Рішення

від 12.12.2023 по справі 904/2833/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2023м. ДніпроСправа № 904/2833/23За позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трітек Сервіс", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Маріуполь

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Коваленко О.В.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить:

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трітек Сервіс" знести самочинно побудований житловий будинок загальною площею 33,0 кв.м, яка складається з літ. А-1 - житловий будинок, загальною площею 33,0 кв.м, житловою площею 6,4 кв.м, № 1, 2 споруди, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1818696512101), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію та припинити право власності із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна а саме: житловий будинок загальною площею 33,0 кв.м, яка складається з літ. А-1 - житловий будинок, загальною площею 33,0 кв.м, житловою площею 6,4 кв.м, №1,2 споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1818696512101).

Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що земельна ділянка, на якій розташовано самочинне нерухоме майно по АДРЕСА_1 , належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності, відповідно до ст.80,83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Позивач зазначає, що зазначена земельна ділянка ОСОБА_1 у передбачений законом спосіб не надавалась.

Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.04.2019 внесено запис про право власності № 31334943 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1818696512101), що складається з: А-1 житловий будинок, загальною площею 33,0 кв.м, житловою площею 6,4 кв.м, №1,2 споруди яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому, між ТОВ "Трітек Сервіс" та ОСОБА_1 був підписаний акт приймання - передачі нерухомого майна від 19 червня 2019 року № б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ТОВ "Трітек Сервіс" прийняв об`єкт нерухомого майна, житловий будинок А-1 загальною площею 33,0 кв.м, житловою площею 6,4 кв.м, № 1,2 - споруди.

На підставі акта приймання - передачі нерухомого майна від 19 червня 2019 року № б/н державним реєстратором Комунального підприємства "Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу" Дніпропетровської області Семенухою Іваном Олеговичем 20.06.2019 внесено запис про право власності № 32128442 за ТОВ "Трітек Сервіс".

Позивач вважає, що оскільки об`єкт нерухомого майна, житловий будинок А-1 загальною площею 33,0 кв.м, житловою площею 6,4 кв.м, № 1,2 споруди, є об`єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушеного права Дніпровської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування та розпорядження цією ділянкою, є вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трітек Сервіс" знести самочинно побудований житловий будинок загальною площею 33,0 кв.м, скасувати державну реєстрацію та припинити право власності із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 33,0 кв.м.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просив:

заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Трітек Сервіс" (ЄДРПОУ 39258051), а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 33,0 кв.м яка складається з літ. А-1 - житловий будинок, загальною площею 33,0 кв.м, житловою площею 6,4 кв.м, № 1, 2 споруди, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1818696512101), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 33,0 кв.м яка складається з літ. А-1 - житловий будинок, загальною площею 33,0 кв.м, житловою площею 6,4 кв.м, №1,2 споруди, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1818696512101), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023 справу №904/2833/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою господарського суду від 05.06.2023 заяву Дніпровської міської ради про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено повністю.

Ухвалою господарського суду від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 20.06.2023; залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 .

З 20.06.2023 підготовче засідання відкладено на 03.08.2023.

Ухвалою суду від 03.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/2833/23 на тридцять днів; відкладено підготовче засідання у справі на 23.08.2023.

У підготовчому засіданні 23.08.2023 судом оголошено перерву до 05.09.2023. З 05.09.2023 відкладено підготовче засідання на 12.10.2023.

Ухвалою суду від 12.10.2023 закрито підготовче провадження у справі №904/2833/23; призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 13.11.2023.

Направлена судом на адресу відповідача ухвала суду від 12.10.2023 повернута підприємством зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвала суду від 12.10.2023 отримана Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 16.10.2023.

У судовому засіданні 13.11.2023 судом оголошено перерву до 12.12.2023.

Треті особи письмових пояснень на позовну заяву не надали, про дату, час місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідач, ТОВ "Трітек Сервіс", правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявив і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Направлені за його місцезнаходженням кореспонденція (ухвали суду) повернулися на адресу суду як невручені, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судове засідання, призначене для розгляду справи, представник позивача не з`явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату мотивоване тим, що представник ОСОБА_2 буде приймати участь в цей день в судовому засіданні в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська.

Суд відхиляє клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи зважаючи на те, що коло представників не обмежено чинним законодавством, явка представника позивача у судове засідання обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 12.12.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05.04.2023 земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:07:371:0014, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади міста. Цільове призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вид обмеження - охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи; охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта зв`язку; дата державної реєстрації обмеження 06.05.2019 (а.с.22-23).

16 квітня 2019, Юрченком Дмитром Сергійовичем, як державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 31334943 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1818696512101) що складається з: А-1 житловий будинок, загальною площею 33,0 кв.м, житловою площею 6,4 кв.м, №1,2 споруди яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 05.04.2023, а.с.20-21).

Підставою реєстрації права власності є технічний паспорт № 469 від 11.09.2017 виданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Домос Буд" (а.с.24-29).

Згідно акта приймання - передачі нерухомого майна від 19 червня 2019 року № б/н, ОСОБА_1 передав, а ТОВ "Трітек Сервіс" прийняв об`єкт нерухомого майна, житловий будинок А-1 загальною площею 33,0 кв.м, житловою площею 6,4 кв.м, № 1,2 - споруди.

Акт приймання-передачі підписано ОСОБА_1 та ТОВ "Трітек Сервіс", справжність підписів осіб на Акті посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О, реєстровий номер 3434, 3435 (а.с.38).

На підставі Акту приймання - передачі нерухомого майна від 19 червня 2019 року № б/н державним реєстратором Комунального підприємства "Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу" Дніпропетровської області Семенухою Іваном Олеговичем 20.06.2019 внесено запис про право власності № 32128442.

Позивач просить усунути перешкоди у користуванні майном шляхом зобов`язання відповідача знести самочинно збудоване нерухоме майно - житловий будинок, скасувати державну реєстрацію та припинити право власності на вказане нерухоме майно.

Наведене і є причиною спору.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин набуття відповідачем та попереднім власником права власності на об`єкт нерухомого майна; наявність/відсутність підстав вважати цей об`єкт об`єктом самочинного будівництва та наявність підстав для його знесення, а також встановлення правомірності державної реєстрації речового права власності за відповідачем та припинення цього права.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору.

Частиною першою статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

Земельна ділянка під спірним об`єктом нерухомості належить до комунальної власності Дніпровської міської ради.

Згідно із частиною другою, пунктом "д" частини третьої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування передбачених законом способів.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої, пункту 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (частина перша статті 375 ЦК України).

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

При вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності в особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування.

Правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва, тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Так, відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 Цивільного кодексу України)

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України). Вказана норма визначає право саме власника (користувача) земельної ділянки, на якій самочинно збудовано майно, а не особи, яка вчинила самочинну забудову.

Відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Отже Цивільний кодекс України встановлює умови, за яких самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно:

1) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою;

2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Позивач зазначає, що об`єкт нерухомості - житловий будинок, загальною площею 33,0 кв.м, є самочинно збудованим, оскільки під його будівництво не була відведена земельна ділянка, дозвіл на проведення будівельних робіт не надавався, вихідні данні не отримано, проект не розроблявся та не затверджувався, в експлуатацію він як закінчений будівництвом об`єкт не здавався; будь-якому об`єкту нерухомості адреса: вул. Ньютона, буд.2 не присвоєна. А відтак, ОСОБА_1 , як особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набув права власності на нього, відповідно не мав права передавати цей об`єкт до статутного капіталу ТОВ "Трітек Сервіс".

З метою з`ясування обставин, щодо отримання дозвільної документації, що надає право на будівництво нерухомого майна, Дніпровська міська рада звернулась до управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, про що, листом від 08.05.2023 отримано відповідь про відсутність відомостей щодо дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт або дозвіл) чи документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (декларації про готовність об`єкту до експлуатації або сертифікат) по об`єкту розташованому за адресою: м. Дніпро, вул. Ньютона буд. 2.

Листом Головного архітектурно-планувального управління на адресу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 08.05.2023 № 3/15/190 повідомлено, що будь якому об`єкту нерухомості адреса: вул. Ньютона, буд. 2 не присвоєна.

Установлено, що право власності чи право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 не оформлене.

За викладеного, суд дійшов висновку, що на земельній ділянці на АДРЕСА_1 розташовано об`єкт нерухомості - житловий будинок, який самочинно збудований.

Внаслідок самочинного будівництва домоволодіння, з користування Дніпровської міської ради поза її волею на підставі технічного паспорту вибула земельна ділянка по АДРЕСА_1 .

Отже, знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Таким чином, самочинно побудоване нерухоме майно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Дніпровська міська рада звернулась з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трітек Сервіс" знести самочинно побудований житловий будинок загальною площею 33,0 кв.м, що розташований на цій земельній ділянці, що відповідає положенням статті 376 ЦК України.

Враховуючи відсутність доказів надання земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва житлового будинку загальною площею 33,0 кв.м, відсутність присвоєння земельній ділянці указаної відповідачем поштової адреси, а також доказів реєстрації декларації та готовність спірного об`єкта - житлової будівлі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для набуття фізичною особою права власності не нерухоме майно, та відповідно й підстав для передачі цього майна до статутного капіталу ТОВ "Трітек Сервіс".

За таких обставин, вимога позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: вул. Ньютона, буд. 2 у м. Дніпро шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трітек Сервіс" знести самочинно побудований житловий будинок загальною площею 33,0 кв.м підлягає задоволенню.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу цієї статті та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном; друга - міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями; третя - міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "Еаst/West Аllisance Limited" проти України" ("Еаst/West Аllisance Limited" v. Ukreinе, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

ЄСПЛ у рішенні "Брайловська проти України" (Braylovska v. Ukraine) встановив, що відбулося "позбавлення майна" у розумінні другого речення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та зазначив, що, Суд має встановити, чи було оскаржуване позбавлення майна виправданим відповідно до цього положення. Суд наголосив, що для відповідності статті 1 Першого протоколу до Конвенції позбавлення майна має відповідати трьом умовам: воно має здійснюватися "на умовах, передбачених законом", що виключає будь-які свавільні дії національних органів влади, здійснюватись "в інтересах суспільства" та забезпечувати справедливий баланс між правами власника та інтересами суспільства (рішення ЄСПЛ у справі "Вістінш і Перепьолкінс проти Латвії" (Vistins and Perepjolkins v. Latvia)). Перша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції ("на умовах, передбачених законом") полягає у тому, що будь-яке втручання органів влади у мирне володіння майном має бути законним (рішення ЄСПЛ у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy)). Перш за все, це означає відповідність вимогам національного законодавства (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece)). Вона також посилається на якість відповідного закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy)).

Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5591/16 виснував, що право органу місцевого самоврядування, який діє в інтересах територіальної громади звільнити земельну ділянку від самочинно збудованих будівель з огляду на доведену незаконність і безпідставність набуття відповідачем права власності на ці будівлі становить пропорційне втручання у право власності відповідача з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

За таких обставин, суд встановив, що порушення справедливого балансу інтересів позивача як власника земельної ділянки та відповідача немає, і захід втручання у право володіння відповідача шляхом повернення земельної ділянки у попередній стан, що існував до самочинного будівництва є пропорційним визначеній меті. Установлено, що будівництво спірних будівель здійснювалось з порушенням вимог, встановлених законами України та окремих підзаконних актів. ОСОБА_1 , а також наступний власник спірної будівлі (відповідач), не набули право власності на ці будівлі у встановленому законом порядку, а відтак не відбувається втручання в мирне володіння майном.

Щодо вимоги Дніпровської міської ради про скасування державної реєстрації та припинення права власності із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

У пункті 6.44. постанови Верховного Суду № 904/7803/21 від 19.04.2023 зазначено, що: фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

Судовим рішенням про знесення спірного об`єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості).

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації (п.137 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-ІУ (з наступними змінами та доповненнями).

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Положеннями ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Частиною 2 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Згідно з п. 14 ч.1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на16.04.2019 - дату прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за Резніковим П.П.) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 р.);

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки).

Таким чином, пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, реєстрація якого здійснюється вперше.

При цьому, з огляду на закріплені у ст. ст. 9, 10, 18 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" положення, порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до ч. З ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Відповідно до п. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

16 квітня 2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 31334943 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1818696512101), що складається з: А-1 житловий будинок, загальною площею 33,0 кв.м, житловою площею 6,4 кв.м, №1,2 споруди яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому для державної реєстрації було подано лише технічний паспорт, виготовлений ТОВ "Домос Буд".

20.06.2019, на підставі Акту приймання - передачі нерухомого майна від 19 червня 2019 року, № б/н державним реєстратором внесено запис про право власності № 32128442 за ТОВ "Трітек Сервіс" (а.с.21).

Разом з тим, сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див., зокрема, пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 (провадження №12-115гс19), постанова Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №569/21350/18 (провадження № 61-22552св19)).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спірне нерухоме майно було побудоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, без присвоєння об`єкту поштової адреси та має статус самочинного будівництва. Відповідно, ОСОБА_1 , а в подальшому й ТОВ "Трітек Сервіс" не набули в установленому порядку право власності на об`єкт самочинного будівництва.

Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила таке будівництво, в силу частини 2 ст. 376 ЦК України права не породжує, і нічого не змінює для цілей застосування, зокрема, ч.4 ст. 376 ЦК України (щодо можливості знесення об`єкту самочинного будівництва).

З урахуванням викладено, суд дійшов до висновку, що державна реєстрація проведена з грубим порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є незаконною.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ), п.138 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації та припинення права власності із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна.

Ураховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трітек Сервіс" знести самочинно побудований житловий будинок загальною площею 33,0 кв.м.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 4026,00 грн (2684,00грн (немайнова вимога) + 1342,00грн (за розгляд заяви про забезпечення позову)).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трітек Сервіс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трітек Сервіс" (ідентифікаційний код 43031849; вул. Ньютона, буд. 2, м. Дніпро, 49000) знести самочинно побудований житловий будинок загальною площею 33,0 кв.м, яка складається з літ. А-1 - житловий будинок, загальною площею 33,0 кв.м, житловою площею 6,4 кв.м, № 1, 2 споруди, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1818696512101), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , видати наказ.

У задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації та припинення права власності із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна а саме: житловий будинок загальною площею 33,0 кв.м, яка складається з літ. А-1 - житловий будинок, загальною площею 33,0 кв.м, житловою площею 6,4 кв.м, №1,2 споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1818696512101) відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трітек Сервіс" (ідентифікаційний код 43031849; вул. Ньютона, буд. 2, м. Дніпро, 49000) на користь Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 26510514; пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) витрати по сплаті судового збору у сумі 4026,00 грн, видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.12.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва