Ухвала

від 11.12.2023 по справі 757/23962/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/23962/21 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/2252/2023 Суддя - доповідач - ОСОБА_2

Ухвала

Іменем України

11 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року,-

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_11 ,

обвинувачених в режимі ВКЗ ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_13 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_14 ,

перекладача ОСОБА_15 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 27 березня 2023 року.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_20 у, ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , суд першої інстанції врахував тяжкість злочинів, в яких вони обвинувачуються, зокрема санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк понад 10 років, конкретні обставини інкримінованих кримінальних правопорушень (направлені на позбавлення життя іншої людини, за попередньою змовою групою осіб, шляхом відкритого нападу із застосуванням вогнепальної зброї в публічному місці, за попередньо детально розробленого плану дій), в сукупності із наявними даними щодо особи обвинувачених, які на території України не мають постійного місця проживання, роботи, міцних соціальних зв`язків, що могло б убезпечити від ризику переховування від суду. Крім того, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 є обвинуваченими в іншому кримінальному провадженні в Чорногорії, тому суд дійшов висновку, що наявні ризики, визначені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки існують достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого, свідків у провадженні, оскільки їм інкримінований злочин із застосуванням насильства, продовжити злочин, у вчиненні якого обвинувачується чи вчинити новий злочин.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до обвинувачених будь-яких менш суворих запобіжних заходів, суд врахував, що ОСОБА_22 обвинувачується, в тому числі, у використанні завідомо підробленого документа при перетині державного кордону України. Дані щодо перетину державного кордону України обвинуваченими ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 в офіційних пунктах пропуску відсутні, що дає обґрунтовані підстави вважати, що такий перетин відбувся поза межами офіційної процедури. З урахуванням викладеного, при застосуванні до обвинувачених запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, існує ризик незаконного залишення ними території України, що матиме негативні наслідки для кримінального провадження.

Суд першої інстанції в сукупності з повідомленими прокурором відомостями щодо висунутого ОСОБА_27 та ОСОБА_19 обвинувачення компетентними правоохоронними органами іншої держави, дійшов висновку, що встановлені в провадженні ризики не зменшились, є стійкими і триваючими, наявні висока ймовірність їх реалізації у разі зміни запобіжного заходу. Відтак, будь-який більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, а тому наявні підстави для подальшого тримання обвинувачених під вартою.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2023 в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що оскаржувана ухвала є набором формальних підстав без аналізу ризиків і не відрізняється від ухвал, згідно яких тримаються під вартою обвинувачені вже близько трьох років.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції взагалі не розглядав призначення альтернативних запобіжних заходів. При цьому, зазначає, що обвинувачені готові сплатити заставу, яка може забезпечити виконання покладених на них обов`язків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та їх захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, з підстав наведених у ній, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника обвинувачених, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, вивчивши надані судом першої інстанції матеріали провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12020000000000502 за обвинуваченням ОСОБА_28 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_29 , ОСОБА_6 , ОСОБА_30 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 27 березня 2023 року.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини, за яких таке продовження можливе.

Так, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, судом першої інстанції, були заслухані пояснення прокурора, обвинувачених та його захисника для з`ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.

При розгляді питання про продовження строку тримання обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 під вартою, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на даний час виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м`який.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, то на переконання колегії суддів, вони є безпідставними з огляду на наступне.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Як правильно встановив суд першої інстанції, характер висунутого ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 обвинувачення у вчиненні у тому числі особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, санкція якого передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк понад 10 років, конкретні обставин інкримінованих кримінальних правопорушень (направлені на позбавлення життя іншої людини, за попередньою змовою групою осіб, шляхом відкритого нападу із застосуванням вогнепальної зброї в публічному місці, за попередньо детально розробленого плану дій), а також враховуючи всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинувачених, які не мають постійного місця проживання на території України, роботи та міцних соціальних зв`язків, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 є обвинуваченими в іншому кримінальному провадженні в Чорногорії. Крім того, ОСОБА_22 обвинувачується, в тому числі, у використанні завідомо підробленого документа при перетині державного кордону України, при цьому дані щодо перетину державного кордону України обвинуваченими ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 в офіційних пунктах пропуску відсутні, що дає обґрунтовані підстави вважати, що такий перетин відбувся поза межами офіційної процедури, дають достатні підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочин, у вчиненні якого обвинувачуються, такі ризики не зменшились і виправдовують подальше їх тримання під вартою.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Що стосується ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_35 впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, то на переконання колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченим, на даному етапі провадження, яке наразі триває, докази сторони обвинувачення досліджуються, існують достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть впливати на потерпілого і свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними показів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об`єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_29 під вартою, оскільки прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про їх особу підтверджують на даному етапі провадження, потребу в подальшому триманні під вартою. З огляду на викладене, підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також твердження апелянта про те, що встановлені судом ризики не проаналізовані і є формальними, колегія суддів вважає безпідставними.

Щодо доводів захисника про необхідність визначення розміру застави його підзахисним, то колегія суддів зауважує, що продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_35 , суд першої інстанції правильно прийняв рішення, не визначати обвинуваченим розмір застави в порядку, передбаченому ст. 183 КПК України з огляду на те, що кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються вчинене із застосуванням насильства.

Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення, а тому доводи захисників в цій частині є неспроможними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегія суддів, не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, як про це просять захисники, має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року, якою обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 27.03.2023 - без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_4