Постанова

від 04.12.2023 по справі 552/4277/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/4277/22 Номер провадження 22-ц/814/4249/23Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кучерявої Тетяни Володимирівни

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2023 року у складі судді Яковенко Н. Л.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського, треті особи: Полтавська обласна рада, Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського, треті особи: Полтавська обласна рада, Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що з жовтня 2013 року вона працювала юристом за цивільно-правовою угодою у Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського, а з вересня 2016 року призначена на посаду методиста центру педагогічних інновацій та інформації на час відпустки по догляду за дитиною до трьох років основного працівника, з 2017 року перебувала на посаді заступника директора з навчальної роботи.

Рішенням пленарного засідання восьмої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 09.12.2021 № 333 «Про зміну найменування Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського», з 08.02.2022 Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського перейменовано у Полтавську академію неперервної освіти ім. М. О. Остроградського (ПАНО).

28 квітня 2022 року наказом № 104-ОД директора Полтавської академії неперервної освіти ім. М. О. Остроградського «Про внесення змін до штатного розпису і скорочення штату» завлено про введення в дію з 01.07.2022 нового штатного розпису ПАНО та про виведення зі штатного розпису шляхом скорочення посад заступника директора з навчальної роботи та заступника директора з науково-дослідної роботи та міжнародного співробітництва.

Даним наказом також вказано відділу роботи з персоналом попередити працівників до 30.04.2022 про вивільнення з 30.06.2022 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України та запропонувати переведення за їхньою згодою на вакантні посади (за наявності таких).

Наказом від 30.06.2022 № 66-ОС її звільнено з посади заступника директора з навчальної роботи з 30.06.2022 згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Вказувала, що за час роботи у ОСОБА_2 на різних посадах зарекомендувала себе як висококваліфікований, дисциплінований та ініціативний працівник, неодноразово заохочувалася керівництвом, щорічно подавала декларацію про доходи, за період роботи дисциплінарних стягнень не мала, а тому своє звільнення вважає незаконним та таким, що проведено з порушенням вимог трудового законодавства та процедури звільнення.

Посилаючись на викладене, просила суд визнати протиправним та скасувати наказ директора Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського № 66-ОС від 30.06.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з навчальної роботи згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновити її на посаді, з якої звільнено, з 01.07.2022; стягнути з Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.07.2022 по дату ухвалення судового рішення.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у відповідача дійсно мала місце зміна в організації виробництва та праці, що відобразилась введенням в дію нової організаційної структури, затвердження нового штатного розпису, що призвело до скорочення посади, яку займала позивач.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Кучерява Т. В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем не надано суду обґрунтованих доказів щодо наявності дійсних і законних підстав змін в організації виробництва і праці, необхідності скорочення чисельності або штату працівників, внаслідок якого було незаконно скорочено посаду, яку обіймала позивач.

Наголошує, що підставою звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України є виключно обґрунтовані зміни в штатному розписі, що в даному випадку відсутнє.

Вказує, що відповідач не надав суду доказів погодження від власника закладу - Полтавської обласної ради на вчинення дій зі скорочення штату працівників, обмежившись лише посиланням на виконання рішення Полтавської обласної ради № 33 від 09.12.2021 «Про зміну найменування Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського, суть якого полягає у перейменуванні назви закладу без змін в організаційній структурі в бік зменшення кількості посад заступників директора.

Зазначає, що зміна найменування закладу не передбачає необхідності у проведенні змін в організації виробництва і праці, не тягне за собою звільнення працівників чи переведення їх на інші посади та не припиняє дії контракту, відповідно не є підставою для застосування до позивача пункту 1 статті 40 КЗпП України. Тобто зміна найменування установи не повинна тягнути за собою зменшення кількості посад заступників в організаційній структурі.

Натомість відповідач, як роботодавець, перед плановим вивільненням працівників не видав економічно обґрунтований наказ з основної діяльності про необхідність внесення змін у структуру та штатний розпис, вказавши перелік посад, кількість, категорію працівників, які будуть виключені зі шатного розпису.

На думку апелянта, відповідач повинен був перейменувати назву посади позивача із «заступника директора з навчальної роботи» на посаду «заступник директора» і лише згодом, у разі наявності обґрунтованих підстав скорочення посад заступників директора, відповідач повинен був з урахуванням вимог статті 42 КЗпП України надати переважне право на залишення на посаді, обираючи вже із усіх посад заступників директора в Академії.

Також вказує, що Статут ПАНО ім. М. В. Остроградського на момент затвердження організаційної структури 17.01.2022 наказом Департаменту освіти і науки Полтавської ОДА № 12 «Про виконання рішення восьмої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання», не був дійсний, оскільки його державна реєстрація відбулася 08.02.2022.

Тобто, станом на 17.01.2022 Інститут не був перейменований в Академію, про що також свідчить запис у трудовій книжці позивача, внесений 08.02.2022.

Вказане свідчить про наявність невідповідності норм статуту нормам закону, відповідно дії щодо затвердження організаційної структури не керівником, а також затвердження її раніше ніж набуття чинності Статутом ПАНО ім. М. В. Остроградського є такими, що суперечать закону.

Вважає, що відповідач фактично на свій розсуд розірвав трудовий договір з позивачем і звільнив її без законної підстави та з порушенням встановленого законом порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Департаменту освітиі наукиПолтавської обласноїдержавної адміністрації просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем, з 05.07.2017 відповідно до наказу від 04.07.2017 № 126-ОС переведена на посаду проректора з науково-методичної роботи на період тимчасової відсутності основного працівника, а наказом від 09.04.2019 № 82-ОС переведена посаду проректора з науково-методичної роботи на умовах контракту з 09.04.2019 по 01.01.2024, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а. с. 22-24, 78, т. 1).

На підставі наказу від 10.07.2019 за № 01-01/237-ОС посада проректора з науково-методичної роботи з 01.10.2019 перейменована на посаду заступника директора з навчальної роботи (а. с. 79-80, т. 1).

Відповідно до рішення № 333 від 09 грудня 2021 року пленарного засідання восьмої позачергової сесії восьмого скликання «Про зміну найменування Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського» змінено найменування Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського на Полтавську академію неперервної освіти ім. М. В. Остроградського. Директору Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського В. Зелюку вказано підготувати нову редакцію Статуту закладу, подати її на затвердження Управлінню майном обласної ради та здійснити його державну реєстрацію відповідно до вимог чинного законодавства, розробити подати на затвердження Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації проект нової структури закладу (а. с. 127, т. 1).

Наказом Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації № 12 від 17.01.2022 «Про виконання рішення восьмої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання» затверджено структуру Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського, введено в дію затверджену структуру, вирішено привести у відповідність до затвердженої структури штатний розпис Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського (а. с. 35, т. 1).

25.01.2022 Управлінням майном обласної ради затверджено Статут Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського.

У подальшому, на виконання рішення зареєстровано юридичну особу - Полтавську академію неперервної освіти ім. М.В. Остроградського.

Наказом Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського № 85-ОД від 18.04.2022 «Про введення в дію структури Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського» введено в дію з 01.07.2022 структуру Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського, штатний розпис наказано привезти у відповідність до затвердженої структури (а. с. 130, т. 1).

Наказом № 104-ОД від 28.04.2022 Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського «Про внесення змін до штатного розпису і скорочення штату» введено в дію з 01.07.2022 новий штатний розпис Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського. Виведено із штатного розпису шляхом скорочення такі посади: заступника директора з навчальної роботи, заступника директора з науково-дослідної роботи та міжнародного співробітництва (а. с. 33, т. 1).

29.04.2022 видано наказ № 39-ОС про попередження про звільнення працівників у зв`язку зі скороченням штату 30.06.2022 відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, в тому числі і ОСОБА_1 (а. с. 110, т. 1).

Наказом від 30.06.2022 № 66-ос звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора з навчальної роботи 30.06.2022 згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням штату працівників) (а. с. 25, т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що оскаржуваний наказ та звільнення позивача із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідає вимогам трудового законодавства та встановленим фактичним обставинам справи, з чим погоджується і судова колегія апеляційного суду.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Статтею 64 ГК України передбачено, що підприємству, установі, організації надано право самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис. Тобто підприємство може змінювати чисельність або штат працівників шляхом скорочення.

Частиною другою статті 65 ГК України встановлено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), від 30 вересня 2021 року у справі № 462/1930/19 (провадження № 61-1981св20), від 14 вересня 2023 року у справі № 306/472/21 (провадження № 61-2099св22) суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги представника позивача щодо доцільності проведеної реорганізації та безпідставності скорочення посади позивача колегією суддів до уваги не беруться, оскільки вказані питання належать до виключної компетенції власника або уповноваженого ним органу, у даному випадку - до повноважень Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації та керівника закладу у межах наданий йому статутом управлінських функцій.

Виходячи з аналізу наказів Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації від 17.01.2022 № 12 та Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського від 18.04.2022 № 85-ОД, від 28.04.2022 № 104-ОД, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності штату, що є підставою для звільнення позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що на підставі рішення Полтавської обласної ради № 333 від 09.12.2021 відбулась лише зміна найменування інституту в академію без зміни організаційної структури закладу спростовуються вказаними наказами, з яких вбачається, що структура академії неперервної освіти була повністю змінена порівняно з інститутом післядипломної педагогічної освіти. Зі штату шляхом скорочення було виведено посади заступника директора з навчальної роботи та заступника директора з науково-дослідницької роботи та міжнародного співробітництва із залишенням посад заступника та першого заступника директора академії та зміною порядку підпорядкування структурних підрозділів академії. Вказане свідчить про зміну організації праці, що відобразилось введенням в дію нової структури та нового штатного розпису, що призвело до скорочення посади, яку обіймала позивач, та є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 була попередженапро наступневивільнення задва місяці,у томучислі ознайомленаз відповіднимнаказом тавід запропонованихїй вакантнихпосад відмовилася,що підтверджуєтьсяактом від29.04.2022,заяв пропереведення навідповідні посадине подавала,отже,за приписамичастини другоїстатті 40,частини третьоїстатті 49-2КЗпП України роботодавець вважається таким, що дотримав встановлений порядок звільнення працівника та належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку зі скороченням штату, тому доводи апеляційної скарги щодо звільнення позивача з порушенням вимог трудового законодавства та встановленої процедури звільнення у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, які ґрунтуються на незгоді апелянта з оцінкою судом доказів по справі, є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачених трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що відповідачем було вжито належних заходів для попередження позивача ОСОБА_1 про наступне звільнення та пропозиції вакантних посад.

Небажання працівника спілкуватись на тему наступного звільнення та відмова від підписання наказу, від отримання попередження та повідомлення про наявність вакантних посад не можна визнати добросовісною поведінкою, тому доводи апеляційної скарги представника позивача про неналежність акту від 29.04.2022 № 1, як доказу виконання роботодавцем вимог статті 49-2 КЗпП України з посиланням на дистанційний режим роботи закладу в умовах воєнного стану, при тому, що позивач не заперечувала свою присутність у кабінеті директора та його залишення після того, як було оголошено про майбутні зміни в організації праці, відхиляються апеляційним судом як безпідставні.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції на підставі належно оцінених доказів правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини, вірно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , що доводами апеляційної скарги представника позивача не спростовується.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційним судом не вбачається.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучерявої Тетяни Володимирівни - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна