Постанова

від 12.12.2023 по справі 460/6667/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/6667/20 пров. № А/857/11178/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Гудима Л.Я.,

за участю секретаря судового засіданняЮрченко М.М.,

представника відповідача Дем`янюка С.М.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби, правонаступником якої є Рівненська митниця, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови у прийнятті митної декларації,

суддя (судді) в суді першої інстанції Зозуля Д.П.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 07 квітня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби, в якому просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА204000/2020/000124/1 від 22.06.2020 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА204000/2020/00166 від 22.06.2020.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.06.2020 його декларантом оформлено та подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію № UA204020/2020/221228 для митного оформлення в режимі імпорт легкового автомобіля марки JEEP, модель COMPASS LATITUDE, бувшого у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2014, об`єм двигуна 2360 см3, тип двигуна бензиновий, номер двигуна немає даних, тип кузова універсал, загальна кількість місць, включаючи місце водія 5, колісна формула 4х2, призначений для доріг загального користування. Вказує, що у поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу була визначена ним за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод) 1548,00 доларів США. Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та при поданні усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом. Внаслідок цього 22.06.2020 було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки Поліською митницею Держмитслужби не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення числового значення митної вартості імпортованого товару. Крім того зауважує, що митний орган не обґрунтував належним чином неможливість використання попередніх методів для визначення митної вартості товару, тому застосування одразу резервного методу є протиправним, а збільшення митної вартості товару суттєво порушує його права.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розбіжності у поданих документах унеможливлюють ідентифікацію імпортованого товару митним органом. Крім того розмір сплачених коштів за вказаним платіжним документом становить 1583,00 USD, що є більшим за суму згідно поданого Інвойсу (1548,00 USD). Відтак, на дату здійснення митного оформлення відповідач не міг пересвідчитись, як у фактичній оплаті імпортованого автомобілю, так і у достовірності його вартості, тому і витребував додаткові документи, зокрема: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу та копію експортної митної декларації країни відправлення. У цих конкретних спірних правовідносинах видана позивачем довідка не може належним чином беззаперечно підтверджувати понесені ним витрати на транспортування, що є обов`язковою складовою митної вартості. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що без надання додаткових документів неможливо достовірно встановити чи були включені всі витрати понесені позивачем на перевезення товарів, а також їх реальний розмір. Тому відповідачем вмотивовано було витребувано від декларанта додаткові документи, а саме документи на перевезення у розрізі складових витрат і коносамент документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. Митним органом обґрунтовано використання резервного методу при здійсненні митного оформлення легкового автомобіля марки JEEP, модель COMPASS LATITUDE, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2014 року випуску. Таким чином, суд першої інстанції констатував, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА204000/2020/000124/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА204000/2020/00166 в повній мірі відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та своєчасності, тому не підлягають скасуванню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задововольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що реквізити інвойсу, зазначеного у графі 70 платіжного доручення, та реквізити інвойсу, наданого декларантом до митного оформлення, не містять розбіжностей, дають змогу контролюючому органу ідентифікувати такий товар серед інших. Вказує, що різниця у вартості транспортного засобу у платіжному документі та інвойсі (35 USD) обумовлена додатковою платою за автомобільний детейлінг, що підтверджується випискою з аукціону по автомобілю № 15127621 від 09.04.2020. Звертає увагу на те, що ним для митного оформлення подано документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 22.06.2020, який, на його думку, є достатнім для підтвердження транспортних витрат. Зазначає, що відповідачем протиправно застосовано резервний метод, що є порушенням норм статті 64 Митного кодексу України, а також не обгрунтовано неможливість послідового застосування методів визначення митної вартості товарів.

Представником Рівненської митниці подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог. Вказує, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження розміру митної вартості містили розбіжності щодо вартості операції та документів, на підставі яких вона здійснена. Вважає, що долучена довідка про вартість перевезення товару без надання інших запитуваних документів не є належним підтвердження цих витрат, які є обов`язковою складовою митної вартості. Зазначає, що наявність таких обставин зумовила виникнення сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року клопотання Рівненської митниці про заміну сторони правонаступником задоволено. Замінено у справі № 460/6667/20 Поліську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097) на правонаступника Рівненську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43958370).

В судовому засіданні представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.06.2020 декларантом ОСОБА_1 оформлено та подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію № UA204020/2020/221228 для митного оформлення в режимі імпорт легкового автомобіля марки JEEP, модель COMPASS LATITUDE, бувшого у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2014, об`єм двигуна 2360 см3, тип двигуна бензиновий, номер двигуна немає даних, тип кузова універсал, загальна кількість місць, включаючи місце водія 5, колісна формула 4х2, призначений для доріг загального користування. Також вказано, що одержувачем цієї декларації є ОСОБА_2 , а особою відповідальною за фінансове врегулювання є ОСОБА_1 (а.с.113).

Для митного оформлення відповідачу разом з митною декларацією було подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) № 4048-10 від 09.04.2020, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2020/106753 від 20.06.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02.04.2020, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.06.2020, висновок про якісні характеристики товарів 200617/009 від 17.06.2020, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, витяг із сайту www.autoastat.com від 09.04.2020, внутрішній договір доручення № 561 від 15.06.2020, договір про надання послуг митного брокера від 15.06.2020, висновок про походження товару № 200617/009 від 17.06.2020, довідка євро № 1723 від 17.06.2020, квитанція про сплату митних платежів № 0.0.1736325136.1 від 15.06.2020, копії паспортних документів (а.с.15-23).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02.04.2020 власником цього автомобіля є американська компанія Baltic Auto Shipping, місто Бедфорд Парк штат Іллінойс, Сполучені Штати Америки (а.с.93-94).

У Рахунку-фактурі (інвойс) від 09.04.2020 № 4048-10 продавцем вказано фірму Insurance Auto Auctions (а.с. 91-92).

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи містять розбіжності і не дають достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган направив позивачу запит, яким зобов`язав його надати додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу та наданих транспортних послуг; документи про вартість перевезення оцінюваного товару відповідно до частини другої статті 53 МКУ, з урахуванням положень передбачених графою 20 Розділу 3 «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 з урахуванням усіх складових витрат, виходячи з поданих документів; копію експортної митної декларації країни відправлення; коносамент.

У відповідь на вказаний запит митниці декларантом подано платіжне доручення SWIFT від 10 квітня 2020 року та лист від 22 червня 202 року, у якому декларантом вказано про відсутність додаткових документів (а.с.74).

22.06.2020 Поліською митницею Держмитслужби прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/000124/1 по митній декларації UA2040020/2020/221228, за яким митну вартість легкового автомобіля марки JEEP, модель COMPASS LATITUDE, бувшого у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , збільшено з 1548,00 доларів США до 6125,00 доларів США.

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, оскільки декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зокрема, вказано:

1. Згідно Інвойсу, покупцем товару являється ОСОБА_3 . Згідно наданої декларантом до митного оформлення Довіреності Дячок Володимир Миколайович є уповноваженою особою ОСОБА_1 на придбання ТЗ, його перевезення, сплати коштів у період з 15.06.2020 до 15.06.2021. Тобто, на момент здійснення купівлі ТЗ, згідно дати зазначеної в Інвойсі (09.04.2020) ОСОБА_2 не мав на те повноважень.

2. Декларантом не надано документів, що свідчили б про факт оплати ТЗ, для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.

3. Згідно витягу з інтернет джерела www.autoastat.com продавцем ТЗ є компанія Progressive Casualty Insurance. Разом з тим, дане не ідентифікується з продавцем ІАА Buyer Wires відповідно до інвойсу.

4. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

5. Надане додатково декларантом платіжне доручення в графі 70 посилається на інвойс, реквізити якого відрізняються від реквізитів інвойсу, наданого декларантом до митного оформлення.

Зауважено, що недоліки у поданих документах свідчать про заявлення декларантом до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований автомобіль. Наявність таких обставин зумовило виникнення у відповідача сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу.

З огляду на це відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (інформації щодо вартості аналогічних транспортних засобів згідно сайту www.nadaguidеs.com) 5625 USD із застосуванням другорядного (резервного) методу.

Разом з тим, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування інших другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 Митного кодексу України) у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України) (а.с. 11-12).

Крім того, Поліською митницею Держмитслужби винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2020/00166, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA204020/2020/221228 від 22.06.2020. Причиною відмови зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України. Прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/000124/1 від 22.06.2020 (а.с. 13-14).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 1 Митного кодексу України (далі МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України перебачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою статті 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною одинадцятою статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частин другої-третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, який полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

При цьому, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими у разі, коли: надані декларантом документи містять розбіжності; або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; або наявні ознаки підробки.

Необхідність витребування додаткових документів є способом упевнитись у тому, що декларант правильно визначив митну вартість товару.

Таким чином, наведені норми зобов`язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UА204000/2020/000124/1 від 22.06.2020 слідує, що на підтвердження існування обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості транспортного засобу Поліська митниця Держмитслужби вказала на ряд недоліків поданих декларантом документів для митного оформлення, кожен з яких підлягає перевірці та правовій оцінці судом.

Зокрема, відповідач зазначив, що у наданому до митної декларації інвойсі від 09.04.2020 відсутня печатка та підпис продавця.

Проте, Митним кодексом України не встановлено таких обов`язкових реквізитів, тому колегія суддів погоджується з висновками сду першої інстанції, що ця обставина сама по собі жодним чином не впливає на визначення митної вартості імпортованого автомобіля і не може породжувати сумніви щодо її неправильності.

Щодо твердження митниці про те, що згідно з витягом з інтернет-джерела www.autoastat.com продавцем транспортного засобу є компанія Progressive Casualty Insurance, що не ідентифікується з продавцем ІАА Buyer Wires відповідно до інвойсу, суд апеляційної інстанції вказує, що такі недоліки не вплинули на заявлену митну вартість і не перешкоджали відповідачу упевнитись у правильності, або неправильності її визначення.

Разом з тим, митний орган також вказував, що банківський документ SWIFT в якості підтвердження оплати за придбаний товар містить розбіжності, а саме загальна сума по платіжному документу становить 1583 доларів США, що перевищує суму зазначену в інвойсі 1548 доларів США. У графі 70 цього документу, як підставу для переказу коштів вказаний інвойс, реквізити якого відрізняються від реквізитів рахунку наданого декларантом до митного оформлення.

Проаналізувавши вищевказане, колегія суддів зауважує, що визначальним у цьому випадку є подання декларантом документів, що стосуються оплати саме імпортованого товару та містять реквізити, які дають змогу контролюючому органу ідентифікувати такий товар серед інших.

Декларантом вказаний банківський документ долучено до митного оформлення у ході консультацій, а також долучено до матеріалів адміністративної справи в якості підтвердження оплати за придбаний транспортний засіб. Так, банківський документ SWIFT SW24K410049472 від 10.04.2020 містить таку інформацію: платник ОСОБА_1 , сума платіжного доручення 1583,00 USD, призначення переказу купівля автомобіля, рахунок НОМЕР_3 , товар 26924651 (а.с. 101-102).

Проте, долучений для декларування рахунок-фактура (інвойс) на купівлю від 09.04.2020 легкового автомобіля марки JEEP, модель COMPASS LATITUDE, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2014 року випуску має номер НОМЕР_4 , що не збігається з реквізитами банківської квитанції.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що такі розбіжності у поданих документах унеможливлювали ідентифікацію імпортованого товару митним органом. Крім того, розмір сплачених коштів за вказаним платіжним документом становить 1583,00 USD, що є більшим за суму згідно з поданим Інвойсом (1548,00 USD).

Таким чином, на дату здійснення митного оформлення відповідач не міг пересвідчитись у достовірності вартості імпортованого автомобіля, тому і витребував додаткові документи, зокрема: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу та копію експортної митної декларації країни відправлення.

Скаржник в апеляційній скарзі покликається на те, що різниця у вартості транспортного засобу у платіжному документі та інвойсі (35 USD) обумовлена додатковою платою за автомобільний детейлінг, що підтверджується випискою з аукціону по автомобілю № 15127621 від 09.04.2020 (а.с.95-96). Однак, колегія суддів критично оцінює вказане, та звертає увагу на те, що під час митного оформлення про такі обставини не було повідомлено відповідача.

Стосовно доводів скаржника про те, що ним для митного оформлення подано документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 22.06.2020, який, на його думку, є достатнім для підтвердження транспортних витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначає, що до документів, поданих декларантом, не додано належний документ про вартість транспортування автомобіля на територію України у розрізі складових витрат перевезення.

Колегія суддів зауважує, що Митний кодекс України не деталізує перелік документів, які підтверджують транспортні витрати, для цілей визначення митної вартості товару. Проте, відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі Наказ № 599) у графі 20 митної декларації зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Аналіз наведений правових норм наказу № 599 дає підстави для висновку, що вищевказаний перелік документів не є вичерпним і на підтвердження витрат на транспортування може надаватися також довідка про вартість перевезення.

Згідно з повідомленням ОСОБА_1 № б/н від 22 червня 2020 року ним повідомлено Поліську митницю Держмитслужби про те, що витрати на доставку автомобіля марки JEEP, модель COMPASS, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , до кордону України (пропускний пункт «Ягодин- Дорогуск» склали 500 доларів США, з них: 250 доларів США доставка морським транспортом, 150 доларів США доставка автомобільним транспортом; 100 доларів США витрати на складі (а.с.21).

Однак, у спірних правовідносинах видане позивачем повідомлення про вартість перевезення товару б/н від 22.06.2020 не може належним чином беззаперечно підтверджувати понесені ним витрати на транспортування, що є обов`язковою складовою митної вартості з огляду на таке.

Згідно з твердженнями представника відповідача, зазначеними у відзиві на апеляційну скаргу, що не заперечується скаржником, імпортований автомобіль після продажу транспортувався наземним шляхом до порту США; надалі морським транспортом з порту США до порту у Литовській Республіці; звідти наземним транспортом на територію України.

Проте, позивачем не додано разом із вищевказаним повідомленням жодних платіжних документів щодо сплати вказаних у ньому витрат.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 не уповноважений видавати довідки (повідомлення) про довільну вартість транспортування товару замість перевізників, які фактично надавали такі послуги.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом наданого повідомлення витрати на транспортування морем склали 250 USD; наземним транспортом 150 USD; витрати складу 100 USD. Однак судом першої інстанції вірно з`ясовано, що перевезення товару наземним транспортом здійснювалось 2 рази по території різних країн: США і Литовської Республіки. Втім, з цього документу неможливо встановити, що при його складенні врахована загальна сума витрат на послуги перевезення наземним транспортом, а не одна із таких поїздок.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що без надання додаткових документів неможливо достовірно встановити чи були включені всі витрати понесені позивачем на перевезення товарів, а також їх реальний розмір.

Тому митним органом вмотивовано було витребувано від декларанта додаткові документи, а саме документи на перевезення у розрізі складових витрат і коносамент документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що документи, подані до митного оформлення, містили зазначені вище недоліки, що призвело до виникнення сумнівів у органу митного контролю щодо достовірності відомостей, які у них містяться.

Отже, з огляду на встановлені обставини, дії відповідача щодо запиту у декларанта позивача додаткових документів вчинені вмотивовано, у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень.

Щодо посилань скаржника на те, про те, що митний орган не обґрунтував застосування резервного методу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Виходячи з наведеного вище, у цьому конкретному випадку митна декларація не могла бути оформлена за основним методом у зв`язку із розбіжностями в поданих до митного оформлення документах.

Щодо не доведеності неможливості застосування попередніх п`яти методів, колегія суддів зазначає, що при визначені митної вартості транспортного засобу, якщо немає можливості застосування основного методу, застосовуються другорядні.

При митному оформленні ввезеного автомобіля інспектор не міг застосувати жоден із другорядних методів, крім резервного, виходячи з наступного.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміють товари, які хоч і є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Використання двох попередніх методів не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо характеристики бувших у використанні автомобілів різняться.

Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання вартості.

Відповідно до статті 63 МК України, для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі. яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Посадова особа органу доходів і зборів не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Проте, інформація від виробника не була надана митному органу, що унеможливило застосування методу на основі додавання.

Згідно із частиною першою статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

При цьому, відповідач при проведенні консультацій з декларантом надавав йому можливість підтвердити заявлену за основним методом митну вартість товару додатковими документами, що не було ним здійснено у повній мірі.

З огляду на вказане, відповідачем було скориговано митну вартість легкового автомобіля марки JEEP, модель COMPASS LATITUDE, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2014 року випуску на підставі наявних у нього відомостей (інформації щодо вартості аналогічних транспортних засобів згідно сайту www.nadaguidеs.com) 5625 USD із застосуванням другорядного (резервного) методу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується іх висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА204000/2020/000124/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2020/00166.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 460/6667/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 15 грудня 2023 року.