Постанова

від 13.12.2023 по справі 160/11241/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/11241/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

секретар судового засідання Корсун Ю.В.

за участі представника позивача Франскевич Ю.І.

представника відповідача Киричок І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року (суддя Царікова О.В., повне судове рішення складено 11 липня 2023 року) в справі № 160/11241/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Велта» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Велта» (далі ТОВ ВКФ «Велта») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі Східне МУ ДПС по роботі з ВПП) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 травня 2023 року № 338/32-00-07-06-19 про застосування штрафних санкцій в розмірі 61 200,00 грн.; № 337/32-00-07-06-19 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2022 року на 45 933,00 грн.; №335/32-00-07-06-19 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за листопад 2022 року на 29 933,00 грн.; № 336/32-00-07-06-19 про застосування штрафних санкцій в розмірі 37 400,00 грн.; від 10 травня 2023 року № 000/386/32-00-04-01-01-01/30912734 про застосування штрафних санкцій в розмірі 68 000,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року позов задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 01 травня 2023 року: №338/32-00-07-06-19, №337/32-00-07-06-19, №335/32-00-07-06-19, №336/32-00-07-06-19, від 10 травня 2023 року № 000/386/32-00-04-01-01-01/30912734.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що під час перевірки встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по відносинам з ТОВ «Компанія «Інтерстрой-Сервіс» з надання послуг суборенди гусеничного екскаватора Caterpillar 320С за тристороннім договором суборенди техніки № 10/10/2022-1 від 10 жовтня 2022 року, який укладено між ТОВ ВКФ «Велта» як суборендарем, ТОВ «Інтерстрой-Сервіс» як орендарем та ТОВ «Прабос Україна» як орендодавцем. Право користування (оренди) технічного засобу належить орендарю на підставі договору оренди транспортних засобів та обладнання № 12/12/2021 від 12 грудня 2021 року.

Згідно з даними ЄРПН відсутні складені та зареєстровані ТОВ «Прабос Україна» податкові накладі на адресу ТОВ «Інтерстрой-Сервіс» з номенклатурою надання в оренду будівельної техніки, тому вважає, що неможливо встановити фактичного надавача послуги суборенди гусеничного екскаватора.

Крім того, комісією регіонального рівня прийнято рішення від 23 лютого 2023 року № 13301 про відповідність платника податку ТОВ «Інтерстрой-Сервіс» критеріям ризиковості платника податку, цим платником не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди.

Тому вважає, що позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції.

Також позивачем занижені обсяги постачання по рядку 2.1 декларації «операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за листопад та грудень 2022 року, січень 2023 року у зв`язку з невірним визначенням дати виникнення податкового зобов`язання, оскільки при експорті товарів датою виникнення податкового зобов`язання з податку на додану вартість є дата оформлення митної декларації, яка відображає завершення процедури митного оформлення експортної операції, що визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах митної декларації відбитку особистої номерної печатки, та засвідчує факт перетинання митного кордону України, а в разі електронного декларування за фактом засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу ЕМД після перетворення її у візуальну форму.

Позивачем в порушення пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України не складено та не зареєстровано у встановлений термін в ЄРПН податкові накладні по даті оформлення митної декларації у листопаді, грудні 2022 року, січні 2023 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 грудня 2022 року між позивачем (суборендар), ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС» (орендар) та ТОВ «ПРАБОС Україна» (орендодавець) укладено договір суборенди техніки № 10/10/2022-1, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове оплатне користування (оренду/суборенду) будівельну техніку (екскаватор гусеничний) марки Caterpillar 320C, 2003 року випуску, ідент.№ НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Право користування (оренди) технічним засобом належить орендарю на підставі договору оренди транспортних засобів та обладнання № 12/12/2021 від 12 грудня 2021 року, фактичне отримання послуг за яким суд першої інстанції визнав доведеним актами наданих послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями № 35922 від 21 листопада 2022 року, № 36017 від 01 грудня 2022 року, № 36043 від 09 грудня 2022 року, карткою (оборотно-сальдова відомість) рахунку 631 за взаємовідносинами позивача з ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ-СЕРВІС» за листопад та грудень 2022 року.

Крім того, в ході провадження фінансово-господарської діяльності ТОВ ВКФ «ВЕЛТА» здійснюється зовнішньоекономічна діяльність, а саме експортні операції з реалізації продукції за межі митної території України, оформлення яких відбувається з шляхом укладання контрактів, оформлення вантажних митних декларацій, в тому числі складання та реєстрація податкових накладних.

Суд першої інстанції зауважив, що до позову надано перелік складених та зареєстрованих податкових накладних, оформлених за експортними операціями (ВМД), зокрема, за період: листопад-грудень 2022 року та січень 2023 року, стосовно яких в матеріалах перевірки зазначено про відсутність їх складання. Також, до позову надано індивідуальну податкову консультацію, отриману позивачем від контролюючого органу вщого рівня у порядку статті 52 ПК України.

Контролюючим органом на підставі наказів від 19 січня 2023 року № 13-п, від 17 лютого 2023 року № 40-п та від 22 березня 2023 року № 71-п проведені документальні позапланові виїзні перевірки з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., за листопад 2022 року, за грудень 2022 року та за січень 2023 року, за результатами яких складені акти перевірок № 178/32-00-07-06-14/30912734 від 20 березня 2023 року, № 215/32-00-07-06-14/30912734 від 22 березня 2023 року та № 395/32-00-04-01-01-05/30912734 від 21 квітня 2023 року, за висновками яких встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. б) п. 187.1 ст. 187, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, п. 3, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад та грудень 2022 року; занижені обсяги постачання по рядку 2.1 декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за листопад та грудень 2022 року та січень 2023 року; не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування за листопад та грудень 2022 року та січень 2023 року.

На підставі вищевказаних актів перевірок контролюючим органом 01 травня 2023 року та 10 травня 2023 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 335/32-00-07-06-19 (форма «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму 29 933,00 грн.;

- № 336/32-00-07-06-19 (форма «ПН»), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37 400,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних;

- № 337/32-00-07-06-19 (форма «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму 45 933,00 грн.;

- № 338/32-00-07-06-19 (форма «ПН»), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 61 200,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних;

- № 000/386/32-00-04-01-01-01/30912734 (форма «ПН»), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 68 000,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних.

Суд першої інстанції вважав, що отримання позивачем від контрагента ТОВ «Інтерстрой-Сервіс» рахунків на оплату, проведення оплати послуг, отримання податкових накладних, які були зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних, є обов`язковими підставами для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивачем протягом звітного періоду згідно з вимогами ст. ст. 198, 201 ПК України, а порушення, допущені контрагентом у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки позивача.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в актах перевірки від 20 березня 2023 року та від 22 березня 2023 року обставини, що слугували підставами для прийняття податкових повідомлень-рішень від 01 травня 2023 року № 335/32-00-07-06-19 та № 337/32-00-07-06-19, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість, є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Стосовно податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій, суд першої інстанції вказав, що експортний товар вважається таким, що вивезений (експортований) за межі митної території України, з моменту перетину державного кордону України, а не з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією також відомості про номер митної декларації. Тобто повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України не є самостійним документом.

Позивачем визначення дати виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість та, відповідно, виникнення підстав для складання податкових накладних здійснюється за фактом отримання відповідного повідомлення про дату переміщення (вивезення) товарів через митний кордон України.

Крім того, під час провадження фінансово-господарської діяльності, в тому числі під час здійснення експортних операцій, позивач керувався індивідуальною податковою консультацією, яка отримана ним відповідно до норм статті 52 ПК України.

Приведені обставини судом першої інстанції покладено в обґрунтування висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій.

Суд визнає приведені висновки частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Східним МУ ДПС по роботі з ВПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВКФ «Велта» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2022 року, за результатами якої складено акт від 20 березня 2023 року № 178/32-00-07-06-14/30912734 (а.с. 30-49 т.1), за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року на загальну суму податку на додану вартість 29 933 грн., що також призвело до порушення п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 ПК, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 29 933 грн.;

- п. б) п. 187.1 ст. 187, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 185 ПК, внаслідок чого занижені обсяги постачання по рядку 2.1 декларації «Операції х вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за листопад 2022 року на суму 21 136 651 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК, п. 3, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Мінфіну від 31 грудня 2012 року № 1307, в частині не реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування за листопад 2022 року на суму 92 155 798 грн.

Східним МУ ДПС по роботі з ВПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВКФ «Велта» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2022 року, за результатами якої складено акт від 22 березня 2023 року № 215/32-00-07-06-14/30912734 (а.с. 78-98 т.1), за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року на загальну суму податку на додану вартість 45 933 грн., що також призвело до порушення п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 ПК, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 45 933 грн.;

- п. б) п. 187.1 ст. 187, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 185 ПК, внаслідок чого занижені обсяги постачання по рядку 2.1 декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за грудень 2022 року на суму 53 099 603 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК, п. 3, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Мінфіну від 31 грудня 2012 року № 1307, в частині не реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування за грудень 2022 року на суму 124 700 754 грн.

Східним МУ ДПС по роботі з ВПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВКФ «Велта» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по деклараціях з податку на додану вартість за січень 2023 року, за результатами якої складено акт від 21 квітня 2023 року № 395/32-00-04-01-01-05/30912734 (а.с. 125-145 т.1), за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п. б) п. 187.1 ст. 187, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 185 ПК, внаслідок чого занижені обсяги постачання по рядку 2.1 декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за січень 2023 року на суму 42 655 612 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК, п. 3, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Мінфіну від 31 грудня 2012 року № 1307, в частині не реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування за січень 2023 року на суму 121 343 908 грн.

На підставі приведених актів перевірки Східним МУ ДПС по роботі з ВПП 01 травня 2023 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 338/32-00-07-06-19 про застосування до ТОВ ВКФ «Велта» штрафних санкцій в розмірі 61 200,00 грн. (а.с. 222-223 т.1);

№ 337/32-00-07-06-19 про зменшення ТОВ ВКФ «Велта» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2022 року на 45 933,00 грн. (а.с. 220-221 т.1);

№335/32-00-07-06-19 про зменшення ТОВ ВКФ «Велта» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за листопад 2022 року на 29 933,00 грн. (а.с. 216-217 т.1);

№ 336/32-00-07-06-19 про застосування до ТОВ ВКФ «Велта» штрафних санкцій в розмірі 37 400,00 грн. (а.с. 218-219 т.1).

Крім того, Східним МУ ДПС по роботі з ВПП 10 травня 2023 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 000/386/32-00-04-01-01-01/30912734 про застосування до ТОВ ВКФ «Велта» штрафних санкцій в розмірі 68 000,00 грн. (а.с. 224-225 т.1).

Підставою зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість податковими повідомленнями-рішеннями № 337/32-00-07-06-19 по податковій декларації за грудень 2022 року на 45 933,00 грн. та №335/32-00-07-06-19 по податковій декларації за листопад 2022 року на 29 933,00 грн. є висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з придбання послуг суборенди гусеничного екскаватора Caterpillar 320С у ТОВ «Компанія «Інтерстрой-Сервіс» та, відповідно, безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за цими господарськими операціями.

Судом встановлено, що 10 грудня 2022 року між ТОВ ВКФ «Велта» як суборендарем, ТОВ «Інтерстрой-Сервіс» як орендарем та ТОВ «Прабос Україна» як орендодавцем укладено договір суборенди техніки № 10/10/2022-1, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове оплатне користування (оренду/суборенду) будівельну техніку (екскаватор гусеничний) марки Caterpillar 320C, 2003 року випуску, ідент.№ НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; право користування (оренди) технічним засобом належить орендарю на підставі договору оренди транспортних засобів та обладнання № 12/12/2021 від 12 грудня 2021 року (а.с. 24-30 т.3).

Актом приймання-передання майна в оренду (а.с. 31 т.3) засвідчується передання орендарем ТОВ «Компанія «Інтерстрой-Сервіс» суборендарю ТОВ ВКФ «Велта» екскаватора гусеничного.

Фактичне отримання позивачем послуг суборенди підтверджено актами наданих послуг № 1 від 07 листопада 2022 року, № 3 від 21 листопада 2022 року, № 4 від 28 листопада 2022 року, № 2 від 14 листопада 2022 року, № 5 від 05 грудня 2022 року, № 6 від 12 грудня 2022 року, № 7 від 19 грудня 2022 року, № 5 від 26 грудня 2022 року, податковими накладними № 1 від 07 листопада 2022 року, № 3 від 21 листопада 2022 року, № 4 від 28 листопада 2022 року, № 2 від 14 листопада 2022 року, № 2 від 05 грудня 2022 року, № 3 від 12 грудня 2022 року, № 4 від 19 грудня 2022 року, № 5 від 26 грудня 2022 року, платіжними дорученнями № 35922 від 21 листопада 2022 року, № 36017 від 01 грудня 2022 року, № 36043 від 09 грудня 2022 року (а.с. 32-49 т.3).

У бухгалтерському обліку позивача ці операції відображені по рахунку 631, що підтверджено карткою (оборотно-сальдова відомість) рахунку 631 (а.с. 50-54 т.3).

Використання придбаного послуг суборенди техніки позивачем в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності не спростовується відповідачем.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 ПК України.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Приписами пункту 200.10 статті 200 ПК України встановлено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначається порядок складання та реєстрації податкової накладної.

Видача позивачу належним чином оформлених податкових накладних контрагентом не є спірним питанням. Також не є спірним питанням факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН).

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв`язку з придбанням послуг, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV), первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне отримання послуг із суборенди будівельної техніки (екскаватора гусеничного марки Caterpillar 320C, 2003 року випуску, ідент.№ НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ) повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання послуг, оприбуткування послуг в бухгалтерському обліку та використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин суд визнає необґрунтованими доводи контролюючого органу про нереальність здійснення спірних господарських операцій.

Доводи апелянта про нереальність господарських операцій та неможливість постачання послуг по ланцюгу ґрунтуються, зокрема, на податковій інформації, отриманій за результатами аналізу баз даних контролюючого органу, проте така інформація не є належним доказом податкового правопорушення добросовісного платника податків.

Так, статтею 83 ПК України встановлений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, в якому міститься і податкова інформація (підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83).

Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, що надається суб`єкту господарювання у десятиденний строк.

Судом встановлено, що у ході перевірки позивача контролюючим органом зустрічні звірки з ТОВ «Інтерстрой-Сервіс» (орендарем) та ТОВ «Прабос Україна» (орендодавцем) з питань підтвердження отриманих від ТОВ ВКФ «Велта» відомостей щодо господарських відносин між ними не проводилися, а відповідачем використана податкова інформація щодо контрагентів постачальників, наявна в базах даних інформаційних систем ДФС (ДПС), на підставі якої зроблено висновки про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, недоведеності постачання послуг за ланцюгом постачання.

Оскільки зустрічні звірки з безпосередніми постачальникими позивача не проводились, тому така інформація не може бути підставою для висновку щодо відсутності факту здійснення поставки товару/послуг. Такі висновки є лише припущенням контролюючого органу.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, відносно контрагентів позивача по ланцюгу постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, не є належним доказом в розумінні процесуального закону і сама по собі не породжує правових наслідків для платника податків, застосувавши правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, від 15 травня 2018 року у справі №810/4391/16.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних документах, якими позивач підтверджує фактичне отримання послуг оренди будівельної техніки, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено об`єктивних обґрунтувань про здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Посилання контролюючого органу на відсутність факту реєстрації податкових накладних орендодавцем ТОВ «Прабос Україна» на адресу орендатора ТОВ «Інтерстрой-Сервіс» жодним чином не спростовує реальність факту придбання позивачем послуг суборенди будівельної техніки у ТОВ «Інтерстрой-Сервіс», яким виписано та зареєстровано в ЄРПН відповідні податкові накладні, а свідчить лише про можливе порушення з боку орендодавця ТОВ «Прабос Україна», проте таке порушення не впливає на факт реального отримання позивачем послуг суборенди будівельної техніки.

Суд звертає увагу, що будь-яких належних доказів на підтвердження нереальності господарських операцій позивача з придбання послуг суборенди будівельної техніки у ТОВ «Інтерстрой-Сервіс» контролюючим органом в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України суду не надано, тобто фактично не підтверджено висновки акту податкової перевірки, що стали підставою для висновку про завищення позивачем суми від`ємного значення податку на додану вартість у податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад та грудень 2022 року.

Посилання апелянта на те, що комісією регіонального рівня прийнято рішення від 23 лютого 2023 року № 13301 про відповідність платника податку ТОВ «Інтерстрой-Сервіс» критеріям ризиковості платника податку, цим платником не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди, не спростовують приведених висновків суду, адже податкові накладні, складені ТОВ «Інтерстрой-Сервіс» на адресу ТОВ ВКФ «Велта» за наслідками надання послуг суборенди будівельної техніки, зареєстровані в ЄРПН та є належним доказом здійснення господарської операції.

Відтак, відсутні будь-які підстави для висновку про завищення позивачем суми від`ємного значення податку на додану вартість.

Відповідно, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень №335/32-00-07-06-19 про зменшення ТОВ ВКФ «Велта» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за листопад 2022 року на 29 933,00 грн. та № 337/32-00-07-06-19 про зменшення ТОВ ВКФ «Велта» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2022 року на 45 933,00 грн.

Стосовно питання правомірності застосування штрафних санкцій за те, що позивачем в порушення пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПК не складено та не зареєстровано у встановлений термін в ЄРПН податкові накладні по даті оформлення митної декларації у листопаді, грудні 2022 року, січні 2023 року, суд зазначає наступне.

За позицією контролюючого органу, позивачем занижені обсяги постачання по рядку 2.1 декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» за листопад та грудень 2022 року, січень 2023 року у зв`язку з невірним визначенням дати виникнення податкового зобов`язання, оскільки при експорті товарів датою виникнення податкового зобов`язання з податку на додану вартість є дата оформлення митної декларації, яка відображає завершення процедури митного оформлення експортної операції, що визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах митної декларації відбитку особистої номерної печатки, та засвідчує факт перетинання митного кордону України, а в разі електронного декларування за фактом засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу ЕМД після перетворення її у візуальну форму. Позивачем в порушення пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПК не складено та не зареєстровано у встановлений термін в ЄРПН податкові накладні по даті оформлення митної декларації у листопаді, грудні 2022 року, січні 2023 року.

Судом встановлено, що ТОВ ВКФ «Велта» є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, здійснює експортні операції з реалізації продукції за межі митної території України.

Протягом листопада-грудня 2022 року та січня 2023 року позивачем здійснювалось постачання товару на експорт.

Виходячи зі змісту актів перевірки, в яких приведено перелік оформлених в режимі експорту митних декларацій, а також досліджених судом податкових накладних, виписаних та зареєстрованих в ЄРПН позивачем за наслідками постачання товару на експорт, позивачем виписано податкові накладні за наслідками постачання товару на експорт, проте не за фактом оформлення митних декларації, а за фактом перетину товаром митного кордону України в режимі «експорт».

За змістом абзацу г) пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Місцем постачання товарів у розумінні пункту 186.1 статті 186 Податкового кодексу України є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Тобто виникнення податкових зобов`язань по операціям з постачання товарів не пов`язується з переходом права власності, натомість за імперативним приписом абзацу б) пункту 187.1 статті 187 ПК України у разі експорту товарів подією, з якою пов`язується виникнення податкових зобов`язань, є саме дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, а не фактична дата перетинання митного кордону України.

За положеннями абзацу а) підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Останнім абзацом підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України передбачено, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Як встановлено пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/ 28267, (далі Порядок № 1307) передбачено, що усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1307 у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у графі «Отримувач (покупець)» зазначаються найменування (П.І.Б.) нерезидента та через кому країна, в якій зареєстрований покупець (нерезидент), а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 300000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.

Оскільки у розумінні Податкового кодексу України операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, хоча й за нульовою ставкою, платник податків на час виникнення податкових зобов`язань має скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, при цьому датою виникнення податкових зобов`язань у разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Фактично спірним в контексті правовідносин, що розглядаються, є питання, чи є дата оформлення митної декларації датою перетинання товаром митного кордону України для цілей питання дати виникнення податкових зобов`язань, оскільки в цій справі дата оформлення митної декларації відрізняється від дати фактичного перетинання митного кордону.

Суд не може погодитися з доводами позивача, підтриманими судом першої інстанції, що дата виникнення податкових зобов`язань має визначатися із врахуванням положень останнього абзацу підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України, яким передбачено, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України, тобто датою виникнення податкових зобов`язань є дата фактичного перетину митного кордону.

По-перше, суд вкотре зазначає, що виникнення податкових зобов`язань по операціям з постачання товарів не пов`язується з переходом права власності, натомість за імперативним приписом абзацу б) пункту 187.1 статті 187 ПК України у разі експорту товарів подією, з якою пов`язується виникнення податкових зобов`язань, є саме дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, а не фактична дата перетинання митного кордону України.

При цьому, ну думку суду, положення підпункту 195.1.1 пункту 195.1 пункту 195 ПК України стосовно того, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України, застосовуються виключно для цілей підтвердження права платника податку на застосування нульової ставки податку на додану вартість та жодним чином не стосуються питання дати виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

По-друге, суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 01 червня 2021 року у справі №01.06.2021, від 19 лютого 2020 року у справі № 480/660/19, від 22 квітня 2021 року у справі 640/19498/19, від 13 грудня 2022 року у справі № 380/9380/21, за якою подання декларації до митних органів є юридично значимим фактом, який тягне за собою виникнення обов`язків зі сплати податків, а тому, відповідно, датою виникнення податкових зобов`язань є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Доводи позивача, що позивачем здійснюється декларування податкових зобов`язань та реєстрація в ЄРПН податкових накладних за фактом постачання товару на експорт із врахуванням індивідуальної податкової консультації ДФС України, яка надана ТОВ ВКФ «Велта», від 05 квітня 2019 року № 1465/6/99-99-15-03-02-15/ІПК (а.с. 229-230 т. 1), суд відхиляє, оскільки зміст цієї податкової консультації не вказує, що контролюючий орган роз`яснює позивач, що датою виникнення податкових зобов`язань за експортними операціями є дата фактичного перетину товаром митного кордону.

Таким чином, суд визнає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що датою виникнення податкових зобов`язань в контексті спірних правовідносин є дата фактичного ввезення товару.

Разом з тим, контролюючим органом штрафні санкції застосовані податковими повідомленнями-рішеннями від 01 травня 2023 року № 338/32-00-07-06-19 в розмірі 61 200,00 грн., № 336/32-00-07-06-19 в розмірі 37 400,00 грн., від 10 травня 2023 року № 000/386/32-00-04-01-01-01/30912734 в розмірі 68 000,00 грн. на підставі абзацу 4 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Тобто, цією нормою ПК України встановлені фінансова відповідальність платника податку у вигляді штрафу за відсутність факту реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, складених на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкових накладних/розрахунків коригування, складених на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою тощо.

В цьому випадку позивачем зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, складені на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, проте із порушенням граничного строку, встановленого статтею 201 ПК України, тому до позивача не може бути застосована фінансова відповідальність на підставі абзацу четвертого пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України.

Відповідно, податкові повідомлення-рішення від 01 травня 2023 року № 338/32-00-07-06-19, № 336/32-00-07-06-19, від 10 травня 2023 року № 000/386/32-00-04-01-01-01/30912734 є протиправними та мають бути скасовані.

Через те, що судом визнані протиправними ці податкові повідомлення-рішення у зв`язку з відсутністю підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України, а висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем терміну реєстрації податкових накладних суд визнав необґрунтованим, суд змінює мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в цій частині.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року в справі № 160/11241/23 задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року в справі № 160/11241/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Велта» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, виклавши її в редакції цієї постанови в частині підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 травня 2023 року № 338/32-00-07-06-19, № 336/32-00-07-06-19, від 10 травня 2023 року № 000/386/32-00-04-01-01-01/30912734.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення 13 грудня 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 грудня 2023 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко