Ухвала

від 11.12.2023 по справі 991/10677/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/10677/23

Провадження № 1-кс/991/10769/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

з боку обвинувачення: старшого детектива Національного бюро ОСОБА_3 ,

представника володільця майна адвоката ОСОБА_4 ,

під часрозгляду увідкритому судовому засіданні клопотання прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна від 07.12.2023 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042010000044 від 12.05.2022,

установив:

07.12.2023 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42022042010000044 від 12.05.2022.

І. Суть клопотання

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБ України) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022042010000044 від 12.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ч. 3 ст. 201-2 КК України.

15.03.2022 розпочала роботу Комісія з питань розподілу коштів для надання допомоги в умовах воєнного стану (далі - Комісія), утворена Міністерством соціальної політики України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 220 (далі - Постанова).

Комісія розподіляє кошти, які надійшли на гуманітарний рахунок, відкритий Національним банком України Мінсоцполітики для допомоги постраждалим від воєнних дій, внутрішньо переміщеним особам та людям з вразливих категорій в найбільш постраждалих регіонах. У період 15.03.2022 - 27.07.2022 Комісія прийняла рішення щодо виділення коштів одержувачам на загальну суму 436,7 млн грн та профінансувала заявки одержувачам коштів на загальну суму 422,3 млн грн.

Разом з тим, під час досудового розслідування встановлено, що серед отримувачів коштів були юридичні особи, що подають недостовірні відомості у звіти до Міністерства соціальної політики про використані кошти, призначені для надання гуманітарної допомоги, які фактично ніхто не контролює та не перевіряє, що призвело до випадків незаконного використання коштів з метою отримання прибутку.

Так, Комісією прийняті рішення про виділення та перерахунок коштів на користь БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА.», ВГО «ІССУ» та ГС «НАПР». Згідно з довідкою Держаудитслужби від 27.04.2023, в порушення норм Постанови, благодійними організаціями не надано допомоги постраждалому цивільному населенню в умовах воєнного стану в Україні на загальну суму 33 641 757,07 грн (БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА.» - 7 100 000 грн, ВГО «ІССУ» - 7 989 541,41 грн, ГС «НАПР» - 18 552 215,66 грн), що призвело до недоотримання цивільним населенням в умовах воєнного стану в Україні гуманітарної та іншої допомоги на відповідну суму, та як наслідок нанесено матеріальну шкоду (збитки) державі в особі Мінсоцполітики на відповідну суму.

Досудовим розслідуванням встановлено, що саме за допомогою завищення цін по ланцюгу постачання через інші юридичні особи відбулось привласнення грошових коштів, виділених Мінсоцполітики України ГС «НАПР» для надання допомоги цивільному населенню.

Так, згідно з протоколами засідання Комісії, ГС «НАПР» подано три заявки на отримання коштів, які були задоволені у повному обсязі.

За результатами проведеного аналізу з надання гуманітарної допомоги встановлено, що посадові особи ГС «НАПР» шляхом здійснення фіктивних фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ «Мейн трейд груп», ТОВ «Індастріал консалт» та поданням до Комісії підроблених офіційних документів пропозицій щодо надання постраждалому цивільному населенню в умовах воєнного стану та Звітів здійснили незаконне використання благодійних пожертв з метою отримання прибутку на суму 25 753 599 грн.

Встановлено, що ГС «НАПР» зареєстрована та здійснює діяльність за адресою: 01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. 28/2, офіс 115. За цією ж адресою, згідно реєстраційних відомостей, зареєстровано Адвокатське об`єднання «Кужель та партнери», головою якого є адвокат ОСОБА_6 . Додатково встановлено, що ТОВ «Мейн трейд груп» та ТОВ «Люкс Оіл Трейд» є співзасновниками ГС «НАПР», зареєстровані та здійснюють діяльність в офісі за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться в оренді «ФОП ОСОБА_7 » (дружини ОСОБА_6 ).

Окрім того, ОСОБА_6 отримав частину вказаних коштів на банківський рахунок ФОП ОСОБА_6 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» за надання юридичних послуг.

Відповідно до довідки Держаудитслужби від 27.04.2023, в порушення норм Постанови, внаслідок ненадання ГС «НАПР» допомоги постраждалому цивільному населенню в умовах воєнного стану в Україні на суму 18 552 215,66 грн, цивільним населенням в умовах воєнного стану в Україні недоотримано гуманітарної та іншої допомоги на відповідну суму, як наслідок нанесено матеріальну шкоду (збитки) державі в особі Мінсоцполітики на відповідну суму.

06.12.2023 детективами Національного бюро на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2023 (справа № 991/104648/23, провадження № 1-кс/991/10560/23) проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті чого виявлено та вилучено мобільний телефон Apple iPhone S А1688 ІМЕІ НОМЕР_1 з номером телефону НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_6 .

Матеріали провадження, на думку прокурора, свідчать про те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою недопущення перетворення та знищення інформації, яка міститься у мобільному телефоні, шляхом накладення на нього арешту, з метою збереження речових доказів.

Прокурор зазначає про наявність підстав стверджувати про причетність ОСОБА_6 до завдання збитків державі в особі Мінсоцполітики України шляхом ненадання ГС «НАПР» допомоги постраждалому цивільному населенню та його причетність до привласнення частини коштів, виділених Міністерством для ГС «НАПР».

Враховуючи викладене, з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), прокурор просить накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: мобільний телефон Apple iPhone S A1688 ІМЕІ НОМЕР_1 з номером телефону НОМЕР_2 .

ІІ. Позиції учасників провадження

Старший детектив Національного бюро ОСОБА_3 , який діє на підставі доручення прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 , у судовому засіданні підтримав клопотання про арешт майна у повному обсязі та просив його задовольнити. Зазначив, що мобільний телефон відповідає ознакам речового доказу, оскільки ним було прийнято постанову про визнання телефону речовим доказом, а також на вказаному телефоні, враховуючи можливу причетність ОСОБА_6 до діяльності ГС «НАПР» та її контрагентів, можуть міститись документи щодо їх діяльності, які можуть стосуватись предмету досудового розслідування (привласнення коштів, виділених Мінсоцполітики для надання допомоги цивільному населенню в умовах воєнного стану). Під час проведення обшуку, ОСОБА_6 відмовився надати доступ до мобільного телефону, тому він був вилучений, з метою подолання логічного захисту. Інші речі та документи, дозвіл на відшукання яких було надано ухвалою суду, детективами Національного бюро віднайдені не були. Також, додав, що під час обшуку був присутній представник Ради адвокатів.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про арешт майна. Зазначив, що ОСОБА_6 прибув за адресою обшуку лише з тією метою, аби відкрити приміщення, оскільки до нього телефонували детективи Національного бюро та просили, щоб хтось його відкрив та їм не довелось зламувати двері. Зазначив, що це приміщення вже тривалий час знаходиться у користуванні приватного виконавця, адвокатське об`єднання, про яке у своєму клопотанні зазначає прокурор, свою діяльність у ньому не здійснює, як і не здійснює у ньому свою діяльність спілка «НАПР». Фактично, єдиною підставою для проведення обшуку стало те, що ОСОБА_6 повідомив детективів, що він надавав правову допомогу НАПР (більше двох років). ОСОБА_6 є адвокатом, тому його позиція щодо ненадання мобільного телефону детективам цілком зрозуміла, оскільки існує відповідна процедура проведення обшуку у адвоката, залучення до його проведення представника адвокатського самоврядування тощо. Адвокатську діяльність ОСОБА_6 здійснює за місцем свого проживання, відомості про що відображені у Єдиному реєстрі адвокатів України. Додав, що під час обшуку приміщення не був присутній представник Ради адвокатів та по факту детективами Національного бюро був проведений особистий обшук ОСОБА_6 , а не обшук приміщення, на який було надано дозвіл. Вважає, що правові підстави для вилучення та накладення арешту на майно ОСОБА_6 відсутні. Також, адвокат ОСОБА_4 звернув увагу та наголосив на тому, що не можна ототожнювати адвоката з його клієнтами. Вважає, що підстави, на які посилається сторона обвинувачення у своєму клопотанні, не підтверджуються жодними документами, долученими до клопотання.

ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді

Подане прокурором клопотання підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1, п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (абз. 2 ч. 5 ст. 172 КПК України).

Зазначені вище вимоги стороною обвинувачення дотримані, клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна надійшло до Вищого антикорупційного суду 07.12.2023, в межах строку 48 годин після проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 .

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна, зокрема, для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Виходячи із положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.

1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна

Оскільки у цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, відповідно до витягу з ЄРДР (сформованого 05.12.2023), під час розгляду клопотання слідчий суддя перевіряє достатність підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення.

Під час розгляду клопотання доведено наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 201-2 КК України. Про вагомість зібраних доказів свідчать долучені до клопотання, в копіях: протоколи засідання Комісії з питань розподілу коштів для надання допомоги в умовах воєнного стану № 11 від 17.05.2022, № 12 від 31.05.2022, № 14 від 15.07.2022; листи голови ГС «НАПР» від 26.08.2022, від 16.08.2022 та від 26.08.2022, адресовані Комісії з питань розподілу коштів для надання допомоги в умовах воєнного стану Міністерства соціальної політики, та звіти про використання коштів для надання гуманітарної та іншої допомоги цивільному населенню в умовах воєнного стану в Україні; лист селищного голови виконавчого комітету Немішаєвської селищної ради Бучанського району Київської області від 13.03.2023; лист заступника селищного голови Макарівської селищної ради від 14.03.2023; документи, отримані в ході тимчасового доступу до речей і документів 30.03.2023 у АБ «Укргазбанк» та інші матеріали кримінального провадження.

2) Правові підстави накладення арешту майна

Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Слідчий суддя, вирішуючи питання щодо необхідності накладення арешту, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, встановив такі факти та обставини:

- кримінальне провадження № 42022042010000044 зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 12.05.2022;

- у цьому кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру (відповідно до витягу з ЄРДР станом на 05.12.2023);

- ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2023 (справа № 991/10468/23) надано дозвіл на проведення обшуку за місцем реєстрації та фактичного розташування ГС «НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ ПАЛИВНОГО РІТЕЙЛУ» (ЄДРПОУ 43513897) за адресою: місто Київ, вулиця Грушевського Михайла, будинок 28/2, офіс 115, що на праві власності належить ОСОБА_7 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відшукання речей та документів, зокрема мобільних телефонів та SІМ-карт, які використовуються службовими особами та працівниками ГС «НАПР» та можуть містити інформацію щодо обставин вчинених кримінальних правопорушень, зокрема щодо здійснення благодійної діяльності ГС «НАПР», документів, що стали підставою для отримання коштів для надання допомоги в умовах воєнного стану від Міністерства соціальної політики України, відомостей щодо отримання таких коштів, а також документів щодо звітування про використання коштів, які отримані від Міністерства, фінансових обґрунтувань до пропозицій щодо надання допомоги цивільному населенню, листів військових адміністрацій, органів самоврядування, інших громадських чи благодійних організацій, що направлялись на адресу ГС «НАПР» з метою отримання гуманітарної допомоги (забезпечення продуктами харчування, одягом, необхідною технікою тощо), а також щодо фінансово-господарських взаємовідносин ГС «НАПР» з ТОВ «МЕЙН ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «МІКОТОН ТРЕЙД», ТОВ «ІНДАСТРІАЛ КОНСАЛТ», ТОВ «ТОПСЕЛЛ ГРУП» та з іншими юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами щодо купівлі-продажу товарів/послуг, які складались з 24.02.2022 по 01.01.2023;

- 06.12.2023 у ході проведення детективами Національного бюро обшуку офісу № 115, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 28/2, вилучено мобільний телефон iPhone S A1688, ІМЕІ: НОМЕР_1 ;

- відповідно до наданих старшим детективом Національного бюро ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснень, зазначений вище мобільний телефон визнаний речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи вилучений під час обшуку мобільний телефон на предмет наявності у ньому ознак речового доказу, слідчий суддя робить такі висновки.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (станом на 05.12.2023) у кримінальному провадженні № 42022042010000044 розслідуються обставини ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, які полягають у тому, що: 1) посадові особи різних організаційно-розпорядчих форм, склали завідомо неправдиві документи, після чого надали їх до державних органів (ч. 4 ст. 191 КК України); 2) службові особи Мінсоцполітики під час прийняття рішення щодо розподілу коштів для допомоги постраждалим від воєнних дій, внутрішньопереміщеним особам та людям з вразливих категорій в найбільш постраждалих регіонах використовують службове становище всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України); 3) посадові особи низки громадських організацій, шляхом зловживання службовим становищем, здійснили розтрату безоплатної допомоги, в особливо великих розмірах, що надійшла їм для надання гуманітарної допомоги внутрішньопереміщеним особам (ч. 3 ст. 201-2 КК України).

Згідно зі слідчою версією, вказані вище події мали місце у 2022 році.

Оскільки у клопотанні йде мова про накладення арешту на вилучений в ході проведення обшуку мобільний телефон на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя перевіряє чи існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що він є доказом кримінального правопорушення.

Так, у змісті клопотання зазначено, що мобільний телефон був відшуканий безпосередньо у ОСОБА_6 за місцем реєстрації його адвокатського об`єднання, телефон був вимкнений, із системою логічного захисту пароля, на пропозицію детектива надати телефон на огляд для з`ясування, чи містить він інформацію, що стосується досудового розслідування, ОСОБА_6 відмовився.

Частиною 3 ст. 170 КПК України чітко визначено, що у випадку забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме: 1) було знаряддям вчинення кримінального правопорушення; 2) зберегло на собі його сліди або 3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Сторона обвинувачення при обґрунтуванні факту наявності у вилученому мобільному телефоні слідів кримінального правопорушення або інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, посилається на те, що:

- ОСОБА_6 є головою АО «Кужель та партнери», яке зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. 28/2, приміщення 115, за якою була зареєстрована ГС «НАПР» (ЄДРПОУ 43513897);

- право власності на вказане вище приміщення зареєстровано за дружиною ОСОБА_6 ОСОБА_7 ;

- ОСОБА_7 орендує приміщення за адресою: м. Київ, вул. Бажова, буд. 12, за якою зареєстровані співзасновники ГС «НАПР» - ТОВ «Мейн Трейд Груп» та ТОВ «Люкс Оіл Трейд»;

- досудовим розслідуванням встановлено, що саме за допомогою завищення цін по ланцюгу постачання через зазначені юридичні особи відбулось привласнення грошових коштів, виділених Мінсоцполітики України ГС «НАПР» для надання допомоги цивільному населенню;

- ОСОБА_6 отримав грошові кошти на банківський рахунок за надання юридичних послуг від ТОВ «Нафта Логістик» та ТОВ «Індастріал Консалт», і ці кошти, на твердженням сторони обвинувачення, є частиною привласнених ГС «НАПР» коштів.

Також, слідчий суддя враховує, що події, які є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні та в рамках якого прокурором подано клопотання про арешт майна ОСОБА_6 , мали місце у 2022 році; відповідно до пояснень адвоката ОСОБА_4 , наданих у судовому засіданні, ОСОБА_6 протягом декількох років представляв інтереси юридичної особи ГС «НАПР», причетність посадових осіб якої до вчинення кримінальних правопорушень перевіряється органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Сукупність таких фактів, на думку слідчого судді, є явно недостатньою для висновку вважати, що у вилученому мобільному телефоні ОСОБА_6 можуть міститися відомості щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, зокрема завдання збитків державі в особі Мінсоцполітики України шляхом ненадання ГС «НАПР» допомоги постраждалому цивільному населенню від воєнних дій та супутніх із вчиненням таких дій обставин.

Сам по собі факт належності мобільного телефону особі, яка відмовилась надати до нього доступ, пов`язаний із встановленням логічного захисту, не надає вказаним речам ознак речового доказу.

Крім того, необхідно враховувати, що адвокат зобов`язаний зберігати адвокатську таємницю, що передбачено ч. 3 ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з огляду на що інформація, яка зберігається у технічних пристроях, може стосуватись інтересів третіх осіб. Інакше, необхідно буде визнати, що у будь-яких випадках адвокат, який надає правничу допомогу та користується технічними пристроями для зберігання та передачі інформації, є під загрозою вилучення у нього таких пристроїв без врахування критеріїв, визначених ст. 98 КПК України.

Посилання сторони обвинувачення на те, що одна й та сама адреса була зареєстрованим місцем діяльності АО «Кужель та партнери» та ГС «НАПР», слідчий суддя не приймає в якості аргументу, який свідчить про пов`язаність ОСОБА_6 із обставинами вчинених кримінальних правопорушень. Сам по собі факт реєстрації юридичних осіб за однією адресою, без інших доказів вчинення кримінальних правопорушень, не свідчить про їх взаємопов`язаність та не підтверджує умислу на вчинення суспільно небезпечних діянь.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна не було встановлено сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вилучений під час обшуку мобільний телефон є доказом кримінального правопорушення, та має хоча б одну ознаку з визначених статтею 98 КПК України для речового доказу.

Зазначення адвокатом ОСОБА_4 (без належного документального підтвердження) про факт надання ОСОБА_6 правової допомоги ГС «НАПР» в минулому, не спростовують висновків слідчого судді про недоведеність наявності у вилученому пристрої вагомої для сторони обвинувачення інформації.

Наостанок, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що у національному законодавстві відсутні будь-які гарантії того, що під час огляду технічних носіїв інформації спеціалісти або слідчі органу досудового розслідування скопіюють лише інформацію, яка стосується обставин кримінального провадження, та не здійснять доступу до відомостей щодо надання власником майна правової допомоги іншим особам, які не мають жодного стосунку до обставин, що розслідуються.

Таким чином, з огляду на встановлені у ході розгляду клопотання факти та обставини, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора через недоведеність необхідності накладення такого арешту.

На підставі наведеного, керуючись статтями 98, 132, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

У задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна - відмовити.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам, присутнім під час її оголошення. Копію ухвали не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам, які не були присутні в судовому засіданні.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_8