Рішення

від 13.12.2023 по справі 926/3868/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/3868/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Орловській М.Л., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Соляріс Трейд, м. Харків

до фізичної особи підприємця Черкеза Георгія Георгійовича, м. Чернівці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Севтор, м. Миколаїв Миколаївської області

про стягнення збитків в сумі 548250,18 грн

представники

від позивача Венерська Г.І., ордер №1071784 від 25.10.2023

від відповідача Данко М.В., ордер №1070868 від 26.10.2023

від третьої особи - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Соляріс Трейд звернулося з позовом до фізичної особи підприємця Черкеза Георгія Георгійовича та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Севтор про стягнення збитків в сумі 548250,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що внаслідок незаконних дій відповідача щодо реалізації належного позивачу товару та/або частини товару завдані збитки в розмірі вартості товарно-матеріальних цінностей.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.10.2023. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Севтор.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, недопустимістю належних доказів та недоведеністю позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначив:

-про відсутність доказів у підтвердження права власності позивача на товарну продукцію;

-оскільки договірні відносини виникли між ТОВ «Соляріс Трейд» і ТОВ «Севтор» на підставі договору комісії №1 від 01.06.2022 року, то в даному позові ФОП Черкез Г.Г. є неналежним відповідачем;

-згідно договору комісії ТОВ «Севтор» зобов`язувався поставити продукцію;

-позивач не довів факту передачі товару ФОП Черкезу Г.Г. та набуття ним зобов`язань;

-ТОВ «Севтор» не виконало своїх зобов`язань за договором комісії;

-позивач не зазначає кінцевого строку поставки товару;

-товар переданий ТОВ «Севтор, згідно договору комісії;

-позивач не зазначив правових підстав та норм для подання позову.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позов з урахуванням такого. Між сторонами даного спору виникли недоговірні відносини у зв`язку з неправомірними діями відповідача, який завдав позивачу збитки. Для стягнення із відповідача збитків, закон не вимагає обов`язкової наявності у сторін договірних зобов`язань. Матеріали справи підтверджують , що товар знаходився у вантажному транспорті відповідача на території Львівської митниці після чого вирушив у невідому напрямку. Таким чином, саме відповідач заволодів майном позивача, чим завдав збитки в розмірі вартості такого майна. Позивач є власником товару, яким протиправно заволодів відповідач.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу завдання шкоди саме Черкезом Г.Г. Позивачем не доведена протиправна діяльність відповідача, яка є складовою об`єктивної сторони цивільного правопорушення. Відповідач категорично заперечує існування господарських зобов`язань між сторонами та можливість розгляду даного спору за нормами ГПК України.

Ухвалою від 29.11.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 13.12.023, опубліковано оголошення про виклик до суду товариства з обмеженою відповідальністю Севтор на офіційному веб-сайті судової влади України.

У судовому засіданні 13.12.2023 представник позивача просив задовольнити позов, представник відповідача вважає позов необґрунтованим та просив відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.06.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю Соляріс Трейд (далі іменується «комітент») та товариством з обмеженою відповідальністю Севтор (далі іменується «комісіонер») укладений договір комісії (далі Договір) про таке.

Згідно п.1.1. Договору, Комісіонер зобов`язується діючи за дорученням Комітента, укласти від власного імені, договір купівлі - продажу товарів (продукції), передбаченої цим Договором (далі іменується «продукція»).

Виключно Специфікацією до цього Договору встановлюються умови поставки, ціна Товару, кількість продукції, що є предметом цього Договору. Цим договором, а також додатковими угодами до нього, які є його невід`ємною частиною може встановлюватись мінімальна ціна реалізації продукції Комітента. Цим договором або додатками до нього можуть встановлюватись вимоги щодо якості продукції, порядок її огляду та підтвердження відповідності якості умовам Договору (п.1.3. Договору).

Відповідно до п.2. Договору, Комісіонер зобов`язувався:

Прийняти від Комітента продукцію, що є предметом цього Договору за кількістю та цінами реалізацій Провести огляд продукції для підтвердження відповідності її якості встановленим сторонами стандартам. У разі виявлення продукції якості нижче ніж та, що встановлена сторонами, повідомити про це Комітента у строк 3 дні для її заміни або відповідної зміни умов договору щодо реалізації такої продукції неналежної якості (п.2.1.1.Договору).

Забезпечити належні умови зберігання отриманої від Комітента продукції та вжити всіх необхідних заходів для унеможливлювання її псування або втрати (п.2.1.2. Договору).

Згідно п.4.1. Договору, передача Товару для продажу від Комітента до Комісіонера оформлюється видатковими накладними (на комісію).

Усі витрати Комісіонера, зроблені ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за цим Договором, відображаються у його звіті, який складається та подається Комітенту в письмовій формі з додаванням усіх необхідних документів, по терміну останнього дня звітного місяця (п.6.1. Договору).

Згідно п.7.1. Договору, термін дії доручення Комітента Комісіонеру щодо продажу продукції складає до 31.07.2022 з дня набрання чинності цим Договором.

У випадку коли на момент припинення доручення Комітента Комісіонеру частина продукції залишається нереалізованою, Сторони приймають рішення про продовження дії доручення або сплив дії договору і повернення нереалізованої продукції Комітенту (п.7.2. Договору).

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством (п.8.2. Договору).

Сплата Стороною визначених цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов`язку відшкодувати за вимогою іншої Сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов`язку сплатити за вимогою іншої Сторони штрафні санкції у повному обсязі (п.8.6. Договору).

У разі якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за місцем розташування Комітента (п.9.2. Договору).

Договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2022 (п.10.2. Договору).

Відповідно до п.10.3. Договору, закінчення строку дії Договору не викликає припинення прав та обов`язків Сторін, що випливають з цього Договору та не звільняє їх у подальшому від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На виконання умов Договору, 15.07.2022 сторони підписали Специфікацію №1 до Договору, де узгодили наступну кількість, ціну, загальну вартість товару:

Хвойна рейка, суха, стругана, зрощена, клеєна з каналом 30*42*2100, кількість 18,289 м3 на суму 203316,25 грн;

Хвойна рейка, суха, стругана, зрощена, клеєна з каналом 35*42*2100, кількість 28,894 м3 на суму 321210,55 грн;

Хвойна рейка, суха, стругана, зрощена, клеєна з каналом 28*42*2100, кількість 2,134 м3 на суму 23723,38 грн.

Загальна вартість товару згідно Специфікації №1 становить 548250,18 грн.

Згідно видаткової накладної №32 від 14.07.2022 позивач передав ТОВ «Севтор» на підставі Договору комісії №1 від 01.06.2022 товар хвойну рейку на суму 548250,18 грн.

Позивач стверджує, що послуги з перевезення товару надавались ФОП Черкез Г.Г. за допомогою його автотранспортного засобу «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 /причеп НОМЕР_2 .

Листом ТОВ «Севтор» від 03.08.2022 повідомлено позивача про неможливість виконання доручення комітента в зв`язку з накладенням арешту на товар, згідно постанови судді Печерського районного суду м.Києва у рамках кримінального провадження №42022100000000302 від 22.06.2022. На даний час, товар, який належить ТОВ «Соляріс Трейд» знаходиться на митному посту «Львів-Південний» Львівської митниці у вантажному транспортному засобі НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Листом від 23.11.2022 ТОВ «Соляріс Трейд» звернулося до Львівської митниці, де повідомило про зняття арешту з товару згідно ухвали Печерського районного суду м.Києва від 05.10.2022 та встановлено, що вантаж є власністю ТОВ «Соляріс Трейд». Поряд з цим, товариство просило дозволу на перевантаження вантажу в інший транспорт на території митного посту та відпустити транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Також, 23.11.2022 позивач звернувся з листом до ФОП Черкез Г.Г., яким повідомив про своє право власності на товарно-матеріальні цінності пилопродукцію з деревини хвойних порід у вигляді профільного погонажу, що знаходиться в його автотранспортному засобі НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та просив передати вантаж ТОВ «Соляріс Трейд».

Проте, позивачу стало відомо 23.11.2022 від працівників згаданого митного посту, що автомобіль «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 /причеп НОМЕР_2 із вантажем, який належить позивачу намагається покинути стоянку.

Представник позивача негайно повідомив про такі дії чергового Стрийського районного управління поліції. Через деякий час працівник поліції повідомив позивача про отримання від водія автотранспортного засобу «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 /причеп НОМЕР_2 документів на вантаж від іншого підприємства.

Позивач стверджує, що дії працівників поліції призвели до того, що автотранспортний засіб безперешкодно покинув стоянку митного посту та вирушив у невідомому напрямку.

За наведених обставин, позивач звернувся до Стрийського районного управління поліції та Стрийської окружної прокуратури із скаргою від 25.11.2022 на незаконні дії працівників поліції.

Звернення позивача до відповідача з приводу товару та компенсації збитків нанесених протизаконним діями залишені без відповіді.

Позивач, маючи інформацію про реалізацію відповідачем належного позивачу товару та/або частини товару, звернувся з позовом про стягнення з відповідача збитків в розмірі вартості товару на загальну суму 548 250,18 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Положеннями статті 173 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України, є порушення господарського зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та третьою стороною у цій справі, ґрунтуються на укладеному між ними договорі комісії №1 від 01.06.2022.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Отже, договір комісії - це один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків). Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Проте особа, з якою комісіонер уклав договір, не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору. У цьому зв`язку стаття 1014 Цивільного кодексу України передбачає, що комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен вчинити комісіонер, зокрема, про сторони, ціну товару, порядок оплати, тощо. Закон не покладає на комітента обов`язку давати комісіонеру детальні вказівки, водночас, комісіонер, хоча і наділений свободою у виборі способів та порядку доручення, але обмежений обов`язком виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що як правило ставляться.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статей 1011, 1014 Цивільного кодексу України містяться у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 910/6474/20.

Ще однією особливістю договору комісії є відповідальність комісіонера перед комітентом за невиконання третьою особою договору, у разі, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере) (частина третя статті 1016 Цивільного кодексу України), а також, якщо комісіонер доведе що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки (частина третя статті 1017 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 1016 Цивільного кодексу України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Отже, за загальним правилом комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору. Проте, зазначена норма закону передбачає два випадки, коли на комісіонера покладається відповідальність за невиконання зобов`язання третьою особою: 1) якщо комісіонер був необачним при виборі такої особи; 2) якщо комісіонер поручився за виконання договору (делькредере).

Делькредере - своєрідна умова про взяття комісіонером на себе поруки за виконання зобов`язання третьою особою. У цьому випадку у разі невиконання зобов`язання третьою особою комітент може пред`явити претензії як до комісіонера, так і до третьої особи. Порука комісіонера є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Аналіз положень статті 547 та частини третьої статті 1016 Цивільного кодексу України свідчить про те, що делькредере має бути вчинене тільки в письмовій формі, і лише у такому випадку (якщо делькредере закріплене у письмовому вигляді окремою умовою договору комісії чи окремим правочином) комісіонер несе відповідальність перед комітентом за невиконання зобов`язання третьою особою.

Позовні вимоги у справі заявлені на підставі ст.ст.224, 225, 525,526 Цивільного кодексу України, при цьому позивач зазначає, що недоговірні відносин між сторонами даного спору виникли внаслідок неправомірних дій відповідача та по суті є деліктними зобов`язаннями.

За умовами п.2.1.2. Договору комісії Комісіонер зобов`язується забезпечити належні умови зберігання отриманої від Комітента продукції та вжити всіх необхідних заходів для унеможливлювання її псування або втрати.

Як зазначено вище, на виконання умов договору комісії позивач передав ТОВ «Севтор» товар на суму 548 250,18 грн., згідно видаткової накладної №32 від 14.07.2022.

Згідно зі статтею 1018 Цивільного кодексу України, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

У свою чергу комітент придбав товар у власність, згідно договору поставки товару №2505/22 від 25.05.2022.

ТОВ «Севтор» зобов`язувався згідно умов п.2.1.3. Договору здійснювати дії щодо виконання цього Договору, а саме: виконати необхідну роботу із вивчення ринку, здійснювати необхідні рекламні заходи, пошук Покупців та у разі необхідності проводити перепродажну підготовку Продукції. Виконувати переддоговірну роботу з покупцями щодо реалізації Продукції.

В матеріалах справи відсутні докази укладення додаткових угод до Договору комісії, будь-яких правочинів між комісіонером та ФОП Черкез Г.Г., а також відсутні докази передачі Продукції останньому.

Пунктом 4 ст.1016 Цивільного кодексу України передбачено, у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Як вбачається з матеріалів справи, комісіонер не звертався до комітента щодо порушення умов договору укладеного з ФОП Черкез Г.Г.

Згідно п.7.1. Договору комісії термін дії доручення Комітента Комісіонеру щодо продажу продукції сплинув 31.07.2022, проте, будь-яких дій в порядку визначеному пунктом 7.2. Договору сторони не вчинили.

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством (п.8.2. Договору).

Відповідно до ч.1 ст.1021 Цивільного кодексу України, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Таким чином, зміст договору комісії не передбачав виконання зобов`язання третьою особою та будь-яких додаткових правочинів з цього приводу не укладено, умов про делькредере судом не встановлено.

За умовами Договору комісії саме комісіонер ТОВ «Севтор» несе відповідальність за невиконання договірних зобов`язань, в тому числі відшкодувати збитки, завдані порушенням Договору в повному обсязі.

З урахуванням встановлених обставин та правового регулювання спірних відносин, судом не встановлено наявність правових підстав покладення на відповідача зазначеної майнової відповідальності шляхом стягнення збитків у сумі вартості втраченого товару. При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності підстав для стягнення з відповідача збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Соляріс Трейд до фізичної особи підприємця Черкеза Георгія Георгійовича про стягнення збитків в сумі 548250,18 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2023.

Суддя В.В.Дутка