Рішення

від 14.12.2023 по справі 285/6706/23

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/6706/23

провадження у справі № 2/0285/1396/23

14 грудня 2023 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………...……..Літвин О. О.,

секретаря………………….……………Клечковської М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом виконавчого комітету Брониківської сільської ради Звягельського району Житомирської області, як органу опіки та піклування,

до ОСОБА_1

про позбавлення батьківських прав -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просив позбавити її батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати з неї аліменти на його користь.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є матір`ю хлопчика, батько якого записаний зі слів матері. Вихованням дитини відповідачка не займається. За заявою матері дитину було влаштовано до Обласного спеціалізованого будинку дитини та в подальшому переведено до Потіївського навчально-реабілітаційного центру Житомирської обласної ради. Вказане свідчить про ухилення та самоусунення нею від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини та є підставою для позбавлення відповідачки таких прав відносно сина.

Сторони в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про слухання справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв`язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Від органу опіки надійшла заява, в якій представник підтримала позов, просила позбавити відповідачку батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 та слухати справу за її відсутності.

Відповідачка в підготовчому засіданні від 14.11.2023 позовні вимоги визнала повністю, зазначила, що має семеро дітей, троє з яких неповнолітні. Діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом із нею, а ОСОБА_3 після народження віддала до будинку дитини, оскільки він дуже хворий і вона не може з ним впоратись і доглядати за ним. Батько хлопчика не захотів його визнати, тому він записаний у його свідоцтві з її слів. Жодного дня із сином не провела і не планує, щоб він жив із нею, не заперечує, щоб дитина повністю була під опікою держави.

У своїй заяві від 14.11.2023 ОСОБА_1 просила справу слухати за її відсутності, своїм правом на подання до суду будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви або відзиву вона не скористалася.

Клопотань, які б свідчили про зацікавленість відповідачки у розгляді справи, матеріали справи не містять.

Дослідивши письмові матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, крім інших, орган опіки та піклування (ст.165 СК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини вказаний ОСОБА_2 , який згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження записаний відповідно до ч.1 ст.135 СК України, тобто зі слів матері.

Відповідачка та її син ОСОБА_3 зареєстровані в будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Розпорядженнями голови Новоград-Волинської райдержадміністрації від 02.07.2014 №360 дитину за заявою матері було влаштовано до Обласного спеціалізованого будинку дитини. На час розгляду справи дитина з Житомирського обласного спеціалізованого будинку дитини для дітей-сиріт та дітей, як залишились без піклування батьків переведена до Потіївського навчально-реабілітаційного центру Житомирської обласної ради. Під час перебуванні дитини в закладі мама ОСОБА_1 провідувала дитину раз на півроку і то по проханню служби, не телефонувала, не цікавилася його станом.

Комісією у складі начальника служби, головного спеціаліста служби у справах дітей, начальника ювенальної превенції та старости 03.10.2023 та 05.04.2023 проводились обстеження матеріально-побутових умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , під час яких було встановлено, що в будинку умови для проживання дитини відсутні, будинок потребує прибирання. Під час обстеження ОСОБА_1 не заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки-характеристики громадянка ОСОБА_1 за період проживання зарекомендувала себе з посередньої сторони, не працює, займається вихованням старших дітей, проживає за рахунок тимчасово заробітків, не виявляє бажання повернути сина додому, так як дитина має інвалідність підгрупи А і потребує кваліфікованого медичного догляду.

Згідно висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи №ІРЦ-85057/2023/427841 від 21.06.2023 КНП "Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини" відносно обстежуваного ОСОБА_2 встановлено, що дитина має інвалідність підгрупи А. Біологічний вік значно відстає від календарного віку. Дитина має тяжкі, стійкі, значні рухові порушення опорно-рухового апарату. Має надзвичайно велику залежність від повсякденної допомоги з боку дорослих. Активне мовлення відсутнє. Навички самообслуговування не сформовані, самостійно не їсть. Грубо порушені дрібна і загальна моторика. Рухова активність на низькому рівні. Дитина ходить з підтримкою дорослого на маленькі відстані. Пересувається за допомогою візка та дорослого. Фізичні труднощі та функціональні мовленнєві труднощі найтяжчого (V) ступеня прояву, функціональні, сенсорні, навчальні, соціоадаптивні труднощі тяжкого (IV) ступеня прояву. Дитина потребує психологічного супроводу, протягом навчального року асистента вчителя та асистента дитини.

Відповідно медичного висновку 4/1-21 від 26.01.2021 ОСОБА_3 має захворювання та патологічний стан, який відповідає розділу І , пункту 2, підпункту 2.1. "Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей - інвалідів віком до 18 років".

В своїй заяві від 16.10.2023 ОСОБА_1 вказала, що не проти позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , оскільки не може забезпечити його належним медичним доглядом.

Орган опіки та піклування Брониківської сільської ради у своєму висновку від 19.10.2023 вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідачку відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду з даним позовом, якому передувала виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, позивачем були вжиті усі можливі заходи та міри з метою захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування.

Конституцією України (ст.51) визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У Принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Ст.3 Конвенції про права дитини наголошує, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їх інтересів.

Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків (ст.164 СК України). Це є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Безумовно, інтереси дитини є надзвичайно важливими, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, і позбавлення останніх батьківських прав є крайнім, виключним та надзвичайним способом впливу на них.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано беззаперечними доказами, що відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, переклавши всю відповідальність за життя своєї дитини на інших осіб та державу, що суд сприймає як свідоме нехтування своїми обов`язками. Таку її поведінку, на думку суду, змінити у кращу сторону неможливо.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Странд Лоббен та інші проти Норвегії зазначено, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини.

Розуміючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків; враховуючи положення Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд вважає доведеним факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітньої дитини, а позовні вимоги органу опіки та піклування про позбавлення її батьківських прав - обґрунтованими.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч.2 ст.166 СК України), який є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві (ст.180 СК України).

Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).

Держава Україна, проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, реалізує його в одному із положень ст.182 СК України, яка встановлює мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідачка є працездатною особою 45 років; на утриманні має двох неповнолітніх дітей; не приймає участі у вихованні ще одного свого сина ОСОБА_3 та не створює всі необхідні умови для його розвитку і життя; будь-яких поважних причин, що унеможливлюють надання нею матеріальної допомоги на момент розгляду справи не існує, відтак вона спроможна сплачувати аліменти.

Виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів ОСОБА_3 , враховуючи визначений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку; обов`язок батьків брати участь у забезпеченні благополуччя своєї дитини, - суд приходить до висновку, що відповідачка в змозі сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно. Така сума є реальною, не поставить відповідачку у матеріальне становище значно гірше від положення дитини, відповідатиме, як інтересам останньої, так і матеріальному становищу та стану здоров`я платника аліментів, а також засадам розумності, виваженості і справедливості.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.191 СК України стягнення аліментів потрібно проводити з дня пред`явлення позову, тобто з 31.10.2023.

Рішення в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до вимог ст.141 ЦПК України він стягується з відповідачки в дохід держави в розмірі 2147,20 грн (по 1073,60 грн за кожну вимогу).

Керуючись статями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_1

аліменти на користь неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,

починаючи стягнення з 31.10.2023 до повноліття дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2147,20 грн судового збору.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? О. О. Літвин