Рішення

від 15.12.2023 по справі 908/3133/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/229/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2023Справа №908/3133/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ АГРОТЕК», 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Столична, буд. 4, кв. 6

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРЕЙТ ГРУП», 69089, Запорізька область, Запорізький район, с. Високогірне, вул. Мічуріна, буд. 1Б, прим. 4

про стягнення коштів

без виклику (повідомлення) сторін

установив

09.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ ігротек», Київська область, м. Кагарлик до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрейт груп», Запорізька область, Запорізький район, с. Високогірне про стягнення заборгованості за договором поставки №13/01/2022 від 13.01.2022 в розмірі 413 717,00 грн, з яких: основна сума боргу в розмірі 311 053,45 грн, 3% річних в розмірі 15 966,78 грн, інфляційні втрати в розмірі 86 696,77 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 справу № 908/3133/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3133/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/229/23. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/3133/23.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 15.11.2023, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 29.11.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 15.12.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки №13/01/2022 від 31.01.2022 щодо оплати вартості поставленого товару в розмірі 311 053,45 грн. У зв`язку із порушенням умов договору в частині своєчасної та повної оплати товару позивач просить стягнути з відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних в порядку статті 625 ЦК України. У позові наведений орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема на правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023 у справі № 908/3133/23 отримана уповноваженою особою відповідача «СТРЕЙТ ГРУП» 11.11.2023.

14.11.2023 від відповідача надійшов відзив. З підстав, викладених у відзиві, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими в частині нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, посилаючись на неправильно визначений позивачем строк прострочення оплати, що не відповідає умовам п. 4.2. Договору поставки. Просить у задоволенні вимог в розмірі 15 966,78 грн трьох процентів річних та 86 696,77 грн інфляційних втрат відмовити. Також просить відмовити у стягненні 80 000,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу.

20.11.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив та заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема позивач зазначає, що підписанням специфікації сторони погодили, що покупець здійснює оплату 14% за фактом реєстрації податкової накладної, відійшовши від пункту 4.2. Договору щодо повідомлення покупця про реєстрацію податкових накладних. Про реєстрацію податкових накладних продавець повідомив покупця в ході телефонної розмови між керівниками підприємств.

У заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач просить стягнути з відповідача 48 000,00 грн витрат на надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

13.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВ АГРОТЕК» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРЕЙТ ГРУП» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 13/01/2022 (далі за текстом Договір поставки), за умовами якого (п. 1.1) зобов`язався в порядку, на умовах і в строк, як визначено в цьому договорі, поставити (передати у власність) відповідачеві, а відповідач зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити сою іменовану в подальшому «Товар», найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість зазначається у видатковій(их) накладні(их) та специфікації(ях). Специфікації є невід`ємними частинами цього Договору.

Поставка товару може здійснюватися як однією, так і декількома партіями. Під «партією товару» сторони розуміють кількість товару, на яку оформлена одна видаткова накладна та специфікація, рахунок-фактура (п. 1.2 договору).

Пунктом 4.2 Договору поставки встановлено, що оплата продукції здійснюється шляхом безготівкового перерахування 86% вартості фактично поставленої партії Продукції на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі у строк, що не перевищує 1 (один) календарний день з дати поставки відповідної партії Продукції. Оплата інших 14% вартості товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника після отримання повідомлення від Постачальника про реєстрацію податковим органом податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на Товар. Узгодження найменування, кількості, ціни за одиницю та загальної вартості Товару, здійснюється шляхом підписання Специфікації, виставлення постачальником рахунку-фактури та оплати його Покупцем. У випадку, якщо в платіжному дорученні на оплату Товару буде зазначена інша інформація, як підстава оплати, ніж та яка визначена цим пунктом, Товар вважається оплаченим покупцем згідно цього Договору. При цьому платежі Покупця зараховуються Постачальником в порядку черговості виникнення зобов`язань. Сторони мають право узгодити інший строк оплати товару, який зазначається у відповідній Специфікації до цього Договору.

Умови поставки товару врегульовані в розділі 5 договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін, скріплення печатками, та діє до 31 грудня 2022 року, однак припиняє свою дію не раніше повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному договору. {…} (п. 6.1. Договору поставки).

Припинення дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії (п. 6.2 Договору поставки).

Сторонами підписана Специфікація №1 від 13.01.2022 щодо поставки Товару сої врожаю 2021 року, строк поставки 19.01.2022, кількістю 100 т (+/- 10%), загальною вартістю 1 650 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 14%.

У пункті 2 Специфікації №1 зазначено, що поставка здійснюється на умовах EXW (самовивіз товару зі складу продавця) відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року. За цією Специфікацією допускається поставка Товару партіями, в межах строку поставки.

Покупець здійснює оплату у розмірі 86% від вартості товару за фактом загрузки та 14% за фактом реєстрації податкової накладної (п. 5 Специфікації №1 до Договору поставки).

На виконання умов Договору поставки (Специфікація №1) позивач передав у власність відповідача товар сою врожаю 2021 року в загальній кількості 98,91 тон на загальну суму 1 632 014,52 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується такими документами:

- видаткова накладна № КА-0000001 від 13.01.2022 на суму 443 354,87 грн, в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна №01 від 13.01.2022; податкова накладна №1 від 13.01.2022 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 21.01.2022, про свідчить відповідна квитанція податкового органу про реєстрацію податкової накладеної;

- видаткова накладна № КА-0000002 від 13.01.2022 на суму 402 269,88 грн, в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна №02 від 13.01.2022; податкова накладна №2 від 13.01.2022 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 21.01.2022, про свідчить відповідна квитанція податкового органу про реєстрацію податкової накладної;

- видаткова накладна № КА-0000003 від 13.01.2022 на суму 386 429,89 грн, в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна №03 від 13.01.2022; податкова накладна №3 від 13.01.2022 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 21.01.2022, про свідчить відповідна квитанція податкового органу про реєстрацію податкової накладної;

- видаткова накладна № КА-0000004 від 13.01.2022 на суму 399 959,88 грн, в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна №04 від 13.01.2022; податкова накладна №4 від 13.01.2022 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 21.01.2022, про свідчить відповідна квитанція податкового органу про реєстрацію податкової накладної.

Відповідач оплатив рахунок № КА-0000001 від 13.01.2022 такими платежами: 352 289,47 грн (платіжне доручення № 62 від 14.01.2022), 689 815,79 грн (платіжне доручення № 63 від 14.01.2022), 388 763,16 грн (платіжне доручення №64 від 14.01.2022), всього на суму 1 430 868,42 грн.

У зв`язку із не оплатою решти суми за поставлений товар, відповідач мав заборгованість в розмірі 201 146,10 грн.

Також, Специфікацією № 2 від 18.02.2022 до Договору поставки Сторони погодили поставку Товару сої врожаю 2021 року в строк 22.02.2022, кількістю 50 т (+/- 10%), загальною вартістю 900 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 14%.

У пункті 2 Специфікації № 2 зазначено, що поставка здійснюється на умовах EXW (самовивіз товару зі складу продавця) відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року. За цією Специфікацією допускається поставка Товару партіями, в межах строку поставки.

Покупець здійснює оплату у розмірі 86% від вартості товару за фактом загрузки та 14% за фактом реєстрації податкової накладної (п. 5 Специфікації № 2 до Договору поставки).

На виконання умов Договору поставки (Специфікація № 2) позивач передав у власність відповідача товар сою врожаю 2021 року в загальній кількості 49,72 тон на загальну суму 849 959,98 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується такими документами:

- видаткова накладна №КА-0000013 від 18.02.2022 на суму 441 359,99 грн, в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна № 13 від 18.02.2022; податкова накладна № 7 від 18.02.2022 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 21.02.2022, про свідчить відповідна квитанція податкового органу про реєстрацію податкової накладної;

- видаткова накладна № КА-0000014 від 18.02.2022 на суму 453 599,99 грн, в т.ч. ПДВ, товарно-транспортна накладна № 14 від 18.02.2022; податкова накладна №8 від 18.02.2022 зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних 21.02.2022, про свідчить відповідна квитанція податкового органу про реєстрацію податкової накладної.

18.02.2022 відповідач оплатив позивачу за поставку товару на підставі платіжного доручення № 84 від 18.02.2022 785 052,63 грн.

Позивач, на підставі п. 4.1 Договору поставки, зарахував частину грошових коштів на погашення заборгованості в розмірі 201 146,10 грн а поставку товару, яка відбулась 13.01.2022, з урахуванням чого, заборгованість за поставку товару за Специфікацією №2 склала 311 053,45 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати товару, стала підставою звернення позивача до суду про стягнення заборгованості за договором на поставки № 13/01/2022 від 13.01.2022 в розмірі 311 053,45 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 15 966,78 грн, інфляційних втрат у розмірі 86 696,77 грн.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (далі за текстом ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За умовами укладеного між сторонами Договору поставки (п. 1.1.) позивач зобов`язався в порядку, на умовах і в строк, як визначено в цьому договорі, поставити (передати у власність) відповідачеві, а відповідач зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити сою іменовану в подальшому «Товар», найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість зазначається у видатковій(их) накладні(их) та специфікації(ях). Специфікації є невід`ємними частинами цього Договору.

Поставка товару може здійснюватися як однією, так і декількома партіями. Під «партією товару» сторони розуміють кількість товару, на яку оформлена одна видаткова накладна та специфікація, рахунок-фактура (п. 1.2 договору).

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 2 ст. 267 ГК України).

Також, подібне унормовано ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У Специфікації № 1 до Договору поставки сторонами обумовлено строк поставки Товару 19.01.2022 в кількості 100 т сої вартістю 1 650 000,00 грн, в т.ч. 14% ПДВ.

У Специфікації № 2 до Договору поставки сторонами обумовлено строк поставки Товару 22.02.2022 в кількості 50 т сої вартістю 900 000,00 грн, в т.ч. 14% ПДВ.

Позивач на виконання умов Договору поставки (Специфікація №1) поставив відповідачу товар сою врожаю 2021 року в загальній кількості 98,91 тон на загальну суму 1 632 014,52 грн, в т.ч. ПДВ, 13.01.2022.

На виконання умов Договору поставки (Специфікація №2) позивач відповідачу товар сою врожаю 2021 року в загальній кількості 49,72 тон на загальну суму 849 959,98 грн, в т.ч. ПДВ, 18.02.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами Специфікацій №1, №2 (п.5) відповідач здійснює оплату у розмірі 86% від вартості товару за фактом загрузки та 14% за фактом реєстрації податкової накладної.

Відповідач оплатив поставку, здійснену 13.01.2022, різними платежами 14.01.2022 всього на суму 1 430 868,42 грн.

Залишок не сплаченої суми за поставку товару від 13.01.2022 становив 201 146,10 грн.

18.02.2022 відповідач сплатив на рахунок позивача ще 785 052,63 грн.

Позивач, на підставі п. 4.1 Договору поставки, зарахував частину грошових коштів на погашення заборгованості в розмірі 201 146,10 грн за поставку товару, яка відбулась 13.01.2022, з урахуванням чого, заборгованість за поставку товару за Специфікацією №2 склала 311 053,45 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов`язань з поставки Товару, відповідні докази, зазначені вище, приєднано до матеріалів справи.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У справі, що розглядається, спір виник з приводу не оплати вартості товару на суму 311 053,45 грн.

Відповідач проти наявності заборгованості в розмірі 311 053,45 грн не заперечує, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 311 053,45 грн, які підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 15 966,78 грн, інфляційні втрати в розмірі 86 696,77 грн за загальний період з 22.02.2022 до 04.10.2023.

Проти нарахування цих сум відповідач заперечує, посилаючись на неправильно визначений позивачем строк прострочення оплати, що не відповідає умовам п. 4.2. Договору.

Щодо трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За умовами Специфікацій № 2 до Договору поставки (п. 5) відповідач здійснює оплату у розмірі 86% від вартості товару за фактом загрузки та 14% за фактом реєстрації податкової накладної.

Податкові накладні №№ 7, 8 за фактом поставки 49,72 тон сої на загальну суму 849 959,98 грн, що відбулась 18.02.2022, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.02.2022, про свідчать відповідні квитанції податкового органу про реєстрацію вказаних податкових накладних.

Отже, виходячи з умов п. 5 Специфікації №2 до Договору поставки, граничний строк оплати поставленого товару припадає на 22.02.2022. Однак, 22.02.2022 є неробочим днем, тому граничний строк оплати товару є наступний за ним робочий 24.02.2022.

Заперечуючи факт прострочення виконання зобов`язання, відповідач помилково керується п. 4.2 Договору поставки, оскільки підписанням Специфікації №2 сторони змінили умови оплати товару.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд встановив, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а саме: розрахунок проведений без врахування тих обставин, що граничний трок оплати товару припадає на 24.02.2022, тобто розрахунок має здійснюватись з 25.02.2022, а не 23.02.2022, як помилково обраховано позивачем.

Здійснивши розрахунок трьох процентів річних з урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що обґрунтованою сумою трьох процентів річних є 15 917,18 грн, які підлягають задоволенню.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем правильно здійснено розрахунок.

Оскільки мало місце неналежне виконання зобов`язань відповідачем щодо оплати товару, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних за період з 25.02.2022 до 04.10.2023 у розмірі 15 917,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 86 696,77 грн.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві з приводу припинення повноцінної господарської діяльності після повномасштабного військового вторгнення РФ, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Разом з тим, відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Таким чином, за загальним правилом, зацікавленій стороні по кожному конкретному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин та наявність правових підстав для звільнення покупця від відповідальності за порушення зобов`язання відповідач суду не надав.

Суд також зазначає, що введення на території України воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на повну сплату вартості поставленого ним товару та інших, визначених договором та законом нарахувань, як способу захисту своїх майнових прав, передбаченого законом.

Крім того, відповідач жодними доказами не підтвердив доводи щодо втрати інформації про проведені ним господарські операції з контрагентами.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не спростовано встановлені судом обставини щодо невиконання умов договору в частині оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги частково, з урахуванням вищевикладеного.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

20.11.2023 позивач подав заяву про відшкодування витрат за надану професійну правничу допомогу в розмірі 48 000,00 грн.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якої, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 48 000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи копію ордеру серії АА №0033918 від 04.10.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 5900 від 18.05.2017, видане адвокату Руденку А.О., копію договору про надання правничої допомоги б/н від 02.10.2023, укладеного з адвокатським об`єднанням «ЛЮКС ГРУП», копію акту наданих послуг від 16.11.2023 з розрахунок та описом робіт (наданих послуг).

Згідно з п. 5.1. Договору про надання правової від 02.10.2023 плата за надані Адвокатським об`єднанням послуги за цим Договором встановлюється відповідно до виставлених останнім актів про надання послуг згідно з переліком вартості послуг, зазначених у Додатку №1, що є невід`ємною частиною даного Договору.

У Додатку № 1 від 25.08.2023 до Договору визначена вартість послуг згідно з п. 5.1 Договору за кожним окремим видом робіт/послуг (пункти 1-12 по 4000,00 грн за кожним видом послуги/роботи) у загальній сумі 48 000,00 грн.

В акті виконаних робіт зазначено, що Адвокатським об`єднанням «ЛЮКС ГРУП» надано клієнту ТОВ «КИЇВ АГРОТЕК» юридичні послуги, передбачені договором від 02.10.2023 у господарській справі № 908/3133/23, за яким загальна вартість послуг склала 48 000,00 грн.

В Акті наведено опис робіт, наданих послуг, а саме: 1) проведено аналіз документів у справі, аналіз судової практики Верховного Суду в аналогічних справах, написання та подання позовної заяви у справі №908/3133/23 кількістю 8 годин за ціною 32 000,00 грн; 2) проведено аналіз відзиву ТОВ «СТРЕЙТ ГРУП» на позов у справі № 908/3133/23 та написання і подання відповіді ТОВ «КИЇВ АГРОТЕК» на відзив у справі № 908/3133/23 кількістю 4 години за ціною 16 000,00 грн.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 165 ГПК України, у позовній заяві позивач надавав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зазначаючи розмір на професійну правничу допомогу в сумі 80 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов заперечував з приводу розміру витрат на професійну (правничу) допомогу, посилаючись на необґрунтовано завищений розмір витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 наведені також такі правові висновки.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Проаналізувавши акт виконаних робіт, суд дійшов висновку щодо неспівмірності заявлених витрат в розмірі 48 000,00 грн та наданих послуг, зважаючи на те, що справа не є складною, беручи до уваги ціну позову та невеликий обсяг матеріалів у справі, простий розрахунок ціни позову, кількість підготовлених процесуальних документів, враховуючи зміст виконаних адвокатом робіт та наданих послуг під час розгляду даної справи, суд вважає обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн, тому зменшує суму витрат на правничу допомогу з 48 000,00 грн до 24 000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРЕЙТ ГРУП» (вул. Мічуріна, буд. 1Б, прим. 4, с. Високогірне, Запорізький район, Запорізька область, 69089, ідентифікаційний код юридичної особи 43248311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ АГРОТЕК» (вул. Столична, буд. 4, кв. 6, м. Кагарлик, Київська область, 09201; ідентифікаційний код юридичної особи 39562660) заборгованість за договором поставки № 13/01/2022 від 13.01.2022 в розмірі 311 053,45 грн (триста одинадцять тисяч п`ятдесят три гривні 45 коп.), три проценти річних в розмірі 15 917,18 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімнадцять гривень 18 коп.), інфляційні втрати в розмірі 86 696,77 грн (вісімдесят шість тисяч шістсот дев`яносто шість гривень 77 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРЕЙТ ГРУП» (вул. Мічуріна, буд. 1Б, прим. 4, с. Високогірне, Запорізький район, Запорізька область, 69089, ідентифікаційний код юридичної особи 43248311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ АГРОТЕК» (вул. Столична, буд. 4, кв. 6, м. Кагарлик, Київська область, 09201; ідентифікаційний код юридичної особи 39562660) судовий збір у розмірі 6205,03 грн (шість тисяч двісті п`ять гривень 03 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн (двадцять чотири тисячі гривень 00 коп.). Видати наказ.

В іншій частині позову щодо стягнення трьох процентів в розмірі 49,60 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 15.12.2023.

Суддя І. С. Горохов