Рішення

від 15.12.2023 по справі 200/6528/23

НЕ ВКАЗАНО

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2023 року Справа№200/6528/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі відповідач-1, ТУ ДСА України в Донецькій області), Державної судової адміністрації України (далі відповідач-2, ДСА України), третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (далі ГУ ДКСУ в Донецькій області), за змістом якої просить:

визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо не забезпечення ТУ ДСА України у Донецькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Першотравневого районного суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 13.06.2022 (включно), виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2 270,00 грн. та на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2 481,00 грн.;

зобов`язати ДСА України забезпечити ТУ ДСА у Донецькій області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Першотравневого районного суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 (включно), виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2 270 грн. та з 01.01.2022 по 13.06.2022 (включно), виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2 481,00 грн.

визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Донецькій області щодо нарахування та виплати судді Першотравневого районного суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 13.06.2022 (включно), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

зобов`язати ТУ ДСА України в Донецькій області провести нарахування та виплату судді Першотравневого районного суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (включно) виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.012021 2270,00 грн., та з 01.01.2022 по 13.06.2022 (включно) виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 - 2481 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Крім вказаного, позивачка просить суд допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення грошової винагороди в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка працювала на посаді судді Першотравневого районного суду Донецької області з 03.08.2020. На підставі рішення Голови Верховного Суду від 06.06.2022 № 211/0/149/22 відряджена до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області та з 13.06.2022 зарахована до штату вказаного суду.

Отримавши за період з 01.01.2021 13.06.2022 суддівську винагороду, позивачка дізналась, що її розмір не відповідає розміру, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а саме відповідач-1 нараховував суддівську винагороду, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 та з 01.01.2022 у розмірі 2 102,00 грн. При цьому, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач-1 був зобов`язаний нараховувати суддівську винагороду, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 у розмірі 2 270,00 грн. та на 01.01.2022 2 481,00 грн. У зв`язку із цим, позивачка не погоджується із сумою виплаченої їй суддівської винагороди та вважає, що відповідачами порушено її право на належне матеріальне забезпечення.

Ухвалою суду від 16.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/6528/23. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 КАС України.

Сторони у справі з клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) до суду не звертались.

Відповідачем-1 надано відзив на позовну заяву, де зазначено про необґрунтованість доводів позивачки та викладено прохання у задоволенні її вимог відмовити, з огляду на таке.

Статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що у 2021-2022 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня складає 2102,00 грн. Таким чином, у спірний період суддівська винагорода суддів місцевих судів відповідно до діючого законодавства обраховується від розміру посадового окладу судді, який складає 63 060,00 грн., а доплати обчислюються від цього розміру посадового окладу. Водночас ані в Законах України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», ані в кошторисі на відповідний рік не передбачено нарахування та виплату суддівської винагороди суддям місцевих загальних судів Донецької області, розрахованої від посадового окладу в розмірі, зазначеному позивачкою.

Крім того, відповідач-1 із посиланням на ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ стверджує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк звернення до суду, визначений у ч. 5 ст. 122 КАС України.

Також у відзиві ТУ ДСА України у Донецькій області викладено клопотання залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України.

Ухвалою суду від 30.11.2023 у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України в Донецькій області про залучення до участі у справі Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача відмовлено.

ДСА України, у встановлений судом строк, відзиву на позовну заяву надано не було, ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем-2 17.11.2023 о 00-31, про що свідчить довідка про доставку електронної кореспонденції до електронного кабінету користувача електронного суду.

Клопотань про продовження строку на надання відзиву відповідачем-2 до суду не подавалось.

Ураховуючи, що неподання відзиву розгляду справи не перешкоджає, суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів. (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ГУ ДКСУ в Донецькій області пояснень у справі не надавало.

Судом установлено такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Указом Президента України від 16.07.2020 № 278/2020 позивачку призначено на посаду судді Першотравневого районного суду Донецької області.

Наказом в.о. голови Першотравневого районного суду Донецької області від 03.08.2020 № 2-к позивачку зараховано до штату Першотравневого районного суду Донецької області та встановлено доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу.

Рішенням Голови Верховного Суду від 06.06.2022 № № 211/0/149/22 відряджена до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області та з 13.06.2022 зарахована до штату вказаного суду.

Згідно наявних у матеріалах справи розрахункових листків та наданих відповідачем-1 довідок-розрахунків за спірний період розмір посадового окладу ОСОБА_1 складав 63 060,00 грн.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Щодо строку звернення до суду.

Пунктом 18 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ (дата набрання чинності 19.07.2022) внесено зміни до таких законодавчих актів України: у Кодексі законів про працю України назву та частину другу статті 233 викладено в такій редакції:

"Стаття 233.Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, з 19.07.2022 законодавцем установлено, що строк звернення до суду у справах про вирішення трудового спору є тримісячний строк.

Спірні у справі правовідносин (01.01.2021 13.06.2022) виникли до набрання чинності змін, внесених Законом України № 2352-ІХ у ст. 233 КЗпП України, отже застосовується ст. 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до внесення відповідних змін, якою строк звернення із вимогами, які обґрунтовані порушенням законодавства про оплату праці працівника не обмежувався будь-яким строком.

Ураховуючи викладене, підстави вважати, що позивачка пропустила строк звернення до суду відсутні.

Щодо суті спірних правовідносин

Стаття 130 Конституції України.

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402)

Стаття 4.

1. Судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

2. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Стаття 48.

5. Незалежність судді забезпечується, зокрема:

7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

Стаття 135.

1. Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

2. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

3. Базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

9. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі Закон № 2017) передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. (ст. 1)

Відповідно ст. 2 Закону № 2017 передбачено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Принципами формування державних соціальних стандартів і нормативів, зокрема, є забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного; законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів; диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; (ст. 3 Закону)

Статтею 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Водночас метою встановлення державних соціальних стандартів у сфері доходів населення є, серед іншого, визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці. (ст. 7 Закону № 2017)

Відповідно ст. 20 Закону № 2017 розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону.

Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-ХІV (далі Закон № 966) передбачено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею 2 вказаного Закону, установлено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ (далі Закон № 1082)

Стаття 7. Установити у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ (далі Закон № 1928)

Стаття 7. Установити у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Висновки суду.

Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що прожитковий мінімум є базовою державною соціальною гарантією серед іншого для визначення розмірів заробітної плати (грошового забезпечення).

При цьому прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Тобто обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум це вартісне вираження матеріальних цінностей, необхідних для існування людини та соціальну частину певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя.

У свою чергу обсяг фізіологічних та соціальних потреб визначається в залежності від соціально-демографічної групи до якої належить особа. Законодавець виділяє такі основні соціально-демографічні групи: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.

Поряд із цим у законодавстві відсутня, як окрема соціально-демографічна група працездатних осіб судді.

Звідси суд вважає, що застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу судді є дискримінаційним та таким, що не відповідає ст. 17 Конституції України та законодавству України щодо державних соціальних стандартів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22.

Крім того, згідно із висновками Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 20.11.2023 справа № 120/709/22-а).

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX, Закону № 1982-IX та Закону № 2710 була неправомірною.

Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Щодо способу захисту порушеного права, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VІІІ, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VІІІ суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Повноваження та види розпорядників бюджетних коштів визначені статтею 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), відповідно до частини першої якої, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, Державна судова адміністрація України, , інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників (пункт 1 частини другої статті 22 БК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (пункт 4).

Частиною першою статті 23 БК України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Висновки суду.

У постановах Верховного суду у справах №400/2031/21 та № 360/503/21 суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення їх на новий розгляд через те, що у цих справах позови були пред`явлені до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (територіального органу ДСА), що здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік). Разом з тим, зважаючи на положення статей 148, 149 Закону №1402 у системному взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, процесуальний статус якого був у цих справах визначений в якості третьої особи.

У постанові Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 120/19262/21-а наведено такі правові висновки: «… у системному взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, процесуальний статус якого був у цих справах визначений в якості третьої особи. Ураховуючи те, що у цій справі ДСА України має статус відповідача і суд першої інстанції зобов`язав його, як головного розпорядника коштів, вирішити питання щодо фінансування спірних виплат, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.».

Ураховуючи викладене, належним способом захисту порушеного права позивачки на належне грошове забезпечення є зобов`язання ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів для проведення виплати судді Першотравневого районного суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн. та за період з 01 січня 2022 року по 13 червня 2022 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та зобов`язання ТУ ДСА України в Донецькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Першотравневого районного суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн. та за період з 01 січня 2022 року по 13 червня 2022 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовної вимоги про звернення до негайного виконання рішення суду у межах виплати суддівської винагороди за 1 місяць.

Стаття 371 КАС України.

1. Негайно виконуються рішення суду про: 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки рішення суду має зобов`язальний характер, присудження до стягнення суддівської винагороди не відбувається, то немає підстав для застосування п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України.

Підстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивачка звільнена від його сплати. Про інші судові витрати суду не заявлено.

Керуючись ст.ст.242-246,250,257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2, ЄДРПОУ 26288796), Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795) третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, 68, ЄДРПОУ 37989721), про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати судді Першотравневого районного суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період 01.01.2021 - 13.06.2022, обрахованих із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2 102,00грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів для проведення виплати судді Першотравневого районного суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, обрахованих із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2 270,00 грн. та за період з 01.01.2022 по 13.06.2022 обрахованих із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2481,00 ,00 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити судді Першотравневого районного суду Донецької області ОСОБА_1 суддівську винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, обрахованих із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2 270,00 грн. та за період з 01.01.2022 по 13.06.2022 обрахованих із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2481,00 ,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням, передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 15.12.2023.

Суддя І.В. Буряк