Постанова

від 13.12.2023 по справі 580/5576/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5576/23 Головуючий у І інстанції - Каліновська А.В., Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Державної судової адміністрації України щодо невиплати належного розміру суддівської винагороди за лютий-липень 2022 року та стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Державної судової адміністрації України недоплачену суддівську винагороду за лютий-липень 2022 року в сумі 92 591, 38 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що йому за період з лютого по липень 2022 року відповідачі нарахували суддівську винагороду з урахуванням величини «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» в розмірі 2102 гривні. Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідачі повинні були нарахувати суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 01.01.2022 в сумі 2 481, 00 грн. Внаслідок цього розмір суддівської винагороди позивача за період з лютого по липень 2022 року не відповідав розміру, установленому спеціальним законом, у зв`язку з чим позивач вважає, що порушено його право на належне матеріальне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 за період з лютого по липень 2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року в розмірі 2 102, 00 гривні та зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з лютого по липень 2022 року у відповідності до вимог ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2 481, 00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. В іншій частині у задоволені позову - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшувати видатки з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату у вищому розмірі, ніж це передбачено законодавством України. Отже, дії Територіального управління щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» із застосуванням для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 прожиткового мінімуму у розмірі 2 102, 00 грн, відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними у зазначений період, та вчинені в межах повноважень. Вказує, що норма ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього.

Державна судова адміністрація України подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволені позову відмовити.

Крім того, 20.11.2023 Державна судова адміністрація України подала клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справах № 340/5691/22 та № 500/3844/22.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що предметом позову зазначених вище справ є питання стосовно нарахування та виплати суддівської винагороди судді, який перебуває у складі Збройних Сил України за відповідний період (неправильне застосування норм матеріального права, а саме норм ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»), тобто предметом у даній справі є аналогічні позовні вимоги. Отже, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження.

Колегія суддів, проаналізувавши доводи клопотання, вважає, що останнє не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Державна судова адміністрації України просить зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справах № 340/5691/22 та № 500/3844/22, тобто такі рішення переглядаються колегією Верховного Суду, а не палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

При цьому, предметом розгляду даної справи є обчислення суддівської винагороди судді за лютий-липень 2022 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2 481, 00 грн.

Предметом розгляд справ № 340/5691/22 та № 500/3844/22, на які посилається Державна судова адміністрація України, є нарахування та виплата суддівської винагороди судді, який перебуває у складі Збройних Сил України, тобто відмінний від предмету даної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що указом Президента України 265/2020 від 02.07.2020 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

Наказом Канівського міськрайонного суду від 13.07.2020 №61-о позивачу встановлено з 09.07.2020 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу.

За період з лютого по липень 2022 року позивачу нараховано суддівську винагороду виходячи з базового розміру суддівської винагороди 2 102, 00 грн.

Вважаючи, що розмір суддівської винагороди не відповідає розміру, установленому спеціальним Законом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області не довів суду, що діяв правомірно, а позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та щодо стягнення, звернені до ДСА України, задоволенню не підлягають, оскільки вказаний суб`єкт владних повноважень не здійснював нарахування та виплату суддівської винагороди позивачеві.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

За приписами ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX (далі - Закон № 1928-IX) установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні;

працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень;

осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.

Отже, спірним у межах цієї справи є питання застосування до розрахунку суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року в розмірі 2 102, 00 грн.

Так, суддівську винагороду позивачу за період з лютого по липень 2022 року обчислено, виходячи з приписів абз. 5 ст. 7 Закону № 1928-IX, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102, 00 грн.

Позивач, з яким погодився суд першої інстанції, виходив з того, що суддівську винагороду у 2021 році їй має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто 2 481,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Даний висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016.

Цим Законом, серед іншого, ст. 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: «Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.».

Таким чином, Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Отже, ст. 1 Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

При цьому, судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст. 135 Закону № 1402-VIII.

Колегія суддів зазначає, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також, до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, а тому, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 30.11.2021 у справі № 360/503/21 та від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21.

Також, Верховний Суд у вищевказаних постановах наголосив на тому, що для спірних правовідносин спеціальними є норми ст. 135 Закону № 1402-VIII.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з лютого по липень 2022 року суддівської винагороди, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року в розмірі 2 102, 00 гривні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Рішення в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова