Рішення

від 11.12.2023 по справі 927/1537/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 грудня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1537/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., за участі секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши справу

за позовом: Power Provision Limited,

22, Біллет Хай Стріт, Тонтон, Сомерсет, Великобританія, ТА1 3NG,

представник позивача - адвокат Чернікова Олена Сергіївна,

АДРЕСА_1, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кипарис-2",

вул. Вокзальна, буд. 5, кв.24, м. Прилуки, 17500, код ЄДРПОУ 33301001,

про cтягнення 50 000,00 доларів США (еквівалент 1 802 130,00 грн)

Представників сторін:

позивача: Чернікова О.С.,

відповідача: Оселедець Т.В.

У судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Позивачем - Power Provision Limited подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кипарис-2" про cтягнення 50 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 802 130,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору №2/2006 від 12.09.2006 року (зі змінами та доповненнями) в частині своєчасного повернення фінансової позики.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2023, 10:40, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

17.11.23 до початку підготовчого засідання на адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог. Одночасно у заяві відповідачем викладено клопотання про розгляд справи у відсутності представника останнього. Суд прийняв заяву до розгляду та задовольнив в частині розгляду справи у відсутності представника останнього.

У підготовче засідання 11.12.23 з`явились представник позивача та відповідача. Представник відповідача підтримала заяву про визнання позовних вимог, та повідомила про скрутне фінансове становище товариства та відсутність можливості погасити заборгованість перед позивачем.

Суд, розглянувши заяву відповідача про визнання позову встановив наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що заява про визнання позовних вимог підписана директором Довжок В.Є. та скріплено печаткою юридичної особи відповідача.

Згідно з відомостями відповідно до сформованого судом Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником відповідача, який уповноважений вчиняти дії від імені юридичної особи зазначено: Довжок В.Є., тобто підписана повноважною особою.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив:

12.09.2006 між Power Provision Limited, країна Велика Британія, (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кипарис-2"), країна Україна, (Позичальник) укладено договір №7/2006 (надалі - Договір).

Договір зареєстрований в Головному Управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області за № 5935 від 28.09.2006.

За умовами п.1.1 Договору Позикодавець надає Позичальнику фінансову позику у сумі 1000 000,00 доларів США строком на 2 роки (24 місяці) з 30.09.2006 до 30.09.2006 з оплатою 10% річних.

Позикові гроші призначені для нового будівництва будівель та реконструкції нерухомості (п.1.2 Договору).

Сторони погодились, що строк надання позики, нарахування процентів за цим Договором здійснюється за кількість календарних днів використання фінансової позики, виходячи з фактичних 365 календарних днів у році. При цьому день надання позики та день її повернення Позикодавцю вважаються одним днем (п.2.2. Договору).

За умовами п.4.1 Договору Позикодавець зобов`язується перерахувати Позичальнику вказану у пункті 1.1 Договору суму 1.000.000,00 доларів США у безготівковій формі на рахунок НОМЕР_1 у Райффайзенбанк Україна, МФО 300528, окремими траншами в узгоджені сторонами строки у відповідності з затвердженим графіком.

Позичальник зобов`язується використовувати позику на вказані у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаної фінансової позики та оплату нарахованих процентів на умовах, передбачених даним Договором.

У перший рік використання фінансової позики Позичальник нараховує проценти за фактичне користування фінансовою позикою у розмірі 10% річних і сплачує одним платежем (по кожній окремій транші) у кінці першого року використання фінансової позики платіжним дорученням на рахунок доходів Позикодавця.

У наступних роках використання фінансової позики Позичальник сплачує Позикодавцю проценти за користування фінансовою позикою (по кожній окремій транші) не пізніше 30-го числа кожного третього місяця після отримання даної транші у розмірі 10% річних, платіжним дорученням на рахунок доходів Позикодавця (п.5.1 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту реєстрації у головному управлінні Національного банку України по м. Києву та Київської області і діє до моменту повного виконання Сторонами взятих на себе обов`язків (п.8.1 Договору).

16.01.200 внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1 000 000,00 мільйон доларів США стороком на 2 роки з 18.10.2006 року по 18.10.2008 року з оплатою 10% процентів річних". Національним банком України зареєстровані зміни та виданий додаток №1 від 20.02.2007 року до реєстраційного Свідоцтва щодо внесення змін.

15.10.2007р. внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1.000.000,00 (один мільйон доларів США) строком на три роки з 18.10.2006 року по 18.10.2009 року з оплатою 10% (десяти процентів) річних." Національним банком України зареєстровані зміни та виданий додаток № 2 від 27.11.2007р. до реєстраційного Свідоцтва щодо внесення змін.

02.09.2008р. внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1.000.000,00 (один мільйон доларів США) строком на 4 роки з 18 жовтня 2006 року по 18 жовтня 2010 року з оплатою 10% (десяти процентів) річних." Національним банком України зареєстровані зміни та виданий додаток № 3 від 19.09.2008р. до реєстраційного Свідоцтва щодо внесення змін.

21.07.2009р. внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1.000.000,00 (один мільйон доларів США) строком на 6 років з 18.10.2006 року по 18.10.2012 року з оплатою 10% (десяти ппроцентів) річних.". Також були змінені реквізити Позичальника. Національним банком України зареєстровані зміни та виданий додаток № 4 від 28.08.2009р. до реєстраційного Свідоцтва щодо внесення змін.

05.09.2011р. внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1.000.000,00 (один мільйон доларів США) з 18.10.2006 року по 18.10.2015 року з оплатою 10% (десяти процентів) річних." Національним банком України зареєстровані зміни та виданий додаток № 5 від 28.09.2011р. до реєстраційного Свідоцтва щодо внесення змін.

15.09.2014р. внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1.000.000,00 (один мільйон доларів США) до 18 жовтня 2017 року з оплатою 10% (десяти процентів) річних.", та змінено реквізити Позичальника. Згідно листа від Національного банку України за вих. № 09-204/19094 від 17.10.2014р. зазначено що зміни до Договору було зареєстровано в Головному управлінні Національного банку України по м.Києву та Київської області 17.10.2014р. № 5935/6.

18.09.2017р. внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1.000.000,00 (один мільйонидоларів США) до 18 жовтня 2019 року з оплатою 10% (десять процентів) річних".

18.09.2019р. внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1.000.000,00 (один мільйон доларів США) до 18 жовтня 2025 року з оплатою 10% (десять процентів) річних".

23.09.2019р. внесені зміни до Договору, а саме: "Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1.000.000,00 (один мільйон доларів США) до 23 жовтня 2022 року з оплатою 10% (десять процентів) річних".

Відповідачем до Позивача було надіслано лист №56-09/22 від 12.08.2022р., згідно якого зазначається, що у Відповідача виникли фінансові труднощі, результатом чого стає неможливість належно виконати свої зобов`язання за Договором, а саме умови змін від 23.09.2019 р. У зв`язку з вищенаведеним Відповідач просив Позивача розглянути можливість реструктуризації боргу на три роки.

Позивачем та Відповідачем було укладено зміни до Договору від 15.09.2022р., згідно яких:

-Позивач надає Відповідачу фінансову позику у розмірі 1 000 000,00 доларів США з оплатою 10% річних по 01.09.2025р.;

-Позивач та Відповідач домовились викласти п. 5.1. Договору в наступні редакції: "Використовувати фінансову позику на вказані у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаної фінансової позики та оплату нарахованих відсотків частинами за наступним графіком:

№ п/ пДата траншуСума основного боргу, ($)Сума відсотків, ($)1до 01.04.2023р.30 000,0020 000,002до 01.01.2024р.250 000,00450 000,003до 01.07.2024р.250 000,00450 000,004до 01.01.2025р.250 000,00450 000,005до 01.09.2025р.220 000,00444 367,13Всього:1 000 000,001 794 367,13При цьому, порушення строків погашення однієї або декількох траншів графіку не дає Позивачу права вимоги по траншам, термін яких ще не настав.

Станом на 01.04.2023р. Відповідач не повернув Позивачу частину фінансової позики та частину відсотків у сумі 50 000,00 доларів США згідно графіку згідно графіку наведеного в п.5.1. Договору.

03.10.2023р. Позивачем було надіслано до Відповідача вимогу, згідно якої Позивач вимагає від Відповідача негайно виконати зобов`язання згідно Договору та погасити заборгованість перед Позивачем у сумі 50 000,00 доларів США, у зв`язку з настанням терміну погашення частини фінансової позики.

26.10.2023р. Відповідачем до Позивача у відповідь на вимогу було направлено лист № 48-10/23, згідно якого Відповідач повідомляє що Відповідач не має фінансових можливостей погасити заборгованість перед Позивачем у сумі 50 000,00 доларів США у строки визначені в змінах до Договору від 15.09.2022р. У вищевказаному листі Відповідач просив розглянути можливість відстрочити строк оплати заборгованості до 01.12.2029р.

Позивач не погодився на пропозицію відповідача про відстрочку оплати заборгованості, оскільки сторони вже домовлявся про оплату заборгованості та відсотків за Договором частинами за графіком, якого не дотримався відповідач.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку погашення першого траншу згідно графіку п. 5.1. Договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 50 000,00 доларів США, з яких 30 000,00 грн доларів США основного боргу та 20 000,00 доларів США відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору №2/2006 від 12.09.2006 зі змінами та доповненнями в частині своєчасного повернення фінансової позики.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі. Зазначає, що на даний час не має фінансових можливостей погасити заборгованість перед позивачем у строки, визначені в змінах від 15.09.22 до Договору №2/2006 від 12.09.2006.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, відповідач підписавши договір №2/2006 від 12.09.2006 зобов`язався виконувати його умови, а отримавши кошти зобов`язався їх повернути.

Відповідно до графіку, встановленого змінами від 15.09.22 до Договору №2/2006 від 12.09.2006, відповідач зобов`язався повернути частину одержаної фінансової позики у сумі 30 000,00 доларів США та відсотки у розмірі 20 000,00 доларів США до 01.04.2023.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Належне виконання зобов`язання означає виконання його належними суб`єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов`язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав фінансову позику у розмірі 1 000 000,00 доларів США, проте свої зобов`язання щодо повернення коштів у сумі 30 000,00 доларів США та відсотків у розмірі 20 000,00 доларів США, згідно з графіком, встановленим змінами від 15.09.2022 до Договору №2/2006 від 12.09.2006, до 01.04.2023 не повернув.

Як свідчать матеріали справи та визнано відповідачем, останній не повернув позичені кошти, у суду відсутні дані про погашення заборгованості відповідачем на день розгляду спору, отже заборгованість становить 50 000,00 доларів США (30 000,00 грн доларів США основного боргу та 20 000,00 доларів США відсотків річних), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 07.11.2023 еквівалентно 1 802 130,00 грн.

При цьому слід зазначити, що за змістом статей 192 та 524 Цивільного кодексу України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов`язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Як зазначено вище, Договором №2/2006 від 12.09.2006 та подальшими змінами до нього визначено надання фінансової позики у доларах США.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц суд встановлює, чи визначено зобов`язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню.

Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов`язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

На підставі наведеного вище та наявних в матеріалах справи письмових доказів, враховуючи визнання відповідачем позову у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 50 000,00 доларів США.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд врахував наступне.

Під час звернення з цим позовом позивач сплатив 27 032 грн судового збору, що підтверджується квитанцією №ПН737 від 07.11.23.

Згідно з ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином 50% ставки судового збору, сплаченого позивачем за розгляд позовних вимог в становить 13 516 грн, яка підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 130 ГПК України у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то витрати по сплаті судового збору в розмірі 50% в сумі 13 516 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кипарис-2" (вул. Вокзальна, буд. 5, кв.24, м. Прилуки, 17500, код ЄДРПОУ 33301001) на користь Power Provision Limited (номер компанії 04092389; 22, Біллет Хай Стріт, Тонтон, Сомерсет, Великобританія, ТА1 3NG) заборгованість в сумі 50000,00 доларів США та судовий збір в сумі 13 516 грн.

3. Повернути Power Provision Limited (номер компанії 04092389; 22, Біллет Хай Стріт, Тонтон, Сомерсет, Великобританія, ТА1 3NG) з Державного бюджету України (р/р UA098999980313121206083025739, отримувач УК у Черніг.обл/тг м.Чернiгiв/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37972475) судовий збір в сумі 13 516 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду є підставою для повернення сплаченої суми судового збору з державного бюджету.

Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2023.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області - e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; засоби зв`язку - тел.099 420 54 50.