Вирок

від 13.12.2023 по справі 348/2291/22

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/2291/22

Провадження № 1-кп/348/153/23

13 грудня 2023 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілої - ОСОБА_5 ,

її представника, адвоката - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

його захисника, адвоката - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна кримінальне провадження №12022091200000260 від 13.09.2022 року про обвинувачення:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, на момент вчинення злочину - працюючого по тимчасових заробітках, не одруженого, перебуває в фактичних шлюбних стосунках, судимого вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.05.2014 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн. 00 коп., вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13.04.2016 року за ч.1 ст.186, ч.2 ст.190 КК України на підставі ч.1 ст.70 КК України до остаточного покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2022 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп., вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2023 року за ч.2 ст.296, ч.1 ст.122, ч.2 ст.185 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України до остаточного покарання у виді 1 року позбавлення волі, скасованим згідно вироку Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 29.11.2023 року в частині призначеного покарання, ухваливши новий вирок і призначивши на підставі ч.ч.1, 4 ст.70КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., українця, громадянина України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив умисні дії, які виразились в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9 , небезпечного для життя в момент заподіяння.

Злочин ним вчинено при наступних обставинах.

Зокрема, 13.09.2022 року близько 08 год. 10 хв. в приміщені КНП «Надвірнянська ЦРЛ», що знаходиться в м.Надвірна по вул.Грушевського, 12, Івано-Франківської області, між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин розпочалась словесна суперечка, під час якої останній наніс удар рукою в обличчя обвинуваченому, в якого з метою помсти виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, діючи умисно, з мотивів помсти, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 вийняв з кишені своєї куртки розкладний ніж, яким наніс один удар в живіт ОСОБА_9 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з ушкодженням печінки, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №216 від 09.12.2022 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково.

Суду пояснив, що він перебуває на обліку в наркологічному кабінеті КНП «Надвірнянська ЦРЛ» з 2021 року (лікар-нарколог ОСОБА_10 ) з призначенням замісної терапії препаратом метадон.

З потерпілим ОСОБА_9 він також познайомився на замісній терапії в КНП «Надвірнянська ЦРЛ» близько року тому. Стосунки нейтральні. Він приходив на замісну терапію один раз на тиждень.

Ще раніше у нього з ОСОБА_9 виникла суперечка в зв`язку з тим, що останній намагався отримати препарат метадон без черги. Їх конфлікт почув лікар-нарколог і сказав, що зменшить йому ( ОСОБА_7 ) дозу препарату.

13.09.2022 року зранку, він піднімався по сходах на третій поверх поліклініки КНП «Надвірнянська ЦРЛ», де знаходився кабінет лікаря-нарколога до якого хотів прийти на консультацію і зустрів ОСОБА_9 , який виходив з поверху. Зустрілися вони в той момент, коли потерпілий стояв на сходовій клітці, а він десь на три сходинки нижче. Зазначає, що привітався з ОСОБА_9 і сказав, щоб він поговорив з лікарем-наркологом на рахунок збільшення дози препарату, на що він ( ОСОБА_9 ) в грубій формі відмовив йому, розвернувся і почав йти з сходової клітки назад на поверх. Він (обвинувачений) крикнув, щоб той почекав, бо все ж таки треба поговорити з лікарем, однак ОСОБА_9 обернувся і вдарив його рукою в обличчя. Вказує, що після удару в обличчя він впав на сходах, а ОСОБА_9 почав підходити до нього, напевно, для того, щоб нанести ще удари. Він почав вставати, лівою рукою закривав обличчя, а правою вихопив з кишені куртки ніж і почав відмахуватися ним від нападу ОСОБА_9 .

Не заперечує, що це був саме той ніж, який в судовому засіданні продемонстрував прокурор при дослідженні речових доказів.

Відмахнувшись один раз від ОСОБА_9 , який наближався до нього все ближче, він відчув, що зачепив ножем його куртку (в цей час він якраз підводився зі сходів). Після цього ОСОБА_9 почав кричати, що в нього ніж, що його вбили, і побіг сходами вверх на поверх. Він, в свою чергу, тримаючись рукою за розбите обличчя, спустився сходами вниз і, поклавши ніж в кишеню, попрямував додому. Стверджує, що ні на ножі, ні на одежі ОСОБА_9 крові він не бачив.

Вже коли він перебував вдома, до нього подзвонив працівник карного розшуку Надвірнянського РВП ОСОБА_11 і спитав, що сталося з ним в поліклініці, а також повідомив, що ОСОБА_9 лежить з ножовим пораненням в лікарні. Згодом приїхали працівники поліції, і він разом з ними поїхав в Надвірняський РВП.

Враховуючи наведене, він не визнає, що наніс потерпілому ОСОБА_9 удар ножем умисно. Стверджує, що зробив це обороняючись та перебуваючи в шоковому стані після удару ОСОБА_9 кулаком в обличчя в результаті чого в нього був вибитий зуб та розсічена губа.

З цих підстав він не визнає і цивільний позов, поданий матір`ю потерпілого ОСОБА_5 в частині стягнення з нього в її користь моральної шкоди.

Разом з тим допускає, що, можливо, обороняючись, спричинив тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_9 . Тому з заявленою потерпілою ОСОБА_5 сумою спричиненої матеріальної шкоди погоджується.

Усвідомлює, що заподіяв таке ушкодження. Крім того пояснив, що удар він наніс справа в лівий бік в той момент, коли вставав із сходів після удару ОСОБА_9 і був ще в напівзігнутий позі, тому куди точно наносив удар - не бачив.

Просить суд суворо його не карати та відмовити ОСОБА_5 в задоволенні її цивільного позову в частині стягнення з нього в її користь моральної шкоди та витрат за надання правової допомоги.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 підтримав його позицію.

Крім того зазначив, що дії ОСОБА_7 являються необхідною обороною. Зокрема звертає увагу суду, що обвинувачений ОСОБА_7 в ході суперечки із потерпілим також отримав тілесні ушкодження та впав на сходи, і оскільки ОСОБА_9 продовжував вчиняти щодо нього неправомірні дії, а він не мав можливості втекти від останнього, вийняв з кишені ніж і став ним відмахуватись, обороняючись таким чином від нападника.

Не заперечує, що обвинувачений спричинив ножем тілесне ушкодження потерпілому, однак, на його думку, це було наслідком протиправних дій самого ОСОБА_9 , тобто зі сторони ОСОБА_7 мала місце необхідна оборона, межі якої він перевищив.

Тому захисник обвинуваченого вважає, що дії ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні кваліфіковано невірно, і як наслідок підлягають перекваліфікації.

Крім того вважає, що при призначенні покарання останньому, є підстави для застосування ст.69 КК України, оскільки обвинувачений усвідомлював значення своїх дій, проте не міг їх уникнути, а також те, що ОСОБА_7 визнає цивільний позов ОСОБА_5 в межах відшкодування матеріальної шкоди, однак не має змоги її сплатити.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у пред`явленому йому обвинуваченні, його винуватість повністю доводиться іншими зібраними в даному провадженнні та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема,допитана всудовому засіданніпотерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_2 . З обвинуваченим ОСОБА_7 особисто знайома не була, однак чула про нього від свого сина. Зокрема син розповідав їй, що ОСОБА_7 постійно вимагав у нього для себе та своєї співжительки препарати метадону, яку син отримував в КНП «Надвірнянська ЦРЛ», як замісну терапію в лікуванні наркозалежності. Син отримував препарат метадон щотижня у вівторок. Також їй відомо, що в той день - 13.09.2022 року, ОСОБА_7 ліки не отримував, бо прийшов поза графіком.

Її син взяв ліки в нарколога і йшов додому. В цей момент ОСОБА_7 його наздогнав на сходах, схопив за капюшон куртки і вимагав щоб той зупинився. Син його відштовхнув, тоді ОСОБА_7 засунув руку в кишеню, вибрав звідти ніж і вдарив ним сина один раз в ділянку живота. Дані події мали місце на сходах третього поверху в приміщенні поліклініки КНП «Надвірнянська ЦРЛ». Син встиг подзвонити їй і сказати, що його підрізав «Федя», а таке прізвисько мав ОСОБА_7 .

Також зазначила, що її син був вдівцем, і в цей день поспішав додому, бо мав купити і привезти ліки ще й своїй хворій дитині.

Окрім того їй відомо, що сина відразу забрали в лікарню. Спочатку діагностували пошкодження стінки живота, однак в подальшому було з`ясовано, що пошкоджена верхня доля печінки. В зв`язку з цим сину зробили дві операції, після чого його в жовтні виписали.

Перша операція проходила більше двох годин. Проводячи її лікарі не могли зрозуміти, звідки так багато крові могло витекти в живіт, тому викликали лікаря з Івано-Франківська, який повідомив, що там серйозна травма.

На її думку, поранення сина дійсно було дуже тяжке і несумісне з життям і по цій причині ІНФОРМАЦІЯ_2 в приймальному покої КНП «Надвірнянська ЦРЛ» він помер.

Таким чином на руках у неї залишилася синова онкохвора дитина (її внук), яка себе самостійно обслуговувати не може, в зв`язку з чим вона змушена здійснювати за нею догляд, незважаючи на своє слабке здоров`я.

Також вказала, що з приймального покою лікарні працівники поліції забрали речі сина: кросівки, спортивні штани, білий светр, куртку, футболку для проведення експертизи. Стверджує, що вона бачила, що светр і куртка були в крові, крім того футболка та светр були прорізані.

Свій цивільний позов підтримує в повному об`ємі з підстав, наведених в ньому та просить суд його задоволити, а обвинуваченого ОСОБА_7 карати суворо.

Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що вона працює молодшою медичною сестрою поліклініки КНП «Надвірнянська ЦРЛ». Обвинуваченого ОСОБА_7 не знає, однак бачила в поліклініці і їй відомо, що він перебуває на обліку в лікаря-нарколога.

13.09.2022 року вона працювала і зранку прибирала в кабінеті ревматолога №72.

Бачила, що один хлопець стояв за вхідними дверима на поверх на сходах, а інший в коридорі і між ними через відчинені двері відбулася штовханина.

Зокрема в коридорі був ОСОБА_9 , а того що стояв на сходах вона взагалі не бачила. Зазначає, що ОСОБА_9 намагався вийти, однак інший хлопець перешкоджав йому, що стало причиною штовханини між ними. Вона їм зробила зауваження, сказала не битися, інакше викличе поліцію. В цей самий момент вона побачила, що ОСОБА_9 схопився руками за живіт, присів біля стіни і почав кликати допомогу.

Вмить позбігалися люди, покликали лікаря-нарколога ОСОБА_10 .

Підтверджує, що бачила на животі у ОСОБА_9 кров. Сутичка між хлопцями тривала від двох до п`яти хвилин.

Допитаний вякості свідка ОСОБА_10 суду пояснив, що він працює лікарем-наркологом в КНП «Надвірнянська ЦРЛ». В його обов`язки входить прийом пацієнтів, видача препаратів замісної терапії. Обвинуваченого ОСОБА_7 знає, бо він перебуває в нього орієнтовно з 2021 року на обліку і прийнятий на програму замісної терапії з призначенням препарату метадон. Препарати замісної терапії видавалися йому один раз на тиждень. ОСОБА_7 одну дозу вживав одразу в кабінеті, решта видавалася йому для самостійного прийому на шість днів.

У вівторок 13.09.2022 року ОСОБА_7 на прийомі в нього не був, бо препарат отримав 12.09.2022 року в понеділок. В цей день першим пацієнтом в нього був ОСОБА_9 . Він також добову дозу випив в кабінеті і ще на шість днів отримав препарат для самостійного прийому. Після ОСОБА_9 зайшов інший пацієнт, отримав препарат і в цей час він почув крики в коридорі. Вийшов і побачив, що ОСОБА_9 тримається рукою за бік, іншою рукою тримається за стіну і йде в напрямку до його кабінету. Біля кабінету ОСОБА_9 присів на лавку, а він відразу побіг на швидку. З швидкої прийшли фельдшери з носилками і швидко понесли його ( ОСОБА_9 ) на приймальний покій, а він в свою чергу пішов дальше працювати зі своїми пацієнтами.

Ствердив суду, що ОСОБА_9 йому сказав, що його поранив саме ОСОБА_7 .

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 підтримав свої судово - медичні висновки.

Суду пояснив, що висновок від 11.11.2022 року №216 був зроблений ним на підставі медичної карти стаціонарного хворого №4371 КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на ім`я ОСОБА_9 та висновку експерта №185 від 08.12.2022 року судово-медико-криміналістичної експертизи. Також 10.01.2023 року досліджували труп ОСОБА_9 та медичну документацію. При дослідженні з`ясувалося, що у ОСОБА_9 мав місце цироз печінки.

Таким чином, ОСОБА_9 помер від цирозу печінки.

Крім того зазначив, що проникаюче пошкодження в черевну чи грудну порожнини, навіть якщо внутрішні органи не пошкоджені, є тяжкими тілесними ушкодженнями.

Також инуватість ОСОБА_7 в скоєному підтверджується письмовими доказами, а саме:

-протоколом прийняттязаяви провчинене кримінальнеправопорушення таіншу подіювід 13.09.2022року,яким підтверджується,що 13.09.2022року близько08год.00хв.,перебуваючи в АДРЕСА_3 , в приміщенні Надвірнянської ЦРЛ, в ході словесного конфлікту обвинувачений ОСОБА_7 наніс потерпілому ОСОБА_9 один удар ножом в область живота (т.1 а.к.п.158);

- протоколом огляду місця події від 13.09.2022 року та фототаблицею до нього, яким являється приміщення Надвірнянської ЦРЛ, що за адресою: АДРЕСА_3 , в яких деталізовано та відображено місце вчинення ОСОБА_7 злочину, а саме спричинення потерпілому ОСОБА_9 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння (т.1 а.к.п.159-163);

-протоколом оглядумісця подіївід 13.09.2022року тафототаблицями донього,яким єприміщення палати№2хірургічного відділення КНП «Надвірнянська ЦРЛ», що розташована за адресою: м.Надвірна, вул.Грушевського, 12, Івано-Франківської області, в якій за вхідними дверима з правої сторони, на ліжку знаходився потерпілий ОСОБА_9 , який в подальшому в присутності понятих видав свій одяг із плямами бурого кольору, в якому він перебував під час нанесення йому обвинуваченим ОСОБА_7 ножового удару в живіт (т.1 а.к.п.165-171);

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.09.2022 року та фототаблицею до нього, з якого вбачається, що 13.09.2022 року о 10 год. 00 хв., в АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст.208 кпк України, як особа, підозрювана у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9 , небезпечного для життя в момент заподіяння (т.1 а.к.п.174-177);

- висновком експерта за №869 від 04.10.2022 року, яким встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО.

В плямі на марлевому тампоні (об.№1) - змиві, вилученому під час проведення огляду місця події, знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у вказаному об`єкті виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО.

Таким чином кров, що виявлена на вищевказаному речовому доказі, може належати особі (особам) групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливості належності крові потерпілому ОСОБА_9 (т.1 а.к.п.202-204);

- висновком експерта за №132 від 12.10.2022 року, згідно якого при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук ОСОБА_7 (об.№№ 1, 2), знайдено без`ядерні епітеліальні клітини, походження яких за рахунок власного нігтьового ложе вважається найбільш імовірним. Кров у даних об`єктах не виявлена (т.1 а.к.п.206-208);

- висновком експерта за №868 від 22.09.2022 року, яким підтверджено, що кров потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО (т.1 а.к.п.210);

- висновком експерта за №185 від 09.12.2022 року та фототаблицею до нього, яким встановлено, що на підставі проведеної експертизи кепки, куртки, светра, футболки, штанів, кросівок потерпілого ОСОБА_9 , 1982 року народження, та ножа у кримінальному провадженні №12022091200000260, з урахуванням обгрунтувань, поданих в синтезуючій частині, експерт прийшов до наступних підсумків:

На передній поверхні куртки справа, передній поверхні светра справа, передній поверхні футболки справа виявлено по одному колото-різаному пошкодженню, які за розташуванням зіставляються між собою та ділянкою рани на передній черевній стінці справа, та утворилося від удару плоским колючо-ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа.

Виявлені пошкодження на одязі могли бути заподіяні ножем, поданим на експертизу, про що свідчать результати експериментально-порівняльного методу дослідження.

Відповісти на питання «З якої дистанції було спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_9 .?» немає можливості.

Слід вважати, що в момент слідоутворення потерпілий перебував у вертикальному положенні та був обернений до нападника передньо-правою поверхнею тіла (т.1 а.к.п.212-220);

- висновком експерта за №СЕ-19/109-22/9986-БД від 14.10.2022 року, результатами дослідження та ілюстративною таблицею до нього, яким встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (об`єкт №1), які наведено в таблиці 1.1, додаток 1 до даного висновку експерта (т.1 а.к.п.223-230);

- висновком експерта за №СЕ-19/109-22/9983-БД від 28.10.2022 року, результатами дослідження та ілюстративною таблицею до нього, яким встановлено генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об`єкт №1), які наведено в таблиці 1.1, додаток 1 до даного висновку експерта (т.2 а.к.п.3-10);

- висновком експерта за № СЕ-19/109-22/9987-БД від 07.12.2022 року, результатами дослідження та ілюстративною таблицею до нього, яким підтверджено, що на клинку та руків`ї наданого для дослідження складного ножа, з маркуванням «FBknife Ganzo» (об`єкти №№1.1, 1.2) виявлено клітини з ядрами.

Встановлено генетичні ознаки клітин, виявлених на клинку ножа (об`єкт №1.1), які наведено в таблиці 1.1 додаток 1. Також встановлено генетичні ознаки клітин, виявлених на руків`ї ножа (об`єкт №1.2), які є змішаними та придатні для ідентифікації лише за домінуючими ДНК-профілем, який наведено в таблиці 2.1 додатку 1.

Генетичні ознаки клітин, виявлених на клинку ножа (об`єкт №1.1), містять генетичні ознаки двох осіб, а саме генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_9 та зразка букального епітелію ОСОБА_7 .

Домінуючі генетичні ознаки клітин, виявлених на руків`ї ножа (об`єкт №1.2) збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та не збігається з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_9 .

Походження клітин, генетичні ознаки яких домінують серед змішаних в об`єкті №1.2 від ОСОБА_9 виключається (т.2 а.к.п.13-24);

- висновком експерта №216 (за медичними документами) від 09.12.2022 року, згідно якого, на підставі даних медичної карти стаціонарного хворого №4371 КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на ім`я гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , висновку експерта №185 від 08.12.2022 року судово-медико-криміналістичної експертизи на його ім`я, експерт прийшов до наступних підсумків:

У гр. ОСОБА_9 мало місце проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки з ушкодженням печінки.

Вищевказане поранення отримане від дії плоского колюче-ріжучого предмету типу ножа, який має лезо, на що вказують рівні краї рани, гострі кінці, перевага глибини над довжиною, може відповідати терміну вказаному в даній постанові і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння (т.2 а.к.п.26-27).

Зазначені докази зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діянь, інкримінованих йому стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілої та свідків у даному провадженні.

В ході судового розгляду всі учасники процесу погодились з дослідженим судом обсягом доказів, оскільки клопотань про дослідження доказів, що не були предметом розгляду не надходило, заперечень щодо неповноти з`ясування обставин під час розгляду в умовах закінчення з`ясування обставин кримінального провадження сторони також не заявляли.

Судом розглянуті всі клопотання щодо забезпечення розгляду кримінального провадження доказами.

Суд враховує докази, надані стороною обвинувачення, стороною захисту та докази, одержані в ході судового розгляду.

Статтею 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ст.85 КПК України докази є належними, якщо вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

У відповідності до вимог ст.94 КПК України, суд оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили. При цьому має бути усунено всі розумні сумніви.

Аналізуючи показання потерпілої та свідків, суд надає їм віри, оскільки вони є послідовними, узгоджуються між собою та знаходяться в об`єктивному зв`язку із матеріалами кримінального провадження.

Крім того, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

При цьому, суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ст.129 Конституції України). Судом, на виконання вимог ч.1 ст.22 КПК України, якою передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом, створено всі необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Суд оцінює критично показання обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що відмахнувшись один раз від ОСОБА_9 , який наближався до нього все ближче, він відчув, що зачепив ножем його куртку, а також, що ні на ножі, ні на одежі ОСОБА_9 крові він не бачив та що такі дії він зробив обороняючись та перебуваючи в шоковому стані після удару в обличчя, оскільки такі твердження повністю спростовуються письмовими матеріалами, що долучені до матеріалів кримінального провадження, поясненнями потерпілої і свідків, які є послідовними та логічними і не викликають сумнівів в їх правдивості, і розцінює їх (покази обвинуваченого) як такі, що направлені на уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності за скоєне.

Зокрема, як підтверджено висновком експерта за №185 від 09.12.2022 року та фототаблицею до нього (т.1 а.к.п.212-220), на підставі проведеної експертизи кепки, куртки, светра, футболки, штанів, кросівок потерпілого ОСОБА_9 , 1982 року народження, та ножа у кримінальному провадженні №12022091200000260, з урахуванням обгрунтувань, поданих в синтезуючій частині, експерт прийшов до наступних підсумків:

- на передній поверхні куртки справа, передній поверхні светра справа, передній поверхні футболки справа виявлено по одному колото-різаному пошкодженню, які за розташуванням зіставляються між собою та ділянкою рани на передній черевній стінці справа, та утворилося від удару плоским колючо-ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа;

- виявлені пошкодження на одязі могли бути заподіяні ножем, поданим на експертизу, про що свідчать результати експериментально-порівняльного методу дослідження;

- слід вважати, що в момент слідоутворення потерпілий перебував у вертикальному положенні та був обернений до нападника передньо-правою поверхнею тіла.

Крім того, як зазначено вище, згідно висновку експерта за №СЕ-19/109-22/9987-БД від 07.12.2022 року (т.2 а.к.п.13-24), на клинку та руків`ї наданого для дослідження складного ножа, з маркуванням «FBknife Ganzo» (об`єкти №№1.1, 1.2) виявлено клітини з ядрами.

Встановлено генетичні ознаки клітин, виявлених на клинку ножа (об`єкт №1.1), які наведено в таблиці 1.1 додаток 1. Також встановлено генетичні ознаки клітин, виявлених на руків`ї ножа (об`єкт №1.2), які є змішаними та придатні для ідентифікації лише за домінуючими ДНК-профілем, який наведено в таблиці 2.1 додатку 1.

Генетичні ознаки клітин, виявлених на клинку ножа (об`єкт №1.1), містять генетичні ознаки двох осіб, а саме генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_9 та зразка букального епітелію ОСОБА_7 .

Що стосується доводів захисника обвинуваченого про те, що дії ОСОБА_7 являються необхідною обороною і що обвинувачений спричинив ножем тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_9 внаслідок його (потерпілого) протиправних дій, перевищивши при цьому межі необхідної оборони, а такожпро те,що вдіях обвинуваченогоне булоумислу,тому відповіднодії ОСОБА_7 в даномукримінальному провадженнікваліфіковано невірно,і якнаслідок підлягають перекваліфікації, суд вважає, що вони (доводи) не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.36 КК України, необхідною обороною визнають дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання, шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно-небезпечного посягання, так і у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Згідно з ч.3 ст.36 КК України, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК України.

Дії особи кваліфікуються за ст.ст.118,124КК України тоді, коли умисне вбивство чи заподіяння тяжкого тілесного ушкодження вчиняється лише з метою захисту прав та інтересів від суспільно- небезпечних посягань або затримання злочинця і доставлення його відповідним органам влади.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7 визначається судом, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

З об`єктивної сторони даний злочин характеризується діянням у вигляді посягання на здоров`я іншої людини, яке, відповідно до ст.3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідком, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді ушкодження здоров`я іншої людини й бажає або свідомо припускає його настання.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні та проаналізованих судом доказів, нанесення ОСОБА_7 удару ножем потерпілому ОСОБА_9 в живіт мало місце під час раптово виниклого конфлікту з малозначного приводу, а саме суперечка в обвинуваченого з потерпілим виникла ще раніше, в зв`язку з тим, що останній намагався отримати препарат метадон без черги, і почувши їх конфлікт лікар-нарколог сказав, що зменшить ОСОБА_7 дозу.

13.09.2022 року, піднімаючись по сходах обвинувачений зустрів ОСОБА_9 , який спускався з поверху і перебував в цей момент на міжповерховій площадці, а він знаходився на три сходинки нижче.

Встановлено, що ОСОБА_7 привітався з ОСОБА_9 і сказав, щоб він поговорив з лікарем на рахунок збільшення дози препарату, на що останній відмовив йому.

При цьому, як зазначає і сам обвинувачений, потерпілий розвернувся і почав йти з сходової клітки назад на поверх, проте він (обвинувачений) вигукнув, щоб той почекав, бо все ж таки треба поговорити з лікарем, в продовження чого ОСОБА_9 розвернувся і вдарив ОСОБА_7 рукою в обличчя.

Після цього, обвинувачений дістав з кишені своєї куртки розкладний ніж і почав відмахуватися ним та в подальшому завдав удар в живіт ОСОБА_9 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з ушкодженням печінки, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №216 від 09.12.2022 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Дана агресивна поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 , знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, зокрема і з показань свідка ОСОБА_12 , яка вказала, що 13.09.2022 року, прибираючи в кабінеті ревматолога, що під №72, вона бачила, що ОСОБА_9 намагався вийти, однак інший хлопець, як пізніше їй стало відомо - обвинувачений ОСОБА_7 перешкоджав йому, що і стало причиною штовханини між ними. Вона їм зробила зауваження, сказала не битися, інакше викличе поліцію і в цей самий момент побачила, що ОСОБА_9 схопився руками за живіт, присів біля стіни і почав кликати допомогу. Також свідок ствердила, що бачила на животі у потерпілого кров.

Також, умисел в діях ОСОБА_7 вбачається і в тому, що вийнявши з кишені своєї куртки ніж, який є розкладним, обвинувачений розкрив його та в подальшому саме колючо-ріжучою його частиною (лезом) завдав удару потерпілому в живіт.

При цьому, суд не приймає до уваги та вважає недоведеними посилання сторони захисту на те, що обвинувачений вимушений був захищатися, тому що не мав можливості відступити, оскільки саме він заходив медичний заклад і міг повернутись назад, натомість він почав наздоганяти потерпілого та зупиняти його щоб вирішити, як він вважав, спір між ними.

З іншого боку версію сторони захисту щодо необхідної оборони спростовано висновком експерта №216 (за медичними документами) від 09.12.2022 року (т.2 а.к.п.26-27), згідно якого, на підставі даних медичної карти стаціонарного хворого №4371 КНП «Надвірнянська ЦРЛ» на ім`я гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , висновку експерта №185 від 08.12.2022 року судово-медико-криміналістичної експертизи на його ім`я, експерт прийшов до наступних підсумків:

У гр. ОСОБА_9 мало місце проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки з ушкодженням печінки.

Вказане поранення отримане від дії плоского колючо-ріжучого предмету типу ножа, який має лезо, на що вказують рівні краї рани, гострі кінці, перевага глибини над довжиною, може відповідати терміну вказаному в даній постанові і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Таким чином, із дослідженого конфлікту та згодом шарпанини між потерпілим і обвинуваченим, суд приходить до висновку про відсутність обставин, які би обумовили відсутність умислу в обвинуваченого на спричинення тілесного ушкодження та викликали необхідну оборону із застосуванням ножа у обвинуваченого ОСОБА_7 .

Показання обвинуваченого в судовому засіданні про відсутність наміру завдавати удару ножем потерпілому є суперечливими, оскільки даний ніж є розкладним, тому щоб спричинити тілесне ушкодження його (ніж) необхідно було розкрити, що ОСОБА_7 і було зроблено, та як підтверджено висновком експерта і викладено вище, завдано ОСОБА_9 проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з ушкодженням печінки, яке отримане від дії плоского колючо-ріжучого предмету типу ножа, який має лезо, на що вказують рівні краї рани, гострі кінці, перевага глибини над довжиною.

Тобто експерт вказує на проникаюче колото-різане поранення, при якому глибина переважає над довжиною, що достовірно спростовує твердження обвинуваченого про те, що він тільки відмахувався ножом від потерпілого.

З досліджених доказів відсутні підстави вважати, що мав місце першочерговий напад на обвинуваченого з боку потерпілого, а також що в обвинуваченого були наявні підстави для озброєного з ножем супротиву і агресивним діям відносно ОСОБА_9 .

Таким чином, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, враховуючи спосіб, знаряддя вчинення злочину, характер і локалізацію поранення, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_7 прямого умислу на заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.

При цьому судом враховано покази обвинуваченого про те, що в ході конфлікту потерпілий розвернувся і вдарив його рукою в обличчя, однак дана обставина не впливає на оцінку досліджених доказів та не спростовує вищевикладених висновків суду про відсутність необхідної оборони та про відсутність перевищення меж необхідної оборони з боку обвинуваченого.

Таким чином, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому злочину, при обставинах викладених в обвинувальному акті, повністю доведена та вважає, що умисні дії ОСОБА_7 , які виразились в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9 , небезпечного для життя в момент заподіяння, правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України.

При призначенніобвинуваченому ОСОБА_7 покарання,суд враховуєтяжкість вчиненогозлочину,передбаченого ч.1ст.121КК України,який відноситьсявідповідно довимог чинноїст.12КК Українидо тяжкихзлочинів,обставини вчиненнякримінального правопорушення,дані проособу обвинуваченого:має постійнемісце проживання,за якимхарактеризуються позитивно, на обліку в психіатричному кабінеті на момент вчинення інкримінованого йому злочину не перебував, однак знаходиться із 02.07.2020 року на обліку в наркологічному кабінеті, діагноз: F11.30, його поведінку до і після вчинення кримінального правопорушення, ставлення до скоєного та обставини, що обтяжують покарання.

Як обтяжуючу покарання ОСОБА_7 обставину, відповідно до ч.1 ст.67 КК України, судом враховано рецидив злочинів.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом не встановлено.

Також суд звертає увагу, що згідно ухвали від 12.12.2022 року постановлено доручити представнику персоналу органу пробації Надвірнянського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області скласти та надати суду досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .

Відповідно до досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, у обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як - дуже високий. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 без обмеження волі чи позбавлення волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (в т.ч. окремих осіб) (т.1 а.к.п.49-51).

Разом з тим, як зазначено вище, вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122, ч.2 ст.185 КК України і на підставі ч.1 ст.70 КК України призначено йому остаточне покарання у виді 1 року позбавлення волі, який згідно вироку Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 29.11.2023 року скасовано в частині призначеного покарання, ухваливши новий вирок і призначивши на підставі ч.ч.1, 4 ст.70КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., який ухвалено виконувати самостійно.

Суд констатує, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуваннямвсіх обставинкримінального провадження,особи обвинуваченого,його поведінкидо іпісля вчиненнязлочину,думки потерпілоїщодо призначенняобвинуваченому покарання,суд прийшовдо висновку,що йомуслід призначитипокарання необхіднеі достатнєдля йоговиправлення тапопередження новихкримінальних правопорушень,в межах,встановлених всанкції інкримінованоїйому відповідноїчастини статтіКК України,що передбачаєпокарання за вчинений злочин, а саме у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд не вбачає.

На переконання суду, такий вид та розмір покарання відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину та обставинам провадження, але й особі самого обвинуваченого, є обгрунтованим та буде відповідати його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено, що відповідно до вироку Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122, ч.2 ст.185 КК України та на підставі ч.1ст.70КК України призначено йому остаточне покарання увиді 1 року позбавлення волі.

З підстав, наведених у ньому (вироку), ухвалено рахувати останньому строк відбування призначеного покарання з моменту набрання даним вироком (від 02.08.2023 року) законної сили.

Згідно вироку Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 29.11.2023 року, даний вирок був скасований в частині призначеного покарання, ухваливши новий вирок, яким на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, і в подальшому на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань за оскаржуваним вироком та вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2022 року, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Покарання у виді штрафу ухвалено - виконувати самостійно.

В решті вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2023 року залишено без змін.

Також зазначено, що вирок Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Таким чином, вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2023 року - 29.11.2023 року набрав законної сили.

Як перевірено судом, призначене ОСОБА_7 покарання за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2023 року, відбуто останнім на даний час частково.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст.70, так і ст.71 КК України: спочатку - за правилами ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч.4 ст.70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку;і остаточно - за сукупністю вироків.

В судовому засіданні з`ясовано, що даний злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив до ухвалення вироку Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області від 02.08.2023 року.

У відповідності до ч.4ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими встатті 72цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Однак, відповідно до ч.3 ст.72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Таким чином, оскільки ОСОБА_7 вчинив даний злочин до ухвалення попереднього вироку Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області від 02.08.2023 року, яким його засуджено до остаточного покарання увиді 1 року позбавлення волі, скасованого згідно вироку Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 29.11.2023 року в частині призначеного покарання, ухваливши новий вирок і призначивши на підставі ч.ч.1, 4 ст.70КК України остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., який (штраф) ухвалено виконувати самостійно, і який (вирок) набрав законної сили, суд вважає за необхідне призначити йому остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у відповідності до ч.4 ст.70 КК України, а саме у виді позбавлення волі, зарахувавши в строк призначеного за сукупністю злочинів покарання, - частково відбуте покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2023 року, скасованим згідно вироку Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 29.11.2023 року в частині призначеного покарання, та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп., який (штраф) слід виконувати самостійно.

Обраний обвинуваченому такий вид покарання, на переконання суду, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину та обставинам провадження, але й особі самого обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати меті покарання.

Відносно запобіжного заходу, суд констатує наступне:

13.09.2022 року о 10 год. 50 хв. обвинуваченого ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

Згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15.09.2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 11.11.2022 року, без застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Зазначена ухвала була оскаржена в апеляційному порядку, однак відповідно до ухвали Івано-Франківського апеляційного суду залишена без змін і 28.09.2022 року набрала законної сили.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Надвірнянського районногосуду Івано-Франківськоїобласті від10.11.2022року обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою було продовжено до 13.12.2022 року до 13 год. 00 хв.

Згідно ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.12.2022 року відносно ОСОБА_7 було обрано і в подальшому відповідно до ухвал суду від 30.01.2023 року, 24.03.2023 року, 05.05.2023 року, 29.06.2023 року, 01.08.2023 року, 27.09.2023 року та 21.11.2023 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, до 15 год. 30 хв. - 19.01.2024 року, залишивши його в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ, вул.Є.Коновальця, 70А).

З оглядуна викладене,враховуючи те,що судприйшов довисновку пропризначення обвинуваченомупокарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, слід залишити застосованим до набрання даним вироком законної сили.

Строк відбування остаточно призначеного покарання ОСОБА_7 необхідно рахувати з 10 год. 50 хв. - 13.09.2022 року, тобто з часу його фактичного затримання.

Відшкодування судових витрат належить вирішити з додержанням вимог ст.124 КПК України.

Також, у відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, вирішенню підлягає питання щодо скасування арешту, накладеного на тимчасово вилучене майно.

Питання речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст.100 КПК України.

Що стосується заявленого потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У відповідності до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У своїй позовній заяві потерпіла ОСОБА_5 просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на їїкористь 27306грн. 85 коп. матеріальної шкоди, 100000 грн. 00 коп. моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати, пов`язані із наданням їй професійної правничої допомоги.

Зі змісту ч.1 ст.1166 ЦК України вбачається, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Наявність матеріальної шкоди характеризується зафіксованими документально втратами майнових, чи немайнових благ, які мають певну економічну цінність та виражаються в грошовому еквіваленті.

Як перевірено судом, в матеріалах кримінального провадження наявне документальне підтвердження спричинення потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди, яка складається з витрат понесених на лікування її сина ОСОБА_9 , в сумі 27306 грн. 85 коп., що підтверджується копією виписки №4371 із медичної картки стаціонарного хворого від 19.10.2022 року та чеками на придбання медикаментів, що долучені до позовної заяви.

Таким чином, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого про відшкодування матеріальних збитків підлягають до задоволення і з ОСОБА_7 в користь потерпілої слід стягнути 27306грн. 85 коп. завданої матеріальної шкоди.

Відносно стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 в користь потерпілої ОСОБА_5 моральної шкоди суд констатує наступне.

Статтею 23ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.2 вказаної статті, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В пунктах 5, 7, 9 даної постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Оцінюючи в сукупності встановлені обставини кримінального провадження, суд враховує, що в результаті вчиненого ОСОБА_7 злочину син потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_9 13.09.2022 року із тяжкими травмами був направлений у хірургічне відділення КНП «Надвірнянська ЦРЛ», де 16.09.2022 року йому було проведено операцію, після якої він перебував на стаціонарному лікуванні ще до 19.10.2023 року.

Бере до уваги суд і те, що в подальшому ОСОБА_9 був виписаний з лікарні однак з призначенням для амбулаторного лікування і спостереження хірургом поліклініки.

Як перевірено судом, впродовж всього часу лікування, потерпіла доглядала його у лікарні і відповідно спостерігала за його фізичними болями та стражданнями, через що вона, як мати останнього, разом із ним переносила сильні душевні страждання у вигляді занепокоєння та нервозності. Крім того, після виписки з лікарні ОСОБА_9 самостійно не міг сидіти, ходити, загальний стан його здоров`я був важкий.

Значні душевні страждання, як стверджує потерпіла, були викликані і тим, що після отриманих сином травм, вона змушена була здійснювати догляд ще й за внуком ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у якого вроджена вада розвитку головного мозку: лікворна киста скронево-тім`яної ділянки, правобічний геміпарез зі стійкими тяжкими руховими порушеннями, розбіжна косила, простий зоровий астигматизм, що підтверджується довідкою №32 від 07.02.2023 року, оскільки після смерті у 2013 році матері дитини, догляд за ним здійснював її син - ОСОБА_9 .

Також, потерпіла посилається на те, що лікування, яке проходив її син ОСОБА_9 у зв`язку із ножовим пораненням, завданим йому ОСОБА_7 , зумовило її докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, в ході судового розгляду даного провадження син потерпілої - ОСОБА_9 , що був визнаний потерпілим, ІНФОРМАЦІЯ_2 - помер, про що 12.01.2023 року Надвірнянським відділом ДРАЦС у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис №22.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що потерпілій ОСОБА_5 , яка зазнала душевних страждань через спричинення обвинуваченим ОСОБА_7 її сину - ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження, було завдано моральної шкоди.

Тому, виходячи з вимог розумності та справедливості, враховуючи майновий стан обвинуваченого, суд вважає за необхідне позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України задоволити частково та стягнути з обвинуваченого на її користь 50000 грн. 00 коп. моральних відшкодувань.

Крім того,згідно ч.1ст.124КПК України,у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Згідно наданих потерпілою договору про надання правничої допомоги за №026 від 08.03.2023 року, попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат від 08.03.2023 року та квитанцій №005/2023 від 08.03.2023 року, №035/2023 від 21.11.2023 року, витрати ОСОБА_5 на правничу допомогу склали 5500 грн. 00 коп.

Таким чином, процесуальні витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги потерпілій, слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 і стягнути з нього на користь ОСОБА_5 5500 грн. 00 коп. за вказану правову допомогу, оскільки її надання було зумовлено розглядом кримінального провадження щодо вчиненого ним (обвинуваченим) кримінального правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 128, 129, 174, 369, 370, 371, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2023 року, скасованим згідно вироку Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 29.11.2023 року в частині призначеного покарання, ухваливши новий вирок, більш суворим за даним вироком, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання 5 (п`ять) років позбавлення волі та штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп.

Згідно ч.3 ст.72 КК України, призначене судом покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Зарахувати ОСОБА_7 в строк остаточно призначеного за сукупністю злочинів покарання, - частково відбуте покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2023 року, скасованим згідно вироку Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 29.11.2023 року в частині призначеного покарання, ухваливши новий вирок.

Строк відбування остаточно призначеного покарання ОСОБА_7 рахувати з 10 год. 50 хв. - 13.09.2022 року, тобто з часу його фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою залишити застосованим до набрання даним вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , в користь держави 5682 грн. 37 коп. за проведення у даному кримінальному провадженні експертиз: судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/109-21/9986-БД від 14.10.2022 року, вартістю 1269 грн. 85 коп., судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/109-21/9983-БД від 28.10.2022 року, вартістю 1279 грн. 81 коп. та судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/109-21/9987-БД від 07.12.2022 року, вартістю 3132 грн. 71 коп.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районногосуду Івано-Франківськоїобласті ОСОБА_15 від 19.09.2022 року із забороною користування, розпоряджання та відчуження на: розкладний ніж, із маркувальними позначеннями « ІНФОРМАЦІЯ_6 », джинси, синього кольору, із маркувальними позначеннями « ІНФОРМАЦІЯ_7 », куртку, бежевого кольору, із маркувальними позначеннями «FSBN», кросівки, сірого кольору, без маркувальних позначень, власником яких є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 скасувати.

Речові докази: вилучені джинси, синього кольору, із маркувальними позначеннями « ІНФОРМАЦІЯ_7 », куртку, бежевого кольору, із маркувальними позначеннями «FSBN» та кросівки, сірого кольору, без маркувальних позначень, які згідно постанови слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_16 від 13.09.2022 року після проведення слідчих дій та експертиз направлені для зберігання до кімнати зберігання речових доказів Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, після набрання даним вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителю АДРЕСА_1 .

Речовий доказ: вилучену медичну картку стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка згідно постанови слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_16 від 02.11.2022 року після проведення слідчих дій та експертиз зберігається при матеріалах кримінального провадження №12022091200000260 від 13.09.2022 року, після набрання даним вироком законної сили повернути в КНП «Надвірнянська ЦРЛ НРР», місцезнаходження: м.Надвірна, вул.Грушевського, 12, Івано-Франківської області.

Речові докази: вилучений розкладний ніж, із маркувальними позначеннями «FBknife Ganzo», який згідно постанови слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_16 від 13.09.2022 року після проведення слідчих дій та експертиз направлений для зберігання до кімнати зберігання речових доказів Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, а також змив речовини бурого кольору, який згідно постанови слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_16 від 13.09.2022 року після проведення слідчих дій та експертиз зберігається при матеріалах кримінального провадження №12022091200000260 від 13.09.2022 року, в Надвірнянському районному суді Івано-Франківської області (справа №348/2291/22, номер провадження 1-кп/348/153/23, т.1, а.к.п.204, т.2, а.к.п.10), після набрання даним вироком законної сили знищити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та стягнення процесуальних витрат пов`язаних з оплатою правничої допомоги по кримінальному провадженні №12022091200000260 від 13.09.2022 року задоволити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 на користь потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жительки АДРЕСА_4 (двадцять сім тисяч триста шість) грн. 85 коп. завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 на користь потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жительки АДРЕСА_2 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. моральних відшкодувань.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 на користь потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жительки АДРЕСА_2 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги.

В решті вимог цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 відмовити.

Вирок суду може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_7 в той самий строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1