Ухвала

від 08.12.2023 по справі 631/908/23

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/908/23

провадження № 2/631/448/23

У Х В А Л А

п р о з а л и ш е н н я п о з о в н о ї з а я в и б е з р у х у

08 грудня 2023 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Мащенко С. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради,- «Про позбавлення батьківських прав»,-

в с т а н о в и в:

До Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради,- «Про позбавлення батьківських прав».

Зі змісту заяви вбачається, що позивач просить позбавити відповідача батьківських прав у відношенні неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначена заява зареєстрована за вхідним № 3713/23-вх із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/908/23 (провадження № 2/631/448/23) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день надходження передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В.

Зважаючи на це та у відповідності до приписів частини 8 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України суд в день надходження позову звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, відповідь на який отримав в цей же день за № 146745 про відсутність даних особи ОСОБА_2 у цьому реєстрі.

Зважаючи на це та у відповідності до приписів частини 6 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України суд у визначений цим кодексом строк за вихідним № 2/631/448/23/4411/2023 звернувся до відповідних органів реєстрації місця перебування та місця проживання особи стосовно надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , відповідь на які отримав 07.12.2023 року за вхідним № ЕП-2415/23-вх та № 6822/23-вх.

Однак під час вирішення в межах строку, визначеного частиною 1 статті 185 та згідно із частиною 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України, питання щодо відкриття провадження у справі, проаналізувавши фактичні обставини позову, їх правову кваліфікацію, характер спірних правовідносин та предмет захисту, судом встановлено, що позов подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 - 177 цивільного процесуального кодифікованого закону України, що обумовлюють обов`язкові для дотримання позивачем вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також документів, які до неї додаються.

Зокрема, відповідно до положень частини 4 статті 177 вказаного вище нормативно-правового акту до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Приписи частини 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 і частиною 1 статті 9 вказаного вище нормативно-правового акту, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України, сплачується за місцем розгляду справи і зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, обов`язок позивача справити судовий збір під час звернення із позовом до суду є його процесуальним обов`язком, що має на меті виконання компенсаційної, превентивної та соціальної функції у сукупності.

Відтак, згідно із частиною 1 і абзацом 2 підпункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 0,4 розміру та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Окрім того, відповідно до абзацу 2 підпункту 2 частини 2 статті 4 вказаного вище Закону за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Аналізуючи зміст позовних вимог ОСОБА_1 , судом з`ясований предмет її позову, а саме:

- позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказане свідчить про те, що позивач має 2 вимоги в позові, зокрема: усі вони немайнового характеру.

Положення абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачають, що за подання позовної заяви, в якій об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Аналогічне за своїм правовим змістом роз`яснення наведене й Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 13 його Постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (зі змінами та доповненнями), яке є обов`язковим для застосуванням судом до тих пір, поки не буде змінене або спростоване сучасною практикою Верховного Суду, а саме: якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо за кожну із таких вимог (або загальною сумою).

Приходячи до такого, суд також керується правозастосовною практикою, викладеною Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постановою Верховного суду, прийнятою у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 18.09.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 758/5118/21 (провадження № 61-5554сво23), в якій зроблено висновок про те, що у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Норми цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок , що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об`єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові.

Виконуючи приписи частини 4 статті 177 цивільного процесуального кодифікованого закону України, позивачем при зверненні у серпні 2023 року до суду із цим позовом додано один документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1073,60 гривень.

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 року з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 2684,00 гривень, а тому за подання до суду позовної заяви із вимогою немайнового характеру в порядку позовного провадження судовий збір повинен справлятися в розмірі 1073,60 гривень за кожну таку вимогу, виходячи з розрахунку: 2684 гривень х 0,4 = 1073,60 гривень.

Таким чином, під час звернення до суду із цим позовом ОСОБА_1 , слід було сплатити 2147,20 гривень, виходячи з розрахунку: 2 вимоги немайнового характеру х 1073,60 гривень = 2147,20 гривень.

Проте, нею фактично сплачено за квитанцією № 7 від 14.07.2023 року лише 1073,60 гривень, а тому не справленим залишений судовий збір у сумі 1073,60 гривень.

Крім того, з огляду на зміст пункту 5 частини 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Натомість, вказані вимоги процесуального закону проігноровані позивачем, оскільки нею не надано висновок служби у справах дітей щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно кожної дитини.

Статтею 164 Сімейного кодексу України № 2947-III від 10 січня 2002 року (із змінами та доповненнями) визначений чіткий перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Також, суд зауважує, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою правові наслідки як для батьків, так і для дитини, що передбачені статтею 166 Сімейного кодексу України.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При цьому, в постанові Пленум Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про її застосування слід вирішувати тільки після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, в тому числі ставлення батьків до дітей.

Відтак, виявлені судом недоліки унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі задля справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав ОСОБА_1 шляхом ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вказане повністю кореспондує зі змістом статті 55 Конституції України, яку відповідно до рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) слід розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку, і суд не може відмовити у правосудді, а також у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства.

Одночасно із цим правилами прецедентної практики Європейського суду з прав людини передбачено, що кожна держава - учасниця Конвенції, реалізуючи пункт 1 її статті 6 щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, незважаючи на те, що звернення особи до суду є її абсолютним правом, однак воно повинно ґрунтуватись на приписах матеріального та процесуального законів.

Згідно з нормами частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позов подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про те, що за таких обставин, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради,- «Про позбавлення батьківських прав» слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення їй ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Приходячи до такого, суд на виконання вимог частини 2 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що недоліки позову слід усунути шляхом вчинення певних дій, як то:

- сплатити судовий збір в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- додати до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору у належному розмірі;

- надати висновок служби у справах дітей про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно кожної дитини, або виконати вимоги частини 4 статті 83 й частин 1 і 2 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України.

Постановляючи ухвалу, суд вказує точну суму судового збору, яку слід доплатити ОСОБА_1 , а саме: 1073,60 гривень виходячи з розрахунку: 1 вимога немайнового характеру позову х 1073,60 гривень за одну таку вимогу = 1073,60 гривень.

Постановляючи ухвалу, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади, та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 55 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; статтями 17, 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями); Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями); абзацом 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води); Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (зі змінами та доповненнями); Постановою Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року; статтями 164, 166 Сімейного кодексу України № 2947-III від 10 січня 2002 року (із змінами та доповненнями), і статтями 3, 4, 14, 15, 17, 18, 43, частиною 1 статті 64, статтями 76 - 80, 83, 84, 89, частиною 3 статті 124, статтями 133, 175 - 177, частиною 1 статті 185, частиною 3 статті 294, пунктом 1 частини 1 і частиною 2 статті 258, статтями 259 - 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 і 11 статті 272, частиною 2 статті 352 та частиною 2 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради,- «Про позбавлення батьківських прав», залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі виконання нею відповідно до ухвали суду у встановлений нею строк вимог, визначених статтями 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України, позов буде вважатися поданим в день первісного його подання до суду, інакше - буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.

Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня її складення.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала, що набрала законної сили, обов`язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Ухвалу постановлено, складено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко