ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9876/23 Справа № 175/5817/23 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В.О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Максюти Ж.І.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
за участю секретаря - Ніколиної А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменко Вікторії Вікторівни на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року про відмову у відкриті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі №175/5817/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд виходив з того, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьменко В.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить суд, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постановляючи ухвалу про відмову в відкритті провадження у справі, суд першої інстанції викладеного не врахував, не з`ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не перевірив чи впливатиме встановлений факт утримання дітей на права і обов`язки інших осіб, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність спору про право. Обов`язок ОСОБА_1 забезпечити своїй родині та чотирьом дітям, які перебувають на його утриманні належні умови проживання, виховання та безпеки, що можливо зробити тільки шляхом його перебування поруч, так як дружина знаходиться у декретній відпустці і потребує постійної допомоги свого чоловіка. З огляду на викладене, для отримання правової підстави отримання відстрочки від призову ОСОБА_1 повинен довести факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що пов`язаний з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (про що заявник вказав у заяві), і не пов`язаний з виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов`язків заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням, за предметом та можливими правовими наслідками, то спір може виникнути між ОСОБА_1 та органом, який проводить мобілізацію, який може стосуватися лише сфери публічно-правових відносин, а отже не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можливо з наступних підстав.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із частиною 1, 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Як слідує зі змісту поданої заяви, ОСОБА_2 просив встановити факт про те, що неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходяться на його утриманні.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що законодавство передбачає позасудовий порядок встановлення факту утримання трьох і більше дітей віком до 18 років для набуття права на відстрочку.
У разі не визнання уповноваженими особами Територіального центру комплектування та соціальної підтримки права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що визначено абзацом 4 ч. 1 ст. 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», заявник не позбавлений можливості оскаржити їх дії чи бездіяльність у судовому порядку. За предметом та можливими правовими наслідками цей спір існуватиме у сфері публічно-правових відносин.
Тобто, з урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку окремого провадження.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне.
Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.
Якщо у заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо в позасудовому порядку підтвердити цей факт, якими доказами він підтверджується, суддя відповідно до статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави для залишення заяви без руху і надає заявникові строк для усунення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Разом з тим, відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції належним чином не встановив коло заінтересованих осіб та не з`ясував конкретну мету встановлення вказаного факту.
Отже, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув, а тому дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 постановлена з порушенням норм процесуального права та є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменко Вікторії Вікторівни - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Ж.І. Максюта
Судді: В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.12.2023 |
Оприлюднено | 19.12.2023 |
Номер документу | 115676351 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші справи |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Максюта Ж. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні