Постанова

від 28.09.2023 по справі 914/1196/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2023 р. Справа №914/1196/20

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників:

від заявника ТзОВ «Львівгаззбут» Стернюк В.А. , адвокат

від кредитора АТ «Львівгаз» - Куцик В.Б., адвокат

від боржника Браташ П.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Газ-Транс» арбітражного керуючого Худоногової Людмили Юріївни №02-01/60 від 07.08.2023 (вх.ЗАГС №01- 05/2589/23 від 09.08.2023)

на ухвалуГосподарського суду Львівської області від 26.07.2023 (суддя Цікало А.І.)

провідмову у вжитті заходів забезпечення

за заявою:Ліквідатора Товариства з обмеженою

відповідальністю «Укр-Газ-Транс» арбітражного керуючого Худоногової Людмили Юріївни м.Львів

до відповідача: ОСОБА_1 , м.Львів

пропокладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Газ-Транс» на керівника та засновника підприємства у зв`язку із доведенням до банкрутства

у справі№914/1196/20

за заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» м.Львів

про банкрутствоТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Газ-Транс`м.Львів

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.09.2020 відкрито провадження у справі №914/1196/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Газ-Транс».

Постановою Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 р. ТзОВ «Укр-Газ-Транс» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; скасовано всі арешти, накладені на майно боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном; ліквідатором ТзОВ «Укр-Газ-Транс» призначено арбітражного керуючого Худоногову Л. Ю.

Повідомлення про визнання ТзОВ «Укр-Газ-Транс» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 02.09.2021 р. за № 67137.

17.07.2023 р. до суду за вх. № 2777/23 від ліквідатора ТзОВ «Укр-Газ-Транс» арбітражного керуючого Худоногової Л.Ю. надійшла заява до відповідача ОСОБА_1 , в якій вона просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТзОВ «Укр-Газ-Транс» в розмірі 13 773 788,19 грн на засновника (учасника) та колишнього директора боржника ОСОБА_1 та стягнути з нього на користь ТзОВ «Укр-Газ-Транс» грошові кошти в розмірі 13 773 788,19 грн в якості субсидіарної відповідальності боржника, у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Ухвалою суду від 25.07.2023 заяву ліквідатора, арбітражного керуючого Худоногової Л.Ю. прийнято до розгляду, залучено як відповідача ОСОБА_1 до участі у справі

24.07.2023 р. до суду за вх. № 2870/23 від ліквідатора надійшла заява від 24.07.2023 про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Газ-Транс» на його засновника (учасника) та керівника ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 в межах суми стягнення у розмірі 13 773 788,19 грн.

У заяві про вжиття заходів забезпечення ліквідатор зазначає, що заявлена до стягнення з ОСОБА_1 у порядку субсидіарної відповідальності сума є значною, а у разі задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності, у ОСОБА_1 виникне обов`язок сплати 13 773 788,19 грн. В той же час, до моменту набрання судовим рішенням законної сили, субсидіарний боржник матиме змогу вільно розпоряджатися належним йому майном та грошовими коштами, які на момент виконання судового рішення в нього можуть бути відсутні. На думку ліквідатора, можливість субсидіарного боржника вільно розпоряджатись своїм майном і коштами до моменту набрання судовим рішенням законної сили може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у даній справі про покладення субсидіарної відповідальності на керівника банкрута.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.07.2023 відмовлено в задоволенні вищезазначеної заяви ліквідатора з тих підстав, що заява ліквідатора про вжиття заходів забезпечення обґрунтована лише припущеннями заявника щодо можливості відчуження відповідачем (субсидіарним боржником) майна чи витрачання коштів без подання відповідних доказів, які б підтверджували такі припущення ліквідатора.

Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи міститься копія витягу з додатку «Реєстр нерухомості» № 5003868892984 від 03.07.2023 та копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 337907426 від 04.07.2023, відповідно до яких у ОСОБА_1 відсутнє нерухоме майно. Також у вказаних витязі та інформації містяться відомості про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області та Шевченківським ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ліквідатор арбітражна керуюча Худоногова Л.Ю. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.07.2023 у справі №914/1196/20, прийнявши нове рішення про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Газ-Транс» на його засновника (учасника) та керівника ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, що йому належать в межах суми стягнення у розмірі 13 773 788,19 грн.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що:

1) не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду про: відсутність підстав для накладення арешту на майно солідарного боржника ОСОБА_1 у зв?язку з відсутністю у нього на праві власності нерухомого майна та наявності вже накладеного арешту для забезпечення виконання зобов?язання перед третіми особами поза межами справи №914/1196/20; про відсутність можливості субсидіарного боржника ОСОБА_1 на власний розсуд розпоряджатись належним йому на праві власності усім майном, а не лише нерухомим; відсутність підстав для захисту прав кредиторів у справі №914/1196/20 шляхом накладення арешту на майно субсидіарного боржника ОСОБА_1 без доведення ним недоцільності чи неспіврозмірності заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду ліквідатор;

2) суд першої інстанції не врахував правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 09.06.2023 у справі №37з-23;

3) висновки суду про те, що позиція ліквідатора є лише припущенням і не підтверджується доказами, є хибним і зробленим на підставі неправильного застосування ч. 2 ст. 136 ГПК України, яка, на думку скаржника, передбачає можливості і припущення при забезпеченні позову, тому для неї необхідно застосовувати понижений стандарт доказування.

У відзиві представник ТОВ «Львівгаз збут» підтримав доводи апеляційної скарги просив скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.07.2023 у справі №914/1196/20 та прийняти нове рішення про вжиття заходів забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

ОСОБА_1 у своєму відзиві заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.07.2023 у справі №914/1196/20 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 28.09.2023 з?явились представники ТОВ «Львівгаз збут», АТ «Львівгаз» та ОСОБА_1 (особисто), які відповідно підтримали свої доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі на відзиві на таку.

Фактичні обставини та їх оцінка судом.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Правила застосування заходів забезпечення позову регламентовані положеннями гл. 10 р. І ГПК України, зокрема ст.ст. 136 - 144 цього Кодексу.

Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У наведених висновках в питанні застосування заходу забезпечення позову, суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі, зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Ліквідаттор вказує, що на момент подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності в межах справи про банкрутство ТОВ «Укр-Газ-Транс» разом з заявою про забезпечення, ОСОБА_1 вчиняв несумлінні дії, які можуть ускладнити виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з положеннями ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, ліквідатором не надано належних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчих дій до його реалізації, про заборону реалізації якого подано відповідну заяву, або доказів, які б свідчили про можливе невиконання (утруднення виконання) судового рішення за наслідками розгляду спору.

Інших доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредиторами, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду ліквідатором не надано.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів апелянта, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заява ліквідатора про вжиття заходів забезпечення ґрунтується на припущеннях та не підтверджена достатніми та належними доказами, які свідчили б про необхідність вжиття судом заходів забезпечення.

З огляду на викладене, враховуючи ненадання заявником під час звернення з заявою про забезпечення позову відповідних доказів у підтвердженні наявності фактичних обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності у справі №914/1196/20.

Відтак, доводи скаржника про порушення судами приписів ст.ст. 136, 137 ГПК України під час апеляційного перегляду не підтвердилися, тому відхиляються колегією суддів.

Суд також відхиляє аргументи скаржника про те, що судом першої інстанції не надано відповідь, що є стандартом доказування по цій справі, та які саме докази повинні існувати або надані суду, які в дійсності заявник мав можливість отримати, що би довести суду можливість унеможливлення виконання рішення суду.

В цивільних (господарських) справах стандартом доказування є "перевага доказів", стандарт також відомий як "баланс ймовірностей", де основним принципом є змагальність сторін, а суд виступає лише арбітром.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 14.12.2021 у справі № 917/2117/19.

Відтак, при розгляді заяви про забезпечення позову стандарт доказування за змістом ст. 136 ГПК України з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, полягає у підтвердженні наявності фактичних обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову, належними та достатніми доказами, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Суд зауважує, що Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову. У кожному конкретному випадку заявник сам визначає та надає докази на підтвердження наявності обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а суди повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності з урахуванням обставин конкретної справи.

Натомість, як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, заявником не надано доказів в обґрунтування поданої заяви про забезпечення, зокрема, щодо вчинення ОСОБА_1 дій, які б свідчили про те, що майно, належне їй, може зникнути, як і доказів, що підтверджували б вчинення нею підготовчих дій до реалізації цього майна, що свідчить про недоведеність заявником можливого ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду внаслідок невжиття визначених ним заходів забезпечення позову.

За відсутності доказів вжиття заявником заходів, спрямованих на отримання відповідної інформації на підтвердження наявності обставин в обґрунтування необхідності забезпечення позову у цій справі, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про незаконність вимоги суду про надання відповідних доказів з посиланням на відсутність механізму їх отримання.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність покладення судового збору на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Газ-Транс» арбітражної керуючої Худоногової Людмили Юріївни залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.07.2023 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено 12.12.2023.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК