Рішення

від 27.11.2023 по справі 341/407/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/407/23

Номер провадження 2/341/206/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Островської Н. І.,

за участю секретаря судового засідання Гомерди Г. М.,

позивач: представник за ордером Думич О.І.,

третя особа: ОСОБА_1 ,представник за ордером Недоходюк І. В.,

третя особа: Галицький відділ ДВС в Івано Франківському районі Івано Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції: представники Ємчук А. В., Бабій В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Галич Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МІГС», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Галицький відділ ДВС в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління юстиції, ОСОБА_1 про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту

в с т а н о в и в :

Позивач, інтереси якого представляє адвокат за ордером ОСОБА_3 звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

Як підставу зазначено, що 20.03.2000 здійснено державну реєстрацію сільськогосподарського товариства «МІГС».

Відповідно до змісту доповнень до Статуту сільськогосподарського товариства, затвердженого зборами учасників товариства, протоколом від 23.03.2000, розділ I доповнено п. 1.14 наступного змісту: «Товариство з обмеженою відповідальністю «МІГС» є правонаступником спілки селян «Луква» у частині майнових прав та обов`язків відповідно до розподільчого балансу». У пайовому фонді вказаного товариства знаходилось нежитлове приміщення реммайстерня.

Відповідно до п. 9 Переліку майна, що складає пайовий фонд господарства (основний фонд), затвердженого зборами уповноважених пайовиків колишньої спілки селян «Луква», реорганізованої в сільськогосподарське ТзОВ «МІГС» протоколом № 3 від 01.04.2000, реммайстерня за адресою: с. Комарів Івано-Франківської області була включена до статутного фонду товариства.

Згідно з Протоколом № 1 від 15.04.2014 ОСОБА_2 виділено із пайового фонду господарства нежитлове приміщення реммайстерні розміром 684,38 м 2 , загальною площею 857,3 м 2 , оціночною вартістю 186 000,0 грн.

На виконання вимог вказаного протоколу ОСОБА_2 сплачено товариству 186 000,0 грн., які були розподілені між пайовиками товариства. Відомості про часткову виплату майнового паю відображені також у майнових сертифікатах пайовиків. Вважає, що первісним документом, який підтверджує право власності на це майно, є саме зазначений протокол.

27.05.2014 за заявою ОСОБА_2 вказаному нежитловому приміщенню присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 та розроблено технічний паспорт.

Через неможливість державної реєстрації права власності на об`єкт у зв`язку зі змінами у законодавстві, ОСОБА_2 звернувся до суду.

Рішенням Галицького районного суду від 09.09.2014 за ОСОБА_2 визнано право власності на нерухоме майно приміщення реммайстерні, площею 686,8 кв. м, оціночною вартістю 186000,0 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням Галицького районного суду від 03.112014 визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення реммайстерні, площею під будинком 686,8 кв. м, а загальною площею 857,3 кв. м оціночної вартості 186 000, 00 грн.

На підставі рішення суду відбулась державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на зазначений об`єкт.

Вважає, що підставою для набуття права власності на майно є Протокол № 1 від 15.04.2014 зборів пайовиків с/г ТзОВ «МІГС» в с. Комарів, а підставою для реєстрації права власності є рішення суду від 09.09.2014.

Після реєстрації права власності позивач вільно, відкрито володів належним йому майном, уклав договір про постачання електричної енергії, систематично здійснює оплату послуг електропостачання та податку на нерухоме майно.

У 2016 році вищевказане судове рішення від 09.09.2014 було оскаржене ОСОБА_1 , який вважав, що майно має належати йому. Постановою від 19.09.2017 апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена лише з тих підстав, що ОСОБА_1 повинен був брати участь у справі. Питання про оспорення протоколу № 1 не ставилось.

Надалі ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірний об`єкт, у задоволенні чого йому відмовлено.

Представник позивача вказує, що 26.01.2023 отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 321181392, відповідно до якої стало відомо, що 07.02.2022 Галицьким відділом державної виконавчої служби без зазначення посади особи було зареєстровано обтяження на спірний об`єкт, а саме арешт нерухомого майна. Підставою для накладення арешту стала постанова про арешт майна боржника серія та номер 48134995 від 07.08.2019, що складена старшим державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), рішення про державну реєстрацію 63295378 від 07.02.2022.

Орган ДВС вважає, що спірне майно належить не ОСОБА_2 , а ТОВ «МІГС». Проте, зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки жодних рішень про скасування Протоколу № 1 від 15.04.2014 не приймалось. Право власності на майно зареєстровано саме за ОСОБА_2 , який є належним власником цього майна. ОСОБА_2 оплатив вартість майна, кошти були розподілені між пайовиками.

Окрім того з даних системи «Судова влада» відомо, що Господарським судом Івано-Франківської області у вересні 2022 року повернуто подання органу ДВС про звернення стягнення на нерухоме майно (справа № 909/743/22), яке стосувалось безпосередньо цього майна реммайстерні по АДРЕСА_1 ».

З метою захисту порушених прав позивача, а також зняття арешту з цього майна, який накладений для забезпечення виконання зобов`язань на власника, позивач звернувся до суду.

Зазначає, що ОСОБА_2 набув право власності на пай у вигляді реммайстерні, який виділений йому відповідно до рішення зборів пайовиків с/г ТзОВ «МІГС». На час набуття права власності 15.04.2014 порядку купівлі-продажу майнових сертифікатів чи паю не було, оскільки законодавчі акти втратили свою дію.

Надалі, отримавши право власності на пай позивач оформив технічний паспорт, об`єкту було присвоєно поштову адресу. Тобто, реммайстерня існувала у вигляді паю, право власності на який набув ОСОБА_2 на підставі протоколу зборів пайовиків ТзОВ «МІГС», і саме ОСОБА_2 вчинив дії, які сформували об`єкт як нерухоме майно. Отже, ТОВ «МІГС» ніколи не було власником реммайстерні як об`єкта речового права нерухомого майна і вперше таке право виникло саме у ОСОБА_2 .

Наголошує, що до цілісного майнового комплексу СГ «ЛУКВА» належала велика кількість будівель, які сформовані саме як пай, а не як нерухоме майно.

Належними та допустимими доказами підтверджено, що ОСОБА_2 набув право власності на пай у вигляді реммайстерні, а тому накладення арешту на вказане майно для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «МІГС» є недопустимим порушенням права власності ОСОБА_2 .

З огляду на вказане, єдиним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання права власності на майно та вирішення питання про зняття арешту, що накладений на таке майно. Просив позов задовольнити.

Від представника сільськогосподарського товариства «МІГС» надійшла заява, за якою товариство визнає позов у повному обсязі. Зазначено, що ТОВ «МІГС» є правонаступником спілки селян «ЛУКВА» у зв`язку із створенням товариства на підставі прийому-передачі основних та оборотних засобів, майно спілки селян передано на баланс товариства.

У 2014 році вони відчуджили вказане майно на користь ОСОБА_2 , і з того часу не розпоряджаються цим майном, не утримують його, не доглядають за ним, не сплачують комунальних послуг та податкових платежів, що пов`язані з правом власності на нього. У цьому ж році ОСОБА_2 провів з ними повний розрахунок за належне майно, а товариство здійснило повні розрахунки із пайовиками. Жодних претензій від людей-пайовиків з цього питання не було.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_1 подав пояснення, де зазначив, що між ним та ТОВ «МІГС» 16.02.2006 у простій письмовій формі укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець надає орендарю у користування з право викупу приміщення майстерні, що знаходиться у с. Комарів Івано-Франківської області. Термін оренди приміщення встановлюється з часу підписання договору і діє до часу повної виплати вартості об`єкта та відповідає терміну дії цього договору. Орендований об`єкт є власністю орендодавця з переходом у власність орендаря після повної виплати об`єкта. Орендар за власні кошти проводить ремонт та перекриття. Орендна плата за цим договором встановлюється за домовленостями сторін.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.09.2017, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 04.03.2019, скасовано рішення Галицького суду від 09.09.2014 про задоволення позову ОСОБА_2 до ТОВ «МІГС".

Вважає, що у нього, як і у позивача рівні права на нежитлове приміщення -реммайстерню, що знаходиться у с. Комарів Івано-Франківської області. Враховуючи наведені судові рішення, просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та пояснила, що жодних правовідносин стосовно реммайстерні між ТОВ «МІГС» та ОСОБА_1 не виникло. Відповідно до вимог законодавства чинного на момент укладення договору оренди, договори довгострокової оренди будівель є дійсними за умови їх відповідності наступним вимогам: дотримання письмової форми, нотаріальне посвідчення договору, державна реєстрація договору. Вказаний договір оренди не є нотаріально посвідченим, не є зареєстрованим і на його виконання не було складено акт про передачу об`єкта оренди, а отже цей Договір є нікчемним на підставі ст. 220 ЦК України. Договір оренди є договором довгострокової оренди будівлі, оскільки його предметом є передача в оренду будівлі, начебто реммайстерні, незважаючи на те, що строк його дії визначено.

У договорі оренди зазначено, що в оренду нібито передається майстерня, що знаходиться у с. Комарів, однак ні конкретної адреси, ні ідентифікуючих даних об`єкту оренди не зазначено, що виключає можливість стверджувати, що саме реммайстерня є предметом Договору. Оскільки договір оренди укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «МІГС» містить як ознаки нікчемності, так і неукладеності, то він не створив та не створює жодних правових наслідків для вказаних суб`єктів.

Крім того зазначила, що на виконання вимог Протоколу від 15.04.2014, ОСОБА_2 сплачено товариству 186 000,0 грн, які були розподілені між пайовиками товариства. Відомості про часткову виплату майнового паю відображені також у майнових сертифікатах пайовиків. Вважає, що первісним документом, який підтверджує право власності на це майно, є зазначений Протокол, який є дійсним та не скасованим. На час прийняття зазначеного рішення, реммайстерня існувала лише як пай, а не як об`єкт нерухомого майна, і ОСОБА_2 придбав саме цей пай.

Окрім того пояснила щодо незаконності накладеного арешту та умисних неправомірних дій органу ДВС при його накладенні, оскільки арешт накладено лише у лютому 2022 року, однак на підставі постанови від серпня 2019 року. Виконавче провадження з таким номером знайти не вдалось. Як підставу для накладення арешту надано копію заяви ОСОБА_1 , який не є стороною виконавчого провадження, а також постанову про накладення арешту за 2016 рік, що винесена у закритому виконавчому провадженні.

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності на спірний об`єкт саме за ОСОБА_2 , який був предметом оскарження та визнаний судом законним.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. У поданій заяві позов визнав, просив справу розглянути у його відсутність. Вважає, що ДВС в Івано-Франківській області не мав права накладати арешт на майно ОСОБА_2 , оскільки за даними Державного реєстру саме ОСОБА_2 є власником вказаного майна, а не ТОВ «МІГС».

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що ОСОБА_1 спірне приміщення реммайстерні використовує для ремонту будівельних кранів. Рішення зборів співвласників не оскаржувалось. Просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник ДВС заперечував проти задоволення позову, вважаючи дії держвиконавців законними та пояснила, що за постановою від 07.08.2019 нею було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить боржнику СГ ТзОВ «МІГС», що знаходиться у с. Комарів Івано-Франківської області, оскільки боржник добровільно не погашає борг. Також пояснила, що у постанові про арешт майна боржника помилково зазначено 2019 рік.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників третіх осіб, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вимогами ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (допустимість доказів).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Згідно із ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Вищезазначеними процесуальними нормами передбачено, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МІГС» здійснено державну реєстрацію товариства, засновником якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а. с. 6-8). Доповненням до статуту товариства «МІГС» дані доповнення є невід`ємною частиною Статуту товариства. ТОВ «МІГС» є правонаступником спілки селян «Луква» в частині майнових прав та обов`язків згідно розподільчому балансу» (а. с. 9).

Згідно переліку майна, що складає пайовий фонд господарства в с. Комарів є реммайстерня (а. с. 11), що також підтверджено Актом прийому-передачі основних та оборотних засобів із списку селян «Луква», ТЗОВ «МІГС» в пайовій фонд господарства, оціночною вартістю186550,0 гривень (а. с. 13).

За Випискою з протоколу № 1 від 15.04.2014 зборів пайовиків с/г ТзОВ «МІГС» вирішено виділити ОСОБА_2 з пайового фонду господарства нежитлове приміщення реммайстерні розміром 684,38 м2, оціночною вартістю 186000,0 гривень, і отриману суму коштів розподілити між пайовиками господарства (а. с. 19). Вказані кошти ОСОБА_2 сплачено, що підтверджено накладною № 1 від 16.04.2014 (а. с. 20) та квитанцією до прибуткового касового ордера (а. с. 21).

Рішенням № 18 Комарівської сільської ради від 27.05.2014 вирішено присвоїти поштову адресу реммайстерні, що належить ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 (а. с. 22).

Згідно довідці сільськогосподарського товариства «МІГС» від 28.01.2015 № 1 ОСОБА_1 не є власником нежитлового приміщення реммайстерні, що знаходиться у с. Комарів, оскільки договір оренди з ним розірвано з 25.10.2009 через несплату електроенергії. Власником нежитлового приміщення є ОСОБА_2 , який придбав вказане приміщення з пайового фонду господарства відповідно до рішення зборів пайовиків с/г ТзОВ «МІГС» 15.04.2014 (а. с. 23).

Технічний паспорт на виробничий будинок реммайстерню по АДРЕСА_1 замовлено ОСОБА_2 (а. с. 24-28).

На підставі договору № 210199 від 23.05.2017 між ОСОБА_2 та Галицьким РЕМ здійснюється постачання електроенергії у нежитлове приміщенні - реммайстерню по АДРЕСА_1 (а. с. 33-34), що підтверджено про таку оплату платіжними квитанціями (а. с. 35-37).

Відповідно до рішення Галицького районного суду від 09.09.2014 за ОСОБА_2 визнано право власності на нерухоме майно приміщення реммайстерні, площею 686,8 кв. м, оціночною вартістю 186000,0 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (далі Реммайстерня) (а. с. 59)..

Додатковим рішенням від 03.11.2014 визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення реммайстерні, площею під будинком 686,8 кв. м, а загальною площею 857,3 кв. м оціночної вартості 186 000, 00 грн.

За апеляційною скаргою ОСОБА_1 , 19.09.2017 рішення Галицького районного суду від 09.09.2014 скасовано з підстав порушення права останного брати участь у розгляді судом даної справи. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТзОВ «МІГС», Комарівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено (а. с. 151).

З цих же підстав, не залучення до участі у справі ОСОБА_1 , постановою Верховного Суду від 04.03.2019 року рішення апеляційної інстанції залишено в силі (а. с. 152-154).

Рішенням Галицького районного суду Івано Франківської області від 08.04.2022 частково задоволено позов ОСОБА_1 , скасовано архівний запис, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення реммайстерні загальною площею 857,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У скасуванні рішення державного реєстратора, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення реммайстерні загальною площею 857,3 кв. м, що знаходиться за цією ж адресою, відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22.07.2022 вищевказане рішення Галицького районного суду від 08.04.2022 у частині задоволення позову та скасування архівного запису державного реєстратора скасовано. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «МІГС», Галицька міська рада, відмовлено. Рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора залишено без змін (а. с. 64-67).

Отже, право власності на спірне майно - нежитлове приміщення реммайстерні загальною площею 857,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано, проте, згідно з даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлове приміщення - реммайстерня, загальною площею 857,3 кв.м., зареєстрована за ОСОБА_2 , розмір частки 1/1 (а. с. 38).

Як вбачається з долученого до справи представником третьої особи ОСОБА_1 ОСОБА_4 , 16.02.2006 між ТОВ «МІГС» та ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець надає орендарю у користування з правом викупу приміщення майстерні, що знаходиться у с. Комарів Івано-Франківської області. Термін оренди приміщення встановлюється з часу підписання договору і діє до часу повної виплати вартості об`єкта та відповідає терміну дії цього договору. Орендований об`єкт є власністю орендодавця з переходом у власність орендаря після повної виплати об`єкта. Орендар за власні кошти проводить ремонт та перекриття. Орендна плата за цим договором встановлюється згідно із домовленостями сторін.

Акт приймання - передачі майна, що є предметом договору оренди між сторонами не складався.

Статтею 760ЦК України(уредакціїї,що діялана часукладення договоруі потеперішній час)передбачено,що предметомдоговору наймуможе бутиріч,яка визначенаіндивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно достатті 759 ЦК Україниза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Вимогами статей 793, 795 ЦК України, що діяли на час укладання договору передбачено, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до частини першоїстатті 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Оскільки між ТОВ «МІГС» та ОСОБА_1 укладено договір оренди приміщення від 16 лютого 2006 року у простій письмові формі, тобто не дотримано вимог закону щодо його нотаріального посвідчення, то такий правочин є нікчемним, укладення якого не породжує правових наслідків.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_1 ОСОБА_4 пояснив, що договір, укладений 16.02.2006 з ТОВ «МІГС» діє і по теперішній час, він не був розірваний, ОСОБА_1 продовжує користуватися приміщенням.

В той же час, представник не зміг пояснити у суді яким чином здійснюється виплата вартості об`єкта реммайстерні, чи взагалі вона здійснюється, в якому стані перебуває спірний об`єкт на даний час.

Як вбачається з листа директора СТОВ «МІГС» Маланчука С. М. від 25.09.2009, товариство повідомляє ОСОБА_1 про те, що оскільки він не виконує пункт договору оренди 3.3, а також без дозволу адміністрації господарства самовільно передав приміщення реммайстерні в субаренду, вони змушені ставити питання про розірвання з ним договору (а. с. 138).

Отже, представником третьої особи ОСОБА_1 ОСОБА_4 , учасниками справи, не надано доказів виконання ОСОБА_1 умов договору оренди від 16.02.2006, згідно яким об`єкт оренди перейшов у його власність, або якими стверджено неможливість чи перешкоду для права ОСОБА_1 реалізувати свій приватний інтерес щодо цього майна за договором оренди. ОСОБА_1 не доведено, що через дії ОСОБА_2 він позбавлений можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково, чи не зміг реалізувати свій приватний інтерес, чи є власником спірного майна у зв`язку з виконанням ним умов договору оренди. Отже, ОСОБА_1 не вчиняв дій на набуття права власності на об`єкт оренди, не приступив до виконання договору оренди та не вступив у фактичне володіння (користування) орендованим майном, а у задоволенні його вимог відмовлено.

Згідно зістаттею 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 321 ЦК Українигарантовано непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК Українивизначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 316-319, 328 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно, якщо відповідно до закону таке право підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Судом встановлено і дана обставина визнається сторонами, що спірне приміщення реммайстерні є частиною майна колективного сільськогосподарського підприємства, майнові права на яке наявні у пайовиків.

Відповідно до п. 3 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженогоНаказом Міністерства аграрної політики України 14.03.2001 N 62(даліПорядку), дія Порядку поширюється на підприємства, у тому числі реорганізовані, у яких не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення цього процесу та не реалізовано права селян відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 8 Порядку, кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів:

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу;

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду;

- отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд;

- відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 9 Порядку, виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Позивачем у судовому засіданні доведено, що СТОВ «МІГС» є правонаступником спілки «Луква» в частині майнових прав та обов`язків згідно розподільчому балансу, а також той факт, що спірна реммайстерня включена до статутного фонду товариства та згідно Протоколу № 1 від 15.04.2014 ОСОБА_2 виділено з пайового фонду господарства вказане нежитлове приміщення розміром 684,38 кв.м., загальною площею 857,3 кв.м., оціночною вартістю 186000,0 гривень, які останнім сплачено, і які розподілені між пайовиками товариства.

Враховуючи викладене вище, судом вбачаються правові підстави для визнання права власності на нежитлове приміщення реммайстерні за ОСОБА_2 .

Щодо вимог про зняття арешту на спірне майно, встановлено наступне.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей15,16 Цивільного процесуального кодексу Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Як вбачається з матеріалів справи згідно актуальнії інформації про державну реєстрацію обтяжень державним виконавцем Зельманович М.П. на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 48134995 від 07.08.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , боржник - ТОВ «МІГС» (а. с. 38).

В той же час, на виконання ухвали суду начальником Галицького ВДВС в Івано Франківському районі надано заяву ОСОБА_1 та постанову про накладення арешту на приміщення реммайстерні, що стали підставою для обтяжень.

Так, заявою ОСОБА_1 від 17.11.2021 повідомлено, що рішення Галицького райсуду, яким визнано право власності за ОСОБА_2 скасовано, а майно за адресою: АДРЕСА_2 , належало СТОВ «Мігс» (а.с.76).

Як вбачається з наданої постанови, арешт майна боржника накладено за постановою від 11.10.2016 року (а.с.75).

В судовому засіданні представник ВДВС пояснила, що підставою для накладення арешту на спірне нежитлове приміщення помилково зазначена постанова від 07.08.2019 року, вважає арешт неправомірним, оскільки власника на той час не було. Правильною підставою слід вважати постанову від 11.10.2016 року.

Отже, враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість його скасування в позасудовому порядку, та оскільки позивач в інший спосіб захистити порушене право власності не може, суд дійшов висновку про законність вимог, що ґрунтуються на правових підставах та знайшли підтвердження в ході судового розгляду.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відтак наявні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 328 ЦК України, статями 28, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 право власності на об`єкт нерухомого майна, реммайстерня, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 857,3 м 2.

Зняти арешт, накладений на нерухоме майно - реммайстерня, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 857,3 м 2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 538330026212, номер запису про право власності 8220311 від 26.11.2014, власник ОСОБА_2 , дані арешту: дата державної реєстрації 07.02.2022, державний реєстратор Зельманович Марта Петрівна, Галицький відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), підстава для державної реєстрації: постанова, арешт майна боржника, серія та номер: 48134995, виданий 07.08.2019, видавник: старший державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА