Рішення

від 15.12.2023 по справі 420/27180/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27180/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 05 жовтня 2023 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000554/2 від 06.09.2023 року про коригування митної вартості товарів;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені по справі судові витрати.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

25 жовтня 2023 року від Одеської митниці разом з відзивом на позов надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (вхід. № ЕС/12960/23).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року в задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Станом на 15 грудня 2023 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

В ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «АІ БІ ДЖІ» (Покупець) уклало зі ТОО «EURO PlyWood» (Республіка Казахстан) (Продавець), Контракт №1-2023Е від 12.07.2023 року на поставку товару згідно специфікації до контракту.

Відповідно до Розділу 2 Контракту, ціни контракту вказані в ЄВРО або доларах США за 1 метр кубічний товару і розуміються на умовах FСА - склад відправника вантажу в м. Уральск, Казахстан (за умовами ІНКОТЕРМС 2010).

Загальний об`єм товару згідно контракту 5000 метрів кубічних. Загальна вартість товару 5 000 000 доларів США.

Відповідно до Розділу 3 контракту, Товар поставляється на умовах 100% передоплати. Згідно Розділу 4. Контракту «Умови поставки» Товар поставляється узгодженими партіями. Продавець повідомляє про готовність до відвантаження партії товару і відправляє для оплати рахунок проформу. Після отримання передоплати Продавець поставляє товар не пізніше 20 днів з дати отримання коштів від Покупця.

Так відповідно до замовлення від Покупця №12/01 від 12.07.2023 року на партію товари: Фанера клеєна ФК, 1525x1525мм, сорт І/ІІ Продавець надав 11 рахунків-проформ на оплату. Серед яких рахунок - проформа №1/1 від 13.07.2023 року для проведення передоплати за товар: Фанера клеєна Е-0.5, Розмір 1525x1525, сорт І/ІІ:

- Товщина 6 мм, кількість 650 листів (10 пакувань по 65 листів), Об`ємом 9,070 м. куб., за ціною 893 долара США за 1 м. куб.;

- Товщина 8 мм, кількість 200 листів (4 пакування по 50 листів), Об`ємом 3,721 м.куб., за ціною 873 долара США за 1 м. куб.;

- Товщина 12 мм, кількість 396 листів (12 пакувань по 33 листи), Об`ємом 11,051 м.куб., за ціною 827 долара США за 1 м. куб.;

- Товщина 15 мм, кількість 189 листів (7 пакувань по 27 листів), Об`ємом 6,593 м.куб., за ціною 827 долара США за 1 м. куб.;

- Загальний об`єм 30, 435 метрів кубічних загальною вартістю на умовах поставки FСА м. Уральск 25 939,53 доллара США.

Умови оплати: 100% попередня оплата згідно п. 3.1. Контракту.

Після отримання передоплати Продавець надав Рахунок-Фактуру Інвойс № 1/1 від 07.08.2023 року згідно якого Продавець продає, а Покупець купує Товар: Фанера клеєна Е-0.5, Розмір 1525x1525, сорт І/ІІ:

- Товщина 6 мм, кількість 650 листів (10 пакувань по 65 листів), Об`ємом 9,070 м.куб., за ціною 893 долара США за 1 м. куб.;

- Товщина 8 мм, кількість 200 листів (4 пакування по 50 листів), Об`ємом 3,721 м.куб., за ціною 873 долара США за 1 м. куб.;

- Товщина 12 мм, кількість 396 листів (12 пакувань по 33 листи), Об`ємом 11,051 м.куб., за ціною 827 долара США за 1 м. куб.;

- Товщина 15 мм, кількість 189 листів (7 пакувань по 27 листів), Об`ємом 6,593 м.куб., за ціною 827 долара США за 1 м. куб.;

- Загальний об`єм 30, 435 метрів кубічних загальною вартістю на умовах поставки FСА, м. Уральск 25 939,53 долара США. Загальною вагою нетто 20960 кг.

Перед поданням митної декларації ТОВ «АІ БІ ДЖІ» провело передоплату митних платежів у розмірі 219283,06 гривень за рахунок коштів на рахунку у митниці.

Розрахунок митної вартості товару декларантом ТОВ «АІ БІ ДЖІ»: загальна вартість товару за Інвойсом №1/1 від 07.08.2023 року становить 25939,53 долара США. Курс долара США встановлено на рівні 36,5686 за один долар США. Вартість товару становить 25939,53 х 36,5686 = 948572,30 грн. Транспортні витрати за доставкою товару, які не входять до вартості товару та додаються до митної вартості товару становлять 147843,00 грн.

Уповноваженою особою ТОВ «АІ БІ ДЖІ» ФОП ОСОБА_1 згідно Інвойсу №1/1 від 07.08.2023 р. у для здійснення митного оформлення товару:

- Фанера клеєна з шаруватої деревини у листах, що має хоча б один зовнішній шар з деревини листяних порід берези, кожний лист (шар) не більше 6 мм:

- Фанера клеєна Е-0.5, Розмір 1525x1525, сорт І/ІІ, Товщина 6 мм, кількість 650 листів об`ємом 9,070 м.куб.;

- Фанера клеєна Е-0.5, Розмір 1525x1525, сорт І/ІІ, Товщина 8 мм, кількість 200 листів, об`ємом 3,721 м.куб.;

- Фанера клеєна Е-0.5, Розмір 1525x1525, сорт І/ІІ, Товщина 12 мм, кількість 396 листів, об`ємом 11,051 м.куб.;

- Фанера клеєна Е-0.5, Розмір 1525x1525, сорт І/ІІ Товщина 15 мм, кількість 189 листів, об`ємом 6,593 м.куб. (торгівельна марка: нема даних. Виробник ТОО «EURO PlyWood». Країна виробництва: Казахстан, КZ) до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) №23 UА500500029966U7 від 28.08.2023 року.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23 UА500500029966U7 від 28.08.2023 року були подані документи (графа 44 декларації): зовнішньоекономічний Контракт №1-2023Е від 12.07.2023 року (4104), рахунок-фактура (інвойс) 1/1 від 07.08.2023р. (0380), пакувальний лист 1/1 від 07.08.2023 р. (0271), акт про проведення огляду товару 23 UА500500029243U0 від 28.08.2023р. (1701), автотранспортна накладна (СМК) № 1 від 07.08.2023р. (0730), рахунок фактура за транспортно-експедиційні послуги №255 від 22.08.2023р. (3004), довідка про транспортні витрати б/н від 22.08.2023 року (3007), договір про перевезення товару №01-01/23 від 01.01.2023року (4301), прайс-лист виробника від 12.07.2023р. (3014), сертифікат про походження товару КZUА310903269 від 07.08.2023р. (7006), платіжне доручення на оплату товару №36 від 01.08.2023р. (3001), лист пояснення про проведені оплати за товар №23-08/23-1 від 23.08.2023 р. (9000), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (9000), весовая від 28.08.2023 року (9000), договір про надання послуг митного брокера 23-05/23/2 від 23.05.2023р. (4207).

В подальшому декларантом позивача було отримано повідомлення від митниці про розбіжності у документах від 28.08.2023 року та запропоновано декларанту подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

28.08.2023 року позивачем було надано лист відповідь № 28/08/23-2 у якому повідомлено про незгоду з виявленими невідповідностями та надано додаткові документи відповідно до частини 3 ст. 53 МК України.

28 серпня 2023 року Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2023/001132.

28.08.2023 року Одеською митницею прийнято оскаржуване рішення № UА500500/2023/000554/2 про коригування митної вартості товарів, пред`явлених до митного оформлення, яким визначено митну вартість: Товар 1 Фанера клеєна з шаруватої деревини у листах, що має хоча б один зовнішній шар з деревини листяних порід берези, кожний лист (шар) не більше 6 мм: Фанера клеєна Е-0.5, Розмір 15/25x1525, сорт І/ІІ, Товщина 6 мм, кількість 650 листів Об`ємом 9,070 м.куб.; Фанера клеєна Е-0.5, Розмір 15/25x1525, сорт І/П, Товщина 8 мм, кількість 200 листів, Об`ємом 3,721 м.куб.; Фанера клеєна Е-0.5, Розмір 15/25x1525, сорт І/ІІ, Товщина 12 мм, кількість 396 листів, Об`ємом 11,051 м.куб.; Фанера клеєна Е-0.5, Розмір 15/25x1525, сорт І/ІІ, Товщина 15 мм, кількість 189 листів, Об`ємом 6,593 м.куб. Торгівельна марка: нема даних. Виробник ТОО ТОО «EURO PlyWood». Країна виробництва: Казахстан, К2. графа 26; кількість 30,435 графа 25; Ціна товару 25939.5300 графа 27; Розрахована декларантом митна вартість товару: валюта долари США, курс 36,5686, сума в валюті 29982,4200, сума у гривнях 1096415,3000 графа 28, код МВВ декларанта 1 графа 29; Коригування: валюта долари США, вартість за одиницю 1081,2288 загальна сума 32907,20 кількість 30,435 графа 30; Код МВВ митного органу 6 графа 31, митний огляд 0 графа 32.

Після отримання цих рішень від Одеської митниці позивачем було подано ВМД №23UА500500030057U5 за першим методом визначення митної вартості, в порядку ст. 55 Митного кодексу, сплачена вартість донарахованих митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів.

Розрахунок митної вартості товару відповідно до рішення № UА5005000/2023/000554/2 про коригування митної вартості товарів, пред`явлених до митного оформлення: Вартість за 1 кг. товару визначено на рівні 1081,2288 доларів США за 1 кг. товару. Вартість товару 1 Фанера клеєна з шаруватої деревини у листах, що має хоча б один зовнішній шар з деревини листяних порід берези, кожний лист (шар) не більше 6 мм:

1081,2288 доларів США за 1 кг. х 30,435 кг. = 32907,20 доларів США.

Курс долара США встановлено на рівні 36,5686 за один долар США.

Відкоригована вартість товару = 32907,20 х 36,5686 = 1203370,24 грн.

Розрахунок доплати митних платежів відповідно до рішення про корегування митної вартості товарів: податок на додану вартість 20% від відкоригованої митної вартості товару: (митна вартість товару 1203370,24 х 20%= 240674,05 грн. Сума доплати ПДВ відповідно до коригування становить: 240674,05-219283,06 = 21390,98 грн.

ТОВ «АІ БІ ДЖІ» додатково для митного оформлення сплатило митних платежів 21390,98 грн. Ця сума вказана у митній декларації на розмитнення товарів від 29.08.2023 року №23UА500500030057115 у графі В: Подробиці розрахунків: друга строчка - 028 (вид платежу) 21390,98 (сума платежу) 33059648 (код ЄДРПОУ ТОВ «АІ БІ ДЖІ»).

Товар випущено у вільний обіг за МД від 29.08.2023 року №23UА500500030057U5.

Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Відносно зауваження митного органу щодо підтвердження оплати за товар, а саме відносно того, що у платіжній інструкції №36 від 01.08.2023 року вказана сума платежу 156301,18 дол. США з посиланням на зовнішньоекономічний договір від 12.07.2023 року № 1-2023Е, згідно пункту 2 контракту, сума складає 5000000 дол. США, а сума поставки згідно інвойсу від 07.08.2023 року № 1/1 складає 25939,53 дол. США, що унеможливлює розрахувати митну вартість даного товару, суд зазначає наступне.

Так, до митної декларації було надано банківський платіжний документ №36 від 01.08.2023 року на суму 156301,18 доларів США та лист пояснення №23-08/23-1 від 23.08.2023 року в якому вказано, що призначенням платежу для платіжного доручення №36 від 01.08.2023 року є інвойси для передоплати №1/1 від 13.07.2023 р., №2/1 від 13.07.2023 р., №3/1 від 13.07.2023 р., №4/1 від 13.07.2023 р., №5/1 від 13.07.2023 р., №6/1 від 13.07.2023 р.

Твердження відповідача відносно того, що не можливо розрахувати митну вартість даного товару оскільки згідно пункту 2 контракту, сума складає 5000000 дол. США, а сума поставки згідно інвойсу від 07.08.2023 року № 1/1 складає 25939,53 дол. США не відповідає дійсності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до умов п.2 контракту від 12.07.2023 року № 1-2023Е загальна вартість товару визначена 5 000 000 доларів США, а загальний об`єм товару згідно контракту складає 5000 метрів кубічних. Згідно Розділу 4. Контракту Умови поставки Товар поставляється узгодженими партіями. На кожну партію надається рахунок-проформа для передоплати, в якому вказується найменування товару, його кількість, об`єм товару в метрах кубічних, ціна за 1 метр кубічний та загальна сума для передоплати. Після проведення передоплати за партію товару Продавець поставляє товар згідно рахунку-фактури інвойсу, в якому вказується найменування товару, його кількість, об`єм товару в метрах кубічних, ціна за 1 метр куничний та загальна сума, а також умови поставки товару.

Умовами контракту передбачено передоплату за товар перед його поставкою і Позивачем надано доказ на підтвердження передоплати.

Додатково позивачем було надано прайс-лист Продавця від 12.07.2023 року з цінами на товар для підтвердження вартості поставленого товару.

Таким чином, відповідно до наданих до митної декларації рахунку-фактури інвойсу №1/1 від 07.08.2023 року, прайс - листа від 12.07.2023 року, довідки про транспортні витрати від 22.08.2023 року цілком можливо розрахувати митну вартість товару поставляємого на умовах FСА Уральск.

Після надання додаткових документів та пояснень зі сторони декларанта, митницею їх до уваги не було взято.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає;

проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» у загальній сумі 2 684,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 4429 від 07.09.2023 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000554/2 від 06.09.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 684 грн. 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» (вул. Є. Коновальца, буд. 29, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 33059648).

Відповідач: Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов