Рішення

від 15.12.2023 по справі 420/26440/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26440/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВР ПЛЮС про стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВР ПЛЮС про стягнення з ТОВ "ЛУВР ПЛЮС" на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 34 959, 78 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 646, 03 грн.

Ухвалою суду від 18.10.2023 поновлено провадження у справі, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначав, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 13 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону складає - 1 особа. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства та те, що середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

23.11.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВР ПЛЮС надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, що позивачем порушено строки звернення до суду із цим позовом. Поряд з цим, представник відповідача наголосив, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Після затвердження постановою Кабінету міністрів України №466 від 5 червня 2019 року «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону № 875-ХІІ Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки після таких змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці. Відповідач вказав, що позивач не надав суду доказів проведення перевірки відповідача органам Держпраці на предмет дотримання виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2022 році, оскільки така перевірка фактично не проводилась. Таким чином, як вказав відповідач, сукупність допущених позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб`єктом владних повноважень, порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами. Позивач передчасно, як вказав відповідач, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2022 році, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій. Інформаційно-аналітичні дані, надані Пенсійним фондом України не можуть достовірно підтвердити невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, оскільки містять по-перше, усереднені показники за рік (у підприємства може бути кількість працівників у першому півріччі 8 осіб і він повинен працевлаштувати 1 інваліда, а в другому півріччі знизитись до 7 і в даному випадку законодавством уже не передбачено цього обов`язку); по-друге, роботодавцем може бути допущена помилка при подачі звітності та помилково не зазначено необхідну позначку про те, що працівник інвалід, хоча при цьому він реально працевлаштований на підприємстві; по-третє, роботодавець може фактично вчинити всі необхідні дії, спрямовані на працевлаштування інваліда (оголосити про відкриття вакансії, звернутись з відповідним звітом форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) до центру зайнятості, однак так і не закрити вакансію з різних об`єктивних причин, не залежних від його волі); по-четверте, враховуючи оголошення воєнного стану значна кількість працівників мобілізована, при цьому за ними зберігається робоче місце та їх посада не є вакантною, а тому прийняти на цю посаду іншого працівника не можна, але вона врахована в загальній кількості працівників при визначенні нормативу; по-п`яте, на підприємстві може бути оголошено простій, що унеможливлює прийом нових працівників, в т.ч. інвалідів тощо). Всі попередньо наведені обставини необхідно додатково перевіряти, оскільки вони можуть напряму впливати на підтвердження наявності/відсутності порушень вимог законодавства, та як наслідок застосування адміністративно-господарських санкцій.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно - господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВР ПЛЮС за рік склала 13 осіб, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону становить о осіб (а.с.12).

Згідно претензії Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 06.06.2023, адресованого ТОВ ЛУВР ПЛЮС, у зв`язку з недотриманням нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону, товариство має сплатити на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 34 959, 78 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій(а.с.18-20).

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, врегульовано Законом України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця (частина перша).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина четверта).

Відповідно до ч.5, 6 ст.19 Закону №875-XII до виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:про працевлаштованих осіб з інвалідністю.

Згідно приписів частини першої статті 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону №875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно частини першої статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Приписами частини третьої статті 18-1 Закону №875-XII визначено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Статтею 238 ГКУ передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (частина перша).

З наведеного правового регулювання вбачається, що діючим законодавством встановлено обов`язки для підприємств щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а також передбачено сплату підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю , а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Суд встановив, що згідно розрахунку сум адміністративно - господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВР ПЛЮС за рік склала 13 осіб, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону становить о осіб (а.с.12).

При цьому, відповідачем не було виконано норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 34 959, 78 грн ,сума пені - 3 646, 03 грн.

Щодо посилання представника відповідача на те, що встановлення невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю мало бути здійснено шляхом проведення перевірки органами Держпраці, суд не приймає до уваги, оскільки зазначене суперечить вищенаведеним положенням Закону №875-XII

Жодних доказів щодо виконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце, відповідачем до суду надано не було, як і докази сплати адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем не дотримано вимог, встановлених частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ в частині виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, він зобов`язаний відповідно до закону сплатити до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю штрафні санкції в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте особою з інвалідністю.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у ч.1 ст. 239 ГК Україні, зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-ХІІ.

Отже, законом передбачено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, якими не забезпечено середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

У свою чергу, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження створення ним робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів подання до центру зайнятості або органів місцевого самоврядування інформації про вакантне місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів сплати суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

Згідно із положенням ст.218 ГКУ підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ "ЛУВР ПЛЮС" на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 34 959, 78 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 646, 03 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУВР ПЛЮС (код ЄДРПОУ 37812201, вул. Моторна, буд. 8/56, м. Одеса) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13901271, вул. Канатна 83, м.Одеса) адміністративно-господарські санкції у розмірі 34 959, 78 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 646, 03 грн на р/р UA618999980313191230000015744, ГУ ДКСУ в Одеській області, Одеська міська ТГ, ГУК в Од.обл./ м.Одеса/50070000, ЄДРПОУ 37607526, Бюджетне кодування в призначенні платежу: *;101;код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра