Рішення

від 05.12.2023 по справі 149/2852/23

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/2852/23

Провадження №2/149/700/23

Номер рядка звіту 15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05.12.2023 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вергелеса В.О.,

з участю секретаря Лисої В.В.,

представника Хмільницької окружної прокуратури Соловар А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику в залі суду цивільну справу за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа - Селянське (фермерське) господарство "Аркадія", про конфіскацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення, -

В С Т А Н О В И В :

Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1-584 від 05.10.2010 року ОСОБА_1 , після смерті батька ОСОБА_2 , успадкував на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ ВН №015852, частки земельної ділянки загальною площею 4,2260 га з кадастровим номером 0524881200:04:003:0215 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Уланівської сільської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району (бувшої - Вишеньківської сільської ради Хмільницького району). У подальшому 09.10.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на частки земельної ділянки з кадастровим номером 0524881200:04:003:0215, загальною площею 4,2260 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 193355105248. Вказану земельну ділянку з кадастровим номером 0524881200:04:003:0215 ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 01.08.2014 б/н передав в оренду Селянському (фермерському) господарству «Аркадія». Строк дії договору оренди 10 років, тобто до 01.08.2024 року. ОСОБА_3 протягом року не виконав покладений на нього у зв`язку з цим обов`язок та не відчужив вищезазначену земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а тому та підлягає конфіскації на користь держави України.

Ухвалою суду від 06.09.2023 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 10.10.2023 року у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки до суду не повідомила, заяв, клопотань, відзиву не надала.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, заяв, клопотань, пояснень не надав.

За наявності умов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом було ухвалено проводити заочний розгляд справи.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно інформаціїУправління Державноїміграційної службиУкраїни уВінницькійобласті №0501.5-5279/05.3-23від 14.08.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,документований паспортомРосійської Федераціїсерія таномер: НОМЕР_1 ,виданий 18.05.2001,Комсомольським РУВСм.Тольятті Самарськоїобласті таза облікамиУДМС уВінницькійобласті незначиться.09.10.2013року- ОСОБА_1 євласником 1/2частини земельноїділянки ізкадастровим номером0524881200:04:003:0215 загальноюплощею 4,226га ізцільовим призначеннямдля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,яка знаходитьсяна територіїУланівської сільськоїтериторіальної громадиХмільницького району(колишньоїВишеньківської сільської радиХмільницького району)Вінницької області. Право власності на вказану земельну ділянку в ОСОБА_1 виникло на підставі свідоцтва проправо наспадщину зазаконом,зареєстрованого вреєстрі за№ 1-584від 05.10.2010року.Земельна ділянка перебуває в оренді в Селянському (фермерському) господарстві «Аркадія» на підставідоговору від 01.08.2014 б/н. Строк дії договору оренди 10 років, тобто до 01.08.2024 року.

Отже, судом встановлено, що відповідач є громадянином іноземної держави - РФ, та набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порядку спадкування.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно ч. 5 ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм Земельного кодексу України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України "Про міжнародне приватне право", положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , будучи громадянином іноземної держави та отримавши у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення, повинен був діяти у відповідності до приписів Земельного кодексу України.

Як зазначалось вище, іноземці, які отримали у спадщину землі сільськогосподарського призначення, повинні вжити заходів щодо відчуження такої землі протягом року, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не зробив.

Виходячи з наведеного, даючи правову оцінку діям ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що остання не вжила жодних заходів, встановлених для іноземців, якими набуто право власності на землі сільськогосподарського призначення у визначеному законом порядку.

Якщо спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна (ч. 1 ст. 181 ЦК України), знаходяться на території України, то на них поширюється дія права України. Відповідно до ч. 5 ст. 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст.130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Одночасно за змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Згідно пункту "е" ч.1 ст.140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. В разі невиконання вимог закону про невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк настають наслідки, передбачені ч. 2,4 ст. 145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Згідно ч. 1 ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У відповідності до ч.1 ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відповідно до п.п.1 п.3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 основними завданнями Держгеокадастру є серед решти реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п.п. 33 п. 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель, зокрема, за додержанням строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю.

Враховуючи, що відповідач, будучи громадянином Російської Федерації, в порушення вимог ч.4 ст.81 ЗК України, упродовж одного року після набуття права власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області і по даний час добровільно не відчужив її, є підстави для конфіскації належної відповідачеві земельної ділянки у власність держави.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як територіального органу, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, тобто уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо подання позову про конфіскацію у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якими після отримання їх у спадщину незаконно володіють іноземні громадяни понд встановлений законом строк. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.

Згідно положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року в справі № 6-92 цс 13, визначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення від 23.09.1982 року в справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 11.03.2003 року в справі "Новоселецький проти України", від 01.06.2006 року в справі "Федоренко проти України"). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

З огляду на характер спірних правовідносин у даній цивільній справі не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

У п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦПК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

З огляду на наведені обставини, встановлені судом, беручи до уваги те, що відповідач є громадянином РФ, володіє земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, у передбачений законом строк земельну ділянку не відчужила, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача згідно ч.1 ст.141 ЦПК України необхідно стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати, понесені ним при подачі позовної заяви до суду в розмірі 2684 гривні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.13, 14, 41 Конституції України, ст.38 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.4, 5, 10, 13, 19, 23, 27, 76, 82, 89, 137, 141, 142, 259, 263, 264, 354-356 ЦПК України, ст.181, 319, 321 ЦК України, ст.22, 80, 81, 125, 140, 145 ЗК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 1/2 частини земельної ділянки, належної ОСОБА_1 із кадастровим номером 0524881200:04:003:0215 загальною площею 4,226 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Уланівської сільської територіальної громади Хмільницького району (колишньої Вишеньківської сільської ради Хмільницького району) Вінницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, місце знаходження: вулиця Пушкіна, 34, м. Хмільник, Вінницька область, ЄДРПОУ - 02909909;

позивач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, місце знаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, ЄДРПОУ - 39767547;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа: Селянське (фермерське) господарство "Аркадія", місце знаходження: вулиця Павлінського, 5, с. Вишенька, Хмільницький район, Вінницька область, ЄДРПОУ - 30807277.

Суддя Валерій ВЕРГЕЛЕС