Рішення

від 15.12.2023 по справі 911/521/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/521/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО"

51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Зіни Бєлої, будинок 156, квартира 8, кімната 5, код ЄДРПОУ 39206071

адреса для листування: 49019, місто Дніпро, вулиця Набережна Заводська, будинок 9 Б-1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна аграрна нафтова компанія"

07201, Київська область, Іванківський район, селище міського типу Іванків, вулиця Проскури, будинок 11, офіс 13, код ЄДРПОУ 43333600

про стягнення заборгованості

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №462/23 від 20.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна аграрна нафтова компанія" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати товару, що поставлений за договором № Н-167 SP-22 від 28.09.2022.

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 8 частини 3 статті 162 та пункту 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2023 позовну заяву (вх. №462/23 від 20.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна аграрна нафтова компанія" про стягнення заборгованості залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №4771/23 від 13.02.2023).

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2023 прийнято позовну заяву (вх. №462/23 від 20.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна аграрна нафтова компанія" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №911/521/23, розгляд справи №911/521/23 призначено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" (далі позивач або постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологічна аграрна нафтова компанія" (далі відповідач або покупець) укладений договір постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця запасні частини, комплектуючі, масла, мастила і технічні рідини для сільськогосподарської техніки, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 товар за цим договором поставляється окремими партіями відповідно до специфікацій, які підписуються сторонами, скріплюються печатками сторін та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 1.3. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 найменування, кількість, ціна, умови та строки поставки узгодженої сторонами партії товару вказуються у специфікаціях. Постачальник має право зазначити у специфікації код товару за каталогом підприємства-виробника.

Відповідно до пункту 2.3. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 якщо інше не визначено у специфікації, датою поставки товару вважається дата підписання (оформлення) постачальником видаткової або товарно-транспортної накладної у місці поставки.

Відповідно до пункту 2.6. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 зобов`язання постачальника щодо поставки товару (у тому числі щодо надання покупцю усіх документів, передбачених договором та законодавством) вважаються виконаними з дати поставки.

Згідно з пунктом 5.1. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 якщо інше не визначено у специфікації, покупець зобов`язаний здійснити 100% попередню оплату товару.

Відповідно до пункту 5.6. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 покупець вважається таким, що виконав відповідне грошове зобов`язання з оплати ціни (вартості) товару з дати зарахування на поточний банківський рахунок постачальника належних до сплати грошових коштів.

Додатковою угодою №9-2022 від 28.09.2022 до договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 сторони узгодили перелік товарів, які постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, всього на суму 153840,10 грн. Також цією додатковою угодою визначається, що даний товар оплачується на таких умовах: 30% - передоплата, 70% - протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару відповідно до видаткових накладних.

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що на виконання прийнятих на себе зобов`язань 30.09.2022 він поставив відповідачу вказаний у специфікації №9-2022 від 28.09.2022 товар на суму 153840,10 грн., що підтверджується видатковою накладною №PH-00038869 від 30.09.2022. Позивач зауважує, що зазначена видаткова накладна підписана сторонами та скріплена печатками, а товар прийнятий покупцем без зауважень.

Позивач відзначає, що відповідач згідно з платіжним дорученням №57 від 29.09.2022 перерахував йому грошові кошти в сумі 50000,00 грн. в якості попередньої оплати.

Позивач зауважує, що остаточний розрахунок за поставлений товар в передбачений специфікацією №9-2022 від 28.09.2022 строк (протягом 14 календарних днів з моменту поставки) покупцем до теперішнього часу не проводився, внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у сумі 103840,10 грн.

Таким чином, позивач заявляє до стягнення 103840,10 грн. основного боргу за договором постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022.

Позивач зазначає, що згідно з пунктом 5.1. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 та специфікації №9-2022 від 28.09.2022 остаточний розрахунок за поставлений товар згідно з видатковою накладною №PH-00038869 від 30.09.2022 на суму 103840,10 грн. мав бути здійснений протягом 14 календарних днів з моменту поставки, тобто - до 13.10.2022, однак, оплата поставленого товару відповідачем не проводилась, останнім допущене прострочення виконання грошових зобов`язань за договором за період з 14.10.2022 по 15.02.2023 тривалістю 125 календарних днів. У зв`язку із цим, позивач, окрім основного боргу в сумі 103840,10 грн., заявляє до стягнення з відповідача 17780,83 грн. пені, 5334,25 грн. відсотків річних, 5192,00 грн. штрафу та 4954,77 грн. інфляційних втрат.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 17.03.2023 була направлена відповідачу рекомендованим листом, та повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103283433386. Суд повторно 11.07.2023 направив ухвалу Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 17.03.2023 відповідачу рекомендованим листом та за даними з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження статусу відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) 11.08.2023 вказана кореспонденція суду була направлена за зворотньою адресою з підстав: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

4. Норми права, що підлягають застосуванню

У статті 265 Господарського кодексу України зазначається таке: « 1. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. 2. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. 3. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. 4. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. 5. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. 6. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.».

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки товару та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, що обумовлені цим договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 17.03.2023 була направлена відповідачу рекомендованим листом та повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103283433386. Суд повторно 11.07.2023 направив ухвалу Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 17.03.2023 відповідачу рекомендованим листом та за даними з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження статусу відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) 11.08.2023 вказана кореспонденція суду направлена за зворотньою адресою з підстав: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а відповідач, у свою чергу, мав можливість дізнатись про перебіг справи, зокрема, з Єдиного державного реєстру судових рішень чи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, відповідач мав можливість для захисту своїх інтересів, а суд, у свою чергу, здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

5.2. Щодо наявності заборгованості та її розміру.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1.3. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 найменування, кількість, ціна, умови та строки поставки узгодженої сторонами партії товару вказуються у специфікаціях. Постачальник має право зазначити у специфікації код товару за каталогом підприємства-виробника.

Відповідно до пункту 2.3. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 якщо інше не визначено у специфікації, датою поставки товару вважається дата підписання (оформлення) постачальником видаткової або товарно-транспортної накладної у місці поставки.

Згідно з пунктом 5.1. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 якщо інше не визначено у специфікації, покупець зобов`язаний здійснити 100% попередню оплату товару.

Відповідно до додаткової угоди №9-2022 від 28.09.2022 до договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022, якою узгоджено перелік товарів, які постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, всього на суму 153840,10 грн., товар оплачується на таких умовах: 30% - передоплата, 70% - протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару відповідно до видаткових накладних.

Суд зауважує, що вищезазначений товар поставлено 30.09.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №PH-00038869 від 30.09.2022. Також слід зазначити, що відповідач здійснив 29.09.2022 попередню оплату за договором постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №57 від 29.09.2022.

Таким чином, відповідач мав сплатити 103840,10 грн. протягом 14 календарних днів з 30.09.2022, тобто, у строк до 14.10.2022. Тож з 15.10.2022 у відповідача виникла заборгованість за договором постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 у сумі 103840,10 грн.

Відповідачем не надані суду аргументи, доводи та докази, які б спростовували чи заперечували вищезазначені обставини.

Відтак, суд вважає достатніми надані позивачем докази наявності у відповідача заборгованості у розмірі 103840,10 грн.

При цьому, встановлена судом дата початку прострочення виконання відповідачем спірного грошового зобов`язання - 15.10.2022 має значення для розгляду інших позовних вимог (пені, інфляційних втрат та 15% річних) оскільки позивачем визначений початок періоду їх нарахування іншою датою - 14.10.2022, що може вплинути на результати розрахунків.

5.3. Щодо нарахування інфляційних втрат та 15% річних.

Позивач заявляє до стягнення 5334,25 грн. 15% відсотків річних і 4954,77 грн. інфляційних втрат та додає відповідний розрахунок, згідно з яким визначено такий період нарахування: з 14.10.2022 по 15.02.2023.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Відповідно до пункту 6.2. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 у разі порушення строку/терміну оплати за товар покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 15 процентів/відсотків річних від простроченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день порушення строку/терміну оплати.

Суд зауважує, що позивач та відповідач скористались своїм правом згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України та встановили в договорі відмінний від загального, що визначений законом (3%) процент річних, а саме: 15 процентів.

Як вже зазначалось вище, відповідач мав сплатити 103840,10 грн. протягом 14 календарних днів з 30.09.2022, тобто - у строк до 14.10.2022, а тому заборгованість за договором постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 на суму 103840,10 грн. виникла у відповідача саме з 15.10.2022.

Враховуючи вищезазначене, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, який співпадає із заявленим позивачем та становить 4954,77 грн. У той же час, здійснивши власний розрахунок процентів річних, з урахуванням вищевказаних висновків суду про правильно визначений період прострочення з 15.10.2022, суд встановив, що належна до стягнення сума є меншою, за заявлену позивачем та становить 5291,58 грн.

5.4. Щодо нарахування пені та штрафу.

Позивач заявляє до стягнення з відповідача 17780,83 грн. пені та 5192,00 грн. штрафу.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання.

Відповідно до пункту 6.2. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 у разі порушення строку/терміну оплати за товар покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 15 процентів/відсотків річних від простроченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день порушення строку/терміну оплати.

Згідно з пунктом 6.3. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 у разі якщо порушення строку/терміну оплати триватиме більше 10 календарних днів, покупець зобов`язаний, крім сплати передбаченої договором пені та інших санкцій, додатково сплатити постачальнику штрафну санкцію у розмірі 5% від простроченої суми.

Відповідно до пункту 6.7. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 строк позовної давності по нарахуванню та оплаті неустойки (пені), передбаченої в договорі, складає 3 роки відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України. Сторони сплачують неустойку, штрафну санкцію (штраф, пеня тощо) і відсотки за користування грошовими коштами незалежно від відшкодування збитків. Нарахування пені та відсотків за користування грошовими коштами здійснюється з першого дня порушення по день повного виконання зобов`язання або винесення відповідного рішення суду включно.

Суд зауважує, що у статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, що набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 Цивільного кодексу України визначається, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також, в юриспруденції широко застосовується принцип "pacta sunt servanda" або у перекладі з латини - договорів необхідно дотримуватись. Так наприклад, статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Підписаними договорами підтверджується, що при укладенні договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, включаючи предмет, ціну, відповідальність сторін тощо.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що погоджена позивачем та відповідачем у договорі постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 відповідальність покупця за несвоєчасну оплату за отриманий товар, викладена в пунктах 6.2., 6.3. та 6.7. є однозначною та не потребує додаткового тлумачення.

Позивачем долучений до позовної заяви розрахунок пені та штрафу, що зроблений з урахуванням пунктів 6.2., 6.3. та 6.7. договору постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022. Пеня нарахована позивачем за період з 14.10.2022 по 15.02.2023.

У той же час, суд вже зазначав, що відповідач мав сплатити 103840,10 грн. протягом 14 календарних днів з 30.09.2022, тобто - у строк до 14.10.2022, а тому заборгованість за договором постачання запасних частин №Н-167 SP-22 від 28.09.2022 на суму 103840,10 грн. виникла у відповідача саме з 15.10.2022.

Враховуючи вищезазначене, суд здійснив власний розрахунок пені та встановив, що належна сума до стягнення є меншою, за заявлену позивачем та становить 17638,59 грн. Також суд здійснив власний розрахунок штрафу, який співпадає із заявленим позивачем та становить 5192,00 грн.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №462/23 від 20.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна аграрна нафтова компанія" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна аграрна нафтова компанія" (07201, Київська область, Іванківський район, селище міського типу Іванків, вулиця Проскури, будинок 11, офіс 13, код ЄДРПОУ 43333600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" (51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Зіни Бєлої, будинок 156, квартира 8, кімната 5, код ЄДРПОУ 39206071; адреса для листування: 49019, місто Дніпро, вулиця Набережна Заводська, будинок 9 Б-1) 103840,10 грн. (сто три тисячі вісімсот сорок гривень десять копійок) основного боргу, 17638,59 грн. (сімнадцять тисяч шістсот тридцять вісім гривень п`ятдесят дев`ять копійок) пені, 5192,00 грн. п`ять тисяч сто дев`яносто дві гривні) штрафу, 5291,58 грн. (п`ять тисяч двісті дев`яносто одна гривня п`ятдесят вісім копійок) 15% річних, 4954,77 грн. (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні сімдесят сім копійок) інфляційних втрат та 2680,51 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят гривень п`ятдесят одна копійок) судового збору за подання позову.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 15.12.2023.

Суддя С.О. Саванчук