Ухвала

від 13.12.2023 по справі 540/352/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/352/21

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 року у даній справі №540/352/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратура про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення частини невиплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2021 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської обласної прокуратури ( далі Відповідач), в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку з ОСОБА_1 , а саме : невиплати частини заробітної плати, визначеної ст. 81 Закону України Про прокуратуру, за період роботи з 06.04.2017р. по 01.09.2020р.;

-стягнути з Держави Україна в особі Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, у вигляді не отриманої частини заробітної плати, визначеної ст. 81 Закону України Про прокуратуру, завданої положеннями пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, що визнанні неконституційними, за період з 6 квітня 2017 року по 01 вересня 2020 року у сумі 1 250 119,6 грн. (Один мільйон двісті п`ятдесят тисяч сто дев`ятнадцять гривень 60 копійок).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що бездіяльністю відповідача було порушено його право власності на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку з ОСОБА_1 , а саме: невиплати йому частини заробітної плати, визначеної ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період роботи з 27.03.2020 р. по 10.09.2020 р. протиправною.

Зобов`язано Херсонську обласну прокуратуру (ЄДРПОУ 04851120, 73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33) здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 27.03.2020 року по 10.09.2020 року включно, у відповідності до ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 року, та виплатити її.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вказане судове рішення було оскаржено Херсонською обласною прокуратурою до апеляційного суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури задоволено, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратура про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення частини невиплаченої заробітної плати, - скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зазначене вище постанова апеляційного суду, в свою чергу була оскаржена позивачем у справі до Верховного Суду, та за результатами розгляду касаційної скарги позивача у справі ОСОБА_1 , Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду було ухвалено постанову від 19 жовтня 2022 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року залишено без змін.

18 вересня 2023 року від позивача у справі ОСОБА_1 до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про перегляд судового рішення за виключними обставини, у якій просить задовольнити подану заяву, скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021р. у справі №540/352/21, у зв`язку з виключними обставинами, ухвалити нове рішення шляхом винесення П`ятим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №540/352/21, якою позов ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури задовольнити.

В обґрунтування поданої заяви позивач у справі зазначає, що підставами для перегляду постанови апеляційного суду від 22.07.2021р. у цій справі є прийняття 13.09.2023 Другим сенатом Конституційного Суду України Рішення №8-р (ІІ)/2023, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України друге речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ, а саме те, що оплата праці праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевий прокуратур, військових прокуратур, на період при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Заявник вказує, що оскільки під час прийняття постанови судом апеляційної інстанції застосовано положення Закону №113-ІХ, неконституційність якого встановлена Конституційним Судом, відповідно на думку заявниці є підстави для перегляду даного рішення у зв`язку з виключними обставинами.

Відповідачем у справі надано заперечення проти заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у яких вказує, що постанова апеляційного суду у цій справі щодо перегляду якої за виключними обставинами звернувся позивач, є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно, воно не підлягає примусовому виконанню, а тому в значенні п.1 ч.5 ст.361 КАС України не може переглядатись за виключними обставинами. Також, відповідач у справі вказує, що рішення Конституційного Суду від 13.09.2023р. №8-р(ІІ)/2023 посиланнями на сформульовані Конституційним судом у якому правові висновки обґрунтована заява позивача, не поширюється на спірні правовідносини у даній справі, оскільки вони виникли та припинились до його ухвалення.

Позивачем на вказані заперечення Херсонської обласної прокуратури надано відповідь із викладом доводів, які на його думку свідчать про спростування заперечень відповідача у справі.

З`ясувавши підстави, визначені для перегляду судового рішення за виключними обставинами, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п.1 ч.5 ст.361 КАС України, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку за виключними обставинами є, зокрема встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Надаючи оцінку доводам заявника судова колегія враховує, що 13.09.2023 Другий сенат Конституційного суду прийняв Рішення №8-р (ІІ)/2023, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України друге речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ.

Так, приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IХ передбачали, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Матеріали справи свідчать, що звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_1 вказував на неправомірне нарахування та виплату заробітної плати в розмірах визначених Постановою Кабінету міністрів України №505, а не приписами ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» за період його роботи з 27.03.2020 р. по 10.09.2020 р.

Рішення Конституційного Суду, на яке посилається заявник, фактично відновлює керівне становище ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» в цілях визначення заробітної плати прокурорів.

Разом з тим, апеляційний суд в контексті надання оцінки доводам сторін звертає увагу, що за пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-р(ІІ)/2023 (справа № 3-80/2022) визначено, що друге речення абзацу третього пункту З розділу П "Прикінцеві і перехідні положення" Закону У країни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, дія цього підпункту втратила чинність 13.09.2023.

При цьому, спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли до зазначеної дати.

Слід також зазначити, що відповідно до приписів ст.152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У відповідності до ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Виходячи зі змісту наведених положень ст. 152 Конституції України та ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України», апеляційний суд робить висновок, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивної дії та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

З огляду на вказане, визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач у спірних відносинах, зобов`язаний був діяти і діяв у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на час виникнення спірних відносин.

Підсумовуючи викладене, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , колегія суддів не вбачає підстав для перегляду постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021р. у даній справі №540/352/21 за виключними обставинами відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-243, 321, 325, 327-329, 361, 368 - 369 КАС України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 року у даній справі №540/352/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратура про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення частини невиплаченої заробітної плати відмовити повністю.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді О.О. Димерлій А.В. Крусян