Постанова

від 14.12.2023 по справі 620/1829/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/1829/22 Головуючий у І інстанції - Скалозуб Ю.О.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» до Головного управління ДПС в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «В4») від 06.01.2022 № 0072/25010700, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за період вересень 2021 року у розмірі 141 739, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дані стосовно дослідження руху товарів за ланцюгом постачання, як одного з аргументів щодо фіктивного характеру операцій, не можуть свідчити про фіктивність правочинів ТОВ «УКРАЇНА» з контрагентом. Відсутність в контрагентів платника податків власних приміщень та матеріально-технічних ресурсів для виконання господарських операцій, також не є доказом безтоварності операцій. Наголошує, що платник податків не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника тощо. Натомість факт формування ТОВ «Україна» від`ємного значення у серпні, вересні 2021 року виключно на підставі зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних, повністю спростовує висновки, відображені ревізорами в Акті перевірки. Акт перевірки № 8929/07/03796689 не містить доказів узгодженості дій платника податків та його контрагента, доказів порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача, доказів про ухилення зазначеними контрагентами від сплати податків. Зазначає, що всі товарно-транспорті накладні були надані до перевірки.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року адміністративний позов задоволено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача контролюючим органом встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару по ланцюгу постачання, нереальність виробництва власним трудовим і виробничим ресурсом, документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення контрагентом позивача - ТОВ «ШРОТ ТА ОЛІЯ», по взаємовідносинах з ТОВ «Україна».

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що контролюючим органом у період з 24.11.2021 по 30.11.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт від 07.12.2021 № 8929/07/3796689 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ТОВ «Україна» за вересень 2021 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2021 р. на суму 141 739,00 грн.

На підставі Акта перевірки 06.01.2022 ГУ ДПС у Чернігівській області сформовано податкове повідомлення-рішення № 0072/25010700, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за період вересень 2021 року у розмірі 141 739, 00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено ст. 86 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному пп. 86.7.1 цього пункту (пп. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 ПК України).

Згідно пп. 14.1.181, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

Відповідно до ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 198.6).

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Як зазначалось вище, посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 рік від`ємного значення з податку на додану вартість. Так, позивач (далі - Покупець) мав взаємовідносини з придбання товару «шрот соняшниковий» з ТОВ «ШРОТ ТА ОЛІЯ» (далі - Продавець) на підставі Договору поставки від 13.08.2021 № 13/087.

За результатами перевірки податковий орган склав Акт перевірки, відповідно до змісту якого дійшов висновку, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ТОВ «Україна» за вересень 2021 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2021 року на суму 141 739, 00 грн.

Згідно абз. 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

В Акті перевірки, з-поміж іншого, податковим органом зазначено, що в усіх товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) відсутні підписи водіїв (та/або експедиторів), а також посади, прізвища відповідальних осіб вантажовідправника і вантажоодержувача, не вказані супровідні документи на вантаж.

Разом з тим, судом встановлено, що у ТТН від 16.08.2021 № Р38 наявний підпис водія/експедитора ОСОБА_1 ; у ТТН від 19.08.2021 № Р53 підпис водія/експедитора відсутній; у ТТН від 28.08.2021 № Р80 наявний підпис водія/експедитора ОСОБА_2 ; у ТТН від 01.09.2021 № Р101 наявний підпис водія/експедитора ОСОБА_3 .

Також, на зворотному боці ТТН від вантажоодержувача - ТОВ «Україна» значиться директор ОСОБА_4 , наявний підпис та печатка ТОВ «Україна». У графі щодо відомостей про вантажовідправника наявний підпис та печатка ТОВ «ШРОТ ТА ОЛІЯ».

Колегія суддів зауважує, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв`язку з чим, інформацію, відображену у товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій. До того ж, товарно-транспортні накладні не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, коли має місце підтвердження віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

При цьому, посвідчення якості придбаного товару не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Посвідчення якості, видані продавцем товару не позбавляє позивача права на формування витрат та податкового кредиту. А також не позбавляє позивача права на формування витрат та податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної (далі- ПН), виданої покупцю продавцем товару та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому податковим законодавством порядку.

Крім того, доказів того, що податковим органом було прийнято рішення про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних ПН від 16.08.2021 № 10, ПН від 19.08.2021 № 31; ПН від 28.08.2021 № 58; ПН від 01.09.2021 № 4, які були сформовані ТОВ «ШРОТ ТА ОЛІЯ» на підставі ВН від 16.08.2021 № 38, від 19.08.2021 № 53, від 28.08.2021 № 80, від 01.09.2021 № 101, відповідачем до суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2019 у справі № 804/17176/14 вказав, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Судом встановлено, що факт реального здійснення позивачем господарської операції, яка стосується предмету розгляду даної справи підтверджується такими первинними документами: Договором поставки від 13.08.2021 № 13/087; специфікаціями від 13.08.2021 № 1, від 16.08.2021 № 2, від 26.08.2021 № 3, від 31.08.2021 № 4 до Договору поставки; Видатковими накладними від 16.08.2021 № 38, від 19.08.2021 № 53, від 28.08.2021 № 80, від 01.09.2021 № 101; Платіжними дорученнями від 16.08.2021 № 2073, від 19.08.2021 № 1904, від 31.08.2021 № 2099, від 02.09.2021 № 2109.

Дослідивши зміст видаткових накладних від 16.08.2021 № 38, від 19.08.2021 № 53, від 28.08.2021 № 80, від 01.09.2021 № 101, суд зауважує, що в них наявні: підпис, прізвище та ініціали, назва посади особи, яка є уповноваженою особою від постачальника - ТОВ «ШРОТ ТА ОЛІЯ», на передачу товару, та особи, яка є уповноваженою особою від отримувача - ТОВ «Україна» на прийняття товару. Крім того, самі по собі недоліки в оформленні видаткових накладних (відсутність посади чи ініціалів уповноваженої особи) не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, проаналізувавши первинні бухгалтерські документи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вони відповідають вимогам ст.ст. 1, 9 Закону № 996-XIV.

Крім того, на підтвердження зміни майнового стану позивача у результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «ШРОТ ТА ОЛІЯ» до матеріалів справи долучено копії: Розписок по його банківському рахунку про рух коштів від 16.12.2021 на дату від 16.08.2021, від 19.08.2021, від 31.08.2021, від 02.09.2021; Картки рахунку № 3771 за серпень - вересень 2021 року та Картки рахунку № 2312 за серпень - вересень 2021 року; Оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 та по рахунку 212 за серпень-вересень 2021 року.

На підтвердження реальності здійснення спірної господарської операції та реальності використання придбаного товару - «шроту соняшникового», також надано копії: ТТН від 16.08.2021 № Р38, у ТТН від 19.08.2021 № Р53, від 28.08.2021 № Р80, від 01.09.2021 № Р101; ПН від 16.08.2021 № 10, ПН від 19.08.2021 № 31; ПН від 28.08.2021 № 58; ПН від 01.09.2021 № 4; відомостей витрати кормів за серпень-вересень 2021 року; Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТОВ «Україна» нежитлових будівель від 29.12.2018, від 12.11.2019, від 04.01.2018; Звітів про виробництво продукції тваринництва та кількості сільськогосподарських тварин за січень - 01.09.2021 та за січень - 01.10.2021.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами (в тому числі, але не виключно, контрагентами, що надавали послуги з перевезення), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Відповідачем також не подано жодних доказів на підтвердження наявності кримінальних справ або рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність ТОВ «ШРОТ ТА ОЛІЯ», що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Посилання про відсутність у контрагентів позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності, зокрема, персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, як на підставу для відмови в позові, судом відхиляється, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції.

Аналогічна позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 30.08.2019 у справі № 804/17176/14.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Україна» підтвердило факт реальності господарських операцій з ТОВ «ШРОТ ТА ОЛІЯ», що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірної господарської операції. А отже, оскаржуване ППР є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко