Постанова

від 07.12.2023 по справі 760/11400/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 760/11400/19

Апеляційне провадження № 33/824/5505/2023

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2023 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року про повернення заяви про перегляд постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 12 липня 2019 року, прийнятої відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого на посаді керівника ТОВ «ЛАВРУД», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 483 МК України, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу №0132/10000/19 про порушення митних правил від 12.02.2019 р., 20.11.2016 через митний кордон України, міжнародний пункт пропуску «Порубне Сірет» Чернівецької митниці ДФС, у вантажному автомобілі з р.н.з. НОМЕР_1 , з Туреччини на митну територію України ввезено товари широкого вжитку (тканина, одяг, взуття, постільна білизна, аксесуари тощо), загальною вагою брутто 20 910 кг та кількістю 749 пакувальних місць.

Переміщення вказаного вантажу через митний кордон України здійснено на підставі товаросупровідних документів: міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 18.11.2016 № 525245, інвойс від 18.11.2016 № 345610.

Згідно з вказаними товаросупровідними документами відправником товарів виступає компанія «IREMCAN TEKSTIL IHR. ITH. KIMY. SAN. VE DAH. TIC. LTD. STI.» (Туреччина), одержувачем - ТОВ «ЛАРВУД» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 39).

Після прибуття у зону діяльності Київської міської митниці ДФС вказаного вище транспортного засобу, товари, що переміщувались у ньому, були заявлені до митного оформлення декларантом ТОВ «ЛАРВУД» ОСОБА_1 (гр. 14, 54) на митному посту «Західний» за електронною митною декларацією типу «ІМ 40 ТН» від 13.12.2016 № 100250001/2016/119821.

Разом із вказаними вище товаросупровідними документами та МД до митниці були надані: контракт від 03.10.2016 № L-ED/10-16, укладений між продавцем компанією «ETERNAL DEVELOPMENT LP» (Offices 2, Suite 2, 5 St. Vincent Street, Edinburgh, EH36SW, Scotland, UK) та покупцем - ТОВ «ЛАРВУД» (Україна) в особі директора ОСОБА_1 , інвойс від 05.12.2016 № 345610, пакувальний лист від 05.12.2016 № 45610/P та інші, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, документи, які зазначені в гр. 44 МД.

Відповідно до інвойсу від 18.11.2016 № 345610, виставленого компанією «ETERNAL DEVELOPMENT LP» (Великобританія) для ТОВ «ЛАРВУД» (Україна), вартість переміщених через митний кордон України товарів, на умовах поставки CPT Київ , становить 20 511, 83 доларів США.

Вантаж випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією типу «ІМ 40 ДТ» від 31.01.2017 № 100250001/2017/255040.

14.07.2017, листом за вих. №12071/5/99-99-20-02-01-16, з метою перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи ТОВ «ЛАРВУД» (код ЄДРПОУ 40714163) при ввезенні на митну територію України товарів широкого вжитку, Державною фіскальною службою України направлено відповідний запит до митних органів Республіки Туреччини.

03.12.2018, листом Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Державної фіскальної служби України від 26.11.2018 № 36861/7/99-99-20-02-01-17 до Київської міської митниці ДФС надійшла відповідь митних органів Республіки Туреччини на зазначений запит.

Митними органами Республіки Туреччина до своєї відповіді додано копії документів, на підставі яких вищезазначені товари були вивезені вантажним автомобілем з д.н.з. НОМЕР_1 з митної території останньої.

За результатами опрацювання матеріалів відповіді митних органів Туреччини встановлено, що вантажним автомобілем з д.н.з. НОМЕР_1 з території Республіки Туреччина різними турецькими компаніями на адресу українського LLC «NAVICON UKRAINE» (ODESSA PRIMORSKIY BLVD 10 FL 11) / ТОВ «НАВІКОН УКРАЇНА» (м. Одеса, Приморський б-р, 10, кв. 11) були відправлені товари широкого асортименту загальною вагою брутто 20 910 кг та оформлені митними органами Республіки Туреччина у процедурі транзиту за документом MRN від 18.11.2016 № 16TR34130001297465, відкритої на підставі 2-х експортних декларацій від 18.11.2016 № 16341300ЕХ691542, від 18.11.2016 16341300ЕХ691383:

1) експортна декларація № 16341300ЕХ691542 на товар «тканина», вагою брутто 14 550 кг, вартістю 150 312, 50 євро, відправником яких виступала компанія «DHK TEKSTIL TURIZM INSAAT SANAYI VE DIS TICARET LIMITED SIRKETI» (TURKMEN MAH. ISMET INONU BLV. UYUCU (1 APT.) 1, 9/KUSADASI, Туреччина), одержувачем/покупцем LLC «NAVICON UKRAINE»(Україна);

2) експортна декларація № 16341300ЕХ691383 на товари широкого асортименту «карнизи та аксесуари до них, тюль, взуття, одяг, взуття, постільна білизна, тощо», вагою брутто 6 360 кг, вартістю 12 527, 10 доларів США, відправником яких виступала компанія «KUZEY KUMASCILIK NAKLIYE TEKSTIL URUNLERI AYAKKABI SANAYI VE DIS TICARET LIMITED SIRKETI» (CELALIYE MAH. CEVRIM SK.1 34/BUYUKCEKMECE, Туреччина), одержувачем/покупцем LLC «NAVICON UKRAINE»(Україна).

Тобто, в результаті співставленням відомостей, що містяться у документах, отриманих від митних органів Туреччини, та документах митного контролю та митного оформлення, наданих до Київської міської митниці ДФС, встановлено, що співпадають: відомості щодо номерних знаків транспортного засобу, в якому товари переміщувались через митний кордон України (BH4817BH/BH0404XM), щодо найменування та асортименту товарів, їх кількості (вага брутто 20 910 кг, кількість пакувальних місць - 749), але не співпадають відомості щодо відправника, одержувача та вартості товарів.

Таким чином, проведеною перевіркою встановлено, що 20.11.2016 товари широкого вжитку, саме: «тканина, карнизи та аксесуари до них, тюль, взуття, одяг, взуття, постільна білизна тощо», загальною вагою брутто 20 910 кг, вартістю 150 312, 50 євро та 12 527, 10 доларів США, що згідно курсу на дату переміщення товару через митний кордон України (1 EUR = 27,92147 грн., 1 USD = 26,053438 грн.) складає 4 523 319, 98 грн., переміщені через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача товарів та відомості, необхідні для визначення їх митної вартості (інвойс від 18.11.2016 № 345610).

Отже, в діях громадянина України ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбачені ч.1 ст. 483 Митного кодексу України, у зв`язку з чим відносно останньої складено протокол про порушення митних правил № 0132/10000/19.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керівника ТОВ «ЛАВРУД» (код ЄДРПОУ 40714163), визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч. 1ст. 483 МК України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару - безпосереднього предмету порушення митних правил у розмірі4523319,98 грн. в дохід держави з конфіскацією в дохід держави безпосередніх предметів правопорушення; визначено, що у разі неможливості конфіскації безпосередніх предметів правопорушення стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави вартість безпосередніх предметів порушення митних правил у розмірі 4523319,98 грн.; стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн.

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року у даній справі.

Постановою Соломянського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами повернуто особі, яка її подала

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Соломянського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав:

Ухвалючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з декількох підстав для цього, серед яких було і те, що чинним КУпАП не передбачено процедури перегляду рішення суду за виключними обставинами.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначав про те, хоча така процедура і дійсно не передбачена чинним КУпАП, в той же час, враховуючи практику Європейського суду, перегляд судових рішень у даній справі має здійснюватись відповідно до положень КПК України, зокрема глави 34.

Апеляційний суд погоджується з позицією апелянта щодо можливості застосування в даному випадку процесуальних норм, передбачених КПК України.

Частина перша статті 55 Конституції України передбачає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Ця норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та II до Конвенції» від 17.07.1997, Україна визнає на своїй території дію ст.25 Конвенції про визнання компетенції Європейської комісії з прав людини та ст.46 Конвенції про визнання обов`язковою без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. І ст.17 цього Закону суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

Європейський суд з прав людини поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто норми кримінального процесуального законодавства.

У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». У справі «Маліге проти Франції» («Malige v. France», заява № 27812/95, рішення від 23.09.1998) ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91).

Право на перегляд судових рішень за виключними обставинами належно не врегульовано Кодексом України про адміністративні правопорушення, як і не передбачено положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення прямої заборони перегляду постанов за виключними обставинами.

Оскільки на провадження у справах про адміністративне правопорушення ЄСПЛ у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розповсюджує критерії, встановлені для кримінального судочинства, з точки зору суду ненадання особі можливості для користування гарантіями, встановленим кримінально-процесуальним законом ( в даному випадку правом на оскарження судового рішення за виключними обставинами) призведе до порушення право особи на «справедливий суд, що є неприпустимим.

З огляду на викладене вище та приймаючи до уваги норми прямої дії Конституції України, положення національного законодавства, а також міжнародно-правові договори та рішення Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, апеляційний суд вважає, що реалізація права на судовий захист шляхом подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у даній справі підлягає регулюванню за аналогією закону. Таким чином, вирішення даного питання має бути здійснено за положеннями глави 34 КПК України.

В той же час, незважаючи на вищевказані висновки, з точки зору апеляційного суду апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

В своїй скарзі апелянт зазначав про те, що відкриваючи провадження про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд мав право у відповідності до положень ст.. 467 КПК України лише скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове чи залишити заяву про перегляд судового рішення без задоволення. Інших судових рішень з точки зору апелянта за результатами розгляду заяви суд ухвалити не може. В той же час в даній справі суд ухвалив повернути заяву особі, яка її подала, що з точки зору апелянта є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

З даною позицією апеляційний суд погодитись не може.

Статтею 462 КПК України передбачені вимоги до заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 462 КПК України передбачено, що заява має містити серед іншого і зміст вимоги особи, яка подає заяву до суду, щодо результату розгляду питання по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, така вимога в заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами по суті питання ОСОБА_1 заявлена не була.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 464 КПК України, до заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, яка не відповідає вимогам ст.. 462 КПК України застосовуються наслідки, передбачені ч. 3 ст. 429 КПК України, а саме повернення особі, яка її подала, що і було зроблено судом першої інстанції. При цьому, суд першої інстанції не ухвалював процесуального рішення про відкриття провадження за виключними обставинами, відтак, жодного порушення, встановленого главою 34 КПК України апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу, відтак порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба