Постанова

від 21.11.2023 по справі 760/17177/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2023 року

справа № 760/17177/22

провадження № 22-ц/824/10577/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.

при секретарі: Дьоміній К.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Пауер»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року, постановлене під головуванням судді Шереметьєвої Л.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Пауер» про зміну підстав звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 29 листопада 2022 року, просив:

- змінити підстави звільнення його з роботи з п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України на п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 вересня 2022 року до 21 листопада 2022 року в розмірі 38 556, 00 грн;

- стягнути з відповідача грошову компенсацію в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, а саме: 33 500, 00 грн відповідно до ст.49-8 КЗпП України;

- стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 12 549,25 грн;

- стягнути з відповідача вихідну допомогу відповідно до ст.44 КЗпП України в розмірі 15 165, 49 грн;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Посилається в позові на те, що з 24 лютого 2022 року по 02 вересня 2022 року в зв`язку з введеним в Україні військовим станом від 24 лютого 2022 року через агресією російської федерації проти України, він був відсутній на робочому місці, а саме: був відсутній у зв`язку із бойовими діями та пов`язаними з ними обставинами, зокрема через евакуацію його родини в більш безпечні регіони.

Відсутність на робочому місці обумовлена необхідністю збереження життя та здоров`я працівників та їх сімей і вважається відсутністю на роботі з поважних причин.

Весь цей період він підтримував контакт через мессенджери «Telegram» та «Viber» із керівником, головним енергетиком підприємства.

02 вересня 2022 року по домовленості з головним енергетиком він вийшов на роботу, однак через деякий час головний енергетик повідомив, що через небажання головного інженера бачити його на роботі через нібито його конфліктність, просять щоб він звільнився або за угодою сторін про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, або розірвання трудового договору з ініціативи працівника за ст.ст. 38, 39 КЗпП України.

Він попросив звільнити його за ініціативи роботодавця за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки вважає, що головний інженер безпричинно надумав його звільнити.

Зазначає, що до нього неодноразово телефонували представники товариства і вимагали чи то просили, щоб він приїхав і звільнився за згодою сторін або за власним бажанням.

Свою офіційну позицію для вирішення мирним шляхом з роботодавцем він виклав у заяві до ТОВ «КОМПАНІЯ» ПАУЕР» про вирішення непорозумінь по звільненню з роботи від 06 вересня 2022 року, проте відповіді не отримав.

Наголошує на тому, що йому прийшлось звільнитись через створені умови до примусу до звільнення на умовах роботодавця, тому 21 листопада 2022 року звільнився за згодою сторін за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

При звільненні роботодавець навмисно невірно провів розрахунок грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, з чим він категорично не згоден.

Вважає, що проведено невірний розрахунок стажу роботи для надання щорічної відпустки, невірний розрахунок кількості днів невикористаної щорічної відпустки та невірний розрахунок середньоденної заробітної плати, у зв`язку з чим з ним провели невірний розрахунок компенсації за невикористані щорічні відпустки.

Зважаючи на протиправність дій посадових осіб ТОВ «Компанія «Пауер», з вини яких його трудові права були порушеними, вважає за необхідне висловити вимогу про відшкодування йому моральної шкоди, оскільки йому було завдано тривалих душевних страждань.

Крім цього, загальний стан його здоров`я значно погіршився у зв`язку з глибокою депресією, пов`язаною із створеними умовами відсторонення, примушення його до звільнення від посадових осіб товариства і вимушеного прогулу.

Завдану йому моральну шкоду оцінює в 50 000, 00 грн

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем умисно створено умови для звільнення позивача. Роботодавцем невірно проведено розрахунок грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, розрахунок стажу роботи для надання щорічної відпустки. Апелянт вважає, що судом здійснено розгляд справи без повного з`ясування обставин справи та вказує, що судом не взято до уваги подані позивачем докази та пояснення.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «КОМПАНІЯ»ПАУЕР», займаючи посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування відділу головного інженера.

21 листопада 2022 року позивач подав заяву про звільнення з роботи за угодою сторін, якою просив звільнити його з 21 листопада 2022 року.

Наказом №224-к від 21 листопада 2022 року позивач був звільнений з роботи з 21 листопада 2022 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

За змістом ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України та Закону України «Про відпустки» громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до наказу № 224-к про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено 21 листопада та при звільненні підлягає виплаті компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у кількості 39 календарних днів за період роботи з 01.06.2021 року по 21.11.2022 року.

З розрахунку при звільненні, наданого відповідачем до відзиву, вбачається, що з позивачем був проведений розрахунок у зв`язку із звільненням, у тому числі нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні відпустки у розмірі 5522,83 грн.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 не погоджувався із розміром проведеного розрахунку.

Посилання позивача на те, що відповідачем здійснено невірний розрахунок та застосовано ПДФО - 18%, ВЗ - 1,2%, ЄСВ - 22% колегія суддів не приймає, враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження невірно розрахованих сум до виплати.

Позивачем зазначено, що останній звертався до Державної податкової служби з приводу ухилень від сплати ЄСВ, ПДФО, військового збору, грубих порушень трудових прав як працівника та грубих порушень законодавства про працю в Україні. Однак доказів проведення нарахувань з порушенням закону позивачем не надано.

Із клопотанням про витребування доказів у зв`язку із неможливістю отримати їх самостійно позивач до суду першої та апеляційної інстанцій не звертався.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем виконані вимоги закону при звільненні позивача і його звільнення з роботи відповідаєм вимогам закону та поданій ним заяві про звільнення.

Позивач стверджує, що його було змушено звільнитись із посади, однак доказів на підтвердження заявленої обставини матеріали справи не містять.

Відповідно до поданої позивачем заяви, останній просить звільнити його 21.11.2022 за угодою сторін (а.с.103).

Крім того, позивачем зазначено, що тривалий час, з 24 лютого 2022 року до 02 вересня 2022 року він був відсутній на роботі, однак будь-які заходи до нього не застосовувалися.

Апеляційний суд вважає вірним висновок суду про те, що до компетенції суду не віднесено змінювати підставу звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України, оскільки це є виключною прерогативою сторін трудового договору, а тому позовні вимоги про зміну підстав звільнення задоволення не підлягають.

Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги відповідно до ст.44 КЗпП України є похідними вимогами в частині вимог позивача про зміну підстав звільнення, а тому задоволенню також не підлягають.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що судом не встановлено факту порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді