Рішення

від 18.12.2023 по справі 212/8095/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/8095/23

2/212/3085/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Голуб О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Заборський Олександр Валентинович звернувся до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 350000,00 гривень без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач тривалий час працював на ш. «Першотравнева» п/о «Кривбассруда», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» у шкідливих умовах праці, а саме: з 06.07.1976 року по 03.11.1976 рік та з 23.01.1979 року по 02.12.1981 рік працював електрослюсарем по ремонту обладнання; з 02.12.1981 року по 01.01.1995 рік працював прохідником на підземних роботах; з 04.05.2000 року по 30.05.2003 рік працював електрослюсарем чергового та з ремонту обладнання.

Відповідно до повідомлення Ф-3 від 21 листопада 2005 року на підставі медичного висновку лікарсько експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково дослідний інститут промислової медицини» від 02.02.1995 року, позивачу встановлена наявність професійного захворювання з діагнозом: Вібраційна хвороба першої ст. с переферичним ангіодистонічним синдромом. Двосторонній кохлеарний неврит із легкою ст. зниження слуху (глухість першої ст.).

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14 лютого 1995 року, позивач отримав професійне захворювання працюючи 14 років прохідником на підприємстві відповідача з перфораторами, які мали характеристики, що перевищували санітарні норми щодо шуму та вібрації, тривалий час працював із буровим інструментом, який перевищував ГДК по шуму та вібрації, заводи виробники поставили на шахти перфоратори, які під час роботи підвищували заборонені санітарні норми щодо шуму та вібрації.

23.02.1995, первинно, позивач рішенням Профпатологічної МСЕК був визнаний особою з інвалідністю третьої групи, встановлено 30% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання строком на 1 рік, 27.03.2007 рішенням Профпатологічної МСЕК позивачу встановлена третя група інвалідності та 50% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання без строку переогляду.

Згідно рекомендацій МСЕК, позивач потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, наглядом у сімейного лікаря, потребує постійного стороннього догляду та санаторно курортного лікування. Внаслідок отримання професійного захворювання в позивача постійні фізичні страждання, які мають свій прояв через ломоту в суглобах рук, оніміння та побілення пальців рук, пітливість кистей, набрякання, оніміння в руках, більше під час сну, біль у ділянці нирок, шум у вухах, зниження слуху. Змінився характер,нічні приступи удушшя та болі не дають спокійно відпочивати,до появи захворювання був активною людиною,в даний час будь-яке навантаження викликає біль,позбавився можливості реалізувати своє уміння трудитися,виконувати будь-яку фізичну роботу,рухатися легко і вільно,весело відпочивати,знаходитися серед людей,спілкуватися з людьми. Усі ці обставини є наслідками професійних захворюванні,які викликають у позивача щиросердечні страждання і переживання,почуття приниженості,неповноцінності. Заподіяне з вини підприємства професійне захворювання викликає в Позивача фізичні і моральні страждання,порушило звичний спосіб життя,вимагає додаткових зусиль для організації його життя,для підтримки здоров`я,порушило нормальні життєві зв`язки внаслідок неможливості продовження активного цивільного життя,порушення відносин з оточуючими людьми. Внаслідок отримання професійного захворювання позивач не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується. Настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров`я, який він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя позивача. Через хворобу позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його дружині, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих.

Враховуючи викладене вище, ш. «Першотравнева» п/о «Кривбассруда» правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком», не створило безпечних і нешкідливих умов праці, не виконувало передбачені законом і нормативними актами норми охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не вживало заходів для облегшення або зменшення впливу шкідливих факторів на робочих місцях, що призвело до завдання позивачу моральної шкоди, він втратив своє здоров`я та працездатність, набув професійні захворювання внаслідок роботи тривалий час у шкідливих умовах. Тому, позивач просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на його користь 350000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У листопаді 2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові, посилаючись на те, що АТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є належним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником тієї частини ВО «Кривбасруда», до якої входила шахта «Першотравнева», на якій працював позивач. Вказав, що позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди, надані позивачем докази є лише документами, що підтверджують виникнення професійного захворювання, і не можуть бути беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди позивачу, також зазначив, що позивачем не обґрунтований розмір заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 06.07.1976 по 30.05.2003 працював на посадах електрослюсар по ремонту обладнання, прохідник на підземних роботах, електрослюсар чергового та з ремонту обладнання, та 30.05.2003 позивача було звільнено за ст.38 КЗпП, у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 06.07.1976.

Відповідно до повідомлення форми П-3 від 21 листопада 2005 року, на підставі медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково дослідний інститут промислової медицини», позивачу встановлена наявність професійного захворювання від 02.02.1995 з діагнозом: вібраційна хвороба першої ст. с переферичним ангіодистонічним синдромом. Двосторонній кохлеарний неврит із легкою ст. зниження слуху (глухість першої ст.).

