової накладної, колегія суддів зазначає таке.

Порядок № 1165 не містить вимоги про прийняття контролюючим органом окремого рішення з питання зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, виходячи з вищенаведених положень пунктів 10, 11 Порядку №1165, зміст такого рішення наводиться податковим органом у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 11 Порядку №1165 передбачено вимоги до змісту такої квитанції. Проте, дослідивши залучену до матеріалів справи копію квитанції, суд встановив, що у ній не зазначено вимог до платника податків у частині надання конкретних пояснень та документів з метою реєстрації податкової накладної у ЄРПН.

Колегія суддів звертає увагу, що наведене позбавляє можливості визначення платником порядку своїх дій, які він має вчинити з метою прийняття контролюючим органом позитивного рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН.

При цьому, Порядок №1165 не передбачає можливості проведення контролюючим органом консультацій, листування з платником податку на етапі прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН чи залучення платника податку до процесу прийняття цього рішення в інший спосіб.

Отже, у цьому випадку платник податку фактично позбавлений можливості на участь у процесі прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення. Як наслідок, визначальне значення для дотримання законності цієї процедури і забезпечення прав платника податку під час її проведення має конкретизація контролюючим органом підстав для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН та зазначення у квитанції про зупинення чітких і зрозумілих вказівок такому платнику щодо того, які саме пояснення та копії документів має надати цей платник задля розгляду питання про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН.

Однак, у цьому випадку надіслана позивачу квитанція містить лише загальне посилання на наявність у нього права подати пояснення та копії документів без зазначення їх конкретного переліку.

Крім того, у ході розгляду справи відповідачами не надано пояснень разом з їх документальним підтвердженням щодо підстав встановлення відповідності надісланої позивачем податкової накладної положенням пункту 1 критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Слід зазначити, що позивачем після отримання квитанції було надіслано контролюючому органу письмові пояснення разом з копіями документів на підтвердження обґрунтованості складення податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 02.04.2019 у справі №822/1878/18.

В оспорюваному рішенні № 8459456/43436650 від 21.03.2023 підставою для відмови в реєстрації податкової накладної № 5 від 28.02.2023 зазначено надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства. Договір купівлі-продажу товару укладений між контрагентом - покупцем та ТОВ "Українська гідравліка" не підписаний жодною стороною суб`єктів господарської діяльності. Первинні бухгалтерські документи на підставі даного договору складені з порушенням Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Проте, як свідчать матеріали справи Договір № 11КО/21 від 20.04.2021 між сторонами підписаний згідно вимог до електронного документу, що підтверджується відомостями про електронний документ (договір) від 20.04.2021 (т. 1 а.с. 15),

Також, суд вказує на різні підстави зупинення реєстрації податкової накладної та відмови у її реєстрації. Так, ці підстави є різними й на стадії зупинення реєстрації спірних податкових накладних податковий орган у жоден спосіб не ставив питання щодо дефектів чи відсутності окремих документів, що стосуються операції за спірною податковою накладною. Тому відповідно при наданні пояснень та документів платник не усвідомлював і не мав усвідомлювати необхідність подачі саме тих документів, відсутність яких на стадії розгляду комісією відповідача 1 стала підставою для відмови у реєстрації податкової накладної.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи повно і без обґрунтованого сумніву доводять реальність та дійсність оплати товару, тоді як оскаржувана відмова в реєстрації податкової накладної фактично виходять з недоведеності їх реальності.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. У свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання.

Такий підхід застосований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, але не виключно, в низці судових рішень (від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 22.11.2021 у справі №0670/2176/11).

При цьому, суд зауважує, що перевірка реальності здійснення господарської операції за процедурою реєстрації податкової накладної у ЄРПН фактично є неможливою, адже платник податків не залучається до роботи комісії податкового органу з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а члени комісії не здійснюють вихід на підприємство з метою з`ясування фактичних обставин ведення платником податків господарської діяльності.

У контексті наведеного вище суд також зауважує, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. При цьому, здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а.

У постанові від 07.12.2022 по справі №500/2237/20 Верховний Суд зазначив, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що на момент розгляду даної справи позивачем надано необхідний обсяг документів на підтвердження проведеної господарської операції та даних, зазначених у податковій накладній № 5 від 28.02.2023, з цього слідує, що у контролюючого органу не має жодних правових і фактичних підстав вважати, що договір, наданий для реєстрації податкової накладної, не підписаний сторонами, а тому всі документи, що складені на його підставі не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних при прийнятті рішення № 8459456/43436650 від 21.03.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 28.02.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних діяла необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання протиправним та скасування цього рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних подану на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська гідравліка" податкову накладну № 5 від 28.02.2023 датою її подання, колегія суддів зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

Відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, обов`язок щодо реєстрації в Єдиному реєстрі поданої платником податків податкової накладної №5 від 28.02.2023 покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику - ДПС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що для належного та ефективного способу захисту прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8459456/43436650 від 21.03.2023 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних подану на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська гідравліка" податкову накладну №5 від 28.02.2023 датою її подання.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власних рішень, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 року по справі № 480/3940/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Задовольняючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. підлягає задоволенню.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Відповідно ч.3, 4 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з ч.6 ст.135 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів: копії договору № 76 від 11.04.2023 про надання правничої допомоги, специфікації № 3 до договору № 76 від 11.04.2023 про надання правничої допомоги, акту наданих послуг № 3 від 13.04.2023 ордеру та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позивач сплатив адвокатському бюро "Бондара "Патріот" кошти в загальній сумі 4000,00 грн на оплату правової допомоги, яка відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу складається з виконання умов договору про надання правничої допомоги, розмір гонорару 4000 грн.

Враховуючи те, що справа розглядалась у відкритому судому засіданні з викликом сторін, у судових засіданнях приймав участь представник позивача, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, суд дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. підлягає задоволенню, оскільки витрати в розмірі 4000 грн є співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, щодо розміру та співмірності витрат на правничу допомогу, суд правомірно дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову, суд обґрунтовано стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області суму судового збору в розмірі 2684 гривень.

Отже, додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року по справі № 480/3940/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 по справі № 480/3940/23 залишити без змін.

Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 по справі № 480/3940/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 14.12.2023 року