Ухвала

від 16.10.2023 по справі 945/2363/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2363/23

Провадження № 2-з/945/14/23

УХВАЛА

12 жовтня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Шаронової Н.О., розглянув заяву керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі № 945/2363/23 за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; Фермерське господарство Кос Тараса Пилиповича, про конфіскацію 1/3 земельних ділянок, -

встановив:

12 жовтня 2023 року керівник Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; Фермерське господарство Кос Тараса Пилиповича, про конфіскацію 1/3 земельних ділянок.

Одночасно з пред`явленням позову, керівник Миколаївської окружної прокуратури подав заяву про забезпечення позову. У вказаній заяві керівник Миколаївської окружної прокуратури просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом:

- накладення арештуна 1/3земельної ділянкиз кадастровимномером 4824284600:07:000:0162,площею 5,5019га,з цільовимпризначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Степівської (Улянівської) сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області;

-накладення арештуна 1/3земельної ділянкиз кадастровимномером 4824284600:07:000:0163,площею 5,5461га,з цільовимпризначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Степівської (Улянівської) сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області.

Узаяві прозабезпечення позовукерівник Миколаївськоїокружної прокуратурипосилається нате,що ОСОБА_1 ,яка єгромадянкою російськоїфедерації,на підставіСвідоцтва проправо наспадщину серіїта номер66,виданого 18січня 2021року приватнимнотаріусом Миколаївськогорайонного нотаріальногоокругу Миколаївськоїобласті ЛактіоновоюС.А.(індекснийномер рішення56214938),набула правовласності на1/3частку земельноїділянки зкадастровим номером4824284600:07:000:0162,площею 5,5019га,з цільовимпризначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Степівської (Улянівської) сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області.

Право власності за відповідачем ОСОБА_1 на 1/3 частку земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 19 січня 2021 року за № 40176652.

Також ОСОБА_1 на підставісвідоцтва проправо наспадщину серіїта номер:67,виданого 18січня 2021року приватнимнотаріусом Миколаївськогорайонного нотаріальногоокругу Миколаївськоїобласті ЛактіоновоюС.А.(індекснийномер рішення56215517),набула правовласності на 1/3частку земельноїділянки зкадастровим номером4824284600:07:000:0163,площею 5,5461га,з цільовимпризначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Степівської (Улянівської) сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області.

Право власності за відповідачем на 1/3 частку земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 19 січня 2021 року за № 40177277.

Керівник Миколаївської окружної прокуратури зазначив, що згідно з положеннями сг. 80 Земельного кодексуУкраїни суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи.

При цьому, з урахуванням змісту положень ч. 2 ст. 81 та інших норм Земельного кодексуУкраїни суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземці та особи без громадянства.

Зокрема, іноземці та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 Земельного кодексуУкраїни можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Одночасно, за змістом ч. 4 ст. 81 Земельного кодексуУкраїни землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України,а саме,така ділянкапідлягає конфіскаціїза рішеннямсуду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Отримані відповідачем ОСОБА_1 у власність частки вказаних вище земельних ділянок сільськогосподарського призначення нею добровільно не відчужені упродовж встановленого законодавством України річного строку, у зв`язку з чим, вони підлягають конфіскації за рішенням суду, оскільки дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством. Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

Керівник Миколаївської окружної прокуратури у заяві про забезпечення позову вказував на те, що на даний час громадянка російської федерації, відповідач у справі ОСОБА_1 без перешкод використовує свої частки спірних земельних ділянок на території України, отже отримує дохід на території України.

При цьому, продовольча безпека України наразі потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання, з метою забезпечення потреб, у першу чергу, громадян України.

Крім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у державі, зокрема, багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів землі залишаються окупованими. Це в сукупності, на думку прокурора, призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства, була безумовно повернута у власність держави.

Будь - яке подальше відчуження громадянкою російської федерації ОСОБА_1 спірних земельних ділянок порушуватиме права держави в особі уповноваженого органу на набуття їх у власність держави, шляхом конфіскації, оскільки особливо в умовах воєнного часу дані земельні ділянки мають використовуватись насамперед для забезпечення продовольчих потреб громадян України.

Враховуючи викладене вище, а також те, що 1/3 спірних земельних ділянок на даний час знаходяться у власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 , з порушенням вказаних вище норм, на думку керівника Миколаївської окружної прокуратури, є підстави для забезпечення позову, оскільки існує можливість відчуження частки спірних земельних ділянок третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про конфіскацію земельних ділянок у власність держави.

Обставини, на які посилається керівник Миколаївської окружної прокуратури у заяві про забезпечення позову, як на обгрунтування своїх вимог, підтверджено письмовими доказами, що додано до заяви про забезпечення позову.

До позовної заяви керівник Миколаївської окружної прокуратури додав копії: Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомогомайна щодо суб`єкта № № 349672768 від 09 жовтня 2023 року; 347686031 від 22 вересня 2023 року; 347683784 від 22 вересня 2023 року; Свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 січня 2021 року (спадкова справа № 46/219. Зареєстровано в реєстрі за № 66); Свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 січня 2021 року (спадкова справа № 46/219. Зареєстровано в реєстрі за № 67); Договору від 27 травня 2013 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4824284600:07:000:0163,площею 5,5461га,з цільовимпризначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Улянівської сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області.

Суд розглянув заяву про забезпечення позову та дійшов такого.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, іншими заходами необхідними для забезпечення ефективного захисту. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, і з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

У вступній частині постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім цього, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення, законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 755/1357/18).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо і охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 766/18228/17; постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 308/2237/17).

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Керівник Миколаївської окружної прокуратури у заяві про забезпечення позову зазначає та до заяви додає письмові докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, і, що існує можливість відчуження спірних земельних ділянок третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про конфіскацію 1/3 часток земельних ділянок.

Обраний прокурором спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

Необхідність збереження правового статусу та стану спірних земельних ділянок, який існує, відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил частини 2 статті 149 ЦК України.

Такі умови можуть бути забезпечені тимчасовою забороною розпорядження цим майном з передачею прав на цю землю, з реєстрацією речових прав та забороною змінювати об`єкт спору (цільове призначення, поділ, об`єднання тощо).

Метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі є забезпечення знаходження майна у відповідача у незмінному вигляді.

Відповідність цієї мети умовам застосування правил статті 149 ЦПК України слідує з положень пункту 20 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», в якому зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК України (судовий секвестр).

Європейський суд з прав людини нагадує, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Сфера зобов`язань Договірних держав за цією статтею коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (Кудла проти Польщі, N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, Міфсуд проти Франції [GC], N 57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України», заява N 11901/02 Страсбург).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі (Дорани проти Ірландії) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, невжиття вказаних прокурором заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням, може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.

За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149 - 153, ч. 1 ст. 260 Цивільного процесуального кодексу України, -

ухвалив:

Заяву керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі № 945/2363/23 за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; Фермерське господарство Кос Тараса Пилиповича, про конфіскацію 1/3 земельних ділянок, - задовольнити.

Накласти арештна 1/3земельної ділянкиз кадастровимномером 4824284600:07:000:0162,площею 5,5019га,з цільовимпризначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Степівської (Улянівської) сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області.

Накласти арештна 1/3земельної ділянкиз кадастровимномером 4824284600:07:000:0163,площею 5,5461га,з цільовимпризначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Степівської (Улянівської) сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова