Постанова

від 05.12.2023 по справі 440/10765/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 р.Справа № 440/10765/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.,

представника позивача - Скубак А.В.,

представника відповідача - Базавлук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2023, (головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, повний текст складено 26.06.23 року) по справі № 440/10765/22

за позовом Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Жовтневий спиртовий завод" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0030700903 від 15.09.2022, видане на підставі акту про результати камеральної перевірки №3008/16-31-09-03-09/00374829 від 09.08.2022.

В обґрунтування позову зазначило, що у червні 2022 р. передавало спирт на переробку в межах одного підприємства, а тому відпуску та отримання спирту не було, отже мало правові підстави для застосування пільги зі сплати акцизного податку, встановлені абз. "д" пп. 229.1.1 п. 229.1 статті 229 ПК України, незважаючи на відсутність ДП "Жовтневий спиртовий завод" у Електронному реєстрі суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини.

Також, вважало, що податковий орган при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі своїх повноважень, адже використовував не тільки дані податкових декларацій, а й інші документи; при цьому, не перевірив Єдиний реєстр акцизних накладних, Систему електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, Систему автоматичного зіставлення показників обсягів обігу та залишку пального показників обсягів обігу спирту етилового.

З урахуванням наведеного, просило суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що у перевіряємому періоді підприємство здійснювало господарські операції, що відповідають абз. "д" пп. 229.1.1 п. 229.1 статті 229 ПК України та мало право на пільги, визначені приведеною нормою. Натомість, висновок суду про безпідставність застосування позивачем податкової пільги, передбаченої абзацом "д" пп. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України внаслідок невнесення до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, не відповідає положенням ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Також вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою неможливість перевірки контролюючим органом своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів суб`єктом господарювання в рамках проведення камеральних перевірок.

Крім того, зауважує, що суд першої інстанції під час вирішення спору безпідставно керувався не нормами діючого на момент проведення перевірки ПК України, а поясненнями та економічними обґрунтуваннями до Закону України №2284-ІХ від 31 травня 2022 року (набрав чинності 17 червня 2022 року) до підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 ПК України.

Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зазначає, що судом вірно встановлено, що позивач не був зареєстрований в Електронному реєстрі суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, на час подання декларації з акцизного збору, а тому не права на пільги, передбачені абз. "д" пп. 229.1.1 п. 229.1 статті 229 ПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти вимог апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ДП "Жовтневий спиртовий завод" зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є виробництво інших основних органічних хімічних речовин та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов`язкових платежів) в ГУ ДПС у Полтавській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 62).

У червні 2022 р. ДП "Жовтневий спиртовий завод" проводило операції з передачі спирту на переробку в межах одного підприємства, про що щоденно подавались до податкового органу довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків спирту на акцизному складі виробника спирту та/або виробника окремих видів продукції (т. 2 а.с. 137-198).

20.07.2022 ДП "Жовтневий спиртовий завод" подано до ГУ ДПС у Полтавській області декларацію з акцизного податку за червень 2022 р., в додатках до якої підприємством визначено суму акцизного податку зі спирту етилового за період з 01.06.2022 по 16.06.2022 включно в розмірі 97 194 587,97 грн, яка оподатковується за нульовою ставкою з огляду на наявність у нього податкової пільги (т. 1 а.с. 41-60).

В графі "сума акцизного податку" розділу А "Податкові зобов`язання із спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива та продуктів із вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць і більше" декларації підприємством проставлені прочерки.

09.08.2022 ГУ ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку податкової декларації з акцизного податку за червень 2022 року ДП "Жовтневий спиртовий завод", за наслідками якої складено акт від 09.08.2022 №3008/16-31-09-03/00374829 (т.1 а.с. 15-25).

Актом встановлено порушення ДП "Жовтневий спиртовий завод":

- пп. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213 та пп. 214.4 ст. 214 ПК України, в частині невключення до об`єкту оподаткування обсягів передачі в межах одного підприємства з метою промислової переробки підакцизної продукції - спирту етилового денатурованого в обсязі 729 087,0 літрів 100-відсоткового спирту;

- пп. 229.1.1 п. 299.1 ст. 299 ПК України, статті 71 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме, здійснення передачі (відпуску та отримання) спирту етилового для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, без дотримання умови внесення ДП "Жовтневий спиртовий завод" до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини.

У зв`язку із неправомірним застосуванням пільги на сплату податкового зобов`язання з акцизного податку, сума заниження податкових зобов`язань відповідно обсягів спирту етилового денатурованого, переданого на переробку з порушенням умов оподаткування акцизним податком та чинної ставки акцизного податку в розмірі 133,31 грн за 1 літр 100 - відсоткового спирту, склала 9794 587,97 грн.

15.09.2022 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0030700903, яким ДП "Жовтневий спиртовий завод" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Акцизний податок на спирт» в розмірі 291583763,91 грн (в тому числі за податковим зобов`язанням 97194587,97 грн та за штрафними санкціями 194389175,94 грн) (т. 1 а.с. 11-12).

За наслідками оскарження позивачем податкового повідомлення рішення в адміністративному порядку, рішенням ДПС України від 30.11.2022, скаргу підприємства залишено без задоволення, а рішення податкового органу без змін (т. 1 а.с. 27-40).

Не погодившись з податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем в межах та в спосіб, встановлений податковим законодавством.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок справляння акцизного податку врегульовано Розділом VI ПК України.

Відповідно до пп. 212.1.1. п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є, зокрема, особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

За змістом пп. 213.1.2. п. 213.1 статті 213 ПК України об`єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу. Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), виробленої на об`єктах електроенергетики.

Пунктом 215.1 ст. 215 ПК України визначено, що до підакцизних товарів віднесено спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння).

Ставки податку та перелік товарів, з яких справляється податок визначено п. 215.2 ст. 215 ПК України.

Датою виникнення податкових зобов`язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України згідно з пунктом 216.1 статті 216 ПК України є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.

Особливості оподаткування спирту етилового визначено п. 229.1 ст. 229 ПК України.

За приписами абзацу «д» пп. 229.1.1 цієї статті акцизний податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, зокрема, із спирту етилового денатурованого, який використовується для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Обов`язки суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції, визначеної у підпунктах «д»-«ж» підпункту 229.1.1 пункту 229.1 цієї статті визначені у підпунктів 229.1.8 пункту 229.1 статті 229 ПК України: а) обладнати кожне місце отримання спирту етилового витратомірами-лічильниками обсягу виробленого спирту етилового, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового; б) обладнати кожне місце відпуску продукції, для виробництва якої використовується отриманий спирт етиловий, витратомірами-лічильниками обсягу виробленої продукції, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового; в) щоденно формувати та подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, дані про добовий фактичний обсяг отриманого спирту етилового та обсяг продукції, виробленої з його використанням.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що позивач не мав права на користування пільгою, передбаченою абз. «д» пп. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України, оскільки станом на липень 2022 р. (дата подання декларації акцизного податку) не був внесений до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, а тому податковим органом правомірно здійснені донарахування податку та визначено штрафні санкції.

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою, що застосування пільги, визначеної абз. «д» пп. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України пов`язується з датою вчинення операцій з реалізації та/або передачі в межах одного підприємства з метою власного споживання або промислової переробки спирту етилового денатурованого для виробництва продукції хімічного та технічного призначення , а не з датою подання декларації акцизного податку.

Суд першої інстанції не врахував, що у липні 2022 р. ДП "Жовтневий спиртовий завод" подавало контролюючому органу декларацію акцизного податку за червень 2022 р., податковим органом здійснено перевірку діяльності підприємства за період з 01 червня по 16 червня 2022 включно, що вбачається з акту перевірки та розрахунку, наданого відповідачем до суду апеляційної інстанції .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем у червні 2022 р. щоденно подавались довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків спирту на акцизному складі виробника спирту та/або виробника окремих видів продукції (т. 2 а.с. 137-198).

Крім того, вищенаведеними довідками та відомостями про обороти, що звільняються від оподаткування, оподатковуються за нульовою ставкою або за заниженою ставкою також підтверджується, що операції з передачі спирту на виробництво продукції хімічного та технічного призначення в межах одного підприємства здійснені в період з 01.06.2022 по 16.06.2022 (т. 1 а.с. 54-59).

Згідно акту перевірки, розрахунку податкового зобов`язання, наданого відповідачем вбачається, що податковим органом встановлено передача в межах одного підприємства підакцизної продукції в період з 01.06.2022 до 16.06.2022 включно, та саме за цей період контролюючим органом донараховано позивачу акцизний податок в сумі 97 194 587, 97 грн.

Натомість, п. 229.1 ст. 229 ПК України (в редакції, чинній до 16.06.2022) передбачав, що податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту із, зокрема, спирту етилового денатурованого, який використовується для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

При цьому, положення ПК України, в період з 01.06.2022 по 16.06.2022, не містили такого обов`язку платника акцизного податку, як необхідність внесення його до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно - косметичної продукції, оцту з харчової сировини, що зумовлювало виникнення у такого платника права на отримання пільги зі сплати акцизного податку, передбаченої абз. «д» пп. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України.

Колегія суддів враховує, що у червні 2022 р. одночасно діяли абз. «д» пп. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України та ст. 7-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), які суперечать один одному.

Так, згідно ч. 1 ст. 7-1 Закону № 481/95-ВР відпуск спирту етилового його виробниками та отримання спирту етилового суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які використовують його для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, здійснюється за умови внесення таких суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини (далі - Електронний реєстр).

Зміст наведеної норми дійсно свідчить про те, що відпуск спирту етилового його виробниками та отримання спирту етилового суб`єктами господарювання, які використовують його для виробництва продукції можливий за умови внесення таких суб`єктів господарювання до Електронного реєстру.

Згідно з пунктом 5.2. статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 7.3., 7.4. статті 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Податковий кодекс України в редакції, що діяла у перевіряємому періоді, не передбачав такого наслідку невиконання суб`єктом господарювання обов`язку внесення до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, визначеного статтею 7-1 Закону № 481/95-ВР, як позбавлення права на застосування пільги, передбаченої абзацом «д» п.п. 229.1.1 п. 229.1 статті 229 ПК України.

Відповідне положення з`явилося у ПК України лише із внесення до нього змін Законом №2284- ІХ від 31 травня 2022 року, яким підпункт 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 ПК України було доповнено абзацом 12 такого змісту: «Спирт етиловий за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту для виробництва продукції, зазначеної у підпунктах «д», «е», «є» цього підпункту, дозволяється отримувати лише суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), внесеним до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини (далі - Електронний реєстр), ведення якого здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику».

Вказані зміни набрали чинності 17.06.2022.

Згідно з п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України якщо норма закону припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то діє презумпція правомірності рішень платника податку.

Враховуючи те, що абзацом 12 пп. 229.1.1 п. 229.1 ст. 229 ПК України було доповнено лише 31.05.2022, який набрав чинності 17.06.2022 колегія суддів дійшла висновку, що приписи цієї норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин з 01.06.22 до 16.06.2022.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства мають перспективну правову природу дії та мають застосовуватися з дати введення відповідного закону в дію, набрання ним чинності. З цього моменту акт набуває юридичної сили, тобто розпочинається його нормативно-регулятивний вплив на суспільні відносини, що полягає у забезпечуваній державою формальній можливості використання або формальній необхідності виконання (дотримання) закріплених норм.

Також суд враховує закріплений у ч.1 ст. 58 Основного Закону конституційний принцип незворотності дії закону у часі. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє чинне становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

У рішенні у справі N.K.M. v. Hungary (заява № 66529/11, п. 51) зазначено, що оподаткування зі зворотною дією у часі може застосовуватися в основному для усунення технічних недоліків закону, зокрема, коли така міра врешті решт виправдовується міркуваннями публічного інтересу.

З урахуванням обставин справи щодо відповідного періоду податкової перевірки відсутній публічний інтерес з установлення ретроспективного обов`язку суб`єкта господарювання внести до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, на підставі статті 7-1 Закону № 481/95-ВР.

Застосування конституційного принципу незворотності дії закону у часі в контексті обставин цієї справи зумовлює те, що реалізація вказаних повноважень платника має здійснюватися згідно з нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій. Розпочатий процес реалізації повноважень має бути завершений на підставі відповідних положень Податкового кодексу України, чинних на момент початку такого процесу. Рішення та дії контролюючого органу є неправомірними, якщо вони не ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття рішення цим суб`єктом.

Доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин редакцію ПК України, що діяла на момент подачі підприємством декларації акцизного податку липень 2022 р. колегія суддів вважає помилковими, оскільки операції, за якими така декларація подана відбувались у червні 2022 р. і саме період з 01.06.2022 до 16.06.2022 був предметом камеральної перевірки.

Оскільки підприємство у перевіряємому періоді здійснювало операції, що відповідають змісту абзацу «д» підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 ПК України, що відповідачем не заперечується, позивач мав право на застосування пільги, визначеної цією нормою.

При вирішенні справи судом апеляційної інстанції застосовано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.07.2023 у справі № 440/3548/22.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що станом на 16.06.2022 положення ПК України не містили умови для платника акцизного податку щодо необхідності внесення його до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, задля виникнення у такого платника права на отримання пільги зі сплати акцизного податку, передбаченої абзацом "д" підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 ПК України.

Водночас, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин змін в ПК України, які набули чинності на дату подання позивачем декларації з акцизного податку - липень 2022 р., що призвело до неправильного її вирішення.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що висновок контролюючого органу про безпідставність застосування ДП "Жовтневий спиртовий завод" у перевіряємому періоді пільги, передбаченої підпунктом "д" підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 ПК України внаслідок не внесення його до Електронного реєстру, не відповідає положенням ПК України в редакції, що діяла у період з 01.06.2022 по 16.06.2022.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірності прийнятого рішення належним чином не довів.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для збільшення контролюючим органом суми грошового зобов`язання ДП "Жовтневий спиртовий завод" за платежем акцизний податок на спирт на суму 97194587,97 грн та застосування штрафних санкцій на підставі положень пункту 123.5 ст. 123 ПК України у розмірі 194389175,94 грн, та, як наслідок, протиправність податкового повідомлення - рішення та наявність підстав для його скасування.

Решта доводів апеляційної скарги не впливають на висновки суду апеляційної інстанції. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Жовтневий спиртовий завод" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 26840,00 грн та апеляційної скарги 37 215,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Проте, відповідно до ч. 5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову до сплати підлягав судовий збір у розмірі 24810,00 грн.

Враховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 62025,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 по справі № 440/10765/22 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0030700903 від 15.09.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ 44057192, вул. Європейська 4 м. Полтава, 36000) на користь Державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод" (ЄДРПОУ 00374829, вул. Полтавська 3 м. Карлівка Полтавська область, 39501) витрати зі сплати судового збору у розмірі 62 025,00 грн (шістдесят дві тисячі двадцять п`ять гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 15.12.2023 року