Постанова

від 14.12.2023 по справі 400/3399/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/3399/21

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

повний текст судового рішення

складено 11.08.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нік-Нафтобаза" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нік-Нафтобаза" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 07.05.21 р. №893-П,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Нік-Нафтобаза (позивач. ТОВ Нік-Нафтобаза ) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (ГУ ДПС у Миколаївській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ № 893-П від 07.05.21 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржуваний наказ № 893-П від 07.05.21 р. відповідачем був прийнятий з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Проте, в спірному наказі не зазначено, яку саме інформацію отримав контролюючий орган, що стала у подальшому підставою для прийняття оскаржуваного наказу, а лише перераховано норми Податкового кодексу України. При цьому, якщо в наказі вказано пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, то контролюючий орган повинен здійснювати проведення перевірки саме з питань, що передбачені даною нормою. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що у відповідача були відсутні підстави для призначення проведення фактичної перевірки.

Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову мотивуючи тим, що наказ було прийнято правомірно, законно, обґрунтовано, з передбачених чинним законодавством підстав, з метою здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, що є самостійною підставою для проведення перевірки.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафтобаза» відмовлено.

На зазначене судове рішення позивачем ТОВ Нік-Нафтобаза подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Товариства.

В обґрунтування скарги апелянт, посилаючись на обставини, фактично аналогічні тим, що були викладені у позові зазначає, що оскаржуваний наказ не містить посилання на будь-які повідомлення/інформацію про порушення позивачем законодавства, чи інші підстави, що спричинили необхідність призначення фактичної перевірки. Оскаржуваний наказ не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів відповідачем встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів встановлені факти сумнівності ; сумнівність яких саме операцій (дата, характер та наслідки такої операції, а також інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом. За відсутності указаної інформації, апелянт вважає оскаржуваний наказ про призначення фактичної перевірки протиправним.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін мотивуючи зокрема тим, що позивач у своїй апеляційній скарзі не спростував висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позові.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області видано наказ № 893-П від 07.05.21 р. про проведення фактичної перевірки на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, а саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального. У наказі зазначено про проведення фактичної перевірки з 12.05.21 р. товариства з обмеженою відповідальністю «НІк-Нафтобаза» за місцем здійснення діяльності: вул. Веселинівська, буд. 55, м. Миколаїв, тривалістю 10 діб.

Уповноваженими особами Головного управління ДПС у Миколаївській області на підставі вищезазначеного наказу та направлень 12.05.21 р. здійснено вихід для проведення фактичної перевірки позивача за місцем фактичної діяльності: вул. Веселинівська, буд. 55, м. Миколаїв.

Позивачем було відмовлено в допуску до проведення фактичної перевірки, про що посадовими особами відповідача складено акт про відмову в допуску до проведення /відмови від проведення фактичної перевірки від 12.05.21 р. № 554/14-29-09-02-12/42487945.

Позивач не заперечує факт відмови посадовим особам відповідача в допуску до проведення перевірки та зазначає, що підставою стало неправомірність наказу № 893-П від 07.05.21 р. про проведення фактичної перевірки через не зазначення у ньому інформації, що стала підставою для проведення фактичної перевірки.

Вважаючи такий наказ про проведення фактичної перевірки непаромним, Товариство звернулось до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для скасування оскаржуваного наказу, оскільки за наслідками розгляду цієї справи фактично встановив, що оскаржуваний наказ прийнято було відповідачем правомірно, з передбачених чинним законодавством підстав.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як встановлено ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави та порядок проведення фактичної перевірки визначені у ст.80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками,

а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За приписами абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України, осадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Таким чином, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є: і отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, і також контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Водночас, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Зі змісту оскаржуваного наказу №893-П від 07.05.2021р., колегією суддів встановлено, що підставами для його прийняття вказано: На виконання підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Також, у вказаному наказі зазначено про проведення фактичної перевірки з 12 травня 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-НАФТОБАЗА» за місцем здійснення діяльності: вул.Веселинівська, буд.55, м.Миколаїв, тривалістю 10 діб.

Надаючи оцінку доводам скаржника, наведеним у апеляційній скарзі, судова колегія звертає увагу, що у питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною.

Так, зокрема, Верховний Суд у своїх постановах від 11 липня 2023 року у справі № 240/959/20, від 05 липня 2023 року у справі № 460/2663/22, від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, від 05 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17 зробив висновок про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З викладеного слідує, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У такому випадку, достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Тобто, норма зазначеного вище підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

Апеляційний суд враховує, що відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; здійснюють інші функції, визначені законом.

Отже контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту зокрема й з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною зокрема у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №440/14765/21, та інш.

Як було вказано вище, в оскаржуваному наказі контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав саме здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, про що безпосередньо указано у цьому наказі, та що своєю чергою відповідає підставі визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

З урахуванням зазначеного, відповідач не мав зазначати у наказі інформацію, яка ним отримана щодо будь-яких порушень з боку позивача, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

При цьому, посилань апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18 та від 05.03.2019 у справі №820/4893/18, колегія суддів оцінює критично, адже за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа № 755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (що прийнята пізніше).

Крім того, суд першої інстанції ґрунтовно звернув увагу на те, що направлення на перевірку від 07.05.21 р. № 1017/14-29-09-02-10, № 1018/14-29-09-02-10 перевіряючими були пред`явлені помічнику начальника товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафтобаза» Цибульник Ю.В. під підпис, що підтверджується актом про відмову в допуску до проведення/відмови від проведення фактичної перевірки від 12.05.21 р. № 554/14-29-09-02-12/42487945.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що наказ, направлення та посвідчення були пред`явлені представнику позивача і такі дії посадових осіб відповідача відповідають приписам Податкового кодексу України і є підставою для початку проведення фактичної перевірки, про що вірного висновку за наслідками розгляду даної справи дійшов суд першої інстанції та обґрунтовано вважав відсутніми підстави для скасування спірного наказу.

Отже, загалом доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень та враховує, що у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НІК-НАФТОБАЗА залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського кружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року по справі № 400/3399/21 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді О.О. Димерлій А.В. Крусян