Постанова

від 12.12.2023 по справі 904/6900/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2023 року м. Дніпро Справа № 904/6900/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Міжнародний Резервний Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Луньо І.В.

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Соловйова А.Є.) від 14.06.2023р. у справі № 904/6900/20

за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний Резервний Банк", м. Київ

до боржника Приватного акціонерного товариства "Сервісколіямаш" (52070, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Новоолександрівка, код ЄДРПОУ 32280646)

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023р. у справі № 904/6900/20:

- затверджено звіт арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича (свідоцтво №1939 від 08.01.2020) про нарахування основної грошової винагороди за час виконання повноважень ліквідатора у справі № 904/6900/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Сервісколіямаш" за період з 22.04.2021 по 31.03.2023 у розмірі 403 917,00 грн.;

- клопотання арбітражного керуючого Різника О.Ю. вих. № 02-08/109 від 27.03.2023 про стягнення з кредитора основної грошової винагороди арбітражного керуючого - задоволено;

- стягнуто з Акціонерного товариства Міжнародний Резервний Банк (код 25959784; адреса: вул. Володимирська, 46, м. Київ, 01601) на користь арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича (адреса: вул. С. Петлюри, 16/108, каб. №20; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; свідоцтво № 1939 від 08.01.2020) частину основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора ПрАТ Сервісколіямаш з 22.04.2021 до 01.07.2022 (без врахування березня, квітня 2022) у розмірі 224 817 (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот сімнадцять) грн 00 коп., шляхом перерахування коштів на банківський рахунок арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича;

- зобов`язано Акціонерне товариство Міжнародний Резервний Банк (код 25959784; адреса: вул. Володимирська, 46, м. Київ, 01601) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку внести до кошторису витрат безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку виплату частини основної грошової винагороди арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича (адреса: вул. С. Петлюри, 16/108, каб. №20; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; свідоцтво №1939 від 08.01.2020) за виконання повноважень ліквідатора у справі №904/6900/20 про банкрутство ПрАТ Сервісколіямаш з 22.04.2021 до 01.07.2022 (без врахування березня, квітня 2022) у розмірі 224 817 (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 00 коп. та подати на затвердження кошторис витрат до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити кошторис витрат безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури Акціонерного товариства Міжнародний Резервний Банк до якого включити виплату частини основної грошової винагороди арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича (адреса: вул. С. Петлюри, 16/108, каб. №20; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; свідоцтво №1939 від 08.01.2020) за виконання повноважень ліквідатора у справі № 904/6900/20 про банкрутство ПрАТ Сервісколіямаш з 22.04.2021 до 01.07.2022 (без врахування березня, квітня 2022) у розмірі 224 817 (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство Міжнародний Резервний Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Луньо І.В., в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023р. у справі № 904/6900/20 та прийняти нове рішення, яким затвердити Звіт арбітражного керуючого Різника О.Ю. про нарахування і виплату основної грошової винагороди ліквідатора ПрАТ Сервісколіямаш, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора вих. № 02-08/108 від 27.03.2023 (за період з 22.04.2021 по 31.03.2023) частково, в дати, коли вчинялися ліквідатором конкретні фактичні дії в процедурі банкрутства боржника у розмірі 55 464,13 грн.; відмовити арбітражному керуючому Різнику О.Ю. у задоволенні клопотання вих. № 02-08/109 від 27.03.2023 про стягнення з кредитора АТ Міжнародний Резервний Банк основної грошової винагороди арбітражного керуючого у розмірі 224 817,00 грн. за період виконання повноважень ліквідатора ПрАТ Сервісколіямаш, із 22.04.2021 по 01.07.2022 (без врахування березня та квітня 2022 року).

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

- судом першої інстанції при затвердженні звіту арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича про нарахування основної грошової винагороди за час виконання повноважень ліквідатора у справі № 904/6900/20 не враховано, що комітетом кредиторів затверджено звіт арбітражного керуючого Різника О.Ю. про нарахування і виплату основної грошової винагороди ліквідатора ПрАТ Сервісколіямаш, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора вих. № 02-08/108 від 27.03.2023 (за період з 22.04.2021 по 31.03.2023) частково, в дати, коли вчинялися ліквідатором конкретні фактичні дії в процедурі банкрутства боржника у розмірі 55 464,13 грн.;

- ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлено обов`язку кредиторів у оплаті винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а арбітражний керуючий Різник О.Ю. здійснював заходи ліквідаційної процедури понад встановлені Кодексом України з процедур банкрутства строки;

- судом першої інстанції не враховано обставин перебування АТ Міжнародний Резервний Банк у процедурі ліквідації та не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011;

- судом першої інстанції прийнято рішення про права та обов`язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без залучення останнього до участі у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Міжнародний Резервний Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Луньо І.В. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023р. у справі № 904/6900/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 31.10.2023р.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 31.10.2023р. по 12.12.2023р.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Різник О.Ю. у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, прийняту з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу банку безпідставною, посилаючись при цьому на належне виконання ним повноважень ліквідатора у справі, наявність права на отримання грошової винагороди за виконання ним своїх повноважень у справі про банкрутство та відсутність у комітету кредиторів повноважень зменшувати розмір мінімальної грошової винагороди арбітражного керуючого.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта та ліквідатора, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2020р. Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства Сервісколіямаш.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021 відкрито провадження за заявою Акціонерного товариства "Сбербанк" у справі № 904/6900/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Сервісколіямаш (52070, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Новоолександрівка, код ЄДРПОУ 32280646).

Визнані грошові вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк" в розмірі 21 020,00 грн (судовий збір), 45 000,00 грн (авансування винагороди арбітражного керуючого) - 1 черга задоволення, в розмірі 65 023 825,58 грн (55 478 064,24 грн заборгованість за тілом кредиту, 9 520 261,34 - проценти за користування кредитом, 25 500, 00 грн - витрати по сплаті третейського збору) - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 10.07.2021.

Призначено розпорядником майна боржника Приватного акціонерного товариства Сервісколіямаш Різника Олександра Юрійовича (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 88, а/с №254), який діє на підставі свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1939 від 08.01.2020.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 припинено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства Сервісколіямаш. Визнано Приватне акціонерне товариство Сервісколіямаш банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 22.04.2022. Призначено ліквідатором банкрута Приватного акціонерного товариства Сервісколіямаш арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 88, а/с №254), який діє на підставі свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1939 від 08.01.2020.

04.04.2023 від ліквідатора Приватного акціонерного товариства Сервісколіямаш арбітражного керуючого Різника О.Ю. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов звіт вих. № 02-08/108 від 27.03.2023 про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора та клопотання вих. № 02-08/109 від 27.03.2023 про стягнення з кредитора основної грошової винагороди арбітражного керуючого.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023р. у справі № 904/6900/20 затверджено звіт арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича (свідоцтво №1939 від 08.01.2020) про нарахування основної грошової винагороди за час виконання повноважень ліквідатора у справі № 904/6900/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Сервісколіямаш" за період з 22.04.2021 по 31.03.2023 у розмірі 403 917,00 грн. та задоволено клопотання арбітражного керуючого Різника О.Ю. вих. № 02-08/109 від 27.03.2023 про стягнення з кредитора основної грошової винагороди арбітражного керуючого у сумі розмірі 224 817,00грн.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 14.06.2023 року про про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування основної грошової винагороди, яка і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На час відкриття провадження у даній справі та постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Відповідно до ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Порядок визначення та сплати грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у справі про банкрутство врегульовано ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Приписами частини четвертої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на cтрахування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Частиною 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Таким чином, Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Відповідно до звіту арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича про нарахування основної грошової винагороди, за період виконання ним повноважень ліквідатора ПрАТ Сервісколіямаш із 22.04.2021 до 31.03.2023 (без врахування березня, квітня 2022) нарахована основна грошова винагорода складає 403 917,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що за результатом вчинених ліквідатором дій будь-якого майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси та реалізації виявлено не було, грошові кошти у банкрута відсутні, фонд авансування виплат ліквідатору не створювався, нарахована основна грошова винагорода арбітражному керуючому Різнику О.Ю. не виплачена. Єдиним кредитором банкрута - ПрАТ "Сервісколіямаш" є АТ Міжнародний резервний банк, який змінив назву з АТ "Сбербанк".

30.12.2021 після збору повної інформації про діяльність банкрута і його активи, проведення інвентаризації, ліквідатором було подано до суду заяву про субсидіарну відповідальність, яка була підготована протягом періоду із дати призначення ліквідатором.

Через обставини військової агресії Російської Федерації розгляд заяви судом першої інстанції та перегляд рішення судами апеляційної та касаційної інстанцій відбувався фактично до 09.03.2023 (дата прийняття постанови ВС про залишення в силі ухвали суду від 06.06.2022 та постанови ЦАГС від 16.11.2022).

За наведених обставин ліквідатором був заявлений до стягнення із кредитора не повний розмір нарахованої винагороди 403 917,00 грн. за період 22.04.2021 31.03.2023, а частина основної грошової винагороди за період із 22.04.2021 до 01.07.2022 (без врахування періоду із 24.02.2022-01.05.2022) у розмірі 224 817,00 грн.

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 7 ст. 43 Конституції України, використання примусової праці забороняється; кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом №475/97- ВР від 17.07.1997) ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Як вже вище зазначалось, відповідно до приписів статей 12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.

Діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів, тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог (близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012).

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16 у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам. Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора, від джерел фінансування того, чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що за відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого на єдиного кредитора боржника є правильним, адже такий розподіл залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що комітетом кредиторів затверджено звіт арбітражного керуючого Різника О.Ю. про нарахування і виплату основної грошової винагороди ліквідатора ПрАТ Сервісколіямаш, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора вих. № 02-08/108 від 27.03.2023 (за період з 22.04.2021 по 31.03.2023) частково, в дати, коли вчинялися ліквідатором конкретні фактичні дії в процедурі банкрутства боржника у розмірі 55 464,13 грн., адже таке рішення комітету кредиторів не відповідає вищенаведеним нормам чинного законодавства щодо обов`язковості оплати послуг арбітражного керуючого за весь період часу здійснення ним своїх повноважень у встановленому ст. 30 КУзПБ мінімальному розмірі та є необгрунтованим щодо розміру затвердженої комітетом кредиторів основної грошової винагороди ліквідатора.

До того-ж, ліквідатором був заявлений до стягнення із кредитора не повний розмір нарахованої винагороди 403 917,00 грн. за період 22.04.2021 31.03.2023, а частина основної грошової винагороди за період із 22.04.2021 до 01.07.2022 (без врахування періоду із 24.02.2022-01.05.2022) у розмірі 224 817,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011, під час вирішення питання про застосування норм КУзПБ про пропорційне стягнення коштів винагороди ліквідатора із кредиторів банкрута, зробив наступні висновки:

"129. Заперечуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника з підстав неналежного виконання ліквідатором боржника своїх обов`язків у ліквідаційній процедурі та неповноти здійснених ним заходів у цій процедурі, кредитор або інша особа з урахуванням положень частини шостої статті 61 КУзПБ, статей 13, 74 ГПК України має довести, що ці порушення з боку ліквідатора мали місце та призвели до недотримання порядку здійснення ліквідаційної процедури, і тим самим вплинули на формування ліквідаційної маси і на задоволення вимог кредиторів, відтак - на результати ліквідаційної процедури боржника, а подальше провадження у справі про банкрутство в контексті збільшення судових витрат у справі та застосування додаткових інструментів задля задоволення вимог кредиторів є виправданим.

130. Під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень, дії направлені на визнання правочинів боржника недійсними, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.

131. Однією з передбачених КУзПБ форм дієвої участі кредиторів у справі про банкрутство є реалізація ними правомочностей на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого відповідно до частини п`ятої статті 30 цього Кодексу, відтак нестворення такого фонду, за об`єктивної відсутності інших джерел відшкодування витрат арбітражного керуючого, зокрема зі сплати судового збору за заявами про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо може вплинути на ефективність здійснення ліквідаційної процедури, що матиме відповідні наслідки і для кредиторів боржника.

132. Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника - юридичної особи або від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог.

Розглянувши клопотання арбітражного керуючого Різника О.Ю. вих. № 02-08/109 від 27.03.2023 про стягнення з кредитора основної грошової винагороди арбітражного керуючого, суд першої інстанції встановив, що ліквідатор вчинив усі належні дії визначені статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час ліквідаційної процедури банкрута та подав на затвердження звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс боржника, за змістом яких майнові активи банкрута за рахунок яких можуть бути оплачені послуги арбітражного керуючого відсутні.

Апелянтом вищенаведених висновків суду першої інстанції про належне здійснення ліквідатором банкрута своїх повноважень у ліквідаційній процедурі не спростовано.

Безпідставними є і доводи апелянта щодо перебування АТ Міжнародний Резервний Банк у процедурі ліквідації та не врахування судом першої інстанції правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, адже у цій постанові, зокрема зазначено, що беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого (п. 7.9.).

Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

« 7.32. ФГВФО безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі НБУ.

7.33. Отже, звернення у справу про банкрутство позичальника банку з метою стягнення з нього заборгованості перед банком є одним з необхідних заходів ФГВФО (уповноваженої особи) щодо повернення дебіторської заборгованості банку, оскільки поза межами процедури банкрутства позичальника повернення такої заборгованості є неможливим.

7.34. Частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VІ ФГВФО надано право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією ФГВФО. А відповідно до частини третьої статті 46 Закону № 4452-VІ допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов`язань, пов`язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку».

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що покладення на банк, який знаходиться у процедурі ліквідації, обов`язку сплатити ліквідатору позичальника такого банку вартість його послуг у ліквідаційній процедурі, як таких, що є витратами, пов`язаними з належним проведенням ліквідаційної процедури самого банку, не суперечить ст. 46 Закону № 4452-VІ.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2020р. у справі № 910/10963/19, від 26.01.2021р. у справі № 10Б-5022/1359/2011 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09.06.2021р. у справі № 761/15948/19.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України з 25 лютого 2022 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) розпочав ліквідацію Акціонерного товариства Міжнародний резервний банк (далі АТ МР Банк) строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ МР Банк, визначених Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Луньо Іллю Вікторовича строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Згідно з абзацем 4 пункту 2.18 рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку №2 від 05 липня 2012 року Фонд та/або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень, крім повноважень, покладених на неї безпосередньо Законом) вживає таких заходів: складає та виконує кошторис витрат банку, пов`язаних зі здійсненням його ліквідації, згідно з цим Положенням.

Відповідно до пункту 2 частини першої, пункту 5 частини п`ятої статті 12 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення діяльності Фонду: складає проект кошторису витрат Фонду та подає його на затвердження адміністративній раді Фонду. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку: затверджує кошторис витрат банку, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.

Таким чином, обов`язок щодо складення та виконання кошторису витрат банку, пов`язаного із ліквідацією банку, а також на затвердження кошторису витрат банку, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку покладено на Фонд, або у випадку делегування відповідних повноважень на уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з Акціонерного товариства Міжнародний Резервний Банк на користь арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича частини основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора ПрАТ Сервісколіямаш з 22.04.2021 до 01.07.2022 (без врахування березня, квітня 2022) у розмірі 224 817 (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот сімнадцять) грн 00 коп. та зобов`язання Акціонерного товариства Міжнародний Резервний Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку внести до кошторису витрат безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку виплату частини основної грошової винагороди арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича за виконання повноважень ліквідатора у справі № 904/6900/20 про банкрутство ПрАТ Сервісколіямаш з 22.04.2021 до 01.07.2022 (без врахування березня, квітня 2022) у розмірі 224 817 (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 00 коп. та подати на затвердження кошторис витрат до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В той же час колегія суддів апеляційного суду вважає, що в місцевого господарського суду були відсутні підстави для зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердити кошторис витрат безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури Акціонерного товариства Міжнародний Резервний Банк до якого включити виплату частини основної грошової винагороди арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича за виконання повноважень ліквідатора у справі № 904/6900/20 про банкрутство ПрАТ Сервісколіямаш з 22.04.2021 до 01.07.2022 (без врахування березня, квітня 2022) у розмірі 224 817 (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 00 коп., адже вказану особу - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не було залучено до участі у даній справі, а відповідно до вищенаведених норм Закону та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердження кошторису витрат банку, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку покладено саме на Фонд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 та пункту 8 частини 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

За пунктом 17 ч. 1 ст. 2 Закону, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом частини 1 статті 45 та статті 4 ГПК України, відповідачами у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч. 4 ст. 45 ГПК України).

У силу положень частини 3 статті 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи, що вимога про зобов`язання затвердити кошторис витрат пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури Акціонерного товариства Міжнародний Резервний Банк пред`явлена ліквідатором до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію вказаного банку не наділена відповідними повноваженнями, відтак не може представляти інтереси Фонду, у даному випадку, то вирішення питання про зобов`язання Фонду вчинити зазначені дії мало бути здійснено судом за безпосередньою участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та обов`язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якого не було залучено до участі у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 48 ГПК України, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердити кошторис витрат безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури Акціонерного товариства Міжнародний Резервний Банк та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Різника О.Ю. вих. № 02-08/109 від 27.03.2023р.

Виходячи з приписів ст. 129 ГПК України та результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за її подання слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Міжнародний Резервний Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Луньо І.В. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023р. у справі № 904/6900/20 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023р. у справі № 904/6900/20 скасувати в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердити кошторис витрат безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури Акціонерного товариства Міжнародний Резервний Банк до якого включити виплату частини основної грошової винагороди арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича (адреса: вул. С. Петлюри, 16/108, каб. №20; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; свідоцтво №1939 від 08.01.2020) за виконання повноважень ліквідатора у справі №904/6900/20 про банкрутство ПрАТ Сервісколіямаш з 22.04.2021 до 01.07.2022 (без врахування березня, квітня 2022) у розмірі 224 817 (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 00 коп.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Різника О.Ю. вих. № 02-08/109 від 27.03.2023р.

В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023р. у справі № 904/6900/20 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство Міжнародний Резервний Банк.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 18.12.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Т.А. Верхогляд