Рішення

від 06.12.2023 по справі 193/71/20

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/71/20

Провадження 2/193/8/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 грудня 2023 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

за участі: секретаря судового засідання Хомич Н.О.

представника третьої особи Єремєєва А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивачів ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Девладівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, про скасування розпорядження райдержадмністрації від 23.11.2005 № 514-р та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача та третьої особи.

21.01.2020 представник позивачів ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із вищевказаним цивільним позовом до відповідача Софіївської РДА в обґрунтування якого вказала, що позивачі успадкували після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рівних частках кожний, право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Маяк» с. Криничувате Софіївського району Дніпропетровської області, розміром 8,21 умовних кадастрових гектарів.

Наголосила, що позивачі не отримували державних актів на право власності на земельну ділянку, оскільки успадкована земельна ділянка увесь час перебувала в оренді.

ОСОБА_2 виявила самостійно обробляти свою частину земельної ділянки, тому вона звернулася до Софіївської РДА для вирішення питання про виділення земельної ділянки у натурі та присвоєння кадастрового номеру, але вона отримала відповідь від архівного відділу названої РДА про те, що згідно розпорядження голови Софіївської райдержадміністрації від 23.11.2005 за № 514-р, їй та ОСОБА_3 вирішено виділити у натурі по 3,5216 га кожному земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та присвоєно кадастровий номер 1225287700:01:001:0213 на підставі технічної документації із землеустрою від 29.07.2008, що була виготовленою ТОВ «Дніпроленд».

Зазначила, що вищевказане розпорядження винесено з грубим порушенням їхніх майнових прав, адже ним було значно зменшено розмір земельної ділянки, зокрема з 8,21 до 7,04 га, тобто фактично позбавлено права на 1,017 га землі.

З огляду на викладене, а також посилаючись на те, що жоден з позивачів не зверталися ні до райдержадміністрації з заявами про надання згоди на виготовлення державного акту на землю, ні до ТОВ «Дніпроленд» для виготовлення технічної документації з землеустрою, представник позивачів просила визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Софіївської райдержадміністрації від 23.11.2005 за № 514-р та застосувати поворот виконання рішення шляхом визнання недійсним державних актів на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, які розташовані в с. Криничувате Софіївського району Дніпропетровської області, площею 3,5216 га кожна, що видані на ім`я позивачів.

У відзиві на позов, який надійшов від відповідача Софіївської РДА її представник заперечував проти позову посилаючись на те, що жодних прав та законних інтересів позивачів порушено не було. Зазначено, що згідно із п.2 Указу Президента Українивід 10.11.1994 № 666/94кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) саме в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Самі ж розміри земельної частки (паю) відповідно до Указу ПрезидентаУкраїни від8серпня 1995№ 720/95 обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

Розпорядженням голови Софіївської районної державної адміністрації від 27.02.1997 за № 76-р, окрім інших колективних підприємств, які проводили розпорювання земель сільськогосподарського призначення, було затверджено також розмір земельної частку (паю) і для членів колишнього КСП «Маяк», що складало у розмірі 8,21 умовних кадастрових гектарів та вартістю 32715 грн.

Проте вже наступним своїм розпорядженням за № 102-р від 26.04.2001 були затверджені нові розрахунки розміру земельної частки (паю) та його вартості по колишньому КСП «Маяк», зокрема розмір земельної частки (паю) вже складав у розмірі 7,21 га, і був оцінений у 28730 грн. Крім того цим розпорядженням визнано таким, що втрати чинність положення розпорядження голови Софіївської РДА від 27.02.1997 за № 76-р, які стосувалися попереднього розміру і вартості. Останнє розпорядження до цього часу не змінювалося, не скасовувалося і ніким не оскаржувалося, а тому є чинним для всіх кого воно стосується.

Зазначено, що якщо позивачі вважають, що їм було відведені земельні ділянки у меншому розмірі аніж у тому, на який вони мають право, то вони не позбавленні можливості звернутися у позасудовому порядку до Девладівської сільської ради з клопотанням про виділення їм додаткових земельних ділянок, при цьому не виникає ніякої потреби скасовувати вже набуте право власності на земельні ділянки.

Вважає, що задоволення цього позову завдасть шкоди у першу чергу самим позивачам, адже вони втратять вже набуте право власності на земельні ділянки і вони не зможуть розраховувати на отримання взамін земельних ділянок з більшою площею, ніж встановлено розпорядженням за № 102-р від 26.04.2001.

Крім того, зазначає, що позовні вимоги про скасування розпорядження голови Софіївської райдержадміністрації від 23.11.2005 за № 514-р призведе до порушення прав інших 19 громадян, яким разом з позивачами за цим рішенням теж виділялися земельні ділянки у натурі для подальшого виготовлення державних актів на землю. З огляду на викладене просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Або ж, посилаючись на правові позиції ВСУ, висловлених у своїх постановах від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14 та від 16.11.2016 у справі 6-2469цс16, у контексті того, що оскаржуване розпорядження було прийняте 23.11.2005, але з позовом про його скасування позивачі звернулися лише через 15 років, просив також застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволені позову й за цих підстав.

Третя особа, без самостійних вимог, фактично на стороні відповідача - Девладівська сільська рада Софіївського району Дніпропетровської області, направила до суду свої письмові заперечення відповідно до яких, посилаючись фактично на ті самі доводи та докази, що зазначені відповідачем у своєму відзиві, просила теж у задоволені позовних вимог відмовити. Додатково зазначила, що позивачами обрано не ефективний та не належний спосіб захисту, оскільки навіть у разі задоволення таких позовних вимог це не захистить їхні права, які вони вважають порушеними, а навпаки може призвести до реального їх порушення.

Заяви (клопотання) сторін та процесуальні дії суду у справі.

З 21.01.2020 справа перебувала в провадженні судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кащука Д.А (т.1 а.с.20);

27.01.2020 за ухвалою попереднього складу суду позов залишено без руху (т.1 а.с.21);

03.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.49);

14.02.2020 надійшов відзив від Софіївської РДА (т.1 а.с.31-38);

26.02.2020 за ухвалою суду на підставі клопотання представників сторін залучено для участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Девладівську сільську раду Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області (т.1 а.с.55);

13.05.2020 до суду надійшли письмові пояснення (заперечення проти позову) від названої третьої особи (т. 1 а.с. 72-74);

12.06.2020 за ухвалою суду на підставі клопотання представників позивачів та третьої особи постановлено витребувати з архівного відділу Софіївської РДА копії розпоряджень головирайдержадміністрації від 26.04.2001 за №102-р про затвердження розрахунків розміру земельної частки (пай) та його вартості по бувшому КСП «Маяк" та від 23.11.2005 №514-р про виділення в натурі земельних ділянок в розмірі земельної частки(пай) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки громадянамна території Першотравневої сільської ради, яким вирішено виділити земельні ділянки у натурі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 3,5216 га кожному, а також оригінали заяв позивачів від 10.11.2005 про надання згоди на виготовлення державного акту із земель колишнього КСП "Маяк". Крім того постановлено витребувати у позивачів оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) ДП № 0163949 від 06.03.1997, а у разі якщо цей сертифікат перебуває не у володінні позивачів зазначити: про дату та обставини вибуття даного сертифікату із володіння позивачів та чи зверталися до правоохоронних органів щодо неправомірного вибуття із їх володіння цього документу; докази (договори) щодо перебування земельних ділянок з кадастровими номерами 1225287700:01:001:0213 та 1225287700:01:001:0139 площею 3,5216 га кожна у користуванні на умовах оренди, а також дати повернення зазначених земельних ділянок із оренди у фактичне володіння позивачів (т. 1 а.с.93-94);

30.06.2020 за ухвалою суду на підставі клопотання представників позивачів витребувано у Криворізькій філії державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області спадкову справу, заведену після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (т.1 а.с.110);

24.07.2020 за ухвалою суду на підставі клопотання представників позивачів витребувано з Тернівського РС м. Кривий Ріг ГУ ДМС України в Дніпропетровській області для цілей проведення судової почеркознавчої експертизи оригінали документів на яких містяться вільні зразки підпису ОСОБА_2 (т.1 а.с.122).

15.09.2020 за ухвалою суду на підставі клопотання представників позивачів витребувано з Новокодацького РС м. Дніпро ГУ ДМС України в Дніпропетровській області для цілей проведення судової почеркознавчої експертизи оригінали документів на яких містяться вільні зразки підпису ОСОБА_3 (т.1 а.с.142).

17.11.2020 за ухвалою суду на підставі клопотання представника третьої особи постановлено повторно витребувати у позивачів оригіналів договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1225287700:01:001:0213 та 1225287700:01:001:0139 площею 3,5216 кожна, а також оригінали угод про розірвання договорів оренди щодо вказаних земельних ділянок (т.1 а.с.214).

17.11.2020 за ухвалою суду за клопотанням представника позивачів зупинено провадження у справі у зв`язку з призначенням у справі судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено Дніпропетровському НДЕКЦ (т.1 а.с.215-216);

25.01.2021 за ухвалою суду провадження у справі поновлено у зв`язку з необхідністю надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи (т. 1 а.с.226);

24.02.2021 за ухвалою суду на підставі клопотання представників позивачів витребувано з Софіївської державної нотаріальної контори та Дніпропетровського пасажирського вагонного депо № 1 для цілей проведення судової почеркознавчої експертизи оригінали документів, на яких містяться вільні зразки підпису ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.1 а.с.237);

18.03.2021 за ухвалою суду на підставі клопотанням експерта визначено перелік оригіналів документів, у яких містяться вільні та порівняльні зразки підпису та почерку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.1 а.с.245);

26.04.2021 за ухвалою суду провадження у справі поновлено у зв`язку з необхідністю надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи (т. 2 а.с.5);

17.06.2021 за ухвалою суду за клопотанням представника відповідача замінено первісного відповідача Софіївську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області, яку ліквідовано на належного відповідача, її правонаступника - Криворізьку районну державну адміністрацію Дніпропетровської області (т.2 а.с.58);

30.06.2021 за ухвалою суду за клопотанням представника позивачів зупинено провадження у справі у зв`язку з призначенням у справі судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено Дніпропетровському НДЕКЦ (т.2 а.с.63-64);

11.08.2021 за ухвалою суду провадження у справі поновлено у зв`язку з необхідністю надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи (т. 2 а.с.69);

24.09.2021 закінчилися повноваження у головуючого судді Кащука Д.А., тому за результатами повторного автоматичного розподілу від 27.09.2021 цивільну справу передано для розгляду іншому судді цього суду - Томинцю О.В. (т.2 а.с.113,114);

01.10.2021 за ухвалою нового складу суду цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.115);

02.11.2021 за ухвалою суду за клопотанням представника позивачів зупинено провадження у справі у зв`язку з призначенням у справі судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено Дніпропетровському НДЕКЦ (т.2 а.с.130-131);

22.12.2021 за ухвалою суду провадження у справі поновлено у зв`язку з неможливістю проведення почеркознавчої експертизи (т. 2 а.с.140);

25.01.2022 за ухвалою суду за клопотанням представника позивачів зупинено провадження у справі у зв`язку з призначенням у справі судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено Дніпропетровському НДІСЕ (т.2 а.с.153-154);

14.10.2022 за ухвалою суду провадження у справі поновлено у зв`язку з неможливістю проведення почеркознавчої експертизи через несплату її позивачами (т. 2 а.с.140);

22.11.2022 за ухвалою суду за клопотанням представника позивачів зупинено провадження у справі у зв`язку з призначенням у справі судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено Дніпропетровському НДІСЕ (т.2 а.с.185-186);

27.07.2023 за ухвалою суду провадження у справі поновлено у зв`язку з надходженням до суду висновків експертизи (т. 2 а.с.216);

08.09.2023 до суду надійшли додаткові пояснення (заперечення) від представника третьої особи (т.2 а.с. 235-242);

08.09.2023 за ухвалою суду підготовче судове засідання закрито і справу призначено до судового розгляду (т.2 а.с.244);

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їхній представник адвокат Ковалик М.Ф. у судове засідання на виклик суду не з`явилися. Між тим, від представника позивачів надійшла заява про можливість розгляду справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити у повному обсязі (т.3 а.с.17).

Відповідач, Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, проте надіслала до суду письмову заяву про можливість розгляду справи за відсутності представника адміністрації. Справу просили розглянути з урахуванням відзиву Софіївської РДА (т.2, а.с. 47, 55, 74, 79, 89, 95, 123, 146, 170, 180).

Представник третьої особи без самостійних вимог, Девладівської сільської ради Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області, ОСОБА_5 , у судовому засіданні посилаючись на доводи та докази, зазначені ним у своїх письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості або ж через сплив строків позовної давності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 за життя набув на підставі розпорядження голови Софіївської районної державної адміністрації від 27.02.1997 за № 76-р право на земельну частку (пай) розміром 8,21 умовних кадастрових гектарів, вартістю 32715 грн, яке перебувало у колективній власності КСП «Маяк» с. Криничувате Софіївського району Дніпропетровської області, що підтверджено сертифікатом на право на земельну частку (пай), серії ДП №0163949 від 06.03.1997 (т.1 а.с.14).

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.12.2000, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 успадкували у рівних частках кожний, вищевказане право на земельну частку (пай), зокрема у розмірі саме 8,21 умовних кадастрових гектарів (т.1 а.с.12).

26.04.2001, тобто після успадкування позивачами згаданого права на земельну частку (пай), головою Софіївської районної державної адміністрації було винесено розпорядження за № 102-р згідно з яким були затверджені нові розрахунки розміру земельної частки (паю) та його вартості по колишньому КСП «Маяк» за яким затверджено розмір земельної частки (паю) названого колективного підприємства у розмірі 7,21 га, а вартістю - 28730 грн. Крім того, також визнано такими, що втратили чинність окремі положення згаданого вище розпорядження голови Софіївської РДА від 27.02.1997 за № 76-р (т.1 а.с.39).

Відповідно до розпорядження голови Софіївської районної державної адміністрації від 23.11.2005 за № 514-р «Про виділення у натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Першотравенської сільської ради», згідно списку до якого, позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відводилося у натурі по 3,5216 га кожному земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.42,43).

Судом встановлено, що на підставі цього розпорядження позивачі отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, площею по 3,5216 га кожний, за кадастровим номерами 1225287700:01:001:0213 та 1225287700:01:001:0139, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Також судом встановлено, що названу вище сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Девладівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Позивачами оскаржується розпорядження Софіївської РДА від 23.11.2005 за № 514-р з тих мотивів, що ними було суттєво зменшено розмір земельної ділянки, зокрема з 8,21 до 7,04 га, (3,5216 х 2) тобто фактично позбавлено їх права на 1,017 га землі сільськогосподарського призначення. Крім того, з заявами на виділення їм земельних ділянок у натурі у такій площі позивачі не зверталися.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

За положеннямистатті 4 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення права на земельну частку (пай), цивільні права і обов`язки виникають з підстав,передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч інепередбаченізаконом, але в силу загальних начал і змістуцивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до цього цивільні права й обов`язки виникають: з угод, передбаченихзаконом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у томучислі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якимизаконпов`язує настання - правових наслідків.

Указом Президента Українивід 10 листопада 1994 року № 666/94було визначено право на приватизацію земель, що знаходяться у користуванні сільськогосподарських підприємств та організацій, шляхом передачі цих земель у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам та у приватну власність тих, хто її обробляє.

Організаціям землеустрою рекомендовано здійснювати у якомога коротші строки поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), а кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Установлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

У наступномуУказі Президента України від 8 серпня 1995 № 720/95року визначено, що правона земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерноготовариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Відтак за змістом зазначених норм насамперед право на земельну частку (пай) виникає з моменту видачі акта на право колективної власності на землю у членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, зазначених у списку, що додається до державного акта.

На виконання зазначених вищеуказівбуло прийнято ряд законів та підзаконних нормативних актів. Зокрема,Закон України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»,постанови КМУ від 12 жовтня 1995 року № 801тавід 04 лютого 2004 року № 122 та спільний наказ Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства и продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціїпо складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджені 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України тощо.

Зазначеними нормативним актами встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.

Резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни -спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно достатті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Крім того,статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»також передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваноює земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право наземельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Відтак саме Девладівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області повинна здійснити заходи щодо відновлення прав позивачів.

Статтею 1216 ЦК Українипередбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини)від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зістаттею 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно достатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

У пункті 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Отже, наявне у спадкодавця ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) саме у розмірі 8,21 в умовних кадастрових гектарах, яке було визначено у відповідному сертифікаті на право на земельну частку (пай) є об`єктом спадкування після його смерті, у тому числі й у випадку, коли з різних причин спадкоємцям цієї особи було виділено у власність земельні ділянки у меншому розмірі ніж це було визначено сертифікатом на право на земельну частку (пай).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на ефективний засіб правового захисту. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16).

Верховним Судом (постанова від 04.07.2023 р. у справі № 904/9132/21) на сьогодні також було підтверджено правову позицію, відповідно до якої способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Як установлено судом у цій справі, сертифікат на право на земельну частку (пай) виданий батькові позивачів на підставі включення його до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), як члену КСП «Маяк» та розпорядження Софіївської РДА Дніпропетровської області від 27.02.1997 № 76-р.

У подальшому розпорядженням № 102-р від 26.04.2001, були внесені зміни в частині розміру земельної частки (паю) та її вартості по колишньому КСП «Маяк». До вказаного сертифіката внесені 07.05.2001 дані про спадкоємців померлого, про те даних щодо зміни площі і вартості до цього документу внесені не були, хоча розпорядження № 102 від 26.04.2001 на цей час вже набрало чинності.

Як установлено під час розгляду справи, розпорядження Софіївської районної державної адміністрації за № 102-р від 26.04.2001, згідно з яким були затверджені нові розрахунки розміру земельної частки (паю) та його вартості по колишньому КСП «Маяк» у розмірі 7,21 га, вартістю 28730 грн, а також визнано такими, що втратили чинність положення згаданого вище розпорядження голови Софіївської РДА від 27.02.1997 за № 76-р у частині затвердження попередніх розмірів та вартості земельних паїв, не оскаржувалось і до цього часу є чинним.

Під час судового розгляду справи установлено, що позивачі не бажають відмовлятися від вже успадкованої частини земельної частки (паю), навпаки, вони наполягають на тому, що їх неправомірно позбавлено права на більшу частину земельних ділянок.

Проте, для відновлення своїх майнових прав, останні подали до суду вимоги про скасування розпорядження від 23.11.2005 за № 514-р на підставі якого їм були видані державні акти на право власності на земельні ділянки, хоча і в меншому розмірі, та застосувати поворот виконання рішення, шляхом визнання недійсними цих державних актів.

У ході судового розгляду справи установлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з заявами про надання згоди на виготовлення державних актів із земель колишнього КСП «Маяк» площею 3,5216 га кожному, особисто не зверталися, про що свідчать висновки судової почеркознавчої експертизи № 7081-22 від 01.05.2023 (т.2 а.с.200-206).

На переконання суду позивачами обрано не ефективний спосіб захисту своїх порушених прав з огляду на таке.

Так, саме по собі скасування вищевказаного рішення райдержадміністрації з мотивів відсутності у позивачів волевиявлення на отримання державних актів де зазначатиметься площа землі меншою, аніж у сертифікаті, за наявності не скасованого розпорядження Софіївської районної державної адміністрації за № 102-р від 26.04.2001, на підставі якого було власне і зменшено розмір та вартість земельної частки (паю) по колишньому КСП «Маяк», є безмістовним, оскільки не призведе до реального захисту прав та законних інтересів позивачів, а навпаки може ще більше погіршити їхнє становище.

Встановивши названі вище фактичні обставини справи та справжню правову природу правовідносин сторін, ефективним способом захисту прав позивачів має бути звернення до суду з позовом до відповідного органу місцевого самоврядування, яке здійснює виділення не витребуваних земельних ділянок, що підлягають роздержавленню та приватизації з резервного фонду, заявивши вимоги про визнання за позивачами права на отримання у порядку спадкування земельної частки (паю), у розмірі різниці, що неохоплена державними актами на землю, право на які належало спадкодавцеві та після його смерті увійшли до складу спадщини. Але такий позов може бути поданий до суду лише у разі відмови у виділенні відповідним органом місцевого самоврядування їм земельної частки (паю) та до 01 січня 2025 року.

Вказаний висновок узгоджується із висновками, викладеними у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі 227/227/22 (провадження 61-11108св23).

Більш того, слід зазначити, що позивачами для розв`язання їхніх позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, що видавалися кожному із них площею 3,5216 га., усупереч вимогам ч. 6 ст. 177 ЦПК України не були додані копії цих правовстановлюючих документів, а у разі відсутності таких - клопотання про їх витребовування; не надавалися докази про втрату ними сертифікату про право на земельну частку (пай), серії ДП №0163949 від 06.03.1997, оскільки, у разі його не втрати, такий документ вилучається лише у разі отримання державного акту на право власності на земельну ділянку.

Судом неодноразово постановлювалися ухвали (12.06.2020 17.11.2020) про витребування цього сертифікату, а також договорів оренди землі, на які посилалися позивачі у своєму позові, для з`ясування судом фактів, на підставі яких саме правовстановлюючих документів ці договори укладалися, проте ні позивачі, ні їхній представник, на протязі тривалого розгляду справи, ані витребуваних документів, ані клопотань про неможливість їх надання суду їх так і не подали.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог представника позивачів ОСОБА_1 належить повністю відмовити по суті саме через їх безпідставність, а не через сплив строків позовної давності, на якому наполягали представники відповідача та третьої особи.

Розподіл судових витрат.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог позивачів у повному обсязі, всі судові витрати, які вони понесли зокрема на оплату судового збору, правничу допомогу та виконання експертизи у справі, слід віднести на їхній рахунок. Водночас, відповідач, на користь якого вирішено спір, жодних доказів на понесення ним витрат суду не надав, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Керуючись ст. 259, 263-265,268, 354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Девладівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, про скасування розпорядження райдержадмністрації від 23.11.2005 № 514-р, та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, - залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНН: НОМЕР_1 , зареєстроване місце поствйного проживання: АДРЕСА_1 ;

Позивач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНН: НОМЕР_2 , зареєстроване місце поствйного проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04052270, юридична адреса: вул. Кобилянського, буд. № 152 м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50002;

Третя особа: Девладівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04525219, юридична адреса: вул. Привокзальна, буд. № 10, с-ще Девладове Криворізького району Дніпропетровської області, 53132.

Повний текст рішення складено 18.12.2023.

Суддя О.В. Томинець