Постанова

від 14.12.2023 по справі 240/34856/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/34856/22

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

14 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпеки на транспорті на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Селянське фермерське господарство "Віктор" до Державної служби України з питань безпеки на транспорті, Відділу дежавного нагляд (контролю) у Житомирській області про визнання протиправним та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство "Селянське фермерське господарство "Віктор" звернулося з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділ державного нагляду (Контролю) у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову №309964 від 18.10.2022 року про застосування до Фермерського господарства "Селянське фермерське господарство "Віктор" адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у скарзі.

У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що уповноваженими особами Державної служби України з безпеки та транспорті, Відділ державного нагляду (Контролю) у Житомирській області, 19.09.2022 року в селі Райки Бердичівського району Житомирської області було проведено перевірку транспортного засобу КАМАЗ - 45143, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , який належить Позивачу, про що був складений відповідний акт.

Як зазначено в даному акті перевірки №331437 від 19.09.2022 року, копія якого досліджена судом, при наданні послуг з перевезення вантажу мало місце порушення вимог ст.ст.34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року N340 (надалі - Положення №340), а саме здійснення перевезення вантажу транспортним засобом без всіх необхідних документів (контрольної книжки водія).

За результатами розгляду акту перевірки №331437 від 19.09.2022 року та доданих до нього матеріалів Відповідачем була винесена оскаржувана постанова від 18.10.2022 року №309964 про застосування до Позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не допущено порушення вимог статті 48 Закону №2344-III, що виключає підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Суд першої інстанції при прийнятті такого висновку виходив з того, що з акту перевірки взагалі не можливо зробити висновок про перевізника, який допустив спірне порушення вимог ст.48 Закону №2344-III. Зазначений в акті перевірки запис "Віктор" не можна ототожнювати із Фермерським господарством "Селянське фермерське господарство "Віктор", Позивачем у справі.

Суд зазначив, що згідно долученої до позову копії договору оренди транспортного засобу від 15.08.2022 року автомобіль КАМАЗ - 45143, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , Позивачем передано в користування на умовах оренди Фермерському господарству "Сергій - С".

Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, суд враховує наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з ст. 5 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком № 1567.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Таким чином, законодавство зобов`язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

Відповідно до ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пункту 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, в тому числі наявність чи відсутність індивідуальної картки водія для тахографа, індивідуальної контрольної книжки водія (додаток 3) або копії графіка змінності водіїв.

Як зазначено в акті перевірки №331437 від 19.09.2022 року, при наданні послуг з перевезення вантажу мало місце порушення вимог ст.ст.34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року N340 (надалі - Положення №340), а саме здійснення перевезення вантажу транспортним засобом без всіх необхідних документів (контрольної книжки водія).

Суд першої інстанції зазначив, що в акті перевірки №331437 від 19.09.2022 року та доданих до нього матеріалів не зазначено, що спірне перевезення вантажу 19.09.2022 року здійснювалося Позивачем як автоперевізником і, що саме Позивач не забезпечив водія для здійснення такого внутрішнього перевезення вантажу всіма необхідними документами, в тому числі індивідуальною контрольною книжкою водія або копії графіка змінності водіїв.

При цьому, судом також враховано, що згідно долученої до позову копії договору оренди транспортного засобу від 15.08.2022 року автомобіль КАМАЗ - 45143, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , Позивачем передано в користування на умовах оренди Фермерському господарству "Сергій - С".

Надаючи оцінку даним обставинам, судова колегія виходить з наступного.

Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.201 1 року за № 123/18861 (далі - Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону 2344-ІІІ визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 48 Закону 2344-ІІІ, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Також слід зазначити, що пункт 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ №1197 від 14.11.2018, визначає: належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Отже, під час розгляду справи посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів" від 14 листопада 2018 року №1197 визначено процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу.

Так, згідно пунктів 3, 21 вказаного Порядку, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.

Таким чином, саме з ініціативи власника транспортного засобу вносяться до реєстру відомості про належного користувача транспортного засобу.

Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у справі № 804/8740/16 від 20.12.2018, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Разом з тим, сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу. Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивачем до матеріалів справи не надано. Також позивачем не надано і документів, які б підтверджували виконання умов договору (наданих рахунків, доказів орендної плати тощо).

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними НПА.

У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водіями ТЗ матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.

Наданий до позову договір відносно оренди іншою особою не є юридично значимим документом для цілей визначення перевізника, оскільки був відсутній на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання його (матеріалів щодо оренди) згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

З огляду на зазначене, відповідачем під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) було цілком обґрунтовано встановлено особу автомобільного перевізника на основі наявних відомостей про власника такого транспортного засобу, що в подальшому було враховано під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесення оскаржуваної постанови.

Щодо посилання позивача на товарно-транспортну накладну від 19.09.2022 №40, на підставі якої перевозився вантаж автомобільним транспортом, та відповідно до якої автомобільним перевізником вантажу була інша особа (юридична особа), а саме, ФГ "Сергій-С", колегія суддів звертає увагу на те, що загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 визначено, що ТТН - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

Суд також звертає увагу, що водієм транспортного засобу не було зазначено у поясненнях, що транспортний засіб використовується іншим суб`єктом господарювання.

Стосовно посилання суду першої інстанції на те, що зазначений в акті перевірки запис "Віктор" не можна ототожнювати із Фермерським господарством "Селянське фермерське господарство "Віктор", Позивачем у справі, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.42 зворотній бік), власником транспортного засобу зазначено " ОСОБА_1 ". Позивачем не заперечується, що транспортний засіб, який перевірявся, належить йому.

Крім того, в акті проведення перевірки зазначено код ЄДРПОУ власника транспортного засобу, який також збігається з кодом ЄДРПОУ позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт та правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, за результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб"єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами відповідали критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, приходить до висновку про необгрунтованність позовних вимог позивача.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпеки на транспорті задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову Фермерського господарства "Селянське фермерське господарство "Віктор" відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.