Рішення

від 27.11.2023 по справі 382/1283/23

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1283/23

Провадження № 2/382/422/23

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

27 листопада 2023 року Яготинський районний суд Київської області ускладі:

головуючого суддіКисіль О.А.

за участі секретаря Поліщук К. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лещенко Сергія Олександровича до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в особі представника - адвоката Лещенко Сергія Олександровича звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу, відповідно до вимог якого просить визнати право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га., наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером: 3225581402:06:005:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на праві власності.

Позов обгрунтовано тим, що 27 вересня 2007 року між позивачкою та відповідачем, ОСОБА_2 , було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, посвідченого Овчаренко І.Ж., приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим № 4660 (далі - Договір), відповідно до якого позивачка отримала у власність житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

24.10.2007 р. Яготинським бюро технічної інвентаризації здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером: 3225581402:06:005:0005 (далі - Земельна ділянка), яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №928435, виданого 21 грудня 2009 року управлінням земельних ресурсів у Яготинському районі Київської області на підставі договору дарування земельної ділянки від 12.07.2005 р. №5798 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01099590264, на даний час перебуває у власності відповідача - ОСОБА_2 (колишнього власника будинку).

Оскільки договір купівлі-продажу Земельної ділянки на ім`я позивачки (в день вчинення правочину з житловим будинком), посвідчений не був, з причини відсутності у відповідача правовстановлюючого документу, а саме: державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, який повинен був виготовлений на підставі існуючого договору дарування Земельної ділянки, посвідченого на ім`я останнього 12.07.2005р. приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області, Овчаренко І.Ж., за реєстровим № 5798 (дана інформація вбачається з підстави видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 928435 від 21.12.2009 р), а тому при посвідченні Договору, нотаріус роз`яснив сторонам зміст ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України, а саме, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором (п. 10 Договору).

Тобто, відповідач - ОСОБА_2 , маючи посвідчений на своє ім`я договір дарування Земельної ділянки, повинен був замовити технічну документацію зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та відповідно отримати даний державний акт.

Сторони Договору домовилися про передачу Земельної ділянки у власність позивачці, шляхом переоформлення її у нотаріуса, після виготовлення вказаної технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку та отримання відповідачем даного державного акту.

21 грудня 2009 року державний акт на право власності на Земельну ділянку був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01099590264 та виданий відповідачу ОСОБА_2 ..

Отримавши вказаний державний акт на Земельну ділянку відповідач передав позивачці оригінал державного акту, копії свого паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, пообіцявши визначити дату посвідчення договору купівлі-продажу Земельної ділянки.

Відповідач до цього часу не вчинив жодних дій для переоформлення та передачі у власність позивачці Земельної ділянки, а тому 08.05.2023 року та 25.05.2023 року останньою були надіслані відповідачу рекомендовані з описом листи про пропозицію щодо досудового врегулювання спору (фіскальні чеки, опис до листа додаються).

В зв`язку з тим, що Державний акт на право власності на Земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_2 , позивачка позбавлена можливості в повній мірі користуватися та розпоряджатися належним їй на праві власності майном.

Будь-які зв`язки з останнім втрачені, а Позивачка вичерпала всі можливі засоби вирішення питання оформлення права власності на Земельну ділянку, на якій розташований належний їй житловий будинок в досудовому порядку, у зв`язку із чим остання вимушена звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Оціночна вартість земельної ділянки, відповідно до довідки сформованої з офіційного веб-сайту фонду державного майна України від 14.06.2023, унікальний реєстраційний номер: 201-20230614-0006095207, становить 70394,56 гривень.

Представник позивача направив заяву про розгляд справи в його відсутність, вимоги позову підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений згідно ч. 8, ч.11 ст. 128 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до роз`яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами встановлено, що 27 вересня 2007 року між позивачкою та відповідачем, ОСОБА_2 , було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, посвідченого Овчаренко І.Ж., приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим № 4660 (далі - Договір), відповідно до якого позивачка отримала у власність житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 24.10.2007 р. Яготинським бюро технічної інвентаризації здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно. Оціночна вартість земельної ділянки, відповідно до довідки сформованої з офіційного веб-сайту фонду державного майна України від 14.06.2023, унікальний реєстраційний номер: 201-20230614-0006095207, становить 70394,56 гривень. Вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером: 3225581402:06:005:0005 (далі - Земельна ділянка), яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №928435, виданого 21 грудня 2009 року управлінням земельних ресурсів у Яготинському районі Київської області на підставі договору дарування земельної ділянки від 12.07.2005 р. №5798 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01099590264, на даний час перебуває у власності відповідача - ОСОБА_2 (колишнього власника будинку). 21 грудня 2009 року державний акт на право власності на Земельну ділянку був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01099590264 та виданий відповідачу ОСОБА_2 .. Отримавши вказаний державний акт на Земельну ділянку відповідач передав позивачці оригінал державного акту, копії свого паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, пообіцявши визначити дату посвідчення договору купівлі-продажу Земельної ділянки. Відповідач до цього часу не вчинив жодних дій для переоформлення та передачі у власність позивачці Земельної ділянки, а тому 08.05.2023 року та 25.05.2023 року останньою були надіслані відповідачу рекомендовані з описом листи про пропозицію щодо досудового врегулювання спору (фіскальні чеки, опис до листа додаються (а.с. 4-26).

Відповідно до ст. 14 Конституції України землі є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ст.ст. 21, 24 Конституції України позивач вправі ставити питання про поновлення своїх прав на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом .

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України, відповідно до яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути зокрема визнання права.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Ст. 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні…

В силу ч. 1 ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором (в ред. від 27.04.2007, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

В силу ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. (в ред. 14.06.2007 р., чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно під-п. ґ п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» … До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК ( 435-15 ), а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N997-V (997-16 ) - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором (в редакції Постанови Верховного Суду N 2 від 19.03.2010).

Правові позиції, які висловлені в постановах ВСУ від 11 лютого 2015 року у справі за № 6-2цс15 (№ в ЄДРСРУ 42763573) та від 13 квітня 2016 року у справі за № 6-253цс16, визначають, що аналіз змісту норм ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщенні.

«Земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства» (ВС/КЦС у справі № 318/1274/18 від 20.01.2021).

«При відчуженні будинку право на земельну ділянку на якій він розташований припиняється та переходить до нового власника» (ВС/КЦС №364/515/19 від 26.12.2019).

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України («Виникнення права на земельну ділянку») слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності).

У нового власника при переході права власності на будівлю завжди виникають права на земельну ділянку, на якій розташована ця будівля і на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі (ВСУ у справі №6-253цс16 від 13 квітня 2016р).

Оцінюючи досліджені докази в сукупності, суд вважає, що оскільки Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім`я ОСОБА_2 , тому позивачка позбавлена можливості в повній мірі користуватися та розпоряджатися належним їй на праві власності майном, тому з врахуванням ст.377 ЦК України, необхідно визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га., наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером: 3225581402:06:005:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на праві власності. Отже, з врахуванням викладеного позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 280-283, 258-259, 265, 268, 354, 141 ЦПК України, Конституцією України, ст.317, 377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лещенко Сергія Олександровича до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га., призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером: 3225581402:06:005:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на праві власності.

Заочнерішення можебути переглянутосудом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача,котра можебути поданапротягом 30днів здня отриманняйого копії.Учасник справиякому повнезаочне рішенняне буловручено удень йогопроголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішення.Строк наподання заявипро переглядзаочного рішенняможе бутитакож поновленийу разіпропуску зінших поважнихпричин.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 14 грудня 2023 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішеня виготовлено 14.12.2023 року.

Суддя Кисіль О.А.