Постанова

від 14.12.2023 по справі 640/18562/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 640/18562/20

касаційне провадження № К/990/584/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Блажівської Н.Є., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Вовк П.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ключкович В.Ю.; судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.)

у справі № 640/18562/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НС Захід»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НС Захід» (далі - ТОВ «НС Захід», позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 серпня 2020 року № 12358902.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджена належним чином оформленими первинними документами, тому висновки акта перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган вказує, що в ході перевірки проведено інвентаризацію, за наслідком якої неможливо дослідити залишок товару на складі за періодом надходження, оскільки складський облік платник веде за видами товару та за кількістю, а не за періодами надходження на склад, що унеможливлює підтвердження залишків товару, придбаних у березні 2020 року.

Ухвалою від 24 січня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

14 лютого 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НС Захід» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2020 року, за результатами якої складено акт від 17 червня 2020 року № 573/26-15-05-04-01-39663053.

Перевіркою встановлена відсутність у платника права на врахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 2 386 902,00 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість від 17 квітня 2020 року № 9083797888 за березень 2020 року.

Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що позивачем частково експортовано у квітні 2020 року придбаний у постачальника Tовариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» товар (чай, кава, кавові напої) покупцю - Tовариству з обмеженою відповідальністю «Магнат+» (Російська Федерація) відповідно до контракту від 01 листопада 2019 року № 9.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року від 19 травня 2020 року № 9110053614 загальний обсяг постачання товарів за межі митної території України складає 3 688 876,00 грн.

Згідно з наданими під час перевірки первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку відповідачем встановлено, що обсяг постачання товарів (чай, кава, кавові напої) у квітні 2020 року, придбаних у березні 2020 року у постачальника Tовариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С», за межі митної території України складає 3 065 491, 89 грн.

Відповідачем направлено запит від 09 червня 2020 року № 87823/10/26-15-05-04-01 до Tовариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» щодо надання інформації про порядок прийняття, обліку, зберігання товарів, прийнятих від TOB «HC Захід», а також щодо питання, чи укладались договори відповідального складського зберігання/оренди Tовариством з обмеженою відповідальністю «С.К.С» з іншими суб`єктами господарювання. Станом на час оформлення результатів перевірки відповідь не отримано.

Під час проведення перевірки було здійснено інвентаризацію на складі Tовариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 7. В ході інвентаризації неможливо було дослідити залишок товару на складі за періодом надходження, оскільки складський облік на підприємстві ведеться за видами товару та за кількістю, а не за періодами надходження на склад, що унеможливлює підтвердження залишків товару, придбаних у березні 2020 року. Протягом березня 2020 року TOB «HC Захід» за рахунком « 281» не відображено вибуття товарів зі складу.

Оскільки податковий облік безпосередньо формується з даних бухгалтерського обліку, тому, на думку відповідача, неможливо підтвердити залишок товару, придбаного у березні 2020 року, який бере участь у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2020 року в розмірі 3 000 000,00 грн за постачальником Tовариством з обмеженою відповідальністю «С.К.С».

17 липня 2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0160220504, яким виявлено відсутність права TOB «HC Захід» на отримання бюджетного відшкодування за період березень 2020 року та відсутність права на врахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 2 386 902,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -, б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За правилами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими первинними документами такі суми не можуть бути віднесені до податкового кредиту.

Таким чином, формування та відшкодування податкового кредиту можливе лише у разі підтвердження фактичного здійснення господарських операцій належно оформленими первинними документами.

Судами встановлено, що на підтвердження реального (фактичного) здійснення господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.К.С» матеріали справи містять копії: платіжних доручень; видаткових накладних; актів приймання-передачі на відповідальне зберігання; податкових накладних.

Відповідач в акті перевірки не ставить під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначає про їх невідповідність вимогам чинного законодавства.

При цьому, неможливість дослідження (встановлення) контролюючим органом під час проведення інвентаризації залишку товару, придбаного у березні 2020 року, який бере участь у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2020 року в розмірі 2 386 902,00 грн, за періодом його надходження, через те, що складський облік на Товаристві з обмеженою відповідальністю «С.К.С» ведеться за видами товару та за кількістю, а не за періодами надходження на склад, не може бути підставою для відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування.

Судовим розглядом встановлено, що продукція, придбана TOB «HC Захід» в березні 2020 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С», яка брала участь у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2020 року в розмірі 2 386 902, 00 грн, була наявна в залишках як в березні 2020 року, так і на момент проведення перевірки контролюючим органом, а у разі виникнення у відповідача сумнівів щодо даних, отриманих від позивача, з метою документального підтвердження господарських відносин з контрагентом, контролюючий орган не був позбавлений можливості провести зустрічну звірку Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С», результати якої мали б бути враховані у висновках податкової перевірки TOB «HC ЗАХІД», чого контролюючим органом зроблено не було.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судових інстанцій про наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Н. Є. Блажівська

Р. Ф. Ханова