Постанова

від 15.12.2023 по справі 910/6070/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2023 р. Справа№ 910/6070/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Кравчука Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної Академії медичних наук України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023

у справі № 910/6070/23 (суддя Г.П. Бондаренко - Легких)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший енергетичний оператор»

до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної Академії медичних наук України»

про стягнення 129 960, 16 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший енергетичний оператор» (далі - ТОВ «Перший енергетичний оператор» , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» (далі - ДУ «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної Академії медичних наук України», відповідач) про стягнення 129 960, 16 грн заборгованості зі сплати за електричну енергію, обґрунтовуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором №107/ІМПК/КЕМ від 25.11.2022 про закупівлю електричної енергії щодо повної оплати вартості отриманої ним електричної енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/6070/23 позов задоволено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що передача позивачем і отримання відповідачем електричної енергії підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), від відповідача не надходило жодних претензій з приводу постачання електричної енергії чи незгоди з нарахованою у платіжних документах сумами; відповідачем не виконано належним чином договірних зобов`язань за Договором №107/ІМПК/КЕМ від 25.11.2022 про закупівлю електричної енергії щодо повної оплати вартості отриманої ним електричної енергії; підстави та розмір заявлених позивачем вимог є доведеним належними та допустимими доказами.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023 апеляційну скаргу Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Кравчука Г.А.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, остання була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6070/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі № 910/6070/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

05.10.2023 матеріали справи № 910/6070/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі № 910/6070/23, розгляд вказаної апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, Товариству з обмеженою відповідальністю «Перший енергетичний оператор» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 25 жовтня 2023 року.

26.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що посилання апелянта винятково на факт зменшення обсягу електричної енергії відповідно до додаткової угоди № 1 від 30.12.2022, як на підставу для відмови в оплаті за фактично отримані обсяги електричної енергії є такими, що не відповідають нормам законодавства, а також фактичним обставинам даної справи; твердження апелянта про те, що ним не отримувався акт № 814 від 27.12.2022 та рахунок на оплату № 224 від 27.12.2022 не відповідають дійсності, оскільки зазначені документи надсилалися через електронне програмне забезпечення «М.Е.Doc», про що свідчить відмітка електронної системи «М.Е.Doc» про прийняття документу та відмітка про прийняття документу контрагентом; що ж до твердження про неможливість здійснення оплати за надані у грудні 2022 року послуги з постачання електричної енергії через відповідні норми Бюджетного кодексу України, зазначив, що Бюджетний кодекс України не містить норм, які б звільняли відповідача від обов`язку оплатити, в тому числі, отриману ним електричну енергію згідно Договору; щодо твердження апелянта про переведення відповідача на електропостачальника «останньої надії», зазначає, що даний аргумент не має місця в даному спорі, оскільки відповідно до п.п. 10 п. 6.2. Договору, Постачальник зобов`язується протягом 3 (трьох) днів від дати, коли Постачальнику стало відомо про нездатність продовжувати постачання електричної енергії Споживачу, він зобов`язується проінформувати Споживача про його право, зокрема, перейти до електропостачальника, на якого в установленому порядку покладені спеціальні обов`язки (постачальник «останньої надії»). Однак, в рамках існуючих між Постачальником і Споживачем правовідносин, які є предметом даного спору, не порушувалося питання, що Постачальник був неспроможний постачати електричну енергію Споживачу в рамках укладеного Договору.

Частиною 3 ст. 12 ГПК України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.11.2022 між ТОВ «Перший енергетичний оператор» та Державною установою «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» укладено Договір №107/ІМПК/КЕМ про закупівлю електричної енергії від 25.11.2022, згідно умов якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.3. Договору сторони визначили, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії за цим договором складає 35 000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що строк (термін) поставки товару: по 31 грудня 2022 року включно.

Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що вартість товару за 1 кВт/год 6, 01 грн в т.ч. ПДВ - 1, 00 грн.

Пункт 4.3. Договору - ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції) за цим Договором.

Пункт 4.6. - розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць. Оплату вартості використання електричної енергії споживач здійснює на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично використану електричну енергію, на підставі належним чином оформлених документів не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

30.12.2022 між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору, пунктом 1 якої сторони погодили зменшити суму Договору на постачання електричної енергії на 168 959, 16 грн. Остаточна сума Договору становить 41 390, 84 грн, в т.ч. ПДВ 6 898, 47 грн.

Позивачем зазначено, що фактично відповідачем за період листопад - грудень 2022 було спожито електричної енергії на загальну суму 171 351, 00 грн (листопад 2022 - 6 887 кВт, грудень 2022 - 21 624 кВТ).

22.12.2022 відповідач здійснив розрахунок за спожиту електричну енергію у листопаді 2022 на суму 41 390, 84 грн. Проте, вартість фактично спожитої електричної енергії у грудні 2022 на суму 129 960, 16 грн залишається не оплаченою.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Додатковою угодою №1 від 30.12.2022 до Договору сторони на підставі ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зменшили суму Договору на постачання електричної енергії та визначили остаточну суму Договору, що становить 41 390, 84 грн в т.ч. ПДВ 6 898, 47 грн.

Додаткова угода не оскаржувалась сторонами. Таким чином, як і зазначав відповідач у своєму відзиві, з огляду на вартість одиниці товару, що не була змінена такою додатковою угодою та становить 6, 01 грн за 1 кВт в т.ч. ПДВ 1, 00 грн (п. 4.1. Договору), відповідач мав спожити електричну енергію на зменшену суму, що становить 6 887 кВт, що було спожито відповідачем у листопаді 2022 року.

Дійсно, Додаткова угода була підписана між сторонами практично в останній день строку дії договору, проте фактично такою угодою було погоджено договірну величину споживання електричної енергії лише у листопаді 2022, а не в грудні 2022. Додаткова угода містить посилання на те, що інші умови Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджується підписаним Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №710 від 30.11.2022, що був повністю оплачений відповідачем згідно платіжного доручення №1323 від 22.12.2022 та щодо обсягу спожитої електричної енергії у листопаді 2022 на суму 41 390, 84 грн між сторонами відсутній спір.

Згідно п.1.3. Договору, що залишився незмінним - очікуваний обсяг постачання електричної енергії складає 35 000 кВт/год. При цьому, укладаючи додаткову угоду, сторони не зафіксували реальний обсяг фактично спожитої електричної енергії відповідачем за грудень 2022.

Колегія суддів не погоджується із твердженнями Відповідача, про виконання ним договірних зобов`язань у повному обсязі, оскільки спір стосується фактично спожитої електричної енергії відповідачем у грудні 2022 року.

Згідно пункту 1.1.2. ПРРЕЕ договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між електропостачальником і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

В статтях 610, 611 Цивільного кодексу України закріплено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, зважаючи на договірну величину обсягів споживання електричної енергії, що визначена в п. 1.3. Договору, такий залишився незмінним. Підписання Додаткової угоди, якою зменшено остаточну суму договору, проте без погодження інших обсягів споживання електричної енергії та вартості одиниці товару, аніж ті, що передбачені самими Договором, не звільняє відповідача від обов`язку здійснення оплат за фактично спожиту електричну енергію та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно пункту 4.6. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць. Оплату вартості використання електричної енергії споживач здійснює на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично використану електричну енергію, на підставі належним чином оформлених документів не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Згідно наявного в матеріалах справи листа ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» від 23.03.2023 за №3/01/5/8854 вбачається, що відповідач за грудень місяць 2022 року фактично спожив електричну енергію в обсязі 21 624, 00 кВт/год.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву жодним чином не заперечує обсяг спожитої ним електричної енергії у грудні 2022 та не надає суду першої інстанції контррозрахунку проведених позивачем нарахувань.

Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що обов`язок відповідача з оплати вартості спожитої електричної енергії у грудні 2022 року в обсязі 21 624, 00 кВт/год є таким, що настав та підлягає виконанню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (надалі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Учасники ринку електричної енергії згідно статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

За приписами частини 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Інші особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до ч.1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як встановлено вище, згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №710 від 30.11.2022 та платіжного доручення № 1323 від 22.12.2022 року, обсяг спожитої електричної енергії у листопаді 2022 року на суму 41 390, 84 грн, відповідачем оплачений повністю.

Однак, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №814 від 27.12.2022 (за грудень 2022) відповідачем не було підписано. Згідно Акту №814 від 27.12.2022 вартість спожитої електричної енергії у грудні 2022 року становить 159 865, 90 грн з ПДВ.

Колегією суддів визнано необґрунтованими твердження апелянта, що на підтвердження виконаних зобов`язань Відповідача за остаточною сумою Договору є платіжне доручення № 1323 від 22.12.2022 року на суму 41 390,84 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 6 898,47 грн, оскільки предметом спору даної справи є оплата вартості фактично спожитої електричної енергії у грудні 2022 року у розмірі 129 960, 16 грн.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача, що відсутність державних асигнувань не звільняє відповідача від виконання своїх зобов`язань, які виникли зі споживанням електричної енергії в більшому обсязі. (ст. 4, 48, 51 Бюджетного кодексу України).

Враховуючи вищезазначену норму законодавства, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності можливості у відповідача оплатити надані у грудні 2022 року послуги з постачання електричної енергії через відповідні норми Бюджетного кодексу України.

Посилання скаржника на те, що ним не отримувався акт № 814 від 27.12.2022 та рахунок на оплату № 224 від 27.12.2022 не відповідають дійсності, оскільки зазначені документи надсилалися відповідачу через електронне програмне забезпечення «М.Е.Doc».

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з достатності доказів, наданих сторонами, в т.ч. і для розрахунку суми боргу, у зв`язку з чим судовою колегією не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при ухваленні рішення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/6070/23 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/6070/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі №910/6070/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6070/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Кравчук