Постанова

від 14.12.2023 по справі 640/21904/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21904/22 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСІМКО» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСІМКО» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- стягнути кошти платника податків ТОВ «НЕСІМКО» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 155 981, 48 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «НЕСІМКО» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Несімко», код ЄДРПОУ 40425399, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 17, зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби в м. Києві.

Відповідно до довідки Головного управління ДПС в м. Києві за ТОВ «Несімко» рахується податковий борг з податку у розмірі 155 981,48 грн.

Заборгованість виникла внаслідок несплати у визначені Податковим кодексом України терміни грошових зобов?язань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0334281209 від 19.04.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання основного платежу у розмірі 117 256, 11 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 29 314,05 грн. за платежем єдиний податок з юридичних осіб.

На виконання приписів ст. 129 ПК України відповідачу також нараховано пеню в розмірі 9 437,04 грн.

З метою стягнення податкового боргу, контролюючим органом виставлено відповідачу податкову вимогу від 07.08.2019 № 29569-17.

Вказане вище податкове повідомлення-рішення та вимога направлена відповідачу засобами поштового зв`язку за адресою: 04116, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 17, які були повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов`язань у розмірі 155 981, 48 грн. обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки у ТОВ «НЕСІМКО» виник податковий борг, який є узгодженим, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення без врахування всіх фактичних обставин справи та надання їм належної правової оцінки, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є платником податків.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Як вже було зазначено вище, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 155 981, 48 грн., який виник внаслідок несплати у визначені Податковим кодексом України терміни грошових зобов?язань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0334281209 від 19.04.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання основного платежу у розмірі 117 256, 11 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 29 314,05 грн. за платежем єдиний податок з юридичних осіб, а також нараховання пені в розмірі 9 437,04 грн.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення № 0334281209 від 19.04.2019 було надіслано на адресу відповідача (04116, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 17), однак було повернуто з відповідною відміткою (а.с. 19).

Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, встановлено, що якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Таким чином, як правильно зауважив суд першої інстанції, вказане вище податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків, з урахуванням наведених вимог Порядку.

При цьому, під час розгляду справи ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, відповідачем не були надані належні та допустимі докази оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку, у зв`язку з чим визначені в них суми грошових зобов`язань є узгодженими.

Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати зазначених грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням на загальну суму 155 981, 48 грн. відповідає ознакам, визначеним п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом виставлено відповідачу податкову вимогу від 07.08.2019 № 29569-17, яка була надіслана на адресу: 04116, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 17, однак була повернута з відповідною відміткою (а.с. 14-15).

Пунктом 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 №610, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770, встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (абзац перший).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац третій).

Таким чином, з урахуванням наведених вимог Порядку, податкова вимога вважається врученою платнику податків.

Доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов`язаннями відповідач також не надав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 155 981, 48 грн.

Доводи апелянта про те, що ТОВ «НЕСІМКО» не отримувало, зокрема, податкове повідомлення- рішення № 0334281209 від 19.04.2019, а тому податковий борг не є узгодженим, колегія суддів не бере до уваги, так як такі доводи спростовуються вищевикладеним.

Решта доводів та заперечень апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Отже, рішення суду першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НЕСІМКО» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.