Рішення

від 15.12.2023 по справі 336/9394/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

15.12.23

Справа №336/9394/23

Пр.2/336/3334/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №336/9394/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кутузова 2» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління будинку, -

за відсутності сторін та їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в інтересах позивача 08.09.2023 звернувся до суду з зазначеним позовом, просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по внескам на управління будинку з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості за період з 01.04.2021 по 31.08.2023 у сумі 14732,99 гривні, яка складається з заборгованості по внескам на управління будинку за період з 01.04.2021 по 31.08.2023 у сумі 10063,00 гривень, 3 % річних у сумі 730,33 гривень, інфляційних витрат у сумі 3939,66 гривень.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що відповідачі є співвласниками житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 , зареєстровані за цією ж адресою. За період з 01.04.2021 по 31.08.2023 заборгованість відповідачів як солідарних боржників зі сплати внесків на управління будинку дорівнює 10063,00 гривень, інфляційні втрати 3939,66 гривень, 3% - 730,33 гривень. Для розрахунку заборгованості враховано, що згідно з протоколом загальних зборів №2 ОСББ «Кутузова 2» від 16.02.2020 внесок на витрати з управління багатоквартирним будинком становлять 5,00 гривень за 1 кв.м. В позасудовому порядку відповідачі не повідомляли про згоду з наявною заборгованістю та готовність здійснити сплати в рахунок її погашення.

Позивач, скориставшись своїм правом на подання позову з вимогою про стягнення вказаної заборгованості, із посиланням на ст. 322, 526, 625 ЦК України, положення Законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку», просить задовольнити позов.

Ухвалою судді від 15.09.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Згідно з ухвалою відповідачам визначено строк на подання відзиву та роз`яснено, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

11.10.2023 до справи надійшов відзив, скерований відповідачкою ОСОБА_1 засобами поштового листування 09.10.2023 з дотриманням строку на його подання (копія ухвали суду, позовної заяви із додатками отримана стороною відповідача 27.09.2023 відповідно до наявного поштового повідомлення).

Згідно з відзивом сторона відповідача вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, з 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, з урахуванням чого та приписів Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 заборонено здійснювати нарахування інфляційних та інших витрат на заборгованість, що утворена у зв`язку із несвоєчасним та /або неповним внесенням населення плати за житлово-комунальні послуги. Таким чином, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат суперечить нормам чинного законодавства. Вказана обставина зумовлює і пропорційне зменшення суми судових витрат, що підлягають стягненню.

Представник позивача голова правління ОСББ Бондаренко Г.А. в судове засідання не з`явилась, за змістом клопотання, вх.№ від 06.12.2023 просить розглядати справу без участі сторони позивача.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Капуста А.В. згідно з клопотанням, вх.№ від 07.12.2023, просить провести розгляд за відсутності представника, підтримує заперечення, висловлені у відзиві на позовну заяву.

Інших заяв та клопотань з процесуальних питань до матеріалів справи учасниками справи не подано. Крім того, про причини своєї неявки відповідачка ОСОБА_2 суд не повідомляла, правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористалась, проте отримала копію позовної заяви із додатками, що підтверджено поштовим повідомленням, наявним у справі. За приписами ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Підстав для відкладення розгляду справи та оголошення перерви у розгляді судом не встановлено (у відповідності до положень ст.223, 240 ЦПК України).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

За змістом ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Судом встановлено, що 09 серпня 2016 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кутузова 2» було зареєстровано як юридичну особу з організаційно-правовою формою - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та присвоєно код ЄДРПОУ 40729028.

Згідно із пунктом 1 розділу І Статуту ОСББ «Кутузова 2», Об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Відповідно до розділу ІІ Статуту метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Завданням та предметом діяльності Об`єднання є, серед іншого, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (п.3 розділу ІІ Статуту.

Згідно із пунктами 1, 2 розділу ІV Статуту джерелами фінансування є кошти Об`єднання, які складаються, в тому числі, з внесків і платежів співвласників. Сплата встановлених загальними зборами Об`єднання внесків і платежів є обов`яковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання встановлюється виключно пропорційно до загальної площі будинків, квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників встановлюється загальними зборами Об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

При цьому співвласники Об`єднання зобов`язані своєчасно і у повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (пункт 2 розділу V Статуту) згідно з наведеним переліком.

Встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №345582555 від 07.09.2023 на праві приватної спільної часткової власності є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, р.№ НОМЕР_1 від 04.11.2008, виданого Шевченківською РДА ЗМР з 11.11.2008, реєстровий номер майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно №25364364. За даними витягів з реєстру територіальної громади м.Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 14.09.2023 (на електронний запит суду) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані у зазначеній вище квартирі. Заперечень з приводу приналежності житлового приміщення стороною відповідача не висловлено.

Згідно з наявним розрахунком заборгованості, квартира за вказаною адресою має загальну площу 69,40 м.кв. Враховуючи тариф (5,00 гривень за 1 м.кв.), за період з 01.04.2021 по 31.08.2023 за управління будинком у відповідачів утворилась заборгованість у сумі 10063,00 гривень, тобто, по 347 гривень на місяць. За змістом відзиву з боку відповідачки не надано доказів на спростування наявної суми заборгованості.

У матеріалах справи також наявна довідка про розмір заборгованості по інфляційним втратам та 3% річних, що нараховані відповідно до ст.625 ЦК України за період з квітня 2021 року по серпень 2023 року, які дорівнюють відповідно 3939,66 гривень та 730,33 гривень.

Судом також встановлено, що претензія, надіслана позивачем ОСОБА_1 , залишена без відповіді.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з такого нормативного обґрунтування.

Так, згідно з ч. 1, 3, 4ст. 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правовідносини щодо взаємних прав та обов`язків виконавця з надання послуг з управління багатоквартирним будинком та споживача, порядок розрахунків за надання послуг, підстави й розмір відповідальності за неналежне виконання обов`язків регулюються нормами ЦК та ЖК України, Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів», положеннями Законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги це суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт.

Згідно з ч.1-3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

За приписами статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Разом з цим, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Крім того, ч.1 ст.385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

У ст.15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

За змістом ч.1,2 ст.16 вказаного вище нормативно-правового акта (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання; укладати договори; виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об`єднання в порядку, визначеному законом; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об`єднання; встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку. Загальні збори об`єднання мають право делегувати асоціації, до якої входить об`єднання, частину повноважень своїх органів управління.

Статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» врегульовано, що ОСББ має право забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків. Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об`єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів; виступати засновником (учасником) інших юридичних осіб. Реалізація прав об`єднання, визначених цією статтею, здійснюється його правлінням за дорученням загальних зборів та відповідно до статуту об`єднання.

Крім того, за нормою статтей 10, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Положеннями ст.7 Закону № 417-VIII визначені обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів, а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

Отже, співвласник житлового приміщення у житловому комплексі, в якому створене Об`єднання, має обов`язок зі сплати внесків відповідно до прийнятих загальними зборами рішень, а також з оплати інших платежів за спожиті житлові або комунальні послуги.

Відповідно, ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з цим, положення ст.526 ЦК України є застосовними як щодо виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За приписами статей 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, ЦК України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дійсно, судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих послуг, яке кореспондується із правом вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) про сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Проте, п.п.4 п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» передбачено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Разом з цим, за змістом п.1 Постанови КМУ №206 від 05.03.2022 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Так, 11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 р. на усій території України введено карантин та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запроваджування обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 та від 21.04.2021 № 405 «Про внесення змін до деяких актів КМУ» було продовжено карантин.

Разом із тим, внесено зміни до розпорядження КМУ від 25.03.2020 №338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30.04.2023. Також продовжено на всій території України карантин до 30.04.2023.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Враховуючи вище викладене, нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 01.04.2021 по 31.08.2023 на наявну заборгованість зі сплати на надані відповідачам послуги не відповідає вимогам вищевикладених нормативно-правових та підзаконних актів. Відповідно, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів в солідарному порядку 3% відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України встановлено підстави для відмови.

Нормами ст.541, 543 ЦК України врегульовано, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Так, судом встановлено, що відповідачами (що є солідарними боржниками відповідно до заявлених вимог) неналежним чином виконувались зобов`язання як співвласників житлового приміщення, покладених на них Статутом Об`єднання та Законом, а саме, щодо своєчасної та у повному обсязі сплати обов`язкових внесків співвласників, внаслідок чого за період з 01.04.2021 по 31.08.2023 виникла заборгованість у сумі 10063,00 гривень, що підтверджується відповідним розрахунком, дослідженим судом під час розгляду справи та є належним, достовірним й допустимим доказом у даній справі.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч.1 ст.81 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. За вимогами ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ч.1 ст.266 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Отже, встановивши, що ОСББ «Кутузова 2» на законних підставах забезпечує надання послуг відповідачам, які є членами цього Об`єднання та власниками житлового приміщення, проте не виконують своїх зобов`язань зі щомісячної сплати внесків за отримані та спожиті послуги належним чином, внаслідок чого мають заборгованість, не сплачену в позасудовому порядку, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача цієї суми заборгованості в солідарному порядку без урахування інфляційних втрат та 3 % річних. Відповідно, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються частково, слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору у сумі по 916,62 гривень з кожного відповідача, тобто пропорційно до розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

П.1,2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

У ч.8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що 01.09.2023 між позивачем ОСББ «Кутузова 2» та адвокатом Здориком О.І. укладено договір про надання правничої допомоги. Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.09.2023 сторони досягли домовленості що вартість послуг виконавця (за подання позовної заяви) за цим актом складає 1200,00 гривень, які позивач сплатив адвокату, про що надано квитанцію до прибуткового касового ордера від 01.09.2023. Разом з цим, згідно з додатком до договору від 01.09.2023 (№1), а саме, п.1.2, сума правової допомоги адвоката за підготовку та подання позовної заяви, включаючи підготовку до судового розгляд, консультування клієнта (враховуючи перелік саме юридичних послуг) становить 1200,00 гривень. Сплата за участь у судових засіданнях до цієї суми не включається.

Обґрунтованих заперечень з приводу розміру витрат на правову допомогу стороною відповідача суду не надано, крім твердження щодо пропорційності розміру витрат у відповідності до суми заборгованості, що стягується.

Згідно з положеннями ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

Тому, враховуючи загальні засади цивільного процесуального законодавства та критерії відшкодування, їх доцільність та співрозмірність, відсутність обґрунтованих заперечень з боку відповідачів, суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порівну необхідно стягнути на користь позивача витрати на правову (правничу) допомогу у сумі 1 200,00 гривень, а саме, по 600,00 гривень з кожного відповідача, тобто, витрати сторони позивача підлягають компенсації у повному обсязі.

Керуючись ст. 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-266, 272-274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кутузова 2» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління будинку задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кутузова 2» заборгованість зі сплати внесків на управління будинку за період з 01.04.2021 по 31.08.2023 у сумі 10063,00 гривень (десять тисяч шістдесят три гривні 00 копійок).

У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кутузова 2» трьох відсотків річних та інфляційних витрат відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кутузова 2» судові витрати по сплаті судового збору у сумі по 916,62 гривень (дев`ятсот шістнадцять гривень 62 копійки) з кожного відповідача.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кутузова 2» витрати на професійну правничу допомогу у сумі по 600,00 гривень (шістсот гривень 00 копійок) з кожного відповідача.

Реквізити сторін: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кутузова 2», адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Кутузова, б.2, код ЄДРПОУ 40729028.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 15.12.2023.

Суддя Л.А.Вайнраух