Ухвала

від 12.12.2023 по справі 201/2228/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3238/23 Справа № 201/2228/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

12 грудня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (приймає участь в режимі

відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження№ 12022041650000205 за апеляційнимискаргами прокурораПравобережної окружноїпрокуратури містаДніпра,який приймавучасть урозгляді кримінальногопровадження судомпершої інстанції,захисника ОСОБА_7 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_8 на вирокЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від14серпня 2023року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз: - 13.02.2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Вироком Дніпровського апеляційного суду від 26.04.2023 року вирок від 13.02.2023 року в частині зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дніпровського апеляційного суду від 26.04.2023 року, більш суворим покарання, призначеним за цим вироком, ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ч.1 ст.71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2021 року, та остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Не погоджуючись з цим рішенням, прокурор та захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 звернулися до суду з апеляційними скаргами.

18.10.2023 року від прокурора,який приймавучасть урозгляді кримінальногопровадження судомпершої інстанції, досуду апеляційноїінстанції надійшлавідмова відапеляційної скарги на підставі ч. 1 ст. 403 КПК України, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає розгляду.

Разом з цим, оскільки апеляційна скарга подана також захисником ОСОБА_7 , то суд апеляційної інстанції продовжив розгляд апеляційної скарги захисника.

Так, з вироку суду вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 в суді першої інстанції повідомляв, що на досудовому розслідуванні працівники поліції до нього застосовували фізичне та психологічне насильство, три дні його не годували та били.

Обвинувачений ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції зазначив, що працівники поліції катували його 3 дні, починаючи з 06.03.2022 року, а саме застосовували психологічний та фізичний тиск.

Вислухавши думки учасників судового провадження з приводу даних обставин, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

З показів наданих обвинуваченим ОСОБА_8 в суді першої інстанції вбачається, що працівники поліції його 3 дні не випускали з кабінету, били по рукам та ногам, вивозили на автомобілі «BMW» зеленого кольору за місто, де вставляли до рота пістолет та наказували копати могилу. В подальшому, при обранні йому запобіжного заходу, він повідомив слідчому судді про те, що до нього застосовували фізичну силу та показав наявні у нього тілесні ушкодження, після чого його відвезли до лікарні, де зняли побої. Проте, слідчий його вмовив сказати, що вказані тілесні ушкодження він отримав не внаслідок побиття працівниками поліції, а в результаті падіння.

Окрім того, ОСОБА_8 стверджував, що 06.03.2022 року в приміщенні Соборного відділу поліції працівники поліції надягали йому пакет на голову, били палицями по голові, застібали ззаду на руках наручники та підвішували за них, а приблизно о 00.00 01.00 годині вивезли за місто, до гаражів, де наказували копати могилу, при цьому, приставляли автомат до потилиці, з метою вибити з нього правдиві покази, які він відмовився давати.

Разом з тим, на такі заяви, суд першої інстанції не відреагував та не ініціював проведення офіційного розслідування вказаних фактів, що є істотною неповнотою судового розгляду, оскільки такі обставини можуть мати істотне значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гiднiсть, поводженню або покаранню.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у випадках, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з боку представників держави, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, обов`язком національних органів є проведення «ефективного офіційного розслідування», спроможного встановити факти та виявити і покарати винних. В іншому випадку загальна юридична заборона катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання була б, незважаючи на основоположну важливість, неефективною на практиці, та у деяких випадках представникам держави було б можливо фактично безкарно порушувати права тих, хто знаходиться під їхнім контролем (п. 102, рішення ЄСПЛ «Ассенов та інші проти Болгарії» та п.131, рішення ЄСПЛ «Лабіта проти Італії»).

Зі змісту ч. 6 ст. 206 КПК України слідує, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя, суд зобов`язані зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та, зокрема, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.

Відповідно до вимог ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ними з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про державне бюро розслідувань, Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування, зокрема, злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України.

Отже,враховуючи те,що перевірказаяв повиннапроводитись неупередженоюособою,про щозазначено врішенні ЄСПЛ«Захаркін О.М.проти України»від 24червня 2010року,а такожте,що принаявності підставта доказіввказане ОСОБА_8 діяння можебути розціненеяк кримінально-каране,а судапеляційної інстанції,в силусвоїх повноважень,позбавлений можливостіперевірити достовірністьвказаних нимобставин,колегія суддіввважає занеобхідне доручитикерівнику Територіальноговідділення управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованому ум.Полтаві,яке поширюєсвою дільністьна Дніпропетровськуобласть,провести перевіркузазначених обвинуваченим ОСОБА_8 обставин щодозастосування донього методівфізичного тапсихологічного впливупід часдосудового розслідуваннякримінального провадження,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12022041650000205 працівниками Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 206, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Доручити керівнику Територіального відділення управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Полтаві, яке поширює свою дільність на Дніпропетровську область, провести перевірку зазначених обвинуваченим ОСОБА_8 обставин щодо застосування до нього методів фізичного та психологічного впливу під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650000205 працівниками Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Копію ухвали направити до Територіального відділення управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Полтаві, за адресою: вул. Собороності, 37, та на електронну адресу: dbr@pl.dbr.gov.ua.

Про результати перевірки невідкладно повідомити Дніпровський апеляційний суд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4