Ухвала

від 15.12.2023 по справі 401/3872/23

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про забезпечення позову

копія Справа № 401/3872/23 Провадження № 2-з/401/40/23

15 грудня 2023 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.

з участю секретаря судових засідань Рудської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Світловодську в режимі відеоконференції заяву представника позивача - адвоката Браташ Ю.П. про забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Великоандрусівської сільськоїради, ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Великоандрусівської сільськоїради, ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії визнання протиправним та скасування рішень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі визначено суддю ОСОБА_4 .

У зв`язку зі звільненням судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_4 у відставку, розпорядженням керівника апарату Світловодського міськрайонного суду від 24 листопада 2023 року №117 «Щодо повторного автоматизованого розподілу у справі № 401/3872/23, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл згаданої судової справи, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 листопада 2023 року для судового розгляду цивільної справи визначено склад суду.

Крім того, представник позивачів подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_3 на вчинення будь-яких дій щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 3525285200:02:000:5191, та накладення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, його посадовим особам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - земельна ділянка з кадастровим номером 3525285200:02:000:5191.

В обґрунтування заяви зазначає, що предметом позову у даній справі є відповідні рішення та бездіяльність органу місцевого самоврядування в результаті прийняття та вчинення яких, відповідач ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3525285200:02:000:5191, а позивачі втратили таке право маючи при тому реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку, як наслідок, спірна земельна ділянка та права на неї стосуються предмета спору у даній справі. Тому, в разі задоволення позовних вимог позивачів щодо визнання протиправними та скасування рішень, може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивачів, оскільки у разі скасування таких рішень, відповідне право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3525285200:02:000:5191 буде скасовано, але, відповідна земельна ділянка вже буде відчужена на користь третіх осіб, що буде перешкоджати поновленню порушених прав позивачів та зумовить докладання додаткових зусиль для захисту їх прав та законних інтересів, шляхом визнання недійсними відповідних договорів щодо такої земельної ділянки тощо.

Відповідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, учасники справи в судове засідання не викликалися.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивачів, адвокат Браташ Ю.П. просив задовольнити заяву про забезпечення позову з підстав в ній викладених.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п. 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання щодо можливості забезпечення позову, суд враховує положення абзаців 1, 3 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, в яких зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Крім того, згідно з позицією Європейського суду з прав людини заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dћiniж against Croatia (Джиніч проти Хорватії), № 38359/13, п. п. 61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (КАРАГАСАНОГЛУ проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п. п. 144-153)).

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Суд звертає увагу на те, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Так, судом встановлено, предметом спору в даній справі є відповідні рішення та бездіяльність органу місцевого самоврядування в результаті прийняття та вчинення яких, відповідач ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3525285200:02:000:5191, а позивачі втратили таке право маючи при тому реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку, як наслідок, спірна земельна ділянка та права на неї стосуються предмета спору у даній справі.

Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи розумність, обґрунтованість вимог заявника, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, те, що заходи за безпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 3525285200:02:000:5191.

На думку суду, заборона вчинення дій щодо відчуження спірного майна є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Разом з тим суд зазначає, що законодавством визначено не тільки необхідність забезпечення прав та інтересів позивача, а так само й недопущення необґрунтованого або надмірного обтяження прав відповідача.

Суд виходить з того, що вжиті заходи забезпечення позову у даному випадку спрямовані виключно на обмеження суб`єктивних прав відповідача, як власника нерухомого майна, щодо вчинення дій з можливого його відчуження.

В той же час суд дійшов висновку, що в частині заявлених вимог забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, його посадовим особам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - земельна ділянка з кадастровим номером 3525285200:02:000:5191, слід відмовити, оскільки такий вид забезпечення є недоцільним та неефективним, так як в порядку його виконання буде стосуватися невизначеного кола субєктів владних повноважень, а ризик відчуження спірного обєкта нерухомого майна повністю може бути усунутий шляхом обмеження суб`єктивних прав відповідача, як власника нерухомого майна, щодо вчинення дій з можливого його відчуження.

Частиною 1 статті 157 ЦПК України визначено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-153, 157, 258,260, 261,353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Великоандрусівської сільськоїради, ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову заборонити ОСОБА_3 , як власнику, вчиняти будь-які дії щодо відчуження земельної ділянки кадастровий номер 3525285200:02:000:5191.

В іншій частині заявлених вимог забезпечення позову відмовити.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дня її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали направити до Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її оголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відомості відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

Стягувачі - ОСОБА_1 , 1961 року народження, адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Боржник - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса проживання: с.Микільське Олександрійського району Кіровоградської області.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С.Мельничик

Згідно з оригіналом