Постанова

від 12.12.2023 по справі 759/13933/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

12 грудня 2023 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/15890/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 23 серпня 2023 року

у цивільній справі №759/13933/22 Києво-Святошинського районного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ СІТІ МОЛЛ»

про стягнення пені

У С Т А Н О В И В:

В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ СІТІ МОЛЛ» (далі - ТОВ «КИЇВ СІТІ МОЛЛ», Товариство), в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню у розмірі 171 522,50 грн за період з 01.07.2021 по 18.10.2022, згідно договору №Ч-1/123 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 27.06.2019; пеню у розмірі 171 522,50 грн за період з 01.07.2021 по 18.10.2022, згідно договору №Ч-1/115 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 27.06.2019 та пеню у розмірі 142 571,25 грн за період з 01.07.2021 по 18.10.2022, згідно договору №Ч-1/5 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 27.06.2019.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та відповідачем 27.06.2019 було укладено три договори купівлі-продажу майнових прав. Вказувала, що вона в повному обсязі виконала свої зобов`язання за договорами у частині сплати відповідачу ціни майнового права, але відповідно до наявних джерел публічної інформації, будинок досі не здано в експлуатацію. Письмові звернення до відповідача щодо порушення термінів прийняття будинку в експлуатацію залишені без відповіді.

Вважала, що у зв`язку з порушенням відповідачем строків здачі будинку в експлуатацію він зобов`язаний сплатити їй пеню на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 625 ЦК України.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі конкретно не визначений та зазначена орієнтовна календарна дата прийняття об`єкта будівництва до експлуатації, оскільки не застосував положення ст. 251, 252 ЦК України.

Зазначала, що строк готовності об`єкта будівництва до експлуатації в договорах визначено конкретною датою, оскільки сторони дійшли згоди, що у разі порушення терміну готовності до шести місяців пеня не стягується. Додала, що аналогічна позиція викладена в постанові Київського апеляційного суду від 04.03.2021 у справі №369/16244/19 та в постанові Київського апеляційного суду від 02.11.2021 у справі №363/3900/20.

Також звернула увагу, що в постанові Київського апеляційного суду від 16.07.2020 у справі №369/16190/18 апеляційний суд зазначив, що є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що встановлення орієнтовного строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Вважала, що є безпідставними посилання суду на постанову Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №369/6303/19, оскільки відповідно до постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №711/3773/19 касаційний суд зайняв протилежну позицію і відповідно до ст. 530 ЦПК України відносить орієнтовний строк із вказаною кінцевою календарною датою введення в експлуатацію до визначеного строку. Постанова Верховного Суду від 14.08.2020 є останньою правовою позицією, яку необхідно застосувати при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Крім того, звернула увагу на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №755/17909/19.

За наведених обставин просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 серпня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Позивачка та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених в ній, та просили задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника ОСОБА_2 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27 червня 2019 року між сторонами було укладено три договори, а саме: договір №Ч-1/123 купівлі-продажу майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; договір №Ч-1/115 купівлі-продажу майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та договір №Ч-1/5 купівлі-продажу майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 5.2 Договорів №Ч-1/123, №Ч-1/115 та №Ч-1/5 запланований термін прийняття об`єкта в експлуатацію - четвертий квартал 2020 року.

Пунктом 6.5. статті 6 всіх трьох Договорів визначено, що у разі порушення з вини продавця строків будівництва об`єкта понад шість місяців з моменту закінчення запланованого терміну прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від ціни майнових прав на квартиру за кожен день прострочення. За період прострочення 6 (шість) місяців з моменту закінчення запланованого терміну прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, пеня не нараховується та не сплачується.

Згідно сертифікату №ІУ 12321090166 об`єкт (житловий комплекс) було введено в експлуатацію 14 вересня 2021 року.

Згідно сертифікату №ІУ 12321090166 генеральним підрядником будівництва об`єкту є Товариство з обмеженою відповідальністю "Атріа Буд", код 42771532.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорах конкретною датою не визначений, замість цього вказана орієнтовна дата, а питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, тому склад цивільно-правового порушення зі сторони ТОВ "КИЇВ СІТІ МОЛЛ" відсутній. Це виключає можливість застосувати цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені) до відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним з наступних підстав.

У частині першій статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина першої статті 638 ЦК України зазначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення частини першої статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що суд першої інстанції правильно зазначив, що встановлення орієнтовного строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації.

Згідно статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 252 ЦК України дає визначення строку та терміну, а саме: 1) строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; 2) термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Верховним Судом в подібних правовідносинах в постанові від 22.07.2020 у справі №369/6303/19 висловлено наступний правовий висновок: " Оскільки термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначено, а вказана лише орієнтовна дата (запланована дата), а також те, що прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони ТОВ «Петрівський квартал-2» відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені)".

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, щосуд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

До того ж, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції врахував вищевказану правову позицію Верховного Суду наведену в постанові від 22.07.2020.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно враховано правовий висновок, висловлений Верховним Судом в постанові від 22.07.2020 у справі №369/6303/19 колегія вважає неприйнятними, з огляду на таке.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивачка посилалася на те, що суд безпідставно врахував правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №369/6303/19, оскільки повинен був застосувати правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №711/3773/19, де касаційний суд зайняв протилежну позицію і відповідно до ст. 530 ЦПК України відносить орієнтовний строк із вказаною кінцевою календарною датою введення в експлуатацію до визначеного строку. На думку позивачки, постанова Верховного Суду від 14.08.2020 є останньою правовою позицією, яку необхідно застосувати при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, які є загальновідомими та загальнодоступними, у справі №711/3773/19, на яку посилається позивачка в апеляційній скарзі, 14 серпня 2020 року Верховним Судом було постановлено ухвалу, а не постанову, як помилково стверджує ОСОБА_1 .

Поруч з цим, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань на постанови апеляційного суду в інших справах з подібними правовідносинами, то такі доводи, з у рахуванням вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, на увагу судової колегії не заслуговують.

Також не заслуговують на увагу судової колегії і доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування правового висновку, висловленого Верховним Судом в постанові від 08.09.2021 у справі №755/17909/19, оскільки у даній справі, яка переглядається, та у справі, яка переглядалася касаційним судом, судами встановлено різні обставини.

Дійсно, у справі №755/17909/19, яка переглядалася касаційним судом, судами встановлено, що в договорі сторони погодили конкретний термін здачі об'єкта будівництва - 30 вересня 2019 року. А у справі №759/13933/22, яка переглядається, судом встановлено, що в договорах між сторонами погоджено орієнтовний термін, а саме запланований термін прийняття об`єкта в експлуатацію - четвертий квартал 2020 року.

З наведеного слідує, що суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано взяв до уваги правові висновки, висловлені Верховним Судом в постанові від 22.07.2020 у справі №369/6303/19, у зв'язку з чим правильно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга не містить інших доводів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, а рішення суду - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2023 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська