Постанова

від 30.10.2023 по справі 910/3732/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2023 р. Справа№ 910/3732/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.10.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2023 (повний текст складено 13.06.2023)

у справі №910/3732/23 (суддя Н.Плотницька)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солекс"

до Київської міської ради

про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною

В судовому засіданні 30.10.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.06.2023 у справі №910/3732/23 позов задоволено частково.

Визнано укладеною додаткову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солекс" та Київською міською радою до договору оренди земельної ділянки від 20.08.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. та зареєстрованого в реєстрі № 2475, в наступній редакції:

Додаткова угода

до Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2021 № 2475

м.Київ

"02" лютого 2023 року

Київська міська рада, код платника податків: 22883141, місцезнаходження: місто Київ, вул. Хрещатик, 36 в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, зареєстрованого за адресою: місто Київ, бульвар Л. Українки, 21. кв.8, який діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛЕКС" код платника податків: 307287756; місцезнаходження: місто Київ, вул. Здолбунівська, 7-Г в особі директора Гребенніка Андрія Віталійовича, який діє на підставі Статуту - з другої сторони, надалі разом іменуються Сторони, а кожний окремо - Сторона, керуючись рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5419/5490 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", уклали цю Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2021 № 2475 (надалі - Договір) про наступне:

1. Доповнено пункт 4.2 розділу 4 Договору "Орендна плата" новим підпунктом 4.2.1 наступного змісту:

" 4.2.1. З 01.03.2022 по 31.05.2022 застосовується ставка орендної плати за земельну ділянку в розмірі 0 (нуль) відсотків від її нормативної грошової оцінки.".

2. Ця Додаткова угода набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками Сторін та є невід`ємною частиною Договору.

3. Усі інші умови Договору, не змінюються та не доповнюються цією Додатковою угодою та залишаються обов`язковими до виконання.

4. Дана Додаткова угода підлягає державній реєстрації.

5. Витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням цієї Угоди, сплачує Орендар.

6. Дана Додаткова угода складена у трьох примірниках. Один примірник - для зберігання у Орендаря, один - для Орендодавця (знаходиться на зберіганні у Департаменті земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)), один - для зберігання у нотаріуса.

ПІДПИСИ СТОРІН:

ОРЕНДОДАВЕЦЬ ОРЕНДАР:

Київська міська рада ТОВ "Солекс"

---

В.В. Кличко

---

А.Б.Гребеннік

Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солекс" судовий збір в розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок два) грн 00 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 26.06.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст позовних вимог

10.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Солекс" з вимогами до Київської міської ради про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з прийняттям Київською міською Радою рішення від 09.12.2021 №3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", позивач звернувся до відповідача з листом про укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 24.12.2021 про зміну розміру орендної ставки, однак відповідачем повідомлено про відсутність підстав для укладення додаткової угоди з огляду на те, що рішення про внесення змін до вищевказаного договору не приймалось.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.06.2023 у справі №910/3732/23 позов задоволено частково.

При частковому задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що порушено права позивача як орендаря вказаної земельної ділянки, оскільки розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди та її розмір встановлюється саме в договорі; вважав позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди обґрунтованими в частині необхідності внесення змін до договору щодо розміру орендної плати, проте не в запропонованій позивачем редакції, яка передбачає внесення змін за взаємною згодою сторін.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Київська міська рада посилається на те, що рішення суду прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд не в повному обсязі з`ясував усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду, що є підставами для його скасування у повному обсязі та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, за відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону;

- рішення Київської міської ради №5449/5490 від 13.09.2022 не передбачає укладення додаткових угод про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва;

- 20.04.2023 з метою приведення у відповідність істотних умов договорів оренди земельних ділянок, Київською міською радою прийнято рішення «Про уточнення механізму реалізації пільг зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва» №6311/6352, яке опубліковано на вебсайті Київської міської ради 11.05.2023, тому не могло бути подане до суду першої інстанції;

- вважає, що позивач передчасно звернувся з відповідним позовом до суду;

- позивачем не зазначено, яке саме його право (інтерес) порушено та яким чином визнання додаткової угоди укладеною може захистити його права (інтереси).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи №910/3732/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/3732/23.

17.07.2023 матеріали справи №910/3732/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2023 у справі №910/3732/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2023 у справі №910/3732/23 на 14.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 відкладено розгляд справи №910/3732/23 на 09.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 відкладено розгляд справи №910/3732/23 на 30.10.2023.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Представник позивача у судове засідання в апеляційній інстанції 30.10.2023 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні в апеляційній інстанції 30.10.2023 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

24.12.2021 між Київською міською радою (відповідач у справі, орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солекс" (позивач у справі, орендар за договором) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. та зареєстрований в реєстрі № 2475 (далі - договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 10.06.2021 № 1520/1561, передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі громадського призначення. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Земельного кодексу України з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Згідно з пунктом 2.1. договору оренди об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 10.06.2021 № 1520/1561 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: кадастровий номер - 8000000000:90:176:0009; місце розташування - Дніпровська набережна, 17 у Дарницькому районі м. Києва; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі громадського призначення); розмір (площа) - 0,2260 га.

Договір укладено на 10 років (пункт 3.1 договору оренди).

Відповідно до пункту 4.2 договору оренди річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Пунктом 4.5 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття рішення Київською міською радою про внесення змін до цього договору і укладення договору про внесення відповідних змін до цього Договору та з урахуванням пункту 4.6 даного договору.

Згідно з пунктом 4.6 договору оренди розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, погіршення стану орендованих Земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік. Після прийняття рішення Київської міської ради про внесення змін до цього договору в частині розміру річної орендної плати орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.

Орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця, протягом тридцяти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на рахунок наведений у цьому пункті (пункт 4.8 договору оренди).

Відповідно до пункту 11.1 договору оренди всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Пунктом 19.13 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" установлені мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності міської територіальної громади міста Києва при укладанні та внесенні змін до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком 11 до цього рішення.

Додатком 11 "Розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки)" до вказаного рішення відповідача від 09.12.2021 № 3704/3745 для земельних ділянок із цільовим призначенням земельної ділянки (за кодом 03.10) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури встановлено орендну плату у розмірі п`яти відсотків від нормативної грошової оцінки (за 2022 рік).

13.09.2022 Київською міською радою прийнято рішення № 5449/5490 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" (далі - Рішення від 13.09.2022), відповідно до пункту 1.3 якого пункт 19.13 вищевказаного рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 було доповнено абзацом, згідно з яким установлено, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Київської міської ради з листом № 10-0201 від 10.02.2023 про укладання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 24.12.2021 щодо зміни розміру орендної ставки на підставі рішення № 5449/5490 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік".

У відповідь на вищевказаний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Солекс" Київська міська рада направила лист № 05716-2204 від 20.02.2023, в якому вказала, що Рішення від 13.09.2022 №5449/5490 не містить обов`язку внесення відповідних змін до раніше укладених договорів оренди земельних ділянок, а тому відповідач залишив без задоволення пропозицію позивача щодо підписання спірної додаткової угоди до договору оренди.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449-5490 не містить обов`язку внесення змін до раніше укладених договорів оренди земельних ділянок, крім того, відповідачем не приймалось рішення про внесення змін до умов договору оренди від 24.12.2021 № 2475.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч.1, 2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає зміні, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом положень частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Частинами 1-3 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина 1); сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (частина 2); сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина 3); у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина 4).

Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У статті 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, враховуючи положення статті 632 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі", за загальним правилом зміна умов договору, у тому числі стосовно розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, установлених умовами договору або в силу закону.

Як встановлено п. 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з п. 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Як визначено п. 288.4 вказаної статті Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Оскаржуючи рішення суду про задоволення позовних вимог у даній справі, Київська міська рада стверджує, що рішення №5449/5490 від 13.09.2022 "Про внесення змін до рішення Київради №3704/3745 від 09.12.2021 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" не містить обов`язку внесення змін до раніше укладених договорів оренди земельних ділянок, крім того, відповідачем не приймалось рішення про внесення змін до умов договору оренди від 24.12.2021 № 2475.

Колегією суддів відхиляються такі доводи скаржника з огляду на наступне.

Так, Київською міською радою як орендодавцем за договором оренди №2475 від 24.12.2021 прийнято нормативний акт, яким, серед іншого, встановлено нову ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, що застосовується за період з 01.03.2022 по 31.05.2022. При цьому таке рішення прийнято відповідачем 13.09.2022, тобто, після погодження сторонами у Договорі розміру орендної плати. Вказане рішення не містить будь-яких вказівок на те, за якими саме договорами оренди земельних ділянок комунальної власності застосовується вказана ставка орендної плати, а за якими ні, однак його зміст свідчить про те, що воно стосується всіх договорів оренди, які діяли у період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

При цьому, як уже наголошувалось, згідно з положеннями законодавства України підставою для сплати орендної плати, зокрема, за земельні ділянки комунальної власності є саме договір, а не рішення органу місцевого самоврядування. Разом з тим, саме таке рішення органу місцевого самоврядування є підставою для внесення змін до умов договору.

Колегія суддів зазначає про те, що у спірних правовідносинах відповідач, як орендодавець за Договором, з одного боку встановив нову більш вигідну ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.03.2022 по 31.05.2022, а з іншого боку, ухиляючись від укладення відповідної додаткової угоди, саме з огляду на яку орендар і матиме можливість сплачувати нову ставку орендної плати, не вчиняє дій, які надають його орендарю права на застосування такої ставки, що безумовно свідчить про порушення відповідачем принципу "належного урядування" та заборони суперечливої поведінки.

Такі дії відповідача (встановлення більш вигідної ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.03.2022 по 31.05.2022 та не вчинення дій, які нададуть орендарю можливість сплачувати орендну плату за ставкою, яка визначена самим відповідачем та стосується і умов укладеного з позивачем Договору) є суперечливими і такими, що порушують права позивача як орендаря за спірним Договором оренди.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Водночас, необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).

Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що орендар, здійснюючи правомірну поведінку, має "законні очікування" на відповідну добросовісну поведінку контрагента, уповноваженого органу, та застосування до нього тих процедур, що є передбачуваними і очікуваними для нього.

Отже, не може вважатися добросовісною поведінка орендодавця, яка проявляється у тому, що він спочатку приймає рішення, яким встановлює більш вигідну ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, що застосовується за період з 01.03.2022 по 31.05.2022, а потім, ухиляючись від укладення відповідної додаткової угоди, саме з огляду на яку орендар і матиме можливість сплачувати нову ставку орендної плати, не вчиняє дій, які надають його орендарю право на застосування такої ставки, чим фактично нівелює дію рішення КМР №5449/5490 від 13.09.2022, яке є чинним та не скасоване.

Відтак, позивачем, з огляду наявність законодавчо визначених підстав для внесення змін до умов договору про зменшення розміру орендної плати на підставі прийнятого відповідачем рішення від 13.09.2022 №5449-5490, у даному спорі доведено, що його права та інтереси були порушені відмовою відповідача від укладення такої додаткової угоди з огляду на те, що підставою для сплати орендної плати є саме умови договору оренди. Ефективним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є саме визнання укладеною додаткової угоди до Договору.

У контексті спірних правовідносин колегія суддів також звертає увагу, що 20.04.2023 Київською міською радою прийнято рішення №6311/6352 "Про уточнення механізму реалізації пільг зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва", на яке робить посилання і сам відповідач в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

У преамбулі рішення Київради №6311/6352 зауважено, що відповідно до статей 140, 144 Конституції України, Законів України "Про оренду землі", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, керуючись рішенням Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 N242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві", рішеннями Конституційного Суду України від 26.03.2002 №6-рп/2002 та від 16.04.2009 №7-рп/2009, з метою приведення у відповідність істотних умов договорів оренди земельних ділянок Київська міська рада вирішила наступне.

Враховуючи те, що підпунктом 19.13 пункту 19 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" встановлено, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотків, орендарям земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва забезпечити укладення відповідних додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва (пункт 1 рішення Київради №6311/6352).

Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомити орендарів земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва про прийняття цього рішення за допомогою засобів поштового зв`язку (АТ "Укрпошта") шляхом відправлення рекомендованих листів із повідомленням про вручення (пункт 2 рішення Київради №6311/6352).

У разі якщо під час дії воєнного стану або протягом одного року з дня припинення або скасування воєнного стану у встановленому порядку орендар не забезпечив вжиття заходів для укладення додаткової угоди, визначеної пунктом 1 цього рішення, вважається, що пропозиція про укладення додаткової угоди відхилена (пункт 3 рішення Київради №6311/6352).

Уповноважити директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підписання від імені територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, передбачених цим рішенням та щоквартально надавати Київській міській раді інформацію про підписання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок (пункт 4 рішення Київради №6311/6352).

Таким чином, положення пунктів 1-3 наведеного рішення Київради №6311/6352 додатково спростовують доводи заявника апеляційної скарги про відсутність у Київради обов`язку вносити зміни до вже існуючих договорів оренди.

Такий обов`язок щодо невизначеного кола орендарів земель комунальної власності Київська міська рада встановила самостійно, ухваливши рішення №5449/5490 від 13.09.2022 та надавши орендарям землі пільгу у період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, визначивши, що у ці місяці застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

Одночасно позивач просив суд визнати укладеним додаткову угоду до договору в запропонованій ним редакції, яка й надсилалась відповідачу листом № 10-0201 від 10.02.2023.

Однак, судом першої інстанції правомірно зазначено, що така редакція була розроблена стосовно змін в договорі на підставі згоди сторін, поряд з цим, спір у даній справі вирішується в судовому порядку, що унеможливлює визнання укладеної додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, яка містить посилання на те, що: сторони дійшли взаємної згоди; додаткова угода набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін; додаткова угода складена в трьох оригінальних примірниках.

Також колегія суддів зауважує на тому, що частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Строк набрання рішенням законної сили встановлений статтею 241 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У справі №6-325цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що внаслідок зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінився розмір орендної плати за користування нею, тому договір щодо розміру орендної плати слід вважати зміненим з 01 січня 2014 року (тобто з дати зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки - примітка суду).

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №921/530/18 відступила від наведеного вище правового висновку Верховного Суду України та зазначила про те, що, якщо договір змінений судом, то відповідне договірне зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України).

Отже, умова додаткової угоди про те, що вона набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін не може бути визнана укладеною.

Відповідно до ст.209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що не вбачається за можливе визнати укладеними умови додаткової угоди про те, що: підлягає державній реєстрації, складена в трьох оригінальних примірниках, та покладення витрат, пов`язаних з її нотаріальним посвідченням, так як у спірному випадку додаткова угода не складається, а затверджується в резолютивній частині рішення суду.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, додаткова угода до договору оренди землі визнається укладеною у редакції, наведеній у резолютивній частині цієї постанови, в іншій частині заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Усі інші доводи та міркування апелянта, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солекс" такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у даній справі таким, що підлягає зміні з викладенням змісту додаткової угоди у редакції, вказаній у резолютивній частині даної постанови.

При цьому, судові витрати за подання позовної заяви відповідно до ст.129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача у повному обсязі, а не частково, як визначив суд першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2023 у справі №910/3732/23 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у справі №910/3732/23 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати укладеною додаткову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солекс» (ідентифікаційний код 30728756; місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Г) та Київською міською радою (ідентифікаційний код 22883141; місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) до Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. та зареєстрованого в реєстрі за №2475, площею 0,2260 га, яка розташована у Дарницькому районі м.Києва на Дніпровській набережній,17 (кадастровий номер 8000000000:90:176:0009), в наступній редакції:

«Додаткова угода

до Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2021 №2475

м. Київ «___»

---

2023

Київська міська рада, код платника податків: 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, зареєстрованого за адресою: м.Київ, б-р Л.Українки, буд. 21, кв. 8, який діє на підставі ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солекс», код платника податків: 30728756; місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Г в особі директора Гребенніка Андрія Віталійовича, який діє на підставі Статуту - з другої сторони, надалі разом іменуються Сторони, а кожний окремо - Сторона, керуючись рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 №5449/5490 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09 грудня 2021 року №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», уклали цю додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2021 №2475 (надалі - Договір) про наступне:

1. Доповнити пункт 4.2. розділу 4 Договору оренди «Орендна плата» новим підпунктом 4.2.1. наступного змісту:

« 4.2.1. З 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельну ділянку у розмірі 0 (нуль) відсотків від її нормативної грошової оцінки.»

2. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту набрання рішенням суду у справі №910/3732/23 законної сили та є невід`ємною частиною Договору.

3. Усі інші умови Договору не змінюються та не доповнюються цією Додатковою угодою та залишаються обов`язковими до виконання.

ПІДПИСИ СТОРІН:

Орендодавець: Орендар:

Київська міська рада ТОВ «Солекс»

---

В.В. Кличко

---

А.В. Гребінник».

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити».

3.Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код: 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Г, код ЄДРПОУ 30728756) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. Видати наказ.

4.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп.покласти на Київську міську раду.

5.Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва згідно вимог процесуального законодавства.

6.Матеріали справи №910/3732/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.12.2023.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко