Рішення

від 12.12.2023 по справі 141/814/23

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/814/23

Провадження №2/141/175/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року смт Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В.,

при секретарі судового засідання Бугайчук Ю.С.,

сторони в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 141/814/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

У С Т А Н О В И В:

06.11.2023 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 23.07.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Оратівського районного управління юстиції у Вінницькій області зареєстровано шлюб між нею та відповідачем, актовий запис №22. Поряд з цим, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 .

Спільне життя між сторонами не склалося, оскільки позивач та відповідач мають різні погляди на життя, сімейні відносини, обов`язки та ведення спільного господарства, втратили почуття взаєморозуміння, відносно позивача було вчинено домашнє насильство, фактичні відносини між сторонами припинені з 20.09.2021.

Окрім того, малолітній ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні, тоді як відповідач ухиляється від покладеного на нього обов`язку щодо утримання дитини.

За вказаних обставин, ОСОБА_1 просить суд шлюб розірвати та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 09.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 141/814/23 та призначено розгляд справи на 12.12.2023.

28.11.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Панасюк Н.А. від 28.11.2023 на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2023 про приєднання доказів до матеріалів справи. Як убачається зі змісту клопотання ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних Сил України та займає посаду оператора у військовій частині НОМЕР_1 , на праві власності у якого є об`єкт нерухомого майна, а саме земельна ділянка для садівництва площею 0,12 га. Також на праві власності у відповідача перебуває два автомобілі, один з яких купувався для здійснення операції в зоні проведення бойових дій. На утриманні у відповідача знаходиться неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та непрацездатна мати ОСОБА_4 . Відповідач зазначив, що фактично шлюбні відносини припинилися у вересні 2023 року, а не з 20 вересня 2021 року, як вказала позивач у позовній заяві. Окрім того, ОСОБА_2 вказав, що ніколи не вчиняв домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , а щодо доводів позивача з приводу ненадання ним коштів для потреб сім`ї повідомив, що у період з травня 2023 по листопад 2023 перерахував на рахунок ОСОБА_1 кошти у сумі 56700,00 грн, а також надавав ОСОБА_1 кошти готівкою у загальному розмірі 79000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 12.12.2023 не з`явилася. При цьому, 12.12.2023 до суду надійшла заява позивача від 12.12.2023, у якій вона позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, шлюб розірвати, розгляд справи здійснювати без її участі, а також після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час, день та місце судового засідання, в судове засідання 12.12.2023 не з`явився. При цьому, у клопотанні від 28.11.2023 представник відповідача адвокат Панасюк Н.А. просила розгляд справи проводити без участі відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст.206ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В силу ч. 4 ст.206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 23.07.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану служби Оратівського районного управління юстиції у Вінницькій області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , актовий запис № 22. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ».

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23.07.2015 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 355860480, сформованого 24.11.2023, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 0523155000:02:005:0032, тип об`єкта земельна ділянка.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 19.07.2023, ОСОБА_2 є власником транспортного засобу «ВАЗ 210994», д.н.з. НОМЕР_5 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 11.10.1983, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , у графі «Батько» зазначено ОСОБА_7 , у графі «Мати» - ОСОБА_4 .

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 , виданого Пенсійним фондом України 22.05.2006, ОСОБА_4 є пенсіонером за віком, термін дії пенсійного посвідчення довічно.

Окрім того, як убачається із платіжних інструкцій, за період з 11.05.2023 по 04.11.2023, ОСОБА_2 здійснював перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 56700,00 грн, а також здійснював операції по зняттю готівки.

Також згідно довідки про доходи № 350/102/7/404/пс від 16.11.2023, виданої ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_2 займає посаду оператора, його загальний дохід за період з травня 2023 по жовтень 2023 склав 412346,14 грн

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

В статті 51Конституції України зазначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст.24СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із ч. 1 ст.55СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями частин 3, 4 ст.56СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно із ч. 2 ст.112СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Вирішуючи у відповідності до ст.111СК України питання про необхідність вжиття заходів щодо примирення подружжя, суд враховує, що закріплена у цій статті норма є диспозитивною, оскільки суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.

Крім того, суд виходить з пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», яка визначає, що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов`язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові КЦС ВС від 11 червня 2019 року № 605/434/18 (61-3235св19).

Враховуючи вище зазначені положення законодавства та судової практики, а також установлені у справі обставини, суд не вбачає підстав для вжиття заходів щодо примирення сторін.

Отже, з огляду на те, що між сторонами шлюбні відносини фактично припинені та шлюб носить лише формальний характер, відповідач не заперечує щодо розірвання шлюбу, суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, а тому шлюб підлягає розірванню.

Також відповідно до ч. 2 ст.51Конституції України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

Згідно положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН«Про правадитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Статтею 8 Закону України«Про охоронудитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 11Закону України«Про охоронудитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 12Закону України«Про охоронудитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і відповідно до ст. 180СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із ст. 179СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Як вбачається з частини 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно положень ст. 182СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Постановою Пленуму Верховного СудуУкраїни від15.05.2006№ 3«Про застосуваннясудами окремихнорм Сімейногокодексу Українипри розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до ч. 1 ст. 191Сімейного кодексуУкраїни аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Судом установлено, що домовленість між сторонами щодо утримання неповнолітньої дитини не досягнута, а тому право позивача на отримання від відповідача аліментів підлягає захисту.

Суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, який відповідно до ч. 2 ст. 182СК України неможе бутименшим,ніж 50відсотків прожитковогомінімуму длядитини відповідноговіку,стан здоров`ята матеріальнестановище дитини,а такожтой факт,що відповідач працездатного віку та може надавати матеріальну допомогу.

За вказаних фактичних обставин справи № 141/814/23, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, взаємний обов`язок батьків по її утриманню, а також визнання позову відповідачем, суд доходить висновку, що розумним та справедливим розміром стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини відповідача є 1/4 частки від його доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст.430ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно частин 1-2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст.142ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, з урахуванням визнання позову відповідачем, на підставі ч. 1 ст.142ЦПК України суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 536,80 грн, а решта 50 відсотків судового збору підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Також згідно ст.141ЦПК України та ч. 1 ст. 142 ЦПК України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу позову про стягнення аліментів, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 105, 110, 112, 113, 84, 141, 180-182, 191 СК України, ст.ст. 4, 5, 7, 10-13, 19, 141, 142, 178, 206, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 23.07.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Оратівського районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 22.

3. Прізвище відповідача після розірвання шлюбу залишити « ОСОБА_5 ».

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.11.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

5. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

6. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави судовий збір в сумі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

7. Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

8. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

9. Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Рішення суду оформлено та виготовлено 18.12.2023.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя С.В. Климчук