Постанова

від 20.11.2023 по справі 910/3975/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. Справа№ 910/3975/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.11.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ Лік» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 (повний текст рішення підписано 06.09.2022)

у справі № 910/3975/22 (суддя О.В. Котков)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ Лік»

про стягнення грошових коштів,-

В судовому засіданні 20.11.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/3975/22 позов задоволено повністю.

Вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» грошові кошти банківської гарантії 330 000,00 грн. та судовий збір 4950,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третя особа 01.10.2022 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №31719224 від 30.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» змінило найменування 14.08.2023 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ Лік», у зв`язку з чим, судом здійснено заміну найменування третьої особи (апелянта).

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою № НЮ-14/60 від 25.05.2022 до Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (відповідач) про стягнення банківської гарантії № BGV/U/03-2-10302 від 06.08.2021 року у розмірі 330 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов`язань за банківською гарантією № BGV/U/03-2-10302 від 06.08.2021 року не здійснено виплату позивачу гарантії у розмірі 330 000,00 грн., у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ «Інфініт Трейд» зобов`язань за договором поставки № Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/3975/22 позов задоволено повністю.

Вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» грошові кошти банківської гарантії 330 000,00 грн. та судовий збір 4950,00 грн.

При задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» не виконано заявку від 16.12.2021 № НЗ-1/НЗТ-40/1399, що є порушенням зобов`язання за договором поставки від 13.10.2021 № Л/НХ-21681/НЮ, отже це є підставою для виплати банківської гарантії Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» на вимогу регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» відповідно до умов банківської гарантії № BGV/U/03-2-10302 від 06.08.2021.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ Лік») не погоджується з ухваленим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/3975/22 через неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне:

- матеріали справи не містять доказів направлення на адресу апелянта заявок на постачання, як і доказів їх підписання уповноваженими особами за допомогою кваліфікованих електронних підписів;

- позивачем не надано жодного доказу належного оформлення заявок, зокрема доказу накладання кваліфікованих підписів уповноважених осіб позивача та направлення примірників заявок на електрону адресу апелянта;

- пропуск 10-ти денного строку, встановленого п.8.2 договору, допущений не з вини апелянта, має об`єктивні причини, не свідчить про бездіяльність апелянта, не є обставиною, що виключає право апелянта посилатися на обставини непереборної сили;

- причинно-наслідковий зв`язок між обставинами та неможливістю виконання зобов`язань ТОВ «Інфініт Трейд» пов`язаний зі сплеском захворюваності на гостру респіраторну хворобу «COVID-19», спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2», який призвів до непрацездатності значної кількості працівників, задіяних у виробництві продукції за договором поставки №Л/НХ-2176/НЮ та переведенню в простій виробничих потужностей, внаслідок чого ТОВ «Інфініт Трейд» отримало сертифікат про форс-мажорні обставини №3200-22-0059 від 14.02.2022, яким засвідчено обставини непереборної сили за договором поставки №Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021;

- не приймаючи до уваги сертифікат №3200-22-0054 від 10.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини для ТОВ «СВП «Квазар», який є виробником товару, суд першої інстанції фактично лишив апелянта права на захист та доведення своєї позиції у належний, встановлений нормами процесуального права спосіб;

- відповідач правомірно відмовив у задоволенні вимоги №НХЛьв-1/223 від 12.01.2021 через її невідповідність умовам гарантії та чинного законодавства України, іншої вимоги з урахуванням виявлених недоліків позивач відповідачу не направляв.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ Лік», викладених в апеляційній скарзі, зазначає, що відповідач у листі №24-11/12-2021 від 24.12.2021 вказує, що 15-ти денний строк поставки припадає на складну епідеміологічну ситуацію з розповсюдженням респіраторного вірусу SARS-COVID-19 та наближенням новорічних свят, з огляду на що, неможливість виконати умови договору виникла виключно внаслідок діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд», яке відповідно до власного комерційного ризику не спланував або не оцінив свої можливості, а отже, особисто є відповідальним за результат порушення умов договору, вказані обставини не можна віднести до надзвичайних, непередбачуваних, невідворотних і незалежних, в розумінні п.8.1-п.8.2 договору, ч.2 ст.218 ГК України, ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», п.6.9 Регламенту; звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» посилаючись на дію форс-мажорних обставин, жодним чином не обґрунтовує наявність причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами - карантин, та неможливістю виконати договірні зобов`язання за договором у визначені строки, а також не долучає жодних доказів на підтвердження такого обґрунтування (листки непрацездатності працівників, кількість працівників по підприємству), що свідчить про недоведеність наявності такого причинно-наслідкового зв`язку, та безпідставність посилань на форс-мажорні обставини, як підставу, що виключає вину у невиконанні взятого на себе зобов`язання; зауважує, що сертифікат №3200-22-0054, який виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Спільне виробниче підприємство «Квазар» не можна брати до уваги як доказ в даній справі, оскільки дане товариство не є стороною договору поставки №Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021, тоді як залізниця не є учасником договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне виробниче підприємство «Квазар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд»; посилається на те, що листами №24-11/12-2021 від 24.12.2021, №04-11/08-2022 від 11.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» підтверджує отримання заявок №НЗ-1/НЗІ-40/1220 від 30.11.2021, №НЗ-1/НЗТ-40/1399 від 16.12.2021.

У письмових поясненнях відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню, вважає, що вимога позивача про сплату гарантійного платежу не підлягає виконанню через настання форс-мажорних обставин за договором поставки №Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021; вказує, що листом №05-11/08-2022 від 14.02.2022 принципал повідомив банк про настання форс-мажорних обставин, які підтвердив сертифікатом №3200-22-0059 від 14.02.2022, за договором поставки №Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021, що призвело до відсутності настання гарантійного випадку, однак апеляційну скаргу не подав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3975/22.

Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/3975/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

18.10.2022 матеріали справи №910/3975/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/3975/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/3975/22; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/3975/22 на 10.11.2022.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції розгляд справи відкладався з об`єктивних причин, останній раз на 20.11.2023.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Представник позивача у судовому засіданні в апеляційній інстанції 20.11.2023 доводи апеляційної скарги третьої особи заперечував, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, прийняте у справі рішення суду позивач просив залишити без змін.

Представники відповідача, третьої особи у судове засідання в апеляційній інстанції 20.11.2023 не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача та третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

13.10.2021 між позивачем (покупець) та ТОВ «Інфініт Трейд» (постачальник) було укладено договір поставки №Л/НХ-21681/НЮ (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити товар згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до даного договору), а покупець прийняти і оплатити його вартість.

В п. 1 договору визначено найменування товару: Сідло одинарне під пестик Код ДК 02:2015-312200004 (елементи електричних схем). Номенклатура товару, його кількість та ціну товару визначено у специфікації №1.

Відповідно до п. 3.2. договору суму договору становить 6 599 400,00 грн.

За умовами п. 5.4. договору доставка товару здійснюється партіями у період не більше 15 днів з моменту подання заявки покупця, відповідно до п. 5.4.4. договору, яка вважається дозволом на доставку товару та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Згідно з п. 5.4.1. договору, якщо заявку на доставку товару подано менше ніж за 15 днів до дати закінчення строку дії цього договору, то доставку товару постачальник зобов`язаний здійснити до закінчення строку дії договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 13.1. договору гарантії виконання цього договору забезпечуються наданням постачальником оригіналу безвідкличної, безумовної банківської гарантії у розмірі 5% вартості договору, що становить 329 970,00 грн.

Пунктом 13.3. договору визначено, що забезпечення виконання договору про закупівлю не повертається постачальнику у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

З метою забезпечення виконання договору № Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» (принципал) надало бенефіціару (Акціонерному товариству «Українська залізниця») гарантію № BGV/U/03-2-10302 від 06.08.2021 видану Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» (№ 12559/03-2 від 06.08.2021).

Відповідно до умов гарантії гарант взяв на себе зобов`язання безумовно та безвідклично сплатити повну суму договірного забезпечення (гарантовану суму) протягом 5 робочих або банківських днів з моменту отримання першої письмової вимоги замовника (бенефіціара) в розмірі 330 000,00 грн. у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням принципалом взятих на себе зобов`язань за договором закупівлі.

Строк дії гарантії встановлено до 01 квітня 2022 року включно.

Відповідно до п. 6.3.1. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 5.4.4. договору встановлено, що заявка покупця з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених в п. 5.4.2. цього договору, направляється з електронної адреси покупця nh-mtz@railway.lviv.ua на електронну адресу постачальника infinit005@ukr.net. Датою подання заявки відповідно до п. 5.4. вважається дата відправлення її на електронну адресу постачальника.

У відповідності до наведених умов договору, позивач надіслав ТОВ «Інфініт Трейд» заявки: № НЗ-1/НЗІ-40/1220 від 30.11.2021 щодо поставки сідло одинарне під пестик КС-009 у кількості 600 шт. на суму 232 920,00 грн. з ПДВ, № НЗ-1/НЗТ-40/1399 від 16.12.2021 щодо поставки сідло одинарне під пестик КС-009 у кількості 6896 шт на суму 2 677 027,20 грн. з ПДВ.

Листом-вимогою № НХЛьв-1/223 від 12.01.2022 «Щодо настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів за гарантією» Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» зверталось до АТ «Український будівельно-інвестиційний банк», у зв`язку з не поставкою товару, чим порушено п. 5.4. договору № Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021, просив відповідно до умов гарантії № BGV/U/03-2-10302 на забезпечення виконання договору перерахувати Регіональній філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» гарантійну суму 330 000,00 грн.

У відповідь АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» листом від 19.01.2022 №0740/03/2 повідомив, що до листа-вимоги не додано положення про філію, а тому банк не може виконати лист-вимогу.

У відповідь на зазначений лист відповідача, позивачем листом №НХЛьв-1/793 від 31.01.2022 надіслано копію положення про філію та витяг з протоколу АТ «Укрзалізниця» від 18.02.2021 року № Ц-56/14 про його затвердження та повторно надіслано лист-вимогу №НХЛьв-1/223 від 12.01.2022 про настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів гарантії BGV/U/03-2-10302 на забезпечення виконання договору перерахувати Регіональній філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» гарантійну суму 330 000,00 грн.

У зв`язку з тим, що вимога позивача до АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» не задоволена, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ТОВ «Інфініт Трейд» зазначає, що від позивача 01.12.2021 на електронну пошту надійшов лист № НХЛьв-1/11507 від 01.12.2021, відповідно до якого заявку №НЗ-1/НЗІ-40/1220 від 30.11.2021 не слід брати до уваги.

Таким чином, з боку ТОВ «Інфініт Трейд» не виконаною є заявка № НЗ-1/НЗТ-40/1399 від 16.12.2021 щодо поставки позивачу товару - сідло одинарне під пестик КС-009 у кількості 6896 шт. на суму 2 677 027,20 грн. з ПДВ.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно заявки № НЗ-1/НЗТ-40/1399 від 16.12.2021, копія якої міститься в матеріалах справи, що скріплена підписами представників позивача, з посиланням на договір поставки №Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021, останній просив ТОВ «Інфініт Трейд» поставити товар - сідло одинарне під пестик КС-009, у кількості 6896 шт, на суму 2677027,20 грн. з ПДВ.

Зі змісту листа №04-11/08-2022 від 11.02.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» вбачається отримання ним копії заявки № НЗ-1/НЗТ-40/1399 від 16.12.2021.

З огляду на таке, доводи апелянта про відсутність доказів направлення на його адресу заявок на постачання відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ Лік» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд») не виконало свої зобов`язання за договором поставки №Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021, у зв`язку з чим, заборгованість перед позивачем становила 2 677 027,20 грн.

17.03.2020 року Верховна Рада України прийняла закон, яким були внесені зміни в Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні". Карантин був включений в список форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частина 2 ст.218 Господарського кодексу визначає, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, у випадку, якщо боржник порушив зобов`язання внаслідок непереборної сили (форс-мажору), він звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо при цьому доведе що він об`єктивно не міг попередити таке порушення.

Для застосування норм щодо форс-мажору необхідне дотримання наступних умов: - наявність обставин непереборної сили; - їх надзвичайний характер; - неможливість попередження порушення зобов`язання; - причинний зв`язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов`язання.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, форс-мажорні обставини не мають "преюдиціальний" (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести.

Таким чином, сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те що вони є форс-мажорними і, що ці обставини є форс-мажором саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин довести їх надзвичайність та невідворотність.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт віднесення карантину до форс-мажорних обставин не звільняє сторону, яка потрапила під їх дію, від обов`язку доведення їх впливу на неможливість виконання саме конкретного зобов`язання.

Відповідно до п.п. 8.1. - 8.2. укладеного між сторонами договору, сторона яка зазнала впливу обставин непереборної сили звільняється від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань. Наявність обставин непереборної сили засвідчує Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, рекомендованим листом з описом вкладення та сертифікатом Торгово-промислової палати України, що підтверджує про обставини непереборної сили.

Отже, згідно із п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором у разі, коли таке невиконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили.

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.

Так, обґрунтовуючи відсутність своєї вини у невиконанні договірних зобов`язань відповідач посилається, зокрема на сертифікат № 3200-22-0059 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою від 14.02.2022 року № 26/03-23, яким засвідчено таку форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили) як карантин.

Водночас, у листі №24-11/12-2021 від 24.12.2021 ТОВ «Інфініт Трейд» вказує, зокрема про те, що 15-ти денний строк поставки припадає на складну епідеміологічну ситуацію з розповсюдженням респіраторного вірусу SARS-COVID-19 та наближенням новорічних свят. При цьому, до листа № 24-11/12-2021 від 24.12.2021 не було додано сертифікату № 3200-22-0059 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 26/03-23 від 14.02.2022, чим порушено п. 8.2. договору.

Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі - Регламент), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

У розумінні ст.3.3 Регламенту підтвердженням форс-мажору є сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Статтею 4.1 Регламенту передбачено, що Торгово-промислова палата України здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України, норм законодавства, відомчих нормативних актів, а також умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

Регіональні торгово-промислові палати здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП (ст.4.2 Регламенту).

Відповідно до п. 6.9 Регламенту для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) уповноважена особа повинна впевнитись, що надані заявником документи свідчать про:

- надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);

- непередбачуваність обставин (їх настання та наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання податкового обов`язку);

- невідворотність (непереборність) обставини (неминучість події та/або її наслідків);

- причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

За висновками суду першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, у листі № 24-11/12-2021 від 24.12.2021 вказано, що неможливість виконати умови договору виникла виключно внаслідок діяльності самого ТОВ «Інфініт Трейд», який відповідно до власного комерційного ризику не спланував або не оцінив свої можливості, а отже особисто є відповідальним за результат порушення умов договору. Враховуючи зазначене, причини невиконання договору, викладені в листі до надзвичайних, невідворотних і незалежних від сторін обставин, в розумінні п. 8.1. - 8.2. договору, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", п. 6.9 Регламенту, віднести не можна.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Так, відповідач посилаючись на дію форс-мажорних обставин, жодним чином не обґрунтовує наявність причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами - карантин, та неможливістю виконати договірні зобов`язання за договором у визначені строки, а також не долучає жодних доказів на підтвердження такого обґрунтування, що свідчить про недоведеність відповідачем наявності такого причинно-наслідкового зв`язку, та безпідставність посилань на форс-мажорні обставини, як підставу, що виключає вину відповідача у невиконанні взятого на себе зобов`язання.

Відповідач, як на підставу для невиплати грошових коштів за банківською гарантією, посилається на виникнення форс-мажорних обставин у ТОВ «Інфініт Трейд», що підтверджується сертифікатом № 3200-22-0059 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Київської торгово-промислової палати від 14.02.2022 року № 26/03-23, в якому зазначено, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - карантин з періодом настання 24 грудня 2021 року, який станом на 14 лютого 2022 року триває.

За вірними висновками місцевого господарського суду, постановою Кабінету Міністрів України № 211 встановлено, що із 17.03.2020 діє карантин, отже на момент підписання договору поставки № Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021, подання заявки та виконання договору карантин діяв і не є непередбачуваною обставиною для сторін договору.

Крім того, сертифікат № 3200-22-0054 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 24/03-23 від 10.02.2022, яким засвідчено таку форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили) як карантин, для Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне виробниче підприємство «Квазар» судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, як доказ у даній справі, оскільки дане товариство не є стороною договору поставки № Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

З метою забезпечення виконання договору № Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» (принципал) надало бенефіціару (Акціонерному товариству «Українська залізниця») гарантію № BGV/U/03-2-10302 від 06.08.2021 видану Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» (№ 12559/03-2 від 06.08.2021).

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 563 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (стаття 564 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 200 Господарського кодексу України встановлено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

За ч.4 ст.200 Господарського кодексу України, до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 561 Цивільного кодексу України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Моментом набуття чинності гарантійного зобов`язання вважається день видачі гарантії, якщо в ній не встановлено іншу дату.

Відповідно до абзацу 4 гарантії № BGV/U/03-2-10302 від 06.08.2021 гарантія вступає у силу 06.08.2021 і залишається дійсною до 01.04.2022 включно.

Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 врегульовано загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання врегульований, зокрема розділом І якого визначено, що гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/ банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії /контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, згідно ст.563 Цивільного кодексу України, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Слід зазначити, що гарантія - це односторонній правочин, за яким у гаранта виникає обов`язок на вимогу бенефіціара сплатити йому певну грошову суму, внаслідок невиконання боржником взятих на себе зобов`язань, забезпечених цією гарантією.

При цьому, будь-яких обмежень за видами зобов`язань, які можуть забезпечуватись гарантією, законодавством не встановлено.

Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справи № 910/16898/19 зазначено, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17.

Листом-вимогою № НХЛьв-1/223 від 12.01.2022 «Щодо настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів за гарантією» Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» зверталось до АТ «Український будівельно-інвестиційний банк», у зв`язку з не поставкою товару, чим порушено п. 5.4. договору № Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021, просило відповідно до умов гарантії № BGV/U/03-2-10302 на забезпечення виконання договору перерахувати Регіональній філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» гарантійну суму 330 000,00 грн.

У відповідь АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» листом від 19.01.2022 №0740/03/2 повідомив, що до листа-вимоги не додано положення про філію, а тому банк не може виконати лист-вимогу.

Листом №НХЛьв-1/793 від 31.01.2022 позивачем надіслано відповідачу копію положення про філію та витяг з протоколу АТ «Укрзалізниця» від 18.02.2021 року № Ц-56/14 про його затвердження та повторно надіслано лист-вимогу №НХЛьв-1/223 від 12.01.2022 про настання гарантійного випадку та перерахування грошових коштів гарантії BGV/U/03-2-10302 на забезпечення виконання договору перерахувати Регіональній філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» гарантійну суму 330000,00 грн.

Отримання листів № НХЛьв-1/223 від 12.01.2022, №НХЛьв-1/793 від 31.01.2022 підтверджено відповідачем у відзиві на позов (т.1 а.с.90).

Отже, твердження апелянта про те, що іншої вимоги, окрім як № НХЛьв-1/223 від 12.01.2022, з урахуванням виявлених недоліків позивач відповідачу не направляв, відхиляються апеляційний судом.

Встановивши, що позивач (бенефіціар) у спосіб та у визначений строк, надіслав банку (гаранту) вимогу до закінчення строку дії гарантії, колегія суддів дійшла висновку про дотримання позивачем всіх умов, необхідних для виконання відповідачем гарантійних зобов`язань.

Правовою підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром.

Відповідно до ч. 3 ст. 563 Цивільного кодексу України у вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Таким чином, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання (в залежності від умов гарантії).

Згідно ч. 1 ст. 562 Цивільного кодексу України, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Стаття 562 Цивільного кодексу України, у якій закріплено вище зазначений принцип, є спеціальною у порівнянні із ч.2 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою закріплено загальний принцип акцесорності для всіх видів забезпечення виконання зобов`язань, які є додатковими до основного договору, що забезпечується і в повній мірі залежать від нього.

Гарантія, згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, є одним із видів забезпечення основного зобов`язання.

Водночас, за змістом ст. 546 Цивільного кодексу України, законодавець вказує на незалежність зобов`язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму від основного договору.

Таким чином, гарантія підпадає під самостійне правове регулювання та не залежить від впливу основного зобов`язання.

Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, викладених у тому числі у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справи № 910/16898/19, які є загальними щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач у строки дії гарантії № BGV/U/03-2-10302 від 06.08.2021 звернувся до відповідача з відповідною заявою про виплату.

За висновками суду першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, підстав для відмови у виплаті банківської гарантії, передбаченої п. 13.1 договору, у відповідача не було.

Одночасно Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ Лік» просило стягнути з позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн. (аналіз позовної заяви та долучених до неї документів щодо перспективи судового розгляду, аналіз чинного законодавства та судової практики, надання рекомендацій щодо вчинення дій чи утримання від них - 5000,00 грн.; підготовка письмових пояснень по суті позову - 20 000,00 грн.).

Позивач у заяві від 05.08.2022 просив суд відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у повному обсязі, або зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу мотивуючи тим, що третьою особою не було дотримано вимог співмірності витрат на правничу допомогу зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на її виконання, невідповідністю таких витрат критерію реальності, розумності їх розміру.

Суд першої інстанції посилався на те, що у провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Трейд» про стягнення 1 323 373,80 грн. штрафних санкцій у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару за договором поставки № Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021 (призначена до розгляду на 12.09.2022). Представництво інтересів ТОВ «Інфініт Трейд» у справі № 910/4234/22 також здійснює Адвокатське бюро "Андрія Зарицького", в особі Андрія Зарицького. Адвокатом поданий відзив на позовну заяву, в якому визначений орієнтовний розрахунок витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції, який становить 30 000,00 грн.

За висновками місцевого господарського суду, з чим погоджується колегія суддів, у даній справі № 910/3975/22 та у справі № 910/4234/22 представництво інтересів ТОВ «Інфініт Трейд» здійснює адвокатське бюро «Андрія Зарицького», обставини, що підлягають доведенню та з`ясуванню судом у кожній зі згаданих справ є аналогічними, а саме - наявність факту невиконання чи неналежного виконання ТОВ «Інфініт Трейд» умов договору №Л/НХ-21681/НЮ від 13.10.2021, заявлена до стягнення сума судових витрат на надання правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн. є завищеною та не обґрунтована жодними доказами, документально не підтверджено необхідність понесення таких витрат.

З огляду на обсяг технічної та юридичної роботи, в тому числі можливий час, затрачені при наданні правничої допомоги у заявленому обсязі, зважаючи на представництво адвокатом інтересів ТОВ "Інфініт Трейд" у справі № 910/4234/22 (заявлений розмір витрат на правничу допомогу - 30 000,00 грн.) розмір витрат на правничу допомогу - 25 000,00 грн. у даній справі очевидно не відповідає критеріям реальності витрат та розумності їх розміру.

З аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 21.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18), якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 13 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Верховний Суд у справі № 912/3412/16 дійшов висновку, що за результатами розгляду та вирішення справи по суті при розподілі судових витрат суди мають вирішити щодо сторони, не на користь якої ухвалено остаточне судове рішення, питання відшкодування (компенсації) іншій стороні понесених судових витрат по справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Відповідний механізм щодо відшкодування (компенсації) понесених судових витрат застосовується й до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку, визначеному ч. 13 ст. 129 ГПК України. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі № 530/1731/16-ц.

Відповідно до додатку № 7 від 08.06.2022 до договору про надання правової допомоги №02-42781636-21 від 15.02.2022 вартість правової допомоги, що надається ТОВ «Інфініт Трейд» (клієнту) за його дорученням складає:

a) За правову допомогу із з здійснення аналізу позовної заяви та долучених до неї документів у правовідносинах Клієнта та Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» у справі № 910/3975/22 про стягнення грошових коштів за банківською гарантією № BGV/U/03-2-10302 від 06.08.2021 з Акціонерного товариство «Український будівельно-інвестиційний банк», в якій Клієнт виступає третьою особою на стороні відповідача щодо перспективи судового розгляду, аналіз чинного законодавства та судової практики, надання рекомендацій щодо вчинення дій або утримання від них, Клієнт сплачує 5 000,00 грн.;

b) За підготовку та подання письмових пояснень по суті позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» у справі № 910/3975/22 про стягнення грошових коштів за банківською гарантією № BGV/U/03-2-10302 від 06.08.2021 з Акціонерного товариство «Український будівельно-інвестиційний банк», в якій Клієнт виступає третьою особою на стороні відповідача Клієнт сплачує 20 000,00 грн.;

c) За представництво інтересів Клієнта підчас розгляду справи № 910/3975/22 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» у справі № 910/3975/22 про стягнення грошових коштів за банківською гарантією № BGV/U/03-2-10302 від 06.08.2021 з Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк», в якій Клієнт виступає третьою особою на стороні відповідача в суді першої інстанції Клієнт сплачує 1 000,00 грн. за кожне судове засідання;

d) Надання іншої правової допомоги (проведення консультаційних нарад, надання рекомендацій щодо вчинення дій або утримання від останніх, збір доказів, звернення із запитами, представництво в органах державної влади, установах, підприємствах організаціях тощо), необхідної для належного виконання доручення Клієнта вираховується з погодинної вартості послуг адвокатів Адвокатського бюро та становить 1 600 грн. за 1 робочу годину адвоката.

На підтвердження понесених витрат ТОВ «Інфініт Трейд» на правову допомогу суду надано акт надання правової допомоги № 132 від 18.07.2022 на суму 25 000,00 грн. та платіжне доручення № 161 від 19.07.2022 на суму 25 000,00 грн. Однак, вказаний акт не містить розбивки вартості години роботи адвоката та відповідно не зазначено скільки годин було витрачено адвокатом для виконання даної роботи.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати на правову допомогу ТОВ «Інфініт Трейд» у сумі 25 000,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки адвокатом Зарицьким А.Д. не надано розрахунку почасової оплати виконаних робіт за вказаним договором, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для стягнення з позивача заявлених третьою особою витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн., не надано обґрунтованого розрахунку витраченого часу та відповідно наданої правової допомоги у справі № 910/3975/22.

Окрім того, згідно п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ Лік» залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції третя особа заперечувала проти задоволення позовних вимог, що вказує на відсутність підстав для стягнення з позивача заявлених третьою особою витрат на правничу допомогу.

Доводи третьої особи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди третьої особи з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи третьої особи, викладені в апеляційній скарзі, та відповідача у письмових поясненнях не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Твердження позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи третьої особи (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ Лік» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/3975/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/3975/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ Лік».

4. Матеріали справи №910/3975/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 18.12.2023.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська