Постанова від 14.12.2023 по справі 320/14360/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14360/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення з 11.08.2017 по 22.12.2018;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 з 11.08.2017 по 22.12.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , індексації грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 30.11.2018; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 14302466, місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), як дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 30.11.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 11.08.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 від 13.08.2020, орган що видав 3210 (а.с.10).

Згідно із даними картки реєстрації місця проживання від 20.08.2020 Ф.15, позивач разом із неповнолітніми дітьми, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14).

З 18.11.2005 ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 02.08.2007 серії НОМЕР_4 , виданим відділом РАЦС Білоцерківського МУЮ Київської області (а.с.13).

Чоловік позивача - ОСОБА_2 , у період з 14.07.2000 по 28.05.2020 проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема, у період з 11.08.2017 по 22.12.2018 у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.08.2017 №179 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_2 , призначеного наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.07.2017 №328 на посаду старшого офіцера відділу напрямків центру напрямків військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 ), з 11.08.2017 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с.25).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 28.02.2018 №50 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_2 , старшого офіцера відділу напрямків центру напрямків військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.02.2018 №95 на посаду начальника групи напрямків відділу напрямків центру поточних операцій військової частини НОМЕР_1 , з 28.02.2018 приступив до виконання службових обов`язків у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.26).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 22.12.2018 №272 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_2 , начальника групи напрямків відділу напрямків центру поточних операцій Військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.12.2018 №663 на посаду командира військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_4 ), з 22.12.2018 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та визнано таким, що вибув до нового місця служби (смт. Гончарівське, Чернігівської області) (п.с.27).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, причина смерті пов`язана із захистом Батьківщини під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

24.09.2020 позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_7 , пред`явник якого має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с.16).

Згідно із витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 01.03.2021 №63745085, ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 чоловіка ОСОБА_2 (а.с.12).

06.07.2021 позивач звернулась до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила надати інформацію щодо належних виплат її померлому чоловіку ОСОБА_2 , та у разі ненарахування і невиплати останньому грошової індексації за період служби у 2017-2018 р.р., нарахувати їй зазначені виплати у розмірі та порядку, встановленому законодавством України та здійснити виплатити як спадкоємцю (а.с.19).

У відповідь на заяву позивача від 06.07.2021, листом Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 30.07.2021 №305/1444 повідомлено позивача про те, що згідно Порядку та роз`яснення Мінсоцполітики від 04.07.2017 №220/5140 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. При цьому, Порядок не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Також, повідомлено, що виділений у 2017 році фінансовий ресурс для здійснення виплати грошового забезпечення військовослужбовцям органів військового управління (військових частин, установ), зарахованим на фінансове забезпечення до Фінансового управління, у тому числі ОСОБА_2 , не дозволяв проводити його індексацію. У 2018 році Фінансовим управлінням ОСОБА_2 здійснено виплату індексації у сумі 50,44 грн. (а.с.22).

При цьому, відповідно до карток особового рахунку на виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 за 2017-2018 роки, у грудні 2018 року ОСОБА_2 нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 50,44 грн. (а.с.81).

Незгода позивача із протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення як спадкоємцю померлого військовослужбовця, за період проходження ним військової служби у період з 11.08.2017 по 22.12.2018, зумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті, в незалежності від наявності бюджетних асигнувань на її виплату. При цьому, з огляду на незмінність посадового окладу позивача у період з 01.01.2008 по 28.02.2018, базовим місяцем для проведення індексації за вказаний період є останній місяць підвищення посадового окладу - січень 2008 року. У той же час, зважаючи на те, що пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) передбачено особливості нарахування індексації у місяці підвищення грошового доходу в залежності від того, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, чи ні, суд першої інстанції у період з 01.03.2018 по 30.11.2018 зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, визначаючи при цьому базовий місяць як березень 2018 року - місяць підвищення посадового окладу позивача.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що неможливо застосувати січень 2008 року як місяць для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 06.11.2015 по 28.02.2018, оскільки зазначене призведе до застосування до правовідносин за період з січня 2008 року по грудень 2015 року положень пункту 5 Порядку № 1078 в редакції, яка діяла лише з 01.12.2015. При цьому, апелянт зауважує, що оскільки підстави для нарахування індексації після зміни тарифних окладів 01.03.2018 виникли для позивача лише у грудні 2018 року, останній була виплачена індексація з грудня 2018 року із застосуванням базового місяця березня 2018 року.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 1-3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 (далі Закон - № 1282-XII) встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами 1, 2 статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

За змістом частини 6 статті 5 Закону № 1282-XII проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (у редакції від 15.12.2015 в розмірі 101 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Отже, вищенаведене дає підстави прийти до висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 (далі -Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294, вона набрала чинності з 01.01.2008 року.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018.

Тобто, з 01.01.2008 до 01.03.2018 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.

При цьому, колегія суддів наголошує, що відповідач здійснюючи нарахування індексації немає дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.

Разом з тим, наявність у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу, як дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , індексації грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19 та від 21.01.2021 у справі № 160/35/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищевикладене також свідчить про безпідставність та необґрунтованість доводів апелянта в цій частині.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, внаслідок чого збільшилось грошове забезпечення всіх категорій службовців.

Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Отже, починаючи з березня 2018 року збільшилось грошове забезпечення позивача та змінився базовий місяць для нарахування його індексації, що свідчить про не перевищення порогу величини індексу споживчих цін у 103 відсотка.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що індексація грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 30.11.2018 повинна бути перерахована та виплачена із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно не врахував норми абзацу третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 із застосуванням базового місяця березень 2018 року.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця, та оскільки така індексація ОСОБА_2 у період з 11.08.2017 по 30.11.2018 не нараховувалася, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 30.11.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 11.08.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 включно - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову. Також, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.