Рішення

від 30.11.2023 по справі 465/2202/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/2202/23

2/465/2028/23

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Марків Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Титикайло І.Ю.,

представника позивача Андрусишина Ю.О. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 за участі третьої особи - ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, звернулась до суду в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 за участі третьої особи - ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов мотивують тим, що розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №340 від 23.07.2021 року відібрано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та влаштовано у Міську дитячу клінічну лікарню м.Львова. В подальшому, рішенням Франківського районного суду м.Львова від 21.12.2021 року малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відібрано від батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав та з часу відібрання дітей від батьків відповідачі із заявою про повернення дітей на виховання не звертались. В подальшому, враховуючи фактичне ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , з метою захисту прав та інтересів дітей, Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради, як органом опіки та піклування видано висновок №26001-вих-18457 від 16.02.2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, просять позбавити відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягувати з відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_2 на користь опікуна малолітніх - ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу звернення до суду з позовом та до досягення дітьми повноліття та стягнути судові витрати.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав, просив такий задоволити. Щодо підстав позбавлення батьківських прав вказав, що такою є ухилення відповідачами від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, хоча неодноразово повідомлялась про дату, час та місце проведення такого, відзиву на позов та будь-яких заперечень до суду не подала.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову в частині позбавлення його батьківських прав відносно його малолітніх дітей та стягнення аліментів. Пояснив, що бере участь у вихованні дітей, займається їх розвитком, супроводжує їх до навчального закладу, проводить з ними вільний час, надає матеріальну допомогу на утримання дітей. Окрім цього, додав, що він позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем роботи, є працевлаштованим та має стабільний дохід.

Третя особа в судовому засіданні заперечила щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей, оскільки такий піклується на даний момент про малолітніх дітей, надає частково матеріальну допомогу на їх утримання. Щодо тверджень відповідача ОСОБА_2 про те, що він займається вихованням дітей та надає матеріальну допомогу на їх утримання вказала, що таке відповідає дійсності.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши думку учасників справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов частково підставний та підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , виданого 28.04.2016 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області та серії НОМЕР_2 , виданого 13.06.2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.

Розпорядженням в.о. голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №340 від 23.07.2021 року відібрано малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від батьків ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та влаштовано у Міську дитячу клінічну лікарню м.Львова.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 21.12.2021 року відібрано малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від батьків ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , без позбавлення їх батьківських прав.

Відповідно до Висновку Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №26001-вих-18457 від 16.02.2023 року, орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відносно їх малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно відповіді Львівського міського центру соціальних служб №4-2607-2596 від 24.02.2023 року сім`я ОСОБА_6 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 перебувала на обліку сімей, які опинились у складних життєвих обставинах у ЛМЦСС до 05.09.2022 року; фахівцями відділу соціальної роботи сім`ї ОСОБА_7 було надано такі послуги: інформація про послуги ЛМЦСС, проведено профілактичні бесіди щодо здорового способу життя батьків, запропоновано послуги РЦ "Назарет", запропоновано послуги психолога установи та Центру підтримки "Рідні", запропоновано консультацію логопеда для Соломії, допомога у працевлаштуванні матері та батька, надання вакансій від ЛМЦЗ; проте ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від запропонованих послуг відмовлялись; дітей фахівці залучали до заходів ЛМЦСС, проте мати не завжди приводила дітей; з батьками систематично проводились бесіди щодо належного виконання батьківських обов`язків, однак батьки йшли на контакт неохоче, на телефонні дзвінки не відповідали.

Відповідно до характеристики учениці 1-Г класу Ліцею імені Івана Пулюя ОСОБА_4 №01-31/24 від 16.02.2023 року та характеристики учениці 5-Б класу ОСОБА_5 №01-31/25 від 16.02.2023 року вихованням та розвитком дітей займається їх бабуся - ОСОБА_11 .

Як вбачається з характеристики ОСОБА_2 , виданої 19.12.2022 року ОСОБА_2 такий працює на посаді різноробочого з 01.11.2022 року та за період роботи на посаді зарекомендував себе позитивно, як фахівець у певній галузі будівництва; ділові якості проявив на найвищому рівні, постійно прагне до самовдосконалення; за характером спокійний та врівноважений, жодної скарги від клієнтів певної сфери обслуговування не надходило, тільки позитивні відгуки; в колективі користується повагою та авторитетом; не мало підготував молодих працівників; у порішенні техніки безпеки помічений не був.

Окрім цього, відповідно до характеристики ОСОБА_2 , виданої головою ОСББ "Злагода-61" такий проживає за адресою: АДРЕСА_1 та зі слів сусідів працьовитий, ввічливий, веде активне життя у вихованні дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; зарекомендував себе, як зразковий громадянин; підтримує добрі стосунки, як у сім`ї, так і спілкуванні з сусідами.

Положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частина 8 ст.7 СК України також передбачає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959 року), «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У відповідності до ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом другим частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Згідно з ч.2 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Як роз`яснив у п. 15 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року Пленум Верховного Суду України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" ухиленням батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляють інтересу до її внутрішнього стану; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач ОСОБА_6 , як матір дітей, свідомо самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, не бажає виховувати та утримувати своїх дітей, не вживє жодних заходів для виконання таких у будь-який спосіб та не бажає їх виконувати, що є підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Поведінка відповідачки засвідчує, що вона не проявляє до дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належної батьківської турботи, хоча має таку можливість, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, вихованням та навчанням дитини не займається та матеріально не підтримує, а тому суд вважає, що така поведінка відповідачки, як матері малолітніх дітей, є достатньою підставою для застосування такої крайньої міри до неї, як позбавлення батьківських прав, а тому слід позов в частині позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_6 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволити.

Щодо позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно малолітнії дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до наступного висновку.

Як вже зазначалось, згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Адже позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Близький за змістом висновок про те, що: «Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини» викладено в постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20).

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування та пропорційність якого за обставинами цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків або свідомого нехтування ними, які б могли бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх дітей, позивачем не надано.

Процесуальна поведінка відповідача при розгляді судової справи у суді першої інстанції свідчить, що він категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, цікавиться життям та здоров`ям дітей. Вказане підтверджується і наданими в судовому засіданні показаннями третьої особи ОСОБА_3 .

Судом також встановлено, що відповідач добровільно надає матеріальну допомогу утримання своїх дітей, що також встановлено із показань третьої особи у судовому засіданні.

Твердження представника позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 не звертався з заявою про повернення дітей на виховання за наявності того, що він фактично проживає з дітьми, бере активну участь у їхньому дозвіллі, фінансовому забезпеченні не може бути єдиною підставою для позбавлення його батьківських прав.

Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_6 аліментів на утримання дітей, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у відповідності до ст. 182 згаданого кодексу при визначенні розміру аліментів, суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина(ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у справі № 755/14148/18 не підтримав практику призначення аліментів у мінімальному розмірі і роз`яснив, що при ухваленні рішення про стягнення аліментів, суди мають керуватись інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення. ВС визначив, що аліменти не обов`язково мають присуджуватись у мінімальному розмірі, передбаченому ст.182 СК України, а також встановив, що відповідач має довести свою неспроможність платити аліменти, встановлені судом. Також ВС дійшов висновку, що сам факт відсутності у одного з батьків можливості надавати певний розмір утримання своїй дитині не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при встановленні розміру аліментів. Така обставина не є підставою звільнення батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Відповідач ОСОБА_6 не надала суду доказів суду щодо перебування на її утриманні інших дітей, непрацездатних осіб та інші обставини, що мають істотне значення для справи та те, що вона утримує дітей у позасудовому порядку.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментного забезпечення суд, вирішуючи справу в межах заявлених вимог (ст.13 ЦПК України) та відповідно до вимог ст. 182 СК України враховує стан здоров`я та матеріальне становище як дитини, так і платника аліментів.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини(ч.8 ст.7 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Крім того, вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, щодо необхідності також задоволення позовних вимог про стягнення аліментів з відповідачки ОСОБА_6 на користь опікуна малолітніх - ОСОБА_3 , а тому слід стягувати з відповідачки на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.03.2023 року до досягення дитиною повноліття.

На підставі ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір у розмірі 2147,20 гривень.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 10, 12,19, 141, 247,258, 259, 263-265,268,351-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 за участі третьої особи - ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволити частково.

Позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.03.2023 року до досягення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.03.2023 року до досягення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 судовий збір в дохід держави у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах одномісячного сукупного платежу аліментів на дитину.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, адреса: м.Львів, вул.Ген.Чупринки, буд.85.

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 11.12.2023 року.

Суддя Марків Ю.С.