Ухвала

від 14.12.2023 по справі 908/1893/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.12.2023 Справа № 908/1893/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО про забезпечення позову

За позовом: Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (вул. Жилянська, буд. 32, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 14352406; електронна пошта: info@creditdnepr.com)

До відповідачів:

1 Селянського (фермерського) господарства КАРІНА (вул. Центральна, буд. 1-Б, с.Федорівка, Пологівський район, Запорізька область, 70627; код ЄДРПОУ 31831316; електронна пошта: rozdoroznyk.olga@gmail.com)

2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; електронна пошта: rozdoroznyk.olga@gmail.com)

3 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 1 982 215,38 грн.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/1893/23 за позовом Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО до відповідачів: 1 Селянського (фермерського) господарства КАРІНА, 2 ОСОБА_1 , 3 - ОСОБА_2 про стягнення 1 982 215,38 грн.

Ухвалою суду від 21.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.12.2023 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

12.12.2023 через підсистему Електронний суд ЄСІТС від Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО надійшла заява про забезпечення позову.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2023 вказану заяву розподілено для розгляду судді Проскурякову К.В.

У судовому засіданні 13.12.2023 представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову пояснивши, що станом на 22.05.2023 наявна заборгованість за Кредитним договором у розмірі 1 982 215,38 грн., яка складається з: залишку простроченого кредиту: 1 830000,00 грн., залишку прострочених вiдсоткiв: 152215,38 грн. Позивач також зазначив, що предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 1 982 215,38 грн., яка є значною, обраний заявником захід забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача у разі задоволення позову. Отже, забезпечення позову у цій справі є таким, що перебуває у зв`язку з предметом позовної вимоги, є адекватним заявленим вимогам та співвідноситься з правом, про захист якого просить позивач.

Щодо відповідача ОСОБА_1 позивач зазначив, що ОСОБА_1 є Головою юридичної особи СФГ «КАРІНА», яка є Позичальником за Кредитним договором. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка додається), ОСОБА_1 є власником двох об`єктів нерухомого майна. Отже, у зв`язку з тим, що процедура відчуження нерухомого майна є досить швидкою, відповідач ОСОБА_1 , розуміючи невідворотність настання майнової відповідальності за рішенням суду, з метою уникнення відповідальності, може за дуже короткий проміжок часу здійснити відчуження належних йому об`єктів нерухомого майна, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості у зв`язку з відсутністю майна боржників.

Також позивач АТ «Банк Кредит Дніпро» вважає, що у разі добропорядності відповідача, обраний захід про накладення арешту на майно відповідача не створить для нього незручностей, а лише забезпечить фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Заборона відповідачу вчиняти дії щодо розпорядження своїм майном у період наявності невиконаного грошового зобов`язання, ніяким чином не порушує права власника, оскільки заборона відбувається тимчасово і такі дії спрямовані лише на реальний захист прав кредитора передбачених Конституцією України.

На підставі викладеного, позивач посилаючись на положення ст. ст. 136, 137 ГПК України просить суд:

1. До вирішення спору по суті вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_1 , а саме:

- на нежитлові будівлі: А, С, Т, Ш, Ш1, Ш2, Ш3, У, Х, Щ, Щ1, Ю, Я, до яких входять: будівля столової літ. "А", шлакоблочна обкладена цеглою, загальною площею 227,5 кв.м., приміщення кладової-крупорушкиліт. "С", інкерманські блоки, загальною площею 263,4 кв.м., будівля складу літ. "Т", цегляна, загальною площею 611,0 кв.м., автогаражний бокс літ. "У", шлакоблочний, загальною площею 803,6кв.м., приміщення зберігання газових балонів літ. "Х", шлакоблочне, загальною площею 125,2 кв.м., зерносклад літ. "Ш", літ. "Ш1", літ."Ш2", літ. "Ш3", черепашник, інкерманський блок, загальною площею 432,9 кв.м., автомобільні ваги літ. "Щ", "Щ1", цегляні, загальною площею 9,1 кв.м., автогараж літ. "Ю", літ. "Я", цегла, шлакоблок, загальною площею 494,1 кв.м., які розташовані за адресою: Запорізька область, Пологівський р., с. Федорівка, вулиця Центральна, будинок 1б (Реєстраційний номер об`єкта нерухомогомайна:1040214223242);

- нежитлові будівлі: Б, Г,Д,К,З,к,з,З1,Л,л,Л1,Н,О, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (Реєстраційний номер майна: 34081296).

2. До вирішення спору по суті заборонити здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна, а саме:

- нежитлових будівель: А, С, Т, Ш, Ш1, Ш2, Ш3, У, Х, Щ, Щ1, Ю, Я, до яких входять: будівля столової літ. "А", шлакоблочна обкладена цеглою, загальною площею 227,5 кв.м., приміщення кладової-крупорушкиліт. "С", інкерманські блоки, загальною площею 263,4 кв.м., будівля складу літ. "Т", цегляна, загальною площею 611,0 кв.м., автогаражний бокс літ. "У", шлакоблочний, загальною площею 803,6кв.м., приміщення зберігання газових балонів літ. "Х", шлакоблочне, загальною площею 125,2 кв.м., зерносклад літ. "Ш", літ. "Ш1", літ."Ш2", літ. "Ш3", черепашник, інкерманський блок, загальною площею 432,9 кв.м., автомобільні ваги літ. "Щ", "Щ1", цегляні, загальною площею 9,1 кв.м., автогараж літ. "Ю", літ. "Я", цегла, шлакоблок, загальною площею 494,1 кв.м., які розташовані за адресою: Запорізька область, Пологівський р., с. Федорівка, вулиця Центральна, будинок 1б (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1040214223242);

- нежитлових будівель: Б, Г,Д,К,З,к,з,З1,Л,л,Л1,Н,О, які розташовані за адресою: Запорізька область, Пологівський район, с. Чубарівка, вулиця Чубаря, будинок 1б (Реєстраційний номер майна: 34081296).

Ухвалою суду від 13.12.2023 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 10.01.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції, запропоновано позивачу у строк до двох днів надати суду укладені з СФГ Каріна договори застави та письмові пояснень щодо укладення таких договорів.

Відповідно ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

13.12.2023 через підсистему Електронний суд ЄСІТС від Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО надійшли додаткові письмові пояснення у яких зазначено, що 20.05.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та СФГ «Каріна» укладено Договір застави рухомого майна №200521-ЗО, згідно якого предметами застави є: Сівалка % MTR 8R70 5800 2W6 2C FER D Z >(згідно документів); Gaspardo, Тип MTR 8R 2R6 20 SHA D (згідно шильдика); Сівалка зернова СЗ-6 (згідно документів) SZ-6 (згідно шильдика); Жниварка JOHN DEERE 625R. Згідно договору застави постійне місцезнаходження вказаного рухомого майна: Запорізька область, с. Федорівка, вул. Центральна, буд. 1 Б. Також, 20.05.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та СФГ «Каріна» укладено Договір застави №200521-ЗАВ, згідно якого предметом застави є комбайн зерновий, реєстраційний номер 22286АР, 2009 року випуску, яке значиться за адресою: Запорізька область, с. Федорівка, вул. Центральна, буд. 1 Б. Однак, враховуючи, що вказані предмети застави є рухомим майном, та територія їх місцезнаходження є окупованою, у зв`язку з чим неможливо встановити та перевірити їх наявність за вказаною адресою. Враховуючи значну суму заборгованості 1 982 215,38, АТ «Банк Кредит Дніпро» як кредитор та позивач по справі занепокоєний про можливі ризики невиконання в майбутньому судового рішення, а тому просить суд вжити заходи забезпечення позову задля належного виконання судового рішення у майбутньому.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали справи суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20.05.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та СФГ "КАРІНА" укладено Кредитний договір №200521-АТ, відповідно до якого Банк надав Позичальнику Кредит в сумі 2 200 000,00 грн., а Позичальник зобов`язувався належно виконати усі умови необхідні для отримання Кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, що передбачені цим договором.

Термін повернення Кредиту - в строки встановлені Графіком, з остаточним погашенням до «25» березня 2024 року включно. Кредит за цим Договором підлягає поверненню Позичальником платежами у сумах, що встановлені Графіком. Проценти за користування Кредитом сплачуються Позичальником в порядку передбаченому розділом 7 цього Договору.

Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено, що Кредит надається на наступні цілі: придбання відповідно до договору купівлі-продажу № 1 від 09.04.2020 р., що укладений між Позичальником та ТОВ «ПОЛОГИ АГРО ПЛЮС» (ЄДРПОУ 36332886): - Комбайна JOHN DEERE W650, 2009 р.в.; - Жниварка JOHN DEERE 625R, 2009 р.в.

Банк має право вимагати від Позичальника повного дострокового погашення Кредиту, сплати процентів за його використання, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом пред`явлення вимоги, відповідно до п.4.5. цього Договору.

22 липня 2022 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та СФГ «КАРІНА» укладено Додаткову угоду №220722 до Кредитного договору № 200521-АТ від 20 травня 2021 року, якою сторони домовились внести зміни до графіку погашення Кредиту за Кредитним договором.

В забезпечення виконання вищезазначених кредитних зобов`язань СФГ «КАРІНА»:

- 20 травня 2021 року, між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладеного Договір поруки №200521-П/1;

- 20 травня 2021 року, між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 укладеного Договір поруки №200521-П/2

Згідно яких пунктами 1.1-1.5 Договорів поруки Поручитель поручається і солідарно відповідає перед Кредитором Боржника за виконання Боржником у повному обсязі усіх своїх Основних зобов`язань за Кредитним договором, який було укладено між Кредитором та Боржником та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому.

Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Вказані у п.1.1-1.2 цього Договору зобов`язання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких умов, крім передбачених даним договором, не потребують. Поручитель погоджується з тим, що при зміні боржника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, процентів за користування кредитом, суми комісій, штрафних санкцій та інших плат згідно з кредитним договором та/або строку кредитного договору) забезпечених порукою за цим договором Основних зобов`язань (в тому числі новація зобов`язання за кредитним договором), цей договір буде діяти до повного виконання Основних зобов`язань за кредитним договором та порукою будуть забезпечуватися основні зобов`язання боржника з врахуванням усіх таких змін до Кредитного договору, без необхідності їх попереднього чи наступного погодження із Поручителем та/або укладення окремої угоди до цього Договору або змін до Договору. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений зі змістом Кредитного договору і заперечень щодо нього не має.

Згідно п.2.1.1 Договорів поруки у разі невиконання або неналежного виконання боржником Основних зобов`язань за кредитним договором, на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми наявної заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню на рахунок кредитора в строк 10 робочих днів у порядку, передбаченому п.5.10 цього Договору.

Також, п. 3.4. Договорів поруки передбачено, що поручитель відповідає солідарно за зобов`язаннями боржника перед кредитором, що виникають з кредитного договору, на тих же умовах, та в ті ж терміни, що боржник.

Відповідно до п.6.2 Договорів поруки Сторони домовились, що:

- порука за цим договором діє 10 календарних років з дати підписання цього Договору;

- в разі невиконання або неповного/неналежного виконання Основних зобов`язань у строки, визначені Кредитним договором, ця порука діє додатково 15 календарних років з моменту настання строку виконання Основних зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі у випадку настання дострокового виконання зобов`язань боржником на вимогу кредитора;

- в разі повного виконання основних зобов`язань, які забезпечені цією порукою, така порука припиняється.

З огляду на викладене, станом на 22.05.2023 у відповідача-1 наявна заборгованість за Кредитним договором у розмірі 1 982 215,38 грн., яка складається з: залишку простроченого кредиту: 1 830 000,00 грн., залишку прострочених вiдсоткiв: 152 215,38 грн.

За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 4 статті 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, з наведених норм вбачається, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акту.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3); захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 у справі №910/361/18.

Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Оцінюючи доводи заявника щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача-2 суд враховує, що предметом позову є стягнення солідарно з відповідачів-1, 2, 3 заборгованості за кредитом в загальній сумі 1 982 215,38 грн.

Як вбачається з висновків Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила забезпечити її позов до ТОВ Фастівський завод органічних рідин про стягнення коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 21 січня 2015 року шляхом накладення арешту на майно ТОВ Фастівський завод органічних рідин, а саме комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та ухвалюючи постанову про накладення арешту на майно відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що існує ризик відчуження майна товариства, що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи, що відповідач намагається відчужити шляхом продажу єдине майно, яке належить йому на праві власності.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, доводи касаційної скарги щодо підстав для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог є безпідставними.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Оскільки предметом спору є стягнення боргу, розмір якого на день звернення з позовом становив 17 млн. 289 тис. 862 грн., вбачається, що обраний судом апеляційної інстанції вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок накладення арешту на майно, доводи скарги щодо порушення норм процесуального права в частині зустрічного забезпечення на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не впливають.

Також у постанові від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).

Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим прокурором заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність і адекватність, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що між сторонами існує спір щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками за відсутності укладених договорів оренди в розмірі 7 632 238,82 грн., а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача, присудженої до стягнення суми заборгованості.

Також суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову прокурором доведено, що статутний капітал відповідача складає лише 3 000 000,00 грн., що менше заявлених до відповідача позовних вимог, а також перебування частини майна відповідача під обтяженням на суму 72 203 000 грн., тобто наявність обставин, що в підсумковому висновку може свідчити про існування сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у випадку стягнення з відповідача 7 632 238,82 грн. орендної плати.

Оскільки предметом спору є стягнення орендної плати в розмірі 7 632 238,82 грн., накладення арешту на грошові кошти відповідача у такому розмірі здатне суттєво погіршити його майновий стан, у той час як накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, щодо якого, станом на день звернення з заявою про забезпечення позову, відсутні були обтяження, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність. Отже, обраний судами попередніх інстанцій вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

При цьому суд також враховує, що статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захист має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у Справі №1-33/2004: верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, як здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі).

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно правового висновку Верховного суду від 17.10.2019 року у справі № 640/7285/19, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Статтею 129 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року).

Підсумовуючи викладене суд враховує, що актуальна практика Верховного Суду свідчить про відступлення від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України в частині неможливості накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів.

При цьому суд погоджується з тим, що наведені заявником обставини свідчать про те, що з боку відповідачів має місце неналежне виконання умов кредитного договору №200521-АТ від 20.05.2021, укладеного між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та СФГ «КАРІНА» в загальній сумі 1 982 215,38 грн. щодо погашення кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами, в результаті чого виникла заборгованість у вказаній сумі.

Бездіяльність та протиправна поведінка відповідачів, яка полягає у непогашенні суми заборгованості за вказаним кредитним договором, а також договорами поруки, та залишення без реагування вимог позивача про погашення заборгованості як боржником так і поручителями, свідчить про свідоме ухилення відповідачів від виконання взятих на себе зобов`язань за вказаними договорами.

За вказаних обставин суд погоджується і з доводами заявника відносно того, що застосування у межах даної справи запропонованих ним заходів забезпечення позову могло би забезпечити дієвий захист майнових інтересів позивача, а їх невжиття - істотно ускладнити б виконання рішення суду.

Накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача-2 також не може призвести до невиправданого обмеження майнових прав відповідача-2, оскільки арештоване майно фактично залишиться у володінні власника, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним. Вказане дійсно може слугувати додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Разом з тим, враховуючи, що предметом позову є вимога позивача до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за кредитом в загальній сумі 1 982 215,38 грн., то виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідачів грошові кошти у відповідному розмірі та відповідне майно. Отже, застосування заходу до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача-2 в межах ціни позову є безпосередньо пов`язаним з предметом позову.

Належність відповідачу-2 нерухомого майна підтверджується доданими до заяви про забезпечення позову Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018 р. у справі № 910/1642/18, у постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2015 р. у справі № 910/22285/14.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв`язку між заявленими позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно в межах заявлених позовних вимог і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, а також враховує, що вжиття відповідних заходів не впливатиме на господарську діяльність відповідача-2.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, з урахуванням доводів, наведених у заяві, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви.

На підставі викладене суд дійшов висновку, що за вказаних обставин заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Згідно з абз. 1 ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО про забезпечення позову задовольнити.

2. До вирішення спору по суті вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_1 , а саме:

- на нежитлові будівлі: А, С, Т, Ш, Ш1, Ш2, Ш3, У, Х, Щ, Щ1, Ю, Я, до яких входять: будівля столової літ. "А", шлакоблочна обкладена цеглою, загальною площею 227,5 кв.м., приміщення кладової-крупорушкиліт. "С", інкерманські блоки, загальною площею 263,4 кв.м., будівля складу літ. "Т", цегляна, загальною площею 611,0 кв.м., автогаражний бокс літ. "У", шлакоблочний, загальною площею 803,6кв.м., приміщення зберігання газових балонів літ. "Х", шлакоблочне, загальною площею 125,2 кв.м., зерносклад літ. "Ш", літ. "Ш1", літ."Ш2", літ. "Ш3", черепашник, інкерманський блок, загальною площею 432,9 кв.м., автомобільні ваги літ. "Щ", "Щ1", цегляні, загальною площею 9,1 кв.м., автогараж літ. "Ю", літ. "Я", цегла, шлакоблок, загальною площею 494,1 кв.м., які розташовані за адресою: Запорізька область, Пологівський р., с. Федорівка, вулиця Центральна, будинок 1б (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1040214223242);

- нежитлові будівлі: Б, Г,Д,К,З,к,з,З1,Л,л,Л1,Н,О, які розташовані за адресою: Запорізька область, Пологівський район, с. Чубарівка, вулиця Чубаря, будинок 1б (Реєстраційний номер майна: 34081296).

3. До вирішення спору по суті заборонити здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна, а саме:

- нежитлових будівель: А, С, Т, Ш, Ш1, Ш2, Ш3, У, Х, Щ, Щ1, Ю, Я, до яких входять: будівля столової літ. "А", шлакоблочна обкладена цеглою, загальною площею 227,5 кв.м., приміщення кладової-крупорушки літ. "С", інкерманські блоки, загальною площею 263,4 кв.м., будівля складу літ. "Т", цегляна, загальною площею 611,0 кв.м., автогаражний бокс літ. "У", шлакоблочний, загальною площею 803,6кв.м., приміщення зберігання газових балонів літ. "Х", шлакоблочне, загальною площею 125,2 кв.м., зерносклад літ. "Ш", літ. "Ш1", літ."Ш2", літ. "Ш3", черепашник, інкерманський блок, загальною площею 432,9 кв.м., автомобільні ваги літ. "Щ", "Щ1", цегляні, загальною площею 9,1 кв.м., автогараж літ. "Ю", літ. "Я", цегла, шлакоблок, загальною площею 494,1 кв.м., які розташовані за адресою: Запорізька область, Пологівський р., с. Федорівка, вулиця Центральна,будинок 1-б (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1040214223242);

- нежитлових будівель: Б, Г,Д,К,З,к,з,З1,Л,л,Л1,Н,О, які розташовані за адресою: Запорізька область, Пологівський район, с. Чубарівка, вулиця Чубаря, будинок 1б (Реєстраційний номер майна: 34081296).

Стягувач: Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (вул. Жилянська, буд.32, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 14352406; електронна пошта: info@creditdnepr.com)

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

4. Оригінал ухвали направити на адресу Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО.

5. Ухвалу суду направити на адреси електронної пошти учасників справи, на поштові адреси відповідачів 2, 3.

6. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

7. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано: 14.12.2023.

Строк пред`явлення даної ухвали до виконання до 14.12.2026.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.

В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.