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14 лютого 1995 року, позивач отримав професійне захворювання, працюючи 14 років прохідником на підприємстві відповідача з перфораторами, які мали характеристики, які перевищували санітарні норми щодо шуму та вібрації, тривалий час працював із буровим інструментом, який перевищував ГДК по шуму та вібрації, заводи виробники поставили на шахти перфоратори, які під час роботи підвищували заборонені санітарні норми щодо шуму та вібрації.

Відповідно до довідки МСЕК, позивачу первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності внаслідок професійного захворювання строком на 1 рік, що підтверджується довідкою МСЕК серії 2-18 АЖ № 055417 від 23.02.1995.

27.03.2007 позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності внаслідок професійного захворювання безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №558519 та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДНА-02 №017175.

Статтею 3 Конституції Українипередбачається, що ОСОБА_1 , його життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті43, частина 1 статті46 Конституції Українипередбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженихпостановою КМ України від 23.06.1993 № 472.

Як роз`яснено упостанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(з наступними змінами та доповненнями), спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормамиКонституції Україниабо випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49Закону «Про інформацію»,ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов`язань, які підпадають під діюЗакону «Про захист прав споживачів»чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли 23 лютого 1995 року, коли ОСОБА_1 вперше встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку із профзахворюванням.

На той час діяли нормистатті 440-1 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), як передбачала відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної норми, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 50% безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Твердження представника відповідача про те, що АТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є належним відповідачем, оскільки не є правонаступником прав та обов`язків шахтах «Першотравнева» ВО «Кривбасруда» суд відхиляє, оскільки Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 15 червня 2020 року у справі №212/3404/17 (провадження № 61-37529ск18) сформовано правовий висновок про те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є правонаступником прав та обов`язків вказаних шахт, а отже вказані обставини, відповідно до приписів ч.3ст. 82 ЦПК України, визнані судом загальновідомими та такими, що не потребують доказування.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що усі структурні одиниці ВО «Кривбасруда» не мали статусу самостійних юридичних осіб, були створені як структурні підрозділи без права юридичної особи, оскільки питання про їх відокремлення зі складу юридичної особи із визначенням правонаступників в передбаченому законодавством порядку не вирішувалось.

Згідно зіст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкодине менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно дост. 3 Закону України «Про оплату праці»мінімальна заробітна платаце законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями3і8 Конституції Українидають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, стаж роботи позивача, зокрема період роботи позивача з 06.07.1976 до 30.05.2003 у шкідливих умовах, а також те, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності безстроково 50%, та третя група інвалідності, що свідчить про неможливість покращення здоров`я позивача у майбутньому та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача,тривалість праці позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди у сумі 150000,00 гривень, тим самим задовольняючи позов частково.

На підставі ч. 1ст. 133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3ст. 133 ЦПКналежать витрати на професійну правову допомогу.

Згідно ізст. 141 ЦПК, розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4ст. 137 ЦПКсуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, щоЦПКпередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката підтверджуються ордером № 1265745 та свідоцтвом адвоката Заборського О. В., розрахунком від 13.10.2023 витрат на правничу допомогу в сумі 9000,00 гривень, актом виконаних робіт від 13.10.2023, підписаний сторонами, на суму 9000,00 гривень за ознайомлення з матеріалами, опрацювання правової позиції, збір доказів, підготовку документів, складання позовної заяви та судове представництво (1 год. в сумі 1000,00 гривень), а також прибутковим касовим ордером та квитанцією від 13.10.2023 року про сплату позивачем 9000,00 гривень за надану правничу допомогу адвокату Заборському О. В.

Натомість, суд зазначає, що розгляд справи відбувся без проведення судового засідання, внаслідок чого витрати позивача на правничу допомогу адвоката в сумі 1000,00 гривень не були доведені належним чином. В іншій частині наведених витрат, враховуючи докази на їх підтвердження, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, то суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу є доведеними в сумі 8000,00 гривень, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також при цьому були дотримані критерії розумності їх вартості. Натомість, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 , то судові витрати останнього з оплати доведеного в суді розміру правничої допомоги в сумі 8000,00 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 4500,00 гривень.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1500,00 гривень.

Керуючисьст. 440-1 ЦК Української РСР, ст. ст.. 4-5,12, 13,19,76-81,89,133-141,258-259,263,265 ЦПК,суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1500,00 гривень (одна тисяча п`ятсот гривень).

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати правничої допомоги в сумі 4500,00 гривень (чотири тисячі п`ятсот гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.

Повне судове рішення складено та підписано 18 грудня 2023 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт