Постанова

від 18.12.2023 по справі 910/1202/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2023 р. Справа №910/1202/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 (повний текст рішення складено та підписано 31.08.2023)

у справі №910/1202/22 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех"

до Київської міської ради

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Республіка",

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Міцний прайд",

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва",

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація,

про стягнення 47 921,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Політех" (далі - ТОВ "УК "Політех") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва") заборгованості у розмірі 47 921,28 грн, з яких: 42 077,26 грн - заборгованість по внескам по нежитловим приміщенням, 1 630,81 грн - три проценти річних, 4 213,21 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва, як співвласник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Республіка" (далі - ОСББ "Республіка") щодо нежитлового приміщення у будинку 4/6 по вулиці Провіантській в місті Києві, та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Міцний правд" (далі - Міцний прайд") щодо нежитлового приміщення у будинку 5А по вулиці Парково-Сирецькій в місті Києві, неналежним чином виконує зобов`язання в частині оплати наданих позивачем послуг з утримання майна, у результаті чого утворилась заборгованість перед останнім за надані послуги щодо нежитлового приміщення у будинку 4/6 по вулиці Провіантській в місті Києві у розмірі 37 450,00 грн та щодо нежитлового приміщення у будинку 5А по вулиці Парково-Сирецькій в місті Києві у розмірі 4 627,26 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 630,81 грн трьох процентів річних та 4 213,21 грн інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 відкрито провадження у справі №910/1202/22 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022, з огляду на зміст спірних правовідносин, з урахуванням обґрунтування позовних вимог та відзиву на позовну заяву, суд з власної ініціативи вирішив призначити у даній справі судове засідання з викликом сторін.

В процесі розгляду справи, суд відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) протокольною ухвалою від 13.09.2022 залучив ОСББ "Республіка" та ОСББ "Міцний правд" як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а також Київську міську раду та Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Також місцевий господарський суд 14.12.2022 постановив протокольну ухвалу про здійснення розгляду справи №910/1202/22 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 замінено неналежного відповідача - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на належного - Київську міську раду.

Крім того, суд першої інстанції протокольною ухвалою від 29.03.2023 залучив КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" як третю особу-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/1202/22 позов задоволено. Стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ "УК "Політех" 42 077,26 грн основного боргу, 4 213,21 грн інфляційних втрат, 1 630,81 грн трьох процентів річних, 8 000,00 грн витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції, враховуючи те, що сума боргу відповідача по сплаті внесків на утримання будинку і прибудинкової території, яка складає 42 077,26 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, чи доказів на спростування наявності такої заборгованості або її розміру, дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "УК "Політех" до Київської міської ради, як власника нежитлового приміщення площею 214 кв.м по вулиці Провіантській 4/6 у місті Києві та нежитлового приміщення площею 73,8 кв.м по вулиці Парково-Сирецькій 5-А в місті Києві, про стягнення з останньої вищенаведеної суми боргу. При цьому здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, у межах заявленого періоду, суд першої інстанції дійшов висновку, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений відповідно до приписів чинного законодавства. Крім того, дослідивши надані представником позивача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Київська міська рада звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/1202/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "УК "Політех".

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права. Місцевий господарський суд, на думку скаржника, не з`ясував всіх обставин, що мають значення для справи та не в повній мірі дослідив докази долучені до матеріалів справи позивачем, що призвело до неправильних та необґрунтованих висновків суду, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Так, відповідач, зокрема звертає увагу суду апеляційної інстанції, що місцевим господарським судом неправомірно здійснено заміну відповідача - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", яке є повноправним представником територіальної громади міста Києва, як власника спірних нежитлових приміщень, на якого покладено обов`язок належним чином утримувати спірні нежитлові приміщення, на Київську міську раду, яка є неналежним відповідачем у цій справі.

Також Київська міська рада зазначає, що між позивачем і відповідачем відсутні договірні зобов`язання. Задовольняючи позов у даній справі зокрема, в частині стягнення компенсаційних виплат, нарахованих на суму боргу з оплати житлово-комунальних послуг, місцевим господарським судом не встановлено, з якого моменту боржник у спірних правовідносинах вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати цих послуг, що відповідно, визначає право кредитора вимагати стягнення сум трьох процентів річних та інфляційних втрат в порядку частини 2 статті 625 ЦК України, враховуючи відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Крім того, у прохальній частині апеляційної скарги відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/1202/22.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2023, апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1202/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/1202/22.

Матеріали справи №910/1202/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 12.10.2023.

Головуючий суддя Владимиренко С.В. з 07.10.2023 по 22.10.2023 перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 поновлено Київській міській раді пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/1202/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/1202/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/1202/22 на час апеляційного провадження. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/1202/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, клопотання, заперечення, скарги до 13.11.2023.

17.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надішли письмові пояснення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації по суті спору, в яких остання заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Інші учасники справи у порядку статті 263 ГПК України своїм правом не скористалися, до Північного апеляційного господарського суду відзиви на апеляційну скаргу не подали.

Згідно зі статтею 269, частиною 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.05.2016 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано ОСББ "Республіка", яке створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №4/6 по вулиці Провіантській в місті Києві відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та здійснює свою діяльність на підставі статуту.

23.05.2016 між ОСББ "Республіка" (замовник) та ТОВ "УК "Політех" (управитель) укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зареєстрований за №606 (далі - договір №606), за умовами якого управитель надає замовнику послуги з управління житловим будинком та об`єктами благоустрою прибудинкової території, що розташовані по вулиці Провіантській, 4/6, в місті Києві.

Відповідно до акта прийняття-передачі об`єкта від 23.05.2016, який є додатком №1 до договору №606, ОСББ "Республіка" передало в управління (з балансу) ТОВ "УК "Політех" об`єкт, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Провіантська, будинок 4/6, загальною площею 872,6 кв.м.

Пунктом 5 договору №606 встановлено, що замовник додатково до встановленого внеску (тарифу) на житлово-комунальні послуги не сплачує за надані управителем послуги. Оплата проводиться відповідно до встановленого внеску (тарифу), затвердженого пунктом 7 Протоколу №1 зборів співвласників багатоквартирного будинку від 12.05.2016.

Так, згідно з пунктом 7 Протоколу від 12.05.2016 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку 4/6 по вулиці Провіантській у місті Києві прийнято рішення встановити розмір внеску за утримання будинку та прибудинкової території 2,00 грн за 1 кв.м для житлових приміщень та 5,00 грн за 1 кв.м для нежитлових приміщень та строк оплати до 20 числа наступного місяця за оплачуваним.

18.02.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано ОСББ "Міцний правд", яке створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №5-А по вулиці Парково-Сирецькій в місті Києві відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та здійснює свою діяльність на підставі статуту.

16.03.2021 між ОСББ "Міцний правд" (замовник) та ТОВ "УК "Політех" (управитель) укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зареєстрований за №712 (далі - договір №712), за умовами якого управитель надає замовнику послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що розташовані по вулиці Парково-Сирецькій, 5-А, в місті Києві.

Пунктом 10 договору №712 встановлено, що ціна за послуги з утримання будинку та прибудинкової території становить 7,78 грн на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового та 10,45 грн на місяць за 1 кв.м нежитлового приміщення у будинку.

Відповідно до пункту 11 договору №712 плата за послугу з утримання будинку та прибудинкової території нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому Київській міській раді належить на праві власності нежитлове приміщення площею 214 кв.м, розташоване у будинку 4/6 по вулиці Провіантській у місті Києві, де створено ОСББ "Республіка", та нежитлове приміщення площею 73,8 кв.м, розташоване у будинку 5-А по вулиці Парково-Сирецькій у місті Києві, де створено ОСББ "Міцний правд", на підставі рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", яким затверджено переліки об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, до якого увійшли спірні нежитлові приміщення. Право комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на нежитлове приміщення площею 214 кв.м, у будинку 4/6 по вулиці Провіантській у місті Києві зареєстровано і у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради Кузьмик М.В. №31744654 від 06.10.2016, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №77198803 від 27.12.2016.

Водночас вказані нежитлові приміщення закріплено на праві господарського відання (перебуває на балансі) за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 №80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" (позиція 1224, 1050).

Отже, оскільки відповідач є власником нежитлового приміщення площею 214 кв.м по вулиці Провіантській 4/6 у місті Києві та нежитлового приміщення площею 73,8 кв.м по вулиці Парково-Сирецькій 5-А в місті Києві, у яких ТОВ "УК "Політех" здійснює функції управителя будинків, на думку позивача, на Київську міську раду поширюється дія рішень загальних зборів співвласників вказаних будинків та статут ОСББ "Республіка" і статут ОСББ "Міцний правд" в частині обов`язку по сплаті внесків і платежів у розмірі та порядку, які встановлені відповідними рішеннями ОСББ.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач у добровільному порядку, як власник вказаних нежитлових приміщень, не сплачує кошти, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку і прибудинкової території, яка складає 37 450,00 грн - по нежитловому приміщенню площею 214 кв.м по вулиці Провіантській 4/6 у місті Києві за період з 28.02.2019 по 31.12.2021, та 4 627,26 грн - по нежитловому приміщенню площею 73,8 кв.м по вулиці Парково-Сирецькій 5-А в місті Києві за період з 31.07.2021 по 31.12.2021, а також інфляційні втрати та проценти річних згідно з розрахунком заборгованості, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач, зокрема стверджує, що Київська міська рада фактично є титульним володільцем комунального майна, та не є користувачем послуг позивача, пов`язаних з утриманням нерухомого майна, що закріплено на праві господарського відання за створеними радою комунальними підприємствами, у даному випадку - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", яке є самостійним суб`єктом господарювання, а тому рада не може бути платником таких послуг.

За приписами частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", згідно з яким об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

За змістом статті 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (стаття 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до статті 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (частина 1 статті 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

За приписами частин 1-3 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15-17, 20, 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті 15, 20 Закону).

Відповідно до положень частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 382 ЦК України встановлено, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).

Отже, згідно з положеннями статей 360, 382 ЦК України, статей 7, 15, 17, 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 ЦК України та частини 2 статті 7, частини 1-3 статті 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Як зазначалось вище, власником нежитлового приміщення площею 214 кв.м по вулиці Провіантській 4/6 у місті Києві та нежитлового приміщення площею 73,8 кв.м по вулиці Парково-Сирецькій 5-А у місті Києві є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради згідно з рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва".

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, рішення загальних зборів ОСББ "Республіка" та ОСББ "Міцний правд", у тому числі, про визначення розміру внесків на утримання та управління багатоквартирним будинком, а також про встановлення форми управління багатоквартирним будинком через управителя, є обов`язковими для Київської міської ради, яка діє в інтересах територіальної громади міста Києва, та яка, в свою чергу, є власником спірних нежитлових приміщень по вулиці Провіантській, 4/6, та по вулиці Парково-Сирецькій, 5-А, у місті Київ, і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного їй майна та зобов`язана виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

При цьому, що стосується посилання відповідача на те, що Київська міська рада є титульним володільцем комунального майна, а балансоутримувачем вказаних нежитлових приміщень є КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", якому ці приміщення передано у господарське відання згідно з розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.02.2011 №80, місцевий господарський суд правильно відзначив, що відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Виходячи з загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 ЦК України), відповідні правовідносини щодо сплати балансоутримувачем витрат на управління будинком мають бути врегульовані шляхом укладення окремого договору між балансоутримувачем та ОСББ.

Тобто, обов`язок балансоутримувача зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Разом із тим, за відсутності укладеного між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та ОСББ або управителем відповідного договору щодо утримання спільного майна та прибудинкової території, у КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" не виникли зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком відносно переданого йому в управління (на баланс) майна - нежитлових приміщень по вулиці Провіантській, 4/6, та по вулиці Парково-Сирецькій, 5-А, у місті Київ.

У той же час згідно з частинами 1, 2 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 19 Конституції України та статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи, що Київська міська рада та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" є самостійними учасниками господарських відносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія, про відсутність підстав для покладання на КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", яке не є власником спірних нежитлових приміщень, обов`язку по утриманню належного Київській міській раді майна.

Судом враховано висновок Верховного Суду, викладений ним у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19, згідно з яким з урахуванням приписів статті 511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

За змістом частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, заборгованість Київської міської ради, як співвласника майна у будинках, управління якими здійснює позивач, з урахуванням розмірів внесків за утримання будинку та прибудинкової, встановлених пунктом 7 Протоколу від 12.05.2016 установчих зборів ОСББ "Республіка" та пунктом 10 договору №712, складає 37 450,00 грн - по нежитловому приміщенню площею 214 кв.м по вулиці Провіантській, 4/6, у місті Києві (за період з 28.02.2019 по 31.12.2021), та 4 627,26 грн - по нежитловому приміщенню площею 73,8 кв.м по вулиці Парково-Сирецькій, 5-А, в місті Києві (за період з 31.07.2021 по 31.12.2021).

Однак, відповідач оплату не здійснював, внаслідок чого у Київської міської ради перед ТОВ "УК "Політех" утворилась заборгованість зі сплати внесків та платежів за вказані періоди та по вказаним нежитловим приміщенням у загальному розмірі 42 077,26 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сума боргу відповідача по сплаті внесків на утримання будинку і прибудинкової території, яка складає 42 077,26 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, чи доказів на спростування наявності такої заборгованості або її розміру, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з пунктом 7 Протоколу від 12.05.2016 установчих зборів ОСББ «Республіка» та пунктом 11 договору №712 плата за послугу з утримання будинку та прибудинкової території нараховується управителем щомісяця та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, з урахуванням приписів статті 253 ЦК України відповідач мав оплачувати надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунком.

У той же час, відповідач не здійснив оплату внесків та платежів за утримання будинку та прибудинкової території у визначені пунктом 7 Протоколу від 12.05.2016 року установчих зборів ОСББ "Республіка" та пунктом 11 Договору №712 строки та розмірі, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

У зв`язку з наведеними обставинами, позивачем за прострочення розрахунків за надані послуги, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних у розмірі 1 599,97 грн та інфляційні втрати в сумі 4 126,80 грн - по нежитловому приміщенню площею 214 кв.м по вулиці Провіантській, 4/6, у місті Києві (за період з 28.02.2019 по 31.12.2021), а також три проценти річних у розмірі 30,84 грн та інфляційні втрати в сумі 86,41 грн - по нежитловому приміщенню площею 73,8 кв.м по вулиці Парково-Сирецькій, 5-А в місті Києві (за період з 31.07.2021 по 31.12.2021).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що у зв`язку з відсутністю договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем, місцевий господарський суд безпідставно стягнув на користь позивача вищенаведені компенсаційні виплати.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, у межах заявленого періоду, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений відповідно до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять.

Щодо розподілу витрат позивача на правничу професійну допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.2022; копію додаткової угоди №1 від 18.01.2022 про погодження договірної вартості послуг адвоката; копію акта приймання-передачі наданих послуг від 22.06.2023; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 22.06.2023 №2206; ордер серії АА №1123789, виданим адвокатом Драган Я.С. на представництво інтересів ТОВ "УК "Політех"; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.09.2012 №5276.

Так, 18.01.2022 між ТОВ "УК "Політех" (клієнт) та адвокатом Драган Яною Сергіївною укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №18, за умовами якого адвокат зобов`язується надати клієнту правничу (правову) допомогу з будь-яких питань.

Згідно з пунктом 4.4 договору клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого визначений в додаткових угодах до цього договору, шляхом банківського переказу на поточний рахунок або в касу адвоката.

18.01.2022 між ТОВ "УК "Політех" та адвокатом Драган Я.С. підписано додаткову угоду №1 до договору, відповідно до пункту 2 якої сторонами погоджено перелік та вартість послуг адвоката, ціна яких враховується сторонами при визначенні розміру гонорару за фактично надані послуги правової допомоги.

22.06.2023 між ТОВ "УК "Політех" та адвокатом Драган Я.С. підписано без заперечень акт приймання-передачі наданих послуг на суму 41 200,00 грн, згідно з яким адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступні послуги:

- юридична консультація - 2 000,00 грн (2 год);

- вивчення матеріалів справи - 2 500,00 грн (2,5 год);

- підготовка позовної заяви - 5 000,00 грн (5 год);

- підготовка відповіді на відзив - 5 000,00 грн (5 год);

- представництво інтересів в суді першої інстанції 13.09.2022, 14.12.2022, 29.03.2023, 02.05.2023, 13.06.2023, 23.06.2023 - 16 200,00 грн;

- клопотання про заміну відповідача - 1 500,00 грн (1,5 год);

- підготовка відповіді на відзив заміненого відповідача - 5 000,00 грн (5 год);

- письмові пояснення - 4 000,00 грн (4 год).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, саме суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

Згідно з частинами 4, 5 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У суді першої інстанції відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну допомогу не заявляв, отже останній своїм правом, наданим йому частиною 5 статті 126 ГПК України не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів., що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Так, включення до складу наданих адвокатом послуг з вивчення матеріалів справи не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами підготовки та подання до суду позовної заяви у даній справі.

При цьому, зі змісту заяв по суті справи, а саме поданих позивачем письмових пояснень та відповіді на відзив, вбачається, що вони є однотипними та містять однакові висновки позивача та посилання на одні й ті самі норми права щодо обов`язку власника майна та/або особи, якій таке майно належить на праві повного господарського відання, утримувати своє майно та сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території. Поряд з цим, подана позивачем відповідь на відзив заміненого відповідача, вартість надання послуги із складання якої адвокатом визначена у сумі 5 000,00 грн, викладена останнім на двох сторінках та за своїм змістом повторює подані раніше письмові пояснення щодо обов`язку відповідача як власника майна утримувати належне йому нерухоме майно, а тому вартість таких послуг позивачем значно завищено.

Місцевим господарським судом також враховано і те, що предмет доказування у справі №910/1202/22 охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягали ретельному дослідженню, так як з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, враховуючи надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, попередньому дослідженню представником позивача з метою підготовки позовної заяви від імені ТОВ "УК "Політех" підлягали лише договір про надання послуг з управління №606, договір про надання послуг з управління №712, протокол №1 від 12.05.2016 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку по вулиці Провіантській 4/6 у місті Києві, а також листи позивача в порядку досудового врегулювання спору.

Крім того, судом враховано обставини подання позивачем заяви про заміну неналежного відповідача - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", на належного відповідача - Київську міську раду, лише у судовому засіданні 29.03.2023, що, в свою чергу, зумовило збільшення тривалості розгляду справи, кількості судових засідань та необхідність подання сторонами додаткових письмових пояснень у справі, а тому вартість послуг адвоката позивача за складання ним відповіді на відзив нового відповідача та за участь у додаткових судових засіданнях не може бути покладена на відповідача, позаяк зумовлена зволіканням позивачем із реалізацією свого права на визначення належного відповідача у справі.

Колегія суддів також вважає вірними висновки суду першої інстанції, що заявлена до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 41 200,00 грн майже дорівнює загальній ціні позову, яка складає 47 921,28 грн, у зв`язку з чим розмір таких витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням зазначеної позивачем ціни позову.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до розміру 8 000,00 грн від попередньо заявленої суми, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судове рішення прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/1202/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/1202/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/1202/22.

4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Київську міську раду.

5. Матеріали справи №910/1202/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